Ухвала суду № 44242399, 12.05.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2015 р.Справа № 6261/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Тацій Л.В. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2015р. по справі № 6261/12/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства "Роганська картонна фабрика"

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Роганська картонна фабрика", звернувся до суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 14.05.2012 року № 0000150225, яким позивачу донараховано податку на додану вартість в розмірі 263991,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 59419,25 грн.; №0000190225, яким позивачу донараховано податку на прибуток в розмірі 156441,0 грн.; № 0000140225, яким позивачу зменшено суму від"ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 8783,0 грн. та № 0000180225, яким позивачу зменшено суму від"ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 342909,0 грн.

Позивач вважає, що зазначені податкові повідомлення-рішення є неправомірними, необґрунтованими, безпідставними через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства, а тому просить скасувати їх в повному обсязі.

Справа розглядалася судами першої та апеляційної інстанції, позов було задоволено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 січня 2015 р. рішення по справі було скасовано, справу направлено на новий розгляд. Вирішуючи питання прпо направлення справи на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що об'єктивно розцінили обставини щодо господарських операцій між позивачем та ТОВ «ДМФ», , цілком об'єктивно зазначили, що договір з АТ «Коннер»є оплатним, а тому відсутні підстави вважати, що товари отримані у рамках вказаного договору безоплатно одержаними у розумінні п. п. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України. Колегія суддів касаційного суду визначелася на неповному врахування доводів податкової інстанції по взаємовідносинах позивача з ПП «Агрофірма Земледар».

Згідно ч. 5 ст. 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2015 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Роганська картонна фабрика" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення - рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби №0000190225 від 14.05.2012 року в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення - рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби №0000180225 від 14.05.2012 року в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 248462 грн. Скасовано податкове повідомлення - рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби №0000150225 від 14.05.2012 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 304521, 25 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Харківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, судом першої інстанції допущено очевидні порушення норм матеріального і процесуального права, проігноровано дійсні обставини справи та не надано належної оцінки правовій позиції Харківської ОДПІ, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2015 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Посилається на обставини, встановлені в ході перевірки.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В частині відмови в позові постанова не оскаржена.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають частковому задоволенню.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову виходячи з таких підстав.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №423692, ПАТ "Роганська картонна фабрика" зареєстроване Харківською районною державною адміністрацією Харківської області 13.11.1997 року та перебуває на обліку у Харківській ОДПІ Головного Управління Міндоходів у Харківській області з 02.04.1992 року за №4 та зареєстровано платником податку на додану вартість.

На підставі Наказу ХОДПІ Харківської області ДПС №286 від 12.03.2012 року, виданого згідно плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 2 квартал 2012 року, та згідно направлень на перевірку №№ 326, 327, 328, 329, 330, 331 від 22.03.2012 року та №7 від 04.04.2012 року співробітниками ХОДПІ Харківської області ДПС в період з 22.03.2012 року по 11.04.2012 року було проведено планову документальну виїзну перевірку ПАТ "Роганська картонна фабрика" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року та валютного законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

В результаті перевірки складено акт №134/220-00278830 від 19.04.2012 року, відповідно до якого встановлено порушення: п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 року №168/97-ВР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №168/97-ВР), п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість у розмірі 263911,00 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22 -рядок 23) у березні 2011 року у розмірі 8783,00 грн. та п. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, (далі -Закон України №334/94-ВР), п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток у розмірі 342909,00 грн. та занижено податок на прибуток на загальну суму 431751,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки 14.05.2012 року ДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000150225, яким позивачу донараховано податку на додану вартість в розмірі 263991,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 59419,25 грн.; №0000190225, яким позивачу донараховано податку на прибуток в розмірі 156441,0 грн.; № 0000140225, яким зменшено суму від"ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 8783,0 грн. та № 0000180225, яким зменшено суму від"ємного значення об"єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 342909,0 грн.

Підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень послугували висновки ДПІ про те, що в період червень - серпень 2011 року позивач мав взаємовідносини з ПАТ „Коннектор" (код за ЄДРПОУ 14312275) на загальну суму 1426041,32 грн., в тому числі ПДВ 239400,00 грн.

Від Основ'янської МДПІ в м.Харкові було отримано Акт №6579/233/14312275 від 02.12.2011 року про результати проведення позапланової виїзної перевірки ПАТ „Коннектор" щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ фірмою „Ліон", їх реальності та повноти відображення в обліку за період лютий 2011 року. Згідно цього Акту, в зв'язку з нереальністю, визнано нікчемним правочин, укладений з ТОВ фірмою „Ліон", і, як наслідок, визнано, що ПАТ „Коннектор" неправомірно відобразило в обліку господарські операції з позивачем, предметом яких був товар, придбаний у ТОВ фірми „Ліон". В зв'язку з цим, відповідач, з огляду на порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, вважав необхідним збільшити суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 237673,56 грн. Оскільки позивач не сплатив за придбаний в ПАТ „Коннектор" товар, відповідач, згідно п.п.14.1.13 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України вважає, що цей товар було отримано безоплатно, в зв'язку з чим зробив висновок про порушення позивачем п.п.14.1.84 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України та визнав необхідність збільшення валового доходу позивача на загальну суму 1023088,00 грн.

Перевіркою було також встановлено, що в перевіреному періоді, а саме в березні 2011 року, позивач мав взаємовідносини з платником податків ТОВ „Промислова група ДФМ", код за ЄДРПОУ 30661533 на загальну суму 34210,00 грн., в тому числі ПДВ 5702,00 грн. Листом №1818/7/23-211 від 21.02.2012 року Кременчуцька ОДПІ на адресу відповідача надіслала Акт № 796/23-309/30661533 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ „Промислова група „ДФМ", код за ЄДРПОУ 30661233 з питань правильності, повноти та нарахування сум податку на додану вартість та податку на прибуток за січень-серпень, жовтень-листопад 2011 року, згідно якого підприємство не знаходиться за юридичною адресою, відповідно до даних ДПС встановлено укладання та виконання цивільно-правових відносин, проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди покупцям переважно за допомогою контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання. В зв'язку з ненаданням в повному обсязі документів, які підтверджують реальність проведення господарських операцій з цим підприємством, відповідач, встановивши порушення позивачем п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України №334/94-ВР, визнав завищення позивачем валових витрат, понесених за цією операцією, в розмірі 28508,00 грн., та в порушення п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 5702,00 грн.

У зв'язку з відсутністю належних документів, у зв'язку з порушенням позивачем п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України №334/94-ВР, вважав необхідним збільшити валовий дохід позивача за 1 квартал 2011 року на суму операції 34210,00 грн. Згідно даних перевірки, позивач також мав взаємовідносини з ПП „Агрофірма „Земледар", код за ЄДРПОУ 35071227 за договором комісії № 1-ЗД/РКФ-201 від 03.11.2010 року. За цим договором ПП „Агрофірма „Земледар" реалізувало на експорт соняшникову олію, яка була придбана у ТОВ УАСП „КАІС" у грудні 2010 року за ціною 3253,9 тис.грн., в тому числі ПДВ 542,3 тис. грн. Цей товар було продано на експорт компанії „Nironex Development. (Limassol) Cyprus", Кипр, за ціною 2802,5 тис. грн., без ПДВ. За надані комісійні послуги ПП „Агрофірма „Земледар" отримала комісійну винагороду в розмірі 113300,00 грн., в тому числі ПДВ 18889,00 грн. В зв'язку з тим, що від проведеної операції ПАТ "Роганська картонна фабрика" отримало збиток в розмірі 564,7 тис. грн., відповідач, встановивши порушення позивачем п.5.1 ст.5 Закону України №334/94-ВР, визнав завищеними валові витрати в розмірі 94447,00 грн. та, визнавши порушення позивачем п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, дійшов до висновку про зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 18889,00 грн.

1 серпня 2011 року між ПАТ "Роганська картонна фабрика" та АТ „Коннектор" було укладено договір поставки № 69/11-4.

Цей договір є оплатним, оскільки передбачає обов'язок покупця сплатити повну вартість товару продавцеві на умовах, визначених договором.

Згідно пп.14.1.13 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Жодному з цих критеріїв, необхідних для визнання товарів такими, що надані безоплатно, відносини за договором поставки №69/11-4 від 1 серпня 2011 року не відповідають.

Тобто, в порушення п.п.14.1.13 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, відповідачем безпідставно визнано наданими безоплатно товари на загальну суму 1023088,00 грн., що поставлені за договором поставки №69/11-4 від 1 серпня 2011 року та безпідставно включено цю суму до складу валового доходу за 3-й квартал 2011 року.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання зазначеного договору поставки, згідно видаткових накладних № 270 від 29.08.2011 року, №271 від 29.08.2011 року та №324а від 30.09.2011 року на користь ПАТ "Роганська картонна фабрика" було поставлено проволоку БрОЦ Ф3 в кількості 764 кг, проволоку БрБ2 Ф2,5 в кількості 2476 кг, проволоку БрОЦ Ф3,5 в кількості 500 кг, проволоку БрОЦ Ф2,2 в кількості 261 кг на загальну суму 1426041,32 грн., в тому числі ПДВ 237673,00 грн.

В підтвердження права на податковий кредит за договором поставки № 69/11-4, АТ „Коннектор" виписало ПАТ "Роганська картонна фабрика" податкові накладні №2902 від 29.08.2011 року, №2903 від 29.08.2011 року, №324а від 30.09.2011 року на суму ПДВ 237673,00 грн.

Товар було надано в розпорядження позивача за місцезнаходженням продавця за місцезнаходженням ПАТ „Коннектор" адресою м.Харків, просп. Гагаріна, 98, та вивезено транспортом позивача згідно товарно-транспортних накладних від 29.08.2011 року та від 30.09.2011 року.

За додатковою угодою, укладеною між позивачем та ПАТ „Коннектор", було розірвано договір поставки №69/11-4 від 1 серпня 2011 року.

За видатковою накладною №83 від 14 березня 2012 року на повернення товарно-матеріальних цінностей та товарно-транспортною накладною від 14 березня 2012 року, товар на загальну суму 1426041,32 грн., в тому числі ПДВ 237673,00 грн. було повернуто ПАТ „Коннектор".

У в'язку з цим, позивач, згідно розрахунків №№1-3 від 14.03.2012 року коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, зменшив податковий кредит на суму ПДВ 237673,00 грн.

Таким чином, висновки відповідача про донарахування позивачу податку на додану вартість на загальну суму 237673,00 грн. за операцією з постачання товару від ПАТ „Коннектор" за договором поставки №69/11-4 від 01 серпня 2011 року є неправомірними та такими, що порушують вимоги п. 198.2 та 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

23 травня 2011 року між ПАТ „Роганська картонна фабрика" та АТ „Коннектор" було укладено договір № 21/11-7 на обробку деталей, згідно якого АТ „Коннектор" зобов'язалось здійснити позивачу роботи з хромування валиків очистителя та термічної обробки шестерні.

Цей договір також є оплатним, його виконання з боку АТ „Коннектор" було оформлено Актом здачі-приймання виконаних робіт від 21 червня 2011 року на суму 10359,59 грн., в тому числі ПДВ 1726,60 грн. В підтвердження права на податковий кредит за цією операцією АТ „Коннектор" виписало ПАТ „Роганська картонна фабрика" податкову накладну №1702 від 17.06.2011 року на суму ПДВ 1726,60 грн.

Положеннями п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.8 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно даних Реєстру платників ПДВ ПАТ "Коннектор" (код за ЄДРПОУ 14312275) було зареєстроване платником ПДВ, його свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ не анульоване.

Положеннями п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні" і п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положеннями п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року,товарно-транспортна документація - це комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно - матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та заліку виконаної роботи. Під терміном замовник слід розуміти вантажовідправника або вантажоодержувача, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів. При цьому, вантажовідправник - це будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення.

Положеннями п.п.11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року встановлено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Відповідачем в акті перевірки було зазначено всі товарно-транспортні накладні на перевезення вантажів автомобільним транспортом згідно яких здійснювалось перевезення і їх наявність не оспорювалась сторонами.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Таким чином, ПАТ „Коннектор" мало право видавати податкові накладні на адресу позивача, а позивачем правомірно враховано суму, зазначену в податкових накладних, у складі податкового кредиту.

При цьому відсутність розрахунку коштами за товар, про що зазначає в апеляційній скарзі відповідач, не свідчить про наявність порушень при визначенні податкового кредиту, оскільки товар був отриманий позивачем. Наведене відповідає ст. 198 Податкового кодексу України.

Також колегія суддів зазначає, що в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що згідно наданих документів, вартість придбаних товарів не віднесено до складу собівартості виробленої продукції, на бухгалтерському рахунку станом на 01.01.12 р. обліковуються залишкт проволоки на суму 1188367,76 грн.. Однак наведене не впливає на податковий облік, оскільки відсутні обгрунтовані підстави вважати, що проволока придбалася не для використання в господарській діяльності.

Крім того, в розділі 3.1.2 акту перевірки, у підпункті 17.1, визначено про віднесення вартості придбаних товарів до складу собівартості реалізованих товарів у сумі 1197001 грн..

При цьому колегія суддів зазначає, що підставою нарахувань був висновок податкового органу про відсутність фактичного здійснення операції, отримання що не відповідає наданим документам.

16 березня 2011 року між ПАТ „Роганська картонна фабрика" та ТОВ „Промислова група ДФМ" було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 1603.

Положеннями п.1.1 цього договору встановлено, що Продавець зобов'язується передати у власність покупцю нафтопродукти, марка, кількість та якість яких вказується у додатку до договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов цього договору. Згідно п. 3.1 договору, розрахунки за товар здійснюються у формі 100% передоплати.

На виконання цього договору, згідно накладної №66 від 17.03.2011 року на користь ПАТ „Роганська картонна фабрика" було поставлено парафін нафтовий твердий марки П-2 в кількості 1,62 тн на загальну суму 34210,00 грн., в тому числі ПДВ 5702,00 грн. Згідно платіжних доручень №76 від 29 березня 2011 року, №147 від 25 березня 2011 року, №2158 від 16 березня 2011 року, поставлений товар було повністю оплачено позивачем.

Товар було перевезено за рахунок продавця згідно товарно-транспортної накладної від 17 березня 2011 року та надано в розпорядження позивача за його місцезнаходженням.

З наданих позивачем накладних передачі сировини та матеріалів зі складу на друкарську дільницю та звітів з витрат матеріалів справи вбачається, що поставлений ТОВ „Промисловою групою „ДФМ" парафін був використаний позивачем у його господарській діяльності з метою виготовлення одного з видів продукції -паперу парафінованого.

Таким чином, в порушення пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 та пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України №334/94-ВР відповідачем не визнані валові витрати з придбання парафіну у ТОВ „Промислова група „ДФМ" в 1-му кварталі 2011 року в сумі 28510,00 грн., та включено вартість придбаного товару з ПДВ до складу валових доходів у сумі 34210,00 грн..

В підтвердження права на податковий кредит за операцією з поставки товару за договором купівлі-продажу нафтопродуктів №1603 від 16 березня 2011 року, ТОВ „Промислова група „ДФМ", згідно вимог п. 198.2 та 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, виписало ПАТ „Роганська картонна фабрика" податкові накладні на суму ПДВ 5702,00 грн., які позивачем використано з метою засвідчення права на податковий кредит.

Згідно даних Реєстру платників ПДВ ТОВ „Промислова група „ДФМ" (код за ЄДРПОУ 30661533) було зареєстроване платником ПДВ, його свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ № 23551553 було анульоване за ініціативою податкового органу лише 17.11.2011 року, тобто - після здійснення операцій з позивачем. Отже, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, на момент здійснення ТОВ „Промислова група „ДФМ" мало право видавати податкові накладні на адресу позивача, а позивачем правомірно враховано суму, зазначену в податкових накладних, у складі податкового кредиту.

З огляду на надану відповідачем довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відомості про місцезнаходження ТОВ „Промислова група „ДФМ" підтверджені належним чином, тобто підприємство проводить свою діяльність за місцем зареєстрованої юридичної адреси.

Подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не позбавляє правового значення податкових накладних, виданих до анулювання.

Положеннями п.36.5 ст.36 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Ця відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів. Разом з цим, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Матеріалами справи підтверджено факт здійснення господарських операцій між ТОВ „Промислова група „ДФМ" та позивачем в березні 2011 року та встановлено відповідність даних податкових накладних фактичним обставинам. За результатами дослідження матеріалів справи, судом не встановлено у позивача наміру отримати за вищевказаними договором купівлі - продажу інший результат, ніж придбання товару. Досліджуючи наявні в матеріалах справи документи, суд відзначає, що вони не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

03.11.2010 року між ВАТ „Роганська картонна фабрика" та ПП „Агрофірма „Земледар" було укладено договір комісії №1-ЗД/РКФ-2010, згідно умов якого комісіонер зобов'язався здійснити від свого імені продаж на експорт соняшникової олії, що належить комітенту. Щодо гнарахувань по цієї операції, в позові відмовлено та постанова суду першої інстанції не оскаржена.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Положеннями ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень лише частково довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Щодо інших вимог, які не задоволені судом, то апеляційна скарга не містить доводів неправомірності рішення суду, в скарзі відповідач вказує лише щодо неправомірності рішення в частині задоволення позову, а позивачем в цій частині постанова не оскаржена.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2015р. по справі № 6261/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Григоров А.М.Судді(підпис) (підпис) Тацій Л.В. Подобайло З.Г. Повний текст ухвали виготовлений 18.05.2015 р.