Ухвала суду № 44242296, 13.05.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 р.Справа № 816/5105/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2015р. по справі № 816/5105/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління № 9"

до Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" (надалі по тексту позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 25 листопада 2014 року №0000012203.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2015 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 25 листопада 2014 року №0000012203.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2015 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обгрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що судом першої інстанції не враховано під час прийняття оскаржуваного рішення, що податкові накладні, на підставі яких був сформований спірний податковий кредит складені в порушення п.п. 201.1, 201.2 ст. 201 ПК України, а тому на їх підставі суми ПДВ не можуть бути віднесені до податкового кредиту, а також те, що станом на дату складання акту перевірки позивачем не було надано доказів в підтвердження зберігання спірного товару на території ПАТ Овруцького гірничо-збагачувальний комбінат «Кварцит».

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхо-будівельне управління №9" зареєстровано як юридична особа (а.с. 120).

Позивач взятий на облік в органах державної податкової служби і також являється платником податку на додану вартість (а.с. 122-123).

Лубенською ОДПІ, згідно із пунктом 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Лубенське шляховобудівельне управління №9" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 за період з 01 березня 2014 року по 31 травня 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 12 листопада 2014 року №3011/22-03450436 (а.с. 10-19), за висновками якого встановлено порушення пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, підпункту "и" пункту 201.1 статті 201, пункту 201.2 статті 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), підприємством завищено податковий кредит декларації з податку на додану вартість в сумі 113322 грн., по взаємовідносинам із ФОП ОСОБА_1, в тому числі по звітності за квітень 2014 року в сумі 113322 грн.

На підставі акту перевірки від 12 листопада 2014 року №3011/22-03450436 Лубенською ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 листопада 2014 року №0000012203 (а.с. 22), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 169983 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 113322 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 56661 грн.

Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності збільшення йому суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, звернувся до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 листопада 2014 року №0000012203.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, податковий кредит складається із сум податку на додану вартість нарахованого (сплаченого) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана платником податку.

Між тим, колегія суддів зазначає, що податкова накладна не є вичерпним первинним документом для нарахування податкового кредиту з ПДВ, оскільки визначальною умовою для формування податкового кредиту за певними господарськими операціями є реальне здійснення цих господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем доведено реальність господарських операцій із ФОП ОСОБА_1 та правомірність формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Лубенське ШБУ №9" у березні 2014 року здійснювало придбання товарно-матеріальних цінностей у ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 679932 грн. в тому числі ПДВ 113322 грн.

13 лютого 2014 року між ТОВ "Лубенське ШБУ №9" (Покупець) та ФОП ОСОБА_1 (Постачальник) укладено договір №2 (а.с. 23).

За умовами договору постачальник зобов'язується поставляти і передавати на умовах даного договору запчастини до гірничодобувної техніки (надалі товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного договору.

17 лютого 2014 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору №2 від 13 лютого 2014 року (а.с. 24), згідно якої пункт 1.1 договору №2 від 13 лютого 2014 року викладено у наступній редакції: Постачальник зобов'язується поставляти і передавати на умовах даного договору запчастини до гірничодобувної техніки, щебінь фракції 0-40, бітум дорожній БНД 60/90 у власність покупця, а покупець оплачувати його на умовах даного договору.

В підтвердження фактичного здійснення господарських операцій за вказаним договором позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні.

Згідно наданої позивачем копії журналу реєстрації доручень (а.с. 125-127) встановлено, що придбаний товар отримано ОСОБА_2, підписи якого містяться у видаткових накладних.

18 березня 2014 року між сторонами складено акт приймання-передачі щебеню по договору №2 від 13 лютого 2014 року (а.с. 49).

Згідно прибуткового ордеру від 01 квітня 2014 року №ПН-000254 товар оприбуткований позивачем (а.с. 50).

08 квітня 2014 року між ТОВ "Лубенське ШБУ №9" (поклажодавець) та філією "Овруцький райавтодор" ДП "Житомирський облавтодор" (зберігач) укладено договір зберігання №14 (а.с. 51-53), за умовами якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання щебінь 0-40 у кількості 17000 тон.

На виконання вищевказаного договору між сторонами складено акт приймання-передачі до договору зберігання №14 від 08 квітня 2014 року (а.с. 169).

Згідно змісту акту приймання-передачі щебеню до договору зберігання № 14 від 08.04.2014 року місце зберігання щебеню є територія ГЗК «Кварцит» п. Первомайський, Овручського району Житомирської області.

Крім того, на підтвердження фактичної наявності продукції у ФОП ОСОБА_1, яка була реалізована позивачу останнім позивачем надано: наказ №6/5007/1276/12 на примусове виконання рішення господарського суду Житомирської області, постанову відділу державної виконавчої служби Овруцького районного управління юстиції, акт приймання-передачі, видаткові накладні (а.с. 191-197).

На підтвердження економічної вигоди та доцільності придбання щебеню 0-40 саме у ФОП ОСОБА_1 позивачем надано калькуляції вартості щебеню (а.с. 170-171).

За позивачем перед ФОП ОСОБА_1 рахується кредиторська заборгованість за придбаний товар, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку №631 та актом звірки взаємних рахунків (а.с. 92-93).

Податкові накладні, видані ФОП ОСОБА_1, містять всі обов'язкові реквізити передбачені ст. 201 Податкового кодексу України та відповідають формі та порядку їх заповнення, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 року № 10, а тому вони є підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивачем неправомірно віднесено до податкового кредиту спірного періоду суми ПДВ по спірним податковим накладним, оскільки вони складені по формі затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379, який на час складання податкових накладних втратив чинність, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки форма спірних податкових накладних відповідає формі податкової накладної, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 року № 10 та вони мають всі необхідні реквізити передбачені ст. 201 ПК України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідачем не наведено та не надано доказів, що заповнення податкових накладних за старою формою спричинило перекручення або неправильність визначення податку на додану вартість, також не встановлено невідповідність показників, зазначених у податковій накладній, умовам поставки чи номенклатурі товару, що у свою чергу спростовує висновок податкового органу про неправомірне формування позивачем податкового кредиту за цими податковими накладними.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Матеріалами справи підтверджується, що на момент здійснення досліджених господарських операцій контрагент позивача ФОП ОСОБА_1 перебував в Єдиному державному реєстрі, мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість; фактів визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію судом не встановлено.

Посилання податкового органу в апеляційній скарзі на відсутність доказів в підтвердження належного зберігання спірного товару колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки останні спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів, включено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту (в розмірі 113322 грн.) за відповідний період.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність в діях ТОВ "Лубенське ШБУ №9" порушень податкового законодавства, визначених актом перевірки №3011/22-03450436, на підставі висновків якого відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №000012203 від 25 листопада 2014 року.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000012203 від 25 листопада 2014 року.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2015р. по справі № 816/5105/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. Повний текст ухвали виготовлений 18.05.2015 р.