Ухвала суду № 4425352, 29.04.2009, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 22 Ц- 1119/ 2009 р. Головуючий 1-ї інстанції: Кріль М.Д.

Категорія- Суддя-доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І

 У Х В А Л А

29 квітня 2009 р. Судова колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Колосовського С.Ю.

Шолох З.Л.

при секретарі: Фірсовій Т.В.

за участю:

представника

апелянта - Хмельницький В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за

 апеляційною скаргою

Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області ( далі- Казначейство) на ухвалу судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 23.03.2009 р, постановлену за

заявою

З АТ КБ “ПриватБанк” ( далі- Банк ) про повернення судових витрат у розмірі 43 грн. 90 коп.

встановила:

09.09.2008 р. Банк звернувся з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1. заборгованності за кредитним договором у розмірі 5779 грн. 54 коп.

Ухвалою судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 10.09.2008 р. постановлено про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу в зв'язку з непідсудністю заяви цьому суду.

19.03.2009 р. Банк звернувся з заявою про повернення сплаченого судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 43 грн. 90 коп.

Ухвалою судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 23.03.2009 р. Головне управління Державного казначейства України у Миколаївській області зобов'язане повернути банку витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 15 грн.

В апеляційній скарзі Казначейство ставить питання про зміну ухвали в частині найменування органу казначейства та виключення з ухвали припису про зобов'язання казначейства щодо повернення витрат на і.т.з. з посиланням на те, що висновки ухвали не відповідають вимогам закону.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з таких підстав.

Постановлюючи ухвалу суддя виходив з наявності встановлених процесуальним законом обставин, які є підставою для повернення заявнику сплачених ним до місцевого бюджету витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

При цьому суддя вважав, що такі витрати підлягають поверненню шляхом покладення відповідного зобов'язання на компетентний орган казначейства.

Але з останнім висновком судді погодитись в повній мірі неможливо оскільки він не відповідає вимогам закону та дійсним обставинам справи.

Так, відповідно до приписів ч.2 ст. 99 ЦПК України та п. 13 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ ( затв. Постановою Кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.2005 р.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення повертаються у випадках встановлених процесуальним законодавством, шляхом перерахування на рахунок платника в установі банку чи грошового переказу через іншу фінансову установу або відділення поштового зв'язку після звернення особи., в порядку передбаченому п.17 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита ( затв. наказом Головної державної податкової інспекції України № 15 від 22.04.1993 р.( далі- Інструкція) для повернення державного мита ( судового збору).

Тобто, зазначені нормативні акти не передбачають покладення на орган казначейства відповідного зобов'язання щодо повернення вказаних витрат.

Покладення такого зообв'язання можливо лише у випадках прийняття судом рішення про стягнення коштів на користь юридичних чи фізичних осіб з рахунків, на яких облікуються кошти державного та місцевих бюджетів, так як це передбачено п.4 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких облікуються кошти державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ (затв. Постановою Кабінету Міністрів України № 609 від 09.07.2008 р.).

Оскільки суддею вирішувалося питання про повернення витрат в порядку, передбаченому п. 17 Інструкції, то з ухвали слід виключити припис про покладення зобов'язання на Головне управління Державного казначейства України у Миколаївській області щодо повернення витрат на і.т.з. та відповідним чином змінити резолютивну частину ухвали.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314-315 ЦПК України, судова колегія

ухвалила:

Апеляційну скаргу Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області задовольнити.

Ухвалу судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 23.03.2009 р.- змінити.

Викласти резолютивну частину ухвали таким чином.

Повернути ЗАТ КБ “ПриватБанк” на р/р 64992919400002, МФО 305 299, ОКПО 14360570 в порядку, передбаченому п.17 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита ( затв. наказом Головної державної податкової інспекції України № 15 від 22.04.1993 р.) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 15 грн.00 коп., зараховані до місцевого бюджету Снігурівського району на підставі платіжного доручення № UD711B00N4 від 21.08.2008 р.

В іншій частині ухвалу залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двох місяців може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України.

Головуючий: О.І. Галущенко

Судді: С.Ю. Колосовський

З.Л. Шолох