Ухвала суду № 4424296, 13.08.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2009 року № 22а-17299/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

Носа С.П.,

Попка Я.С., Улицького В.З.,

Куземському В.М.,

головуючого судді

суддів

при секретарі судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Сарненське ремонтно-транспортне підприємство» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2008 року у справі № 2а-1676/09 за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Сарненське ремонтно-транспортне підприємство» до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Відкрите акціонерне товариство «Сарненське ремонтно-транспортне підприємство» (далі ВАТ «Сарненське РТП») звернулось до суду з адміністративним позовом до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області (далі Сарненська МДПІ), в якому просило визнати чинними податкові повідомлення-рішення від 27.04.2007 року № 0002801540/1, № 0002811540/1, № 0002821540/1, № 0002831540/1, № 0002841540/1, № 0002841540/1, № 0002851540/1, № 0002861540/1, № 0002871540/1, № 0002881540/1, № 0002891540/1, № 0002901540/1, № 0002911540/1, № 0002921540/1, № 0002931540/1 та від 28.04.2007 року № 0011561740/1, № 0011571740/1, № 0011581740/1, прийнятих відповідачем за результатами невиїзної документальної перевірки (акти перевірки від 26.03.2007 року № 219/15/13985486, № 218/15/13985486, № 38/17/13985486), в ході якої встановлено, що ВАТ «Сарненське РТП» допустило порушення пп. 5.3.1 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» щодо несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов'язань протягом граничного терміну сплати на загальну суму 34256,45 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2008 року в позові відмовлено. Постанова мотивована, зокрема, наступним. ВАТ «Сарненське РТП» не сплатило у встановлений пп. 5.3.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» строк суми узгоджених податкових зобовязань, тому відповідач правомірно нарахував штраф на несплачені податкові зобовязання в порядку та розмірах, визначених пп. 17.1.7 даного Закону. Суд зазначив, що посилання позивача на те, що Сарненська МДПІ зобов'язана була включити суми штрафних санкцій до кредиторських вимог в процесі провадження справи про банкрутство ВАТ «Сарненське ремонтно-транспортне підприємство» є необґрунтованим, оскільки не спростовує порушення позивачем граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань визначених Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а навпаки, підтверджує той факт, що зазначені порушення дійсно відбулися.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач ВАТ «Сарненське РТП», вважає її такою, що прийнята з порушенням норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити в повному обсязі. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, зокрема, що ухвалою господарського суду Рівненської області від 12.08.2003 року порушено провадження в справі про визнання позивача банкрутом, то відповідно до ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів). Зазначає, що вимоги, які виникли у відповідача за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, є фінансовими санкціями, що нараховані в період дії мораторію. Крім того, апелянт вважає, що застосовані відповідачем штрафні санкції є адміністративно-господарськими санкціями в розумінні ст. 239 Господарського кодексу України, тому застосовуючи такі санкції за порушення позивачем граничних строків погашення узгоджених податкових зобовязань за 2003-2004 роки відповідач порушив строки застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлений ст. 250 Господарського кодексу України 6 місяців з дня виявлення, але не пізніше одного року з дня вчинення порушення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Позивач не оспорює розмірів штрафів, застосованих Сарненською МДПІ відповідно до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а неправомірність їх застосування обґрунтовує тим, що, по-перше, податковий орган не має права застосовувати до підприємства штрафних санкцій в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного в звязку з порушенням провадження у справі про визнання ВАТ «Сарненське РТП» банкрутом»; по-друге, вважає, що застосовані штрафи адміністративно-господарськими санкціями і відповідач порушив строки їх застосування.

Однак колегія суддів вважає такі доводи позивача безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів зупинення виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Відповідно до ч. 4 ст. 12 даного Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообовязкового державного соціального страхування, податків і зборів (обовязкових платежів).

Виходячи з аналізу зазначених норм, колегія суддів приходить до висновку про те, що дія мораторію поширюється лише на зобов'язання божника, що виникли до порушення провадження в справі про його банкрутство. Щодо зобовязань боржника перед поточними кредиторами, то за даними зобовязаннями нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за їх невиконання чи неналежне виконання. Оскільки відповідач нарахував позивачу штрафні санкції після порушення провадження в справі про банкрутство, то такі дії та рішення відповідача є правомірними.

Введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не забороняє контролюючим органам нараховувати як поточні податкові зобовязання та штрафні (фінансові) санкції за ними, так і податкові зобовязання, які виникли до, а виявлені після порушення провадження у справі про банкрутство платника податку, а також штрафи за їх невиконання.

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобовязаннями, які забезпечують належне виконання основного зобовязання, і є похідними від основного зобовязання. З огляду на наведене, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Невиконання таких зобовязань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за не виконання згаданих зобовязань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

Також безпідставними є доводи апелянта про те, що застосовані відповідачем штрафи адміністративно-господарськими санкціями в розумінні ст. ст. 238, 239 Господарського кодексу України і відповідач порушив строки їх застосування, визначені ст. 250 цього Кодексу, згідно з преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що ц ей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Із змісту даної норми вбачається, що правовідносини, що виникають з питань оподаткування, в тому числі нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами регулюються саме цим Законом, а не Господарським кодексом України, який визначає основні засади господарювання в Україні та предметом регулювання якого є господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між субєктами господарювання, а також між цими субєктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду- без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Сарненське ремонтно-транспортне підприємство» залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2008 року у справі № 2а-1676/09 за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Сарненське ремонтно-транспортне підприємство» до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України з дня складення постанови в повному обсязі.

С.П. Нос

Я.С. Попко

В.З. Улицький

Головуючий суддя

Судді