Рішення № 44246674, 14.05.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/2983/13-ц Головуючий у І інстанції Корнієнко С. В.Провадження № 22-ц/780/2268/15 Доповідач у 2 інстанції Поліщук М. А.Категорія 46 14.05.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

14 травня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Поліщука М.А.

суддів: Лащенко В.Д., Сушко Л.П.

при секретарі: Лопатюк В.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 і Васильківської міської ради Київської області на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, Васильківської міської ради Київської області про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, державних актів на право власності на земельні ділянки та їх витребування із чужого незаконного володіння і встановлення порядку користування земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд із вказаним позовом, уточнивши який, просив визнати недійсними та скасувати рішення Васильківської міської ради Київської області 27-ої сесії 6-го скликання № 03.19-27-УІ від 17 серпня 2012 року; визнати недійсними державний акт на право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, виданий на ім'я ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 від 23 листопада 2012 року на земельну ділянку площею 0,05 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий № НОМЕР_2, та державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 23 листопада 2012 року на земельну ділянку площею 0,0158 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № НОМЕР_4, із скасуванням їх державної реєстрації; витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 у загальне користування земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,05 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; встановити порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 між позивачем та ОСОБА_2 пропорційно до часток у праві власності на жилий будинок у відповідності до висновку експертизи (варіант №1).

Свій позов обґрунтовував тим, що йому на праві власності належить 51/100 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, а ОСОБА_3 - 49/100 частки цього-ж житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами. Відповідно до рішення виконкому Васильківської міської ради народних депутатів №16 від 15 січня 1979 року за будинковолодінням зареєстрована земельна ділянка розміром 1224 кв.м. Вважає, що у відповідності до ст. 120 ЗК України він має право на виділення йому частини земельної ділянки у користування пропорційно до частки у будинковолодінні.

Після уточнення позовних вимог, зазначав, що в процесі розгляду справи йому стало відомо, що оскаржуваними рішеннями Васильківської міської ради Київської області від 17 серпня 2012 року ОСОБА_3 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,05 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельну ділянку площею 0,0158 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі вказаних рішень ОСОБА_3 отримала державні акти на право власності на земельні ділянки площею 0,05 га та 0,0158 га.

Посилався на те, що після надання земельної ділянки ОСОБА_3 залишок землі не відповідає його частці у праві власності на частину будинку.

Вказував що згідно договору дарування від 23 серпня 2012 року власником 49/100 частин будинку АДРЕСА_1 став ОСОБА_2, а тому спірна земельна ділянка підлягає витребуванню із чужого незаконного володіння.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2015 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення 27-ої сесії 6-го скликання Васильківської міської ради Київської області № 03.19-27-УІ від 17 серпня 2012 року.

Визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки розташовані по АДРЕСА_1, на ім'я ОСОБА_3: серії НОМЕР_1 від 23 листопада 2012 року, площею 0,05 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий № НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 від 23 листопада 2012 року, площею 0,0158 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № НОМЕР_4, із скасуванням їх державної реєстрації.

Витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 у загальне користування ОСОБА_4 та ОСОБА_2 земельну ділянку розташовану по АДРЕСА_1, площею 0,05 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий № НОМЕР_2.

Встановлено порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, площею 0,1038 га: ОСОБА_4 - земельною ділянкою площею 0,0529 га; ОСОБА_2 - земельною ділянкою площею 0,0509 га, з встановленням наступних координат кутів поворотів межі порядку користування земельної ділянки, яка складається з 12 відрізків між сторонами:

№ 1, Х 5551853,99, У 3359363,67, довжина лінії 21,18; № 2, Х 5551858,00, У 3359383,46, довжина лінії 2,98; № 3, Х 5551860,93, У 3359382,91, довжина лінії 9,61; № 4, Х 5551870,37, У 3359381,13, довжина лінії 1,00; № 5, Х 5551871,35, У 3359380,94, довжина лінії 10,79; № 6 Х 5551873,35, У 3359391,54, довжина лінії 12,09; № 7, Х 5551861,48, У 3359393,78, довжина лінії 2,39; № 8, Х 5551859,11, У 3359394,10, довжина лінії 7,89; № 9, Х 5551859,25, У 3359402,00, довжина лінії 2,20; №10, Х 5551861,42, У 3359401,65, довжина лінії 6,31; № 11, Х 5551867,53, У 3359400,08, довжина лінії 7,44; № 12, Х 5551874,77, У 3359498,37, довжина лінії 2,67; № 13, Х 5551877,41, У 3359397,99.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права.

Апеляційні скарги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Згідно зі ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2011 року визнано право власності за ОСОБА_4 і виділено йому в користування 51/100 частини житлового будинку по АДРЕСА_1, а ОСОБА_3 - 49/100 частини вказаного будинку з зазначенням конкретних приміщень житлового будинку та надвірних будівель і споруд. (т.1 а.с. 3-7).

На час вирішення спору власником 49/100 частини вказаного будинку є ОСОБА_2.

17 серпня 2012 року рішеннями Васильківської міської ради Київської області 27-ої сесії 6-го скликання № 03.19-27-УІ ОСОБА_3 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельну ділянку площею 0,0158 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 67).

23 листопада 2012 року на підставі вказаних рішень ОСОБА_3 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,05 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд Серія НОМЕР_5 з кадастровим номером НОМЕР_2 та державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0158 га для ведення особистого селянського господарства Серія НОМЕР_6 з кадастровим номером НОМЕР_4 (т.1 а.с. 19, 20).

2 грудня 2014 року згідно договору дарування ОСОБА_3 подарувала в дар ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Встановивши вказані обставини справи, з врахуванням висновку судової земельно-технічної експертизи від 7 березня 2014 року, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позову.

Так, ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що органом місцевого самоврядування було незаконно передано ОСОБА_3 у приватну власність земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, ведення особистого селянського господарства, без врахування належної їй на час прийняття спірного рішення частки у спільній часткової власності - будинку по АДРЕСА_1, що порушує права на отримання позивачем земельної ділянки, а тому, відповідне рішення органу місцевого самоврядування від 17 серпня 2012 року, державні акти на них та державна реєстрація підлягають визнанню недійсними, з витребуванням земельної ділянки площею 0,05 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд від ОСОБА_2 та вважав за необхідне встановити порядок користування земельною ділянкою за варіантом № 1 судової земельно-технічної експертизи № 07/68-13-14 від 7 березня 2014 року, якиий буде найбільше відповідати інтересам заявника та сторін у цілому.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, так як вони не відповідають обставинам справи і не узгоджуються із вимогами закону.

При апеляційному розгляді встановлено неповне з»ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для вирішення спору та неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 3 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст..60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи земельна ділянка, яка була зареєстрована за землекористувачами по АДРЕСА_1, за ОСОБА_6, складала площу 600 кв.метрів, залишки залишені в користування до потреби в них - 624кв.метрів, а всього площа ділянки по фактичному обміру - 1224 кв.метрів.

Дане право користування виникло у співвласників будинку на підставі рішення Виконавчого комітету Васильківської міської ради №16 від 15 січня 1979 року (т.1 а.с.240), яке на час ухвалення рішення суду є чинним.

Відповідно до ч. 4 ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Набувши право власності на 49/100 частин жилого будинку ОСОБА_3, звернулась до Васильківської міської ради по питанню надання їй у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства і оспорюваним рішенням Ради затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,0500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд і площею 0,0158 га для ведення особистого селянського господарства. (а.с.67).

Позивач ОСОБА_4 власник 51\100 частини будинку відповідно до вимог Земельного кодексу України до Васильківської міської ради із заявою про надання йому у власність земельної ділянки для обслуговування належної йому частини будинку і господарських будівель і споруд не звертався.

Відповідно до ч.2 ст.120 ЗК України до ОСОБА_4 при переході права власності на частину будинку перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розміщено належна йому частина будинку і господарських будівель і споруд, на тих саме умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Тобто, з врахуванням рішення Виконавчого комітету Васильківської міської ради №16 від 15 січня 1979 року позивач як власник 51/100 частини будинку має право на підставі ст. 377 ЦК України та ст..120 ЗК України на користування часткою земельної ділянки від закріпленої площі 0,06 га, тобто розміром 0,0306га.

Відповідно до ст..60 ЦПК України ОСОБА_4 не довів, що він як власник 51\100 частини будинку відповідно до вимог Земельного кодексу України звертався до Васильківської міської ради із заявами про надання йому у власність земельної ділянки для обслуговування належної йому частини будинку і господарських будівель і споруд.

З врахуванням вказаних обставин колегія суддів вважає також недоведеними посилання позивача на те, що оспорювані рішення Васильківської міської ради та державні акти на право власності на землю площею 0,0500га та площею 0,0158 га, видані на ім.»я ОСОБА_3 порушують права позивача.

З врахуванням рішення Виконавчого комітету Васильківської міської ради №16 від 15 січня 1979 року, згідно якого фактично площа ділянки по АДРЕСА_1 становить 1224 кв метрів, Васильківська міська рада за заявою ОСОБА_3 мала можливість надати їй у власність відповідно до частки у праві власності на частину будинку (49/100) земельні ділянки площею площею 0,0500га та площею 0,0158 га, а всього 0,0658 га.

Не відповідають вимогам закону і обставинам справи висновки суду першої інстанції в частині витребування земельної ділянки від ОСОБА_2 з наступних підстав.

23 серпня 2012 року ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 належну їй на праві особистої приватної власності 49/100 частини житлового будинку, що знаходиться у АДРЕСА_1, що підтверджується договором дарування частини житлового будинку (а.с. 181).

02 грудня 2014 року ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_2, яка належить їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку Серії НОМЕР_5 виданого Васильківською міською радою 23 листопада 2012 року. (а.с. 200).

За правилами ст. ст. 328, 204 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За таких обставин з огляду на те, що ОСОБА_2 набув права власності на спірну земельну ділянку на підставі договору дарування від 2 грудня 2014 року, який не визнаний судом недійсним і не є нікчемним (його недійсність не встановлена законом), а також враховуючи приписи ст.204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для витребування вказаної земельної ділянки із володіння ОСОБА_2.

Також, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині встановлення порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 на підставі висновку експертизи від 7 березня 2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи земельна ділянка, яка первинно виділялась органом місцевого самоврядування для будівництва будинку за адресою: АДРЕСА_1, складала площу 0,06 га. Дане право користування виникло у співвласників будинку на підставі рішення Виконавчого комітету Васильківської міської ради №16 від 15 січня 1979 року (т.1 а.с.240).

Згідно вказаного рішення площа земельної ділянки по фактичному обміру складає - 1224 кв.м., за попереднім власником житлового будинку було зареєстровано земельну ділянку площею 600 кв.м. Залишки земельної ділянки в розмірі - 624 кв.м. було залишено у користуванні до потреби.

17 серпня 2012 року рішеннями Васильківської міської ради Київської області 27-ої сесії 6-го скликання № 03.19-27-УІ ОСОБА_3 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельну ділянку площею 0,0158 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином, встановивши порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 0,1038 га суд першої інстанції не врахував вказаних рішень Ради та розподілив між сторонами земельну ділянку, яка ні їм, ні попередньому землекористувачу земельної ділянки не передавалась.

Відповідно до ст..309 ЦПК України, так як висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неповно з»ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення, яким в задоволенні позову відмовити за необґрунтованістю і недоведеністю позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 і Васильківської міської ради Київської області задовольнити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2015 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, Васильківської міської ради Київської області про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, державних актів на право власності на земельні ділянки та їх витребування із чужого незаконного володіння і встановлення порядку користування земельною ділянкою - в і д м о в и т и.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: