Рішення № 44248897, 20.05.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1278/15Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19, 25 Чебану М. М. Доповідач в апеляційній інстанції Демченко В. А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоДемченка В. А.суддівПодороги В. М. , Бородійчука В. Г. при секретаріВолвенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ПАТ "Страхова компанія "Країна" на рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 30 березня 2015 року у справі за позовом ПАТ "Страхова компанія "Країна" до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди,

в с т а н о в и л а :

Позивач Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна" звернулося з позовом до суду до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди.

Свої вимоги позивач обгрунтовував тим, що 11 листопада 2008 року між позивачем та ОСОБА_8 було укладено договір автомобільного страхування № 16/013307/СТ/2.1.5.1, предметом страхування за яким є майнові інтереси ОСОБА_8, які пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом "ВАЗ - 21104", д.н.з. НОМЕР_1.

29 травня 2009 року в м. Кам'янка по вул. П. Василини мала місце дорожньо-транспортна пригода за участі транспортних засобів "Део Сенс", д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_6, та "ВАЗ - 21104", д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_8

В результаті дорожньо - транспортної пригоди вищевказаний застрахований автомобіль ВАЗ-21104, д.н.з. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_8, отримав механічні ушкодження.

Постановою Кам'янського районного суду Черкаської області від 29 липня 2009 року ОСОБА_6 визнано виннним у вчиненні даної дорожньо - транспортної пригоди та накладено за ст.ст. 124, 130 КУпАП адміністративне стягнення, так як у його діях вбачалось порушення вимог п. 16.11 ПДР України.

01 червня 2009 року ОСОБА_8 подав до позивача заяву про виплату страхового відшкодування, так як йому було спричинено матеріальної шкоди в розмірі 28481 грн. 34 коп., що підтверджується висновком експерта № 127 від 23 червня 2009 року.

Позивач платіжним дорученням № 709 від 06 жовтня 2009 року виконав свій обов'язок за договором страхування та перерахував ОСОБА_8 страхове відшкодування в розмірі 23152 грн. 33 коп.

З моменту виплати у позивача виникло право зворотної вимоги до ОСОБА_6 як до винної особи, винні та протиправні дії якої перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з заподіянням шкоди по відшкодуванню розміру сплаченого страхового відшкодування в межах 23152 грн. 33 коп.

У позовній заяві позивач вказав, що відповідачу для досудового врегулювання спору було надіслано претензію з вимогою оплати боргу в розмірі 23152 грн. 33 коп., а відповідач в свою чергу на виконання цієї претензії здійснив по нарахованому боргу визнавальні дії, а саме сплатив позивачу 10 600 грн. в період з 25 січня 2010 по 11 січня 2012 року, і такі дії позивач вважає такими, що можуть свідчити про переривання строку перебігу позовної давності.

А тому, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача 12 552 грн. 33 коп. матеріальної шкоди та 243 грн. 60 коп. сплачених судових витрат.

Рішенням Кам'янського районного суду Черкаської області від 30 березня 2015 року в задоволенні позову ПАТ "Страхова компанія "Країна" до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ПАТ "Страхова компанія "Країна" подано апеляційну скаргу на дане рішення, в якій апелянт просить рішення суду скасувати, ухваливши нове, яким в повному обсязі задоволити позовні вимоги ПАТ «Страхова компанія «Країна», так як вважає його ухваленим з порушенням норм матеріального права та при не повному з'ясуванні обставин справи.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони по справі, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового розгляду, в засідання не з'явилися, не повідомивши про причини неявки, вивчивши матеріали справи та надані сторонами докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог в суді першої інстанції і при апеляційному розгляді, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Так, відмовляючи в задоволенні позову ПАТ "Страхова компанія "Країна", суд першої інстанції виходив із того, що на час звернення до суду минула трирічна позовна давність, передбачена ст.257 Цивільного кодексу України.

Проте, погодитись з такими висновками суду першої інстанції неможливо виходячи з наступного.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Проте, зазначеним вимогам судове рішення не відповідає із-за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Так, колегією суддів та за матеріалами справи встановлено, що 11 листопада 2008 року між позивачем, як страховиком, та ОСОБА_8, як страхувальником, було укладено договір автомобільного страхування № 16/013307/СТ/2.1.5.1, предметом страхування за яким є майнові інтереси ОСОБА_8 , які пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом "ВАЗ - 21104", д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.5 ).

29 травня 2009 року в м. Кам'янка по вул. П. Василини мала місце дорожньо-транспортна пригода за участі транспортних засобів "Део Сенс", д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_6, та "ВАЗ - 21104", д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_8 В.( а. с. 11).

Постановою Кам'янського районного суду Черкаської області від 29 липня 2009 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст. 124, 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення за вчинення даної дорожньо-транспортної пригоди ( а. с. 12).

Відповідно до страхового акту від 23.09.2009 року та розрахунку №12702 від 29.07.2009 року, позивачем визначено розмір страхового відшкодування в сумі 23152.33 гривень, який підлягає сплаті страхувальнику ОСОБА_8 (а.с.24, 26).

Платіжним дорученням №709 від 6.10.2009 року позивач сплатив страхове відшкодування ОСОБА_8 в сумі 23152.33 гривень (а.с.28).

Відмовляючи в задоволенні позову з підстав пропущення позовної давності, суд першої інстанції виходив із того, що до вимог позивача про відшкодування збитків, понесених ним у результаті виплати страхувальнику страхового відшкодування, застосовується загальна позовна давність тривалістю в три роки, перебіг якої почався з 6 жовтня 2009 року по 6 жовтня 2012 року, від дня страхового випадку внаслідок переходу права вимоги від страхувальника до страховика за договором майнового страхування наземного транспорту.

Проте, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів відмічає, що відповідно до частини другої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений у випадках, встановлених законом.

Такий випадок встановлено статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України "Про страхування", згідно із якими до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За цією нормою страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні набув право вимоги відшкодування до заподіювача й строк такої вимоги почав спливати у момент заподіяння шкоди, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача із залишком строку позовної давності, оскільки відповідно до статті 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

У спірному зобов'язанні відбулася заміна кредитора - страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. При цьому строк позовної давності у страховому зобов'язанні є загальним (три роки) та його перебіг починається від дня настання страхового випадку.

Дана правова позиція висловлена судовими палатами у цивільних та господарських справах Верховного Суду України при розгляді справи N 6-112цс13 стосовно того, що відповідно до положень ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат й у межах загального строку позовної давності, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки.

Відповідно до роз'яснень п.27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року N 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" визначено, що при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття "регрес" та "суброгація". Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК України), а також статтею 38 Закону N 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК України і статті 27 Закону України "Про страхування" встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов'язанні, тому з урахуванням положення статті 515 ЦК суброгація застосовується лише до майнового страхування.

За таких обставин, які свідчать про перехід до страховика права вимоги, а не набуття ним такого права, правильним і обґрунтованим є застосування до спірних правовідносин статей 257, 262, 512, 993 ЦК України, а не частини шостої статті 261, статті 1191 ЦК України, на які посилається також позивач, оскільки стаття 1191 ЦК України застосовується до деліктних правовідносин, а стаття 993 ЦК України - до договірних, що мають місце у справі, яка переглядається.

В той же час, позивач у позовній заяві посилався на ту обставину, що відповідач ОСОБА_6 на вимогу позивача почав відшкодовувати сплачене страхове відшкодування, і з 25.01.2010 року по 11.01.2012 року сплатив на рахунок позивача періодичними платежами за цей час коштів на загальну суму 10600.00 гривень.

Проте, дана обставина не була з'ясована судом першої інстанції.

А з доданих до апеляційної скарги матеріалів, а саме з банківських виписок вбачається, що відповідач ОСОБА_6 проводив оплату страхового відшкодування на рахунок позивача, і здійснив останню проплату в сумі 500 гривень 11.01.2012 року (а.с.78-135).

При цьому, призначенням платежу відповідач вказував: «сплата відшкодування в порядку регресу», що також відображено у виписках, які надані апелянтом до апеляційної скарги.

Зважаючи на те, що інших регресних зобов'язань, крім спірних, у відповідача перед ПАТ "Страхова компанія "Країна" не було, то колегія суддів приходить до висновку, що доводи позивача є обґрунтованими, а відповідач знав про свою заборгованість та вказані проплати проводив як часткове відшкодування шкоди в порядку регресу, вимогу про стягнення залишку якої, заявлено ПАТ "Страхова компанія "Країна" у позовних вимогах, що є прямим доказом визнання відповідачем заборгованості.

Згідно ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

А оскільки відповідач здійснив дії, які підтверджують визнання ним заборгованості, а саме проводив регулярні оплати спрямовані на відшкодування шкоди в порядку регресу позивачу, то перебіг позовної давності ним переривався з проведенням кожної такої оплати.

За положеннями ч. 3. ст. 264 ЦК України, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Зважаючи на те, що датою останнього платежу є 11.01.2012 року ( а. с. 135), то саме з цієї дати слід розраховувати початок строку позовної давності, а оскільки до даних правовідносин застосовується загальна позовна давність - три роки, то датою закінчення строку звернення до суду є 11.01.2015 року, а позивач із позовною заявою до суду звернувся 09.09.2014 року ( а. с.2), і тому, колегія суддів вважає, що районний суд прийшов до не вірного висновку про відмову в задоволенні позову ПАТ "Страхова компанія "Країна" до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди у зв'язку з закінченням позовної давності.

А тому, перевіряючи законність і обгрунтованість судового рішення, відповідно до положень ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення врахував не всі факти, що входять до предмета доказування, не перевірив підтвердження обставин (факти), якими мотивовано рішення, а висновки суду не відповідають встановленим обставинам, чим порушено норми матеріального та процесуального права.

З врахуванням викладених обставин, матеріалів справи, наданих сторонами доказів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції до скасування, відповідно до положень ст.309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення у справі про задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача заборгованості по відшкодуванню шкоди в сумі 12 552 грн. 33 коп.

Окрім цього, відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення і сума сплаченого судового збору в розмірі 243.60 гривень за подання позовної заяви та 121.80 гривень за подання апеляційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 303 , 307 , 309 , 313 , 314, 316 , 317, 319 ЦПК України, судова колегія , -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ПАТ "Страхова компанія "Країна" - задовольнити.

Рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 30 березня 2015 року у справі за позовом ПАТ "Страхова компанія "Країна" до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди - скасувати та ухвалити нове рішення у справі, яким :

- позовні вимоги ПАТ "Страхова компанія "Країна" задовольнити;

- стягнути з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, проживаючого АДРЕСА_1, на користь ПАТ "Страхова компанія "Країна", м.Київ вул..Електриків -29А, 12 552.33 гривень (дванадцять тисяч 552 гривні 33 коп) заборгованості по відшкодуванню шкоди та 365,40 гривень понесених судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення .

Головуючий :

Судді :