Ухвала суду № 44257264, 12.05.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 320/10042/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Колодіна Л.В.

Провадження № 22-ц/778/3105/15 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Савченко О.В., суддів Кочеткової І.В., Маловічко С.В.

при секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25 лютого 2015 року у справі за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.

В позові вказує, що відповідно до укладеного договору № ZPXRRX03220080 від 06 березня 2007 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 4 924 грн. 80 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Згідно умов укладеного договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: відповідач зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, сплачувати комісію, а також інші витрати згідно Умов. У порушення вказаних вимог договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконував. У зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 19 вересня 2013 року має заборгованість в загальному розмірі 28 363 грн. 28 коп., яка складається з: 4 299 грн. 93 коп. - заборгованості за кредитом; 12 481 грн. 70 коп. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 9 754 грн. 85 коп. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафів відповідно до пункту 5.3 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1 326 грн. 82 коп. - штраф (процентна складова).

На підставі викладеного позивач просив стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості за вказаним договором у загальному розмірі 28 363 грн. 30 коп. та судові витрати у розмірі 283 грн. 63 коп.

Повторним заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25 лютого 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 суму заборгованості за Договором № ZPXRRX03220080 від 06 березня 2007 року у загальному розмірі 22 908,38 грн. та судові витрати у сумі 229,40 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його необґрунтованість, порушення судом норм процесуального права, просив скасувати повторне заочне рішення суду першої інстанції від 25.02.2015 року.

Апелянт, будучи повідомленим про час, день та місце розгляду справи в апеляційному суді у судове засідання 12 травня 2015р. о 12.20 год. не з»явився. Станом на час розгляду справи від нього відомостей про причини неявки та заяв про відкладення розгляду справи не надійшло.

За вказаних обставин, колегія у відповідності до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України розглянула справу у відсутності відповідача, проголосивши в судовому засіданні вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до журналу судового засідання резолютивну частину рішення колегією апеляційного суду проголошено о 13.09 год. 12 травня 2015р.

Після розгляду справи 12.05.2015р. о 14.20 год. до колегії надійшла заява від ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи у зв»язку з його відрядженням, про що не було відомо апеляційному суду під час слухання справи, і тому не було можливості виконати вимоги ч. 1 статті 305 ЦПК України щодо відкладення розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника банку, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06 березня 2007р. між сторонами у справі був укладений договір № № ZPXRRX03220080, який складається з заяви позичальника та Умов надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» / а.с. 7-10/. Відповідно до цього договору ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 4 924,80 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом 1 % у місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

Згідно з пунктом 4.3 умов надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: відшкодування збитків, стягнення пені, простроченої комісії, простроченої винагороди, прострочених відсотків по кредиту, простроченої заборгованості за кредитом, погашення заборгованості за кредитом, сплата комісії, винагороди, відсотків та кредиту у строки, передбачені договором / а.с. 9/.

Відповідно до п. 5.3 умов надання кредиту «Розстрочка» при порушенні строків платежу по будь-якому з грошових зобов»язань, передбачених договором, більше чим на 30 днів, позичальник повинен сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову / а.с. 10/.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що ОСОБА_2 порушував умови договору, здійснивши лише поодинокі платежі на погашення кредиту та відсотків, у зв»язку з чим банк у відповідності до п. 4.3 договору нараховував йому пеню.

У зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 19 вересня 2013 року має заборгованість в загальному розмірі 28 363 грн. 28 коп., яка складається з: 4 299 грн. 93 коп. - заборгованості за кредитом; 12 481 грн. 70 коп. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 9 754 грн. 85 коп. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафів відповідно до пункту 5.3 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1 326 грн. 82 коп. - штраф (процентна складова). Цю заборгованість Банк просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності вимог банку та розміру заборгованості, але вважав, що нарахована пеня в сумі 9 754,85 грн. є неспівмірною з розміром основного боргу, тому зменшив її суму до суми заборгованості

за тілом кредиут - 4 299,93 грн. у відповідності до вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з рішенням суду погодився, не оскарживши його в апеляційному порядку.

Відповідач ОСОБА_2 в скарзі вказував тільки на те, що судом першої інстанції при розгляді справи були порушені норми процесуального закону щодо його участі в судовому засіданні, що не дозволило йому реалізувати його процесуальні права.

Дослідивши ці доводи, клегія встановила наступне.

Ухвалою судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 жовтня 2013р. відкрито провадження у цій справі за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 ( а.с. 18).

З довідки реєстраційного органу вбачається, що місцем реєстрації відповідача ОСОБА_2 є адреса: АДРЕСА_1 ( а.с. 17).

Саме за цією адресою ОСОБА_2 надсилались судові повістки ( а.с. 21, 28), які не отримані відповідачем.

08 листопада 2013р. Мелітопольським міськрайонним судом було ухвалено заочне рішення про задоволення позову банку ( а.с. 24-26).

22.10.2014р. ОСОБА_2 подав заяву про перегляд вказаного заочного рішення, в якій посилався виключно на своє неналежне повідомлення про судові засідання, не зазначаючи, в чому незаконність висновків суду по суті розглянутих вимог банку та яка його позицію з приводу кредитних правовідносин між сторонами і, зокрема, щодо заборгованості за кредитним договором, а також не вказував на докази, які не дослідив суд, але які можуть спростувати висновки суду ( а.с. 52-53).

Будучи повідомленим про розгляд його заяви у судовому засіданні 29.10.2014р., адвокат ОСОБА_4, який надає правову допомогу відповідачу, подав заяву про слухання справи у його відсутності та відсутності відповідача ( а.с. 59).

Не зважаючи на те, що відповідач не виконав вимоги п. 4 ч. 1 ст. 229 ЦПК України щодо нанадання доказів, якими він обгрунтовує свої заперечення проти вимог позивача, суд надав йому можливість прийняти участь у розгляді справи, скасувавши заочне рішення ухвалою від 29 жовтня 2014р. ( а.с. 60-61).

При новому розгляді справи відповідач знову не скористався своїми процесуальними правами на безпосередню участь у судових засіданнях та надання доказів проти позову банку. У справі не мається навіть його заперечень по суті позовних вимог банку.

Отримавши судову повістки про виклик у судове засіданна на 17.11.2014р. ОСОБА_2 не з»явився, від його адвоката ОСОБА_4 надійшла заява про відкладення справи у зв»язку з його зайнятістю у кримінальній справі ( а.с. 62, 64).

Суд визнав ці причини поважними та відклав розгляд справи на 03.12.2014р. та ОСОБА_2 була вручена судова повістка у це судове засідання ( а.с. 68).

ОСОБА_2 надав заяву про відкладення розгляду справи у зв»язку з відрядженням адвоката та сам не з»явився в судове засідання ( а.с. 71).

Суд повторно відклав розгляд справи та вручив судову повістку ОСОБА_2 в судове засідання на 25.02.2015р. ( а.с. 73).

Оскільки відповідач не спрямував взагалі някої заяви до суду першої інстанції: ані

про відкладення розгляду справи, ані про причини своєї неявки та неявки свого адвоката, 25.02.2015р. суд у відсутності сторони відповідача повторно ухвалив заочне рішення про часткове задоволення позову банку.

Отже, у відповідача малась можливість прийняти участьу розгляді справи та надати відповідні докази, або хоча б заперечення проти позову, оскільки після скасування першого заочного рішення суд двічі відкладав розгляд справи за його клопотаннями, та розглянув справу тільки після третьої неявки відповідача.

Не надано будь-яких заперечень проти позову і до теперішнього часу, на зазначено в апеляційній скарзі і доводів про незаконність висновків суду по суті спору, а саме: щодо виконання стронами умов договору «Розстрочка» та суми заборгованості.

Зважаючи на вищенаведені проаналізовані матеріали справи щодо порушення судом норм процесуального закону на участь у справі, колегія не встановила зазначених апелянтом порушень, а, навпаки, з»ясувала, що сам відповідач нехтував своїми права на безпосередню участьу розгляді справи та не дотримувався принципу змагальності, не надавши суду жодного доказу, та, навіть, не висвітливши свою позицію з приводу заявлених вимог банку.

Таким чином, колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції, тому у відповідності до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційну скаргу слід відхилити із залишенням без змін оскаржуваного рішення суду.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25 лютого 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Савченко О.В.

Судді: Кочеткова І.В.

Маловічко С.В.