Ухвала суду № 44242176, 12.05.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2015 р.Справа № 820/898/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕВАДА-СІТІ" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2015р. по справі № 820/898/15

за позовом Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕВАДА-СІТІ"

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач- Основ'янська об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Левада-Сіті" (код 34754994) заборгованість перед бюджетом у сумі 175772,97 грн. з орендної плати з юридичних осіб з рахунків у банках, які обслуговують його на користь державного бюджету України. Стягнену суму перерахувати до державного бюджету у відділення Держказначейства у Червонозаводському районі (код 37999628) в установі банку ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011, розрахунковий рахунок 33218812700011, код бюджетної класифікації 13050200 в розмірі 175772,97 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між Харківською міською радою та відповідачем укладено два договори оренди землі: від 07.11.2012 року та від 26.03.2012 року (а.с. 5-10), якими товариству з обмеженою відповідальністю "ЛЕВАДА-СІТІ" надано у оренду земельні ділянки та передано у користування, про що складено акт прийому - передачі земельних ділянок (а.с. 13).

Відповідачем до контролюючого органу подано декларації з плати за землю (а.с. 14-21), в яких товариством самостійно визначено орендну плату за землю.

У зв'язку з непогашенням товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕВАДА-СІТІ" узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничного строку її сплати Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області складено та направлено на адресу відповідача податкову вимогу №1701-11 від 04.10.2013 року, яка була отримана відповідачем 09.10.2013 року, про що свідчить підпис уповноваженої особи у зворотному поштовому повідомленні (а.с. 22).

Сума визначеного боргу сплачена не була.

Правомірність стягнення податкової заборгованості у розмірі 175772,97 грн. є предметом спору, переданого до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач доказів оплати спірної суми заборгованості чи доказів відсутності обов'язку оплачувати спірну суму заборгованості в судове засідання не надав, заявлених до нього позовних вимог не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Підпунктом 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно до п.288.1 ст. 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пункту 7 статті 288 Податкового кодексу податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

У пункті 2 статті 286 Податкового кодексу зазначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 3 ст. 287 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене в податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Судовим розглядом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що сума заборгованості відповідача перед бюджетом України по орендній платі складає 175772,97 грн. (а.с. 4).

В порушення зазначеної норми чинного податкового законодавства України, у встановлений Кодексом строк для погашення податкових зобов'язань, відповідач не сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання.

Відповідно до п. п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, ст. 36 Податкового кодексу України, наведені обставини свідчать про невиконання відповідачем свого податкового обов'язку щодо сплати податків та зборів в строки та у розмірах, встановлених вище зазначеним кодексом

В силу приписів п.56.11 ст. 56 Податкового кодексу України, не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

На підставі п.59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

В матеріалах справи наявні докази направлення відповідачу податкової вимоги №1701-11 від 04.10.2013 року та відсутні докази її оскарження, проте вказані заходи не спричинили погашення податкового боргу.

Підпунктом 20.1.34 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п.95.1 ст. 95 Податкового кодексу контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Оскільки за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 175772,97 грн., а суду не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт погашення цього податкового боргу, суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, що такий борг підлягає погашенню на підставі рішення суду.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги на відсутність у резолютивній частині рішення суду першої інстанції звітнього податкового періоду, за який виник податковий борг, що стягується, оскільки вони не спростовують наявність у відповідача заборгованості з орендної плати за землю в розмірі 175772,97 грн., який виник внаслідок несплати самостійно задекларованих податкових зобов'язань.

Також не заслуговують уваги доводи апеляційної скарги щодо надання позивачу права звертати стягнення на кошти відповідача, що знаходяться на визначених банківських рахунках, у разі виникнення будь-якого боргу (заборгованості), у т. ч. за інші наступні періоди, оскільки пп. 60.1.1 п. 60.1 ст.60 Податкового кодексу України визначено, що податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо сума податкового боргу була погашена самостійно платником податків або органом стягнення. Тому разом із погашенням суми податкового боргу раніше надіслана платникові податків податкова вимога є відкликаною, а тому не може бути підставою для вжиття заходів із примусового стягнення податкового боргу. У зв'язку з цим у разі, якщо платником податків податковий борг був погашений, а через деякий час виник знову, органу державної податкової служби слід направити (вручити) йому нову податкову вимогу виходячи з виникнення нового грошового зобов'язання.

На підставі вищезазначеного колегія судів зазначає, що суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача податкового боргу у розмірі 175772,97 грн.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕВАДА-СІТІ" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2015р. по справі № 820/898/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Бершов Г.Є. Ральченко І.М.