Ухвала суду № 44247562, 18.05.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/487/15-к Номер провадження 11-кп/786/360/15Головуючий у 1-й інстанції Логвінова О. В. Доповідач ап. інст. Бурда К. І.

Категорія ч.1 ст. 115 КК О.Т.З.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді Бурди К.І.

суддів Корсун О.М., Довгаль С.А.

з участю:

секретаря судового засідання Токар М.І.

прокурора Михайленко Н.М.

захисника Кулика Р.О.

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_3 та в його інтересах адвоката Кулика Р.О. та на вирок Київського районного суду м. Полтави від 16 березня 2015 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Полтави, громадянина України, освіта середня, не працюючого, офіційно не одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, не судимого,-

визнано винним та засуджено за ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України на 7 років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 100 000 грн. та матеріальну шкоду в розмірі 1791,18 грн., всього 101 791 грн. 18 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь 2-ї міської клінічної лікарні (код ЄДРПОУ - 01999721, МФО - 831019, р/р 35423201045275 УДКСУ в м. Полтава) витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_4 від злочину в сумі 894 грн. 36 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 судові витрати за проведення експертиз в сумі 393 грн. 12 коп. на користь держави.

По справі вирішено долю речових доказів.

Згідно вироку суду, у період часу до 06.12.2014 року в ОСОБА_3 на підставі особистих неприязних відносин, викликаних борговими зобов'язаннями перед знайомим ОСОБА_4, виник умисел направлений на позбавлення життя останнього.

З цією метою в ніч на 06.12.2014 року ОСОБА_3, перебуваючи у будинку АДРЕСА_2, за місцем постійного проживання ОСОБА_4, за допомогою заздалегідь підготовленого ножа, що знаходився у нього при собі, з метою позбавлення життя ОСОБА_4 наніс останньому не менше 3-х поранень тулубу, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді: непроникаючих колото-різаних ран м'яких тканин грудної клітини зліва, які утворилися від дії предметів з гострим краєм, яким міг бути і ніж, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Смерть ОСОБА_4 не настала через випадковий збіг обставин, незалежних від волі ОСОБА_3, так як один з ударів ножем потрапив у ребро потерпілого.

ОСОБА_3 вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.

На вирок суду адвокатом Куликом Р.О. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 подана апеляційна скарга, в якій він просить вирок суду від 16.03.2015 року скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

На переконання адвоката, під час судового розгляду було грубо порушено право на захист обвинуваченого ОСОБА_3, оскільки безпосередньо в судовому засіданні було встановлено, що час фактичного затримання вказаний неправильно. ОСОБА_3 в суді заявив про застосування до нього методів психологічного та фізичного тиску з боку органу досудового розслідування, а також про невідповідність вилучених при затриманні речей.

Адвокат Кулик Р.О. також вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не врахував пом'якшуючих обставин, а саме: наявність в обвинуваченого на утриманні двох неповнолітніх дітей та цивільної дружини, його щире каяття та сприяння розкриттю злочину, погашення його попередньої судимості.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати вирок суду та направити справу на новий судовий розгляд.

Як зазначає обвинувачений ОСОБА_3, було порушено право на захист, оскільки можливість поспілкуватись з адвокатом йому надана лише 08.12.2014 року, тобто після затримання та проведення допиту. Крім того, посилається на неправильність зазначеного часу його затримання та застосування до нього методів психологічного та фізичного тиску з боку правоохоронних органів. Суд першої інстанції при прийнятті рішення не взяв до уваги надання ним першої медичної допомоги потерпілому, залишення на місці вчинення злочину до приїзду правоохоронних органів.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_3 та в його інтересах адвоката Кулика Р.О., які підтримали подані ними апеляційні скарги та просили їх задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти поданих апеляційних скарг та просив вирок суду залишити без змін, обговоривши доводи апеляційних скарг і перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суду вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 в закінченому замаху на умисне вбивство грунтуються на зібраних у провадженні та всебічно, повно й неупереджено досліджених доказах, наведених у вироку.

Посилання в скаргах, що ОСОБА_3 не хотів убивати потерпілого, а лише заподіяв останньому легкі тілесні ушкодження, спростовуються як показаннями обвинуваченого та потерпілого, так і всіма доказами у провадженні.

Із показань потерпілого ОСОБА_4 вбачається, що з обвинуваченим вони вирішили займатися купівлею та перепродажем горіхів, на що він потратив своїх тисячу доларів. В той вечір ОСОБА_3 прийшов до нього та залишився на ніч. Проснувся потерпілий від удару ножем в груди та побачив біля себе ОСОБА_3 з ножем. Відчувши біль, почав втікати, але обвинувачений наздогнав та ще двічі вдарив його ножем в груди.

Сам обвинувачений не заперечує, що після того як горіхи, куплені за гроші потерпілого, в нього забрали посторонні особи за борги, він прийшов до ОСОБА_4 Дізнавшись від останнього, що на ранок потрібно їхати та продавати горіхи, він залишився в будинку, і коли потерпілий спав, взяв ніж та нініс тому удар цим ножем в груди. Коли ОСОБА_4 схопившись побіг, то наздогнав його та ще два рази вдарив його в груди ножем. Свою поведінку пояснює тим, що хотів полякати потерпілого, і наміру вбивати немав.

Проте про наміри вчинити умисне вбивство свідчать не тільки показання потерпілого, а і висновки судово-медичної екпертизи, де зазначено, що хоч і заподіяні ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, проте вони утворились від дії ножа у вигляді непроникаючих колото-різаних ран м'яких тканин грудної клітини зліва. Виявлені три рани нанесені спереду назад, дві з них мають глибину каналу 10 см та 6 см. Дном однієї з ран являється перше ребро (а.п.186-187).

Висновки експертизи підтвердив в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_5

Отже, про намір ОСОБА_3 вчинити умисне вбивство потерпілого свідчить застосування ним знаряддя злочину ножа, яким обвинувачений наніс три удари в життєво важливий орган - грудну клітину зліва потерпілому. Бажані наслідки не настали в результаті того, що один із ударів прийшовся на перше ребро.

Послідуючі дії ОСОБА_3 по виклику швидкої допомоги, переміщення потерпілого до ліжка, не заперечують вчинення ним умисних дій, направлених на позбавлення життя потерпілого.

Ураховуючи спосіб учинення злочину, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини, чому злочин не було доведено до кінця, що не залежали від волі обвинуваченого, суд дійшов обгрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_3 та правильно кваліфікував його дії за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України.

Доводи апеляцій про скасування вироку та направлення кримінального провадження на новий судовий розгляд нічим не мотивовані та не відповідають нормам кримінально-процесуального закону.

Підстав для призначення нового судового розгляду немає.

Доводи апеляцій, що направлення кримінального провадження на новий судовий розгляд необхідно для перевірки показань обвинуваченого про застосування до нього на досудовому розслідуванні недозволених методів слідства, не викликається необхідністю.

Про застосування недозволених методів, ОСОБА_3 на протязі всього досудового слідства нікому не повідомляв. Його показання щодо обставин вчинення злочину є послідовними, як на досудовому слідстві, де з ним проводився слідчий екперимент, так і в судовому засіданні. Такі його показання узгоджуються з іншими доказами в провадженні.

Тому немає ніяких підстав вважати, що ОСОБА_3 піддавався будь-якому впливу з метою дачі ним неправдивих показань.

Покарання винному призначене у відповідності з вимогами ст.65 КК України з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даним про особу обвинуваченого та обставин, що пом'якшують його відповідальність, і призначив мінімальне покарання для даного злочину, яке не є суворим для даного злочину.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 405, 407 КПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3 та в його інтересах адвоката Кулика Р.О. залишити без задоволення, а вирок Київського районного суду м. Полтави від 16 березня 2015 року щодо ОСОБА_3 - без зміни.

Касаційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

С У Д Д І :

Бурда К.І. Корсун О.М. Довгаль С.А.