Постанова № 44242247, 13.05.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 р. Справа № 820/18658/14

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Кезля М.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2014р. по справі № 820/18658/14

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області

про поновлення на посаді та зобов'язання виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (надалі по тексту відповідач), в якому, після уточнення позовних вимог, просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДМС України в Харківській області від 20.08.2014 р. № 179-к;

-зобов'язати Головне управління ДМС України в Харківській області поновити позивача на посаді провідного спеціаліста відділу адресно-довідкової роботи управління паспортної роботи, громадянства та реєстрації фізичних осіб Гу ДМС України в Харківській області з 20 серпня 2014 року;

-зобов'язати Головне управління ДМС України в Харківській області виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- стягнути з Головного управління ДМС України в Харківській області моральну (немайнову) шкоду в середньомісячному розмірі її заробітної плати, а саме в розмірі 2211,18 грн.;

-стягнути з Головного управління ДМС України в Харківській області суму невиплачену під час звільнення у розмірі 513 грн.10 коп.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2014 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області про поновлення на посаді та зобов'язання виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2014 року та прийняти іншу постанову про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2014 року без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Наказом № 179-к від 20.08.2014 р. її, ОСОБА_1, було звільнено з посади провідного спеціаліста відділу адресно-довідкової роботи управління паспортної роботи, громадянства та реєстрації фізичних осіб ГУ ДМС України в Харківській області з 20 серпня 2014 року, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку зі зміною в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача звільнено з посади провідного спеціаліста відділу адресно-довідкової роботи управління паспортної роботи, громадянства та реєстрації фізичних осіб ГУ ДМС України в Харківській області згідно Наказу Головного управління ДМС України в Харківській області від 20.08.2014 р. № 179-к на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

На підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно штатного розпису Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, затвердженого 01.12.2013 року, відділ адресно-довідкової роботи Управління паспортної роботи громадянства та реєстрації фізичних осіб станом на 20.06.2014 року включав 8 штатних посад провідного спеціаліста.

Наказом Державної міграційної служби України від 30.05.2014 року №121 затверджено нові штатні розписи територіальних органів ДМС України та внесено зміни до наказу ДМС України від 13.05.2014 року № 104.

На виконання наказу ДМС України від 30.05.2014 р. № 121 «Про затвердження штатних розписів територіальних органів ДМС України та внесення змін до наказу ДМС України від 13.05.2014 р. № 104» ГУ ДМС України в Харківській області був виданий наказ від 20.06.2014 р. № 88-к, відповідно до якого були введені зміни до штатного розпису ГУ ДМС України в Харківській області, відповідно до яких зі штатного розпису було виключено Управління паспортної роботи, громадянства та реєстрації фізичних осіб ГУ ДМС України в Харківській області шляхом утворення на його базі Управління з питань громадянства, реєстрації та роботи з громадянства з тимчасово окупованої території України ГУ ДМС України в Харківській області та виведено зі штатного розпису посаду позивача.

Тобто, відповідно до нового штатного розпису під скорочення попала посада позивача.

Штатний розпис Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, затверджений на виконання наказу ДМС України від 30.05.2014 р. № 121 «Про затвердження штатних розписів територіальних органів ДМС України та внесення змін до наказу ДМС України від 13.05.2014 р. № 104» передбачав 2 штатні посади провідного спеціаліста відділу адресно-довідкової роботи Управління з питань громадянства, реєстрації та роботи з громадянами з тимчасово окупованої території України ГУ ДМС України в Харківській області.

У відповідності до частин першої статті 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Матеріалами справи підтверджено, що 20.06.2014 р. позивач, ОСОБА_1, була попереджена про вивільнення в індивідуальному порядку під розпис та ознайомлена з підставами такого вивільнення, про що свідчить розпис позивача на попередженні.

Згідно ч. 3 cт. 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, виходячи з аналізу частини першої ст. 40, ст. 49-2 КЗпП України колегія суддів дійшла висновку, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади в цій же установі, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Колегія суддів зазначає, що одночасно з попередженням про звільнення ГУ ДМС України в Харківській області не мало можливості запропонувати позивачу роботу за тією ж професією в зв'язку з відсутністю такої, а також були відсутні рівнозначні посади.

Дані обставини підтверджуються штатним розкладом ГУ ДМС України в Харківській області з поіменним списком працівників станом на 20.06.2014 року та на 20.08. 2014 року.

В частині 2 ст. 40 КЗпП України зазначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з ч.2 ст.49-2 КЗпП при вивільненні працівника у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право працівника на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Отже, при вивільненні працівника у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право працівника на залишення на роботі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач при звільненні позивача з роботи перевіряв наявність у позивача переважного права на залишення на роботі перед іншими працівниками.

Згідно штатного розкладу відповідача станом на 20.08.2014 року на посадах провідних спеціалістів відділу адресно-довідкової роботи Управління з питань громадянства, реєстрації та роботи з громадянами з тимчасово окупованої території України ГУ ДМС України в Харківській області залишились ОСОБА_3, ОСОБА_4.

На час перебування ОСОБА_5 у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку посаду провідного спеціаліста обіймає ОСОБА_6

Згідно ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Матеріали справи не містять доказів, що позивач має більш високу кваліфікацією і продуктивність праці ніж інші працівники, що залишилися на посадах у відділі.

ОСОБА_3 перебуває у відпустці по догляду за дитиною.

Пунктом 10 статті 40 КЗпП України передбачено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Отже, ОСОБА_3 під час перебування у відпустці по догляду за дитиною за приписами наведеної норми не може бути звільнена з займаної посади.

Також, у п. 1 ч.2 ст. 42 КЗпП України зазначено, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається сімейним - при наявності двох і більше утриманців.

Відповідачем надано докази, що особи, які залишилися працювати у відділі мали переважне право на залишення на роботі.

Так, ОСОБА_6, який займає посаду на час перебування ОСОБА_3 у відпустці, має двох утриманців, що підтверджується свідоцтвом про народження дітей, ОСОБА_4 також має двох утриманців, що підтверджується свідоцтвом про народження дітей, а тому у ОСОБА_6 та ОСОБА_4 відповідно до п. 1 ч.2 ст. 42 КЗпП України є перевага в залишенні на роботі.

Проаналізувавши наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що приймаючи наказ Головного управління ДМС України в Харківській області від 20.08.2014 р. № 179-к відповідач діяв правомірно.

Посилання позивача в апеляційній скарзі, що судом першої інстанції не було враховано, що трьох інспекторів Сімоненко Т.І., Соловйова З.О., Карпенко І.А. було незаконно відкомандировано більше ніж двох років до інших підрозділів і відповідачем не враховано переважне право позивача на роботу перед вказаними працівниками, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки на момент звільнення позивача з посади вказані особи займали посаду інспекторів, а не провідного спеціаліста, а тому у відповідача були відсутні підстави для врахування переважного права позивача на залишення на посаді, яку вона не займала на момент звільнення і скорочення штату.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що встановлені обставини справи виключають поновлення позивача на посаді провідного спеціаліста відділу адресно-довідкової роботи управління паспортної роботи, громадянства та реєстрації фізичних осіб ГУ ДМС України в Харківській області.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, оскільки колегією суддів не встановлено підстав для скасування Наказу Головного управління ДМС України в Харківській області від 20.08.2014 р. № 179-к в зв'язку з тим, що такий прийнято правомірно.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за затримку розрахунку з позивачем при звільненні, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для такого стягнення.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно довідки Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 14.04.2015 року № 09 фактична виплата позивачу виплат при звільненні проведена 27.08.2014 року. Дата звільнення позивача-20.08.2014 року.

В обгрунтування затримки при проведенні розрахунку з позивачем відповідач посилається на те, що заявка на виплати, платіжні доручення відповідачем були надані до ГУ ДКСУ 26.08.2014 року.

Проте, колегія суддів зазначає, що про звільнення позивач була попереджена за 2 місяці до звільнення, а тому про обставини звільнення позивача відповідач був обізнаний завчасно та мав можливість у строки визначені ст. 116 КЗпП України провести розрахунок з позивачем. Доказів наявності поважних причин затримки розрахунку відповідачем не надано.

Враховуючи приписи ст. 117 КЗпП України колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для покладення на відповідача обов'язку з нарахування та сплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку з позивачем.

Таким чином, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні з прийняттям в цій частині нової постанови про задоволення даної частини позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2014р. по справі № 820/18658/14 скасувати в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про стягнення з Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та прийняти в цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 в цій частині-задовольнити частково.

Зобов"язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.08.2014 р. по 27.08.2014 р.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2014 р.-залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. Повний текст постанови виготовлений 18.05.2015 р.