Постанова № 44241622, 14.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2015 рокусправа № 804/3768/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2014 року у справі № 804/3768/14 за позовом державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» (далі - ДП «НВО «ПХЗ») 14 березня 2014 року звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, згідно з яким просить визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення - рішення від 17 жовтня 2013 року №0000332330 та №0000322330.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача, щодо нереальності господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_1 викладені у акті №223/23.3-14310112 від 01 жовтня 2013 року (далі - акт перевірки) на підставі якого його було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що позивачем не доведено правомірність своїх вимог. Зазначено, що ФОП ОСОБА_1 надавались видаткові та податкові накладні без мети реального настання правових наслідків з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємця призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

В апеляційній скарзі зазначає про безпідставне неврахування судом першої інстанції всіх первинних документів наданих позивачем на підтвердження реальності господарської операції. Зазначає про безпідставність висновку відповідача та суду першої інстанції щодо необхідності поставки товару від контрагента до позивача та не надання у зв'язку з цим до перевірки та суду товарно-транспортних накладних в підтвердження здійснення такої поставки товару.

Згідно заперечень на апеляційну скаргу, відповідач посилаючись на її необґрунтованість, просив у задоволені скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника відповідача який заперечував щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку ДП «НВО «ПХЗ» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 за червень, липень, вересень-грудень 2011 року, січень-серпень 2012 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт № 223/23.3-14310112 від 01 жовтня 2013 року в якому зроблено висновок про порушення позивачем:

- пп. 135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.10 ст. 137, п. 138.2, п. 138.10.3 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 2899456,00 грн.;

- п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено суму ПДВ за рахунок завищення податкового кредиту на суму 1291126,00 грн. (т.1 а.с.15-66).

Згідно з вказаним актом відповідач дійшов висновку про те, що операції з придбання товарів та послуг по ланцюгу постачання від ФОП ОСОБА_1 до позивача не містять по суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети). Мають місце відносини з фіктивним підприємством.

Позиція податкового органу про нереальність господарських операцій позивача ґрунтується на висновках акта перевірки ФОП ОСОБА_1 та постанови слідчого ОВС СУ ДПС у Житомірській області від 01.03.2013 року якою на думку податкового органу встановлено факти, що свідчать про недійсність спірного правочину.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 17 жовтня 2013 року:

- №0000332330, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1291126,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 292955,57 грн.;

- №0000322330, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 2843982,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 696946,50 грн. (т.1 а.с.11,12а).

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідача прийнято на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.

Згідно із п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.139.1.9. ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду), визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цьогоКодексу).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач у межах своєї господарської діяльності у письмовій формі уклав з ФОП ОСОБА_1 договір поставки товару (щебеневу продукцію виробництва кар'єрів України).

При цьому, з врахуванням положень п.п.1,2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» виконання умов зазначеного договору та реальність вчинення зазначених правочинів підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, а саме: договором постачання продукції №3/06/10-1-334010 від 03 червня 2010 року (т.1 а.с.91-93) та додатковими угодами і специфікаціями з доповненнями до нього (т.1 а.с.94-122), актами сдачі - приймання робіт (наданих послуг) (т.1 а.с.123-128), видатковими накладними (т.1 а.с.228-250, т.2 а.с.1-34), оборотними відомостями (т.2 а.с.35-48), платіжними дорученнями (т.2 а.с. 49-125)

Крім того обставини здійснення позивачем господарської діяльності підтверджуються також інші документами, що містяться в матеріалах справи, а саме: залізничними накладними (т.2 а.с. 126-250, т.3 а.с.1-161), договорами про надання послуг (т.3 а.с.180,205,207-210,212-215) додатковими угодами (т.3 а.с.181, 211) та доповненнями (т.3 а.с.206) до них, договорами доручення (т.3 а.с. 182-185,189-192,199-201) та додатками (т.3 а.с.188,202-203) і додатковими угодами до них (т.3 а.с. 195,197-198,204), договірними цінами (т.3 а.с.186-187,193-194,196), сертифікатами походження товару (т.3 а.с.216-250,т.4 а.с.1-23), паспортами товару (т.4 а.с.25-84), заявами про відвантаження (т.4 а.с. 85-184).

ФОП ОСОБА_1 виписано податкові накладні за червень, липень, вересень-грудень 2011 року, січень-серпень 2012 року (т.1 а.с. 129-227).

Таким чином судом апеляційної інстанції встановлено факт реального вчинення позивачем господарських операцій зі своїм контрагентом, за наслідками яких сформовано валові витрати та спірний податковий кредит, оскільки встановлені обставини справи свідчать про отримання позивачем товару, оприбуткування товару покупцем, оплату його вартості, використання у власній господарській діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до частини 2 статті 9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу та суду першої інстанції про невідповідність наведених в них відомостей фактичним обставинам справи, та про неможливість їх бути підставою для відображення в бухгалтерському та податковому обліку витрат, оскільки вони є складеними в супереч вимогам п.44.1 ст.4 Податкового кодексу України, на підставі акту про нереальність здійснених операцій.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що платник податків, який придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Щодо доводів податкового органу про ненадання ФОП ОСОБА_1 податковому органу для перевірки товарно-транспортні накладні, та інші документи… суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів. Відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для не включення вартості придбаних товарів до валових витрат та сум податку на додану вартість до податкового кредиту покупця.

Крім того, згідно з поясненнями представника позивача вбачається, що щебінь не поставлявся від ФОП ОСОБА_1 до позивача, а зберігався на кар'єрах, до моменту відправки контрагентам-покупцям позивача, що підтверджується заявками на відвантаження.

Також, при визнанні договорів позивача з ФОП ОСОБА_1 нікчемними податковим органом не дотримано приписів законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, не надано доказів про умисність укладання угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, на що посилається відповідач, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущення.

При цьому суд першої інстанції безпідставно не врахував, що кримінальне провадження на яке посилався відповідач відносно контрагента позивача закрито на підставі ст. 284 КПК України (т.3 а.с.173).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, в порушення зазначеної норми права суд першої інстанції дійшов невірного висновку про наявність обов'язку у позивача доводити правомірність своїх вимог та вирішив спір виходячи з цієї невірної позиції.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду та прийняття нової постанови про задоволення позову.

Керуючись: пунктом 3 частини 1 статті 198, статтями 205, 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2014 року у справі № 804/3768/14 - скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати прийняті Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів податкові повідомлення - рішення від 17 жовтня 2013 року №0000332330 та №0000322330.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлений 15 травня 2015 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко