Постанова № 4424151, 08.12.2008, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ

 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 2-а-7129/08

категорія статобліку-65

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2008 року м. Дніпропетровськ

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чорної В.В.

при секретарі Бітенко Є.О.

за участі

представника позивача ОСОБА_1.

представника відповідача ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Жилсервіс - 4» про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені, -

в с т а н о в и в :

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до Комунального підприємства «Жилсервіс - 4» про стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 15510,86 грн. за не створення у 2007 р. двох робочих місць для працевлаштування інвалідів, та пені в сумі 558,00 грн. за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій.

В обґрунтуванні позовних вимог, Фонд соціального захисту інвалідів посилається на те, що КП «Жилсервіс - 4» у 2007 р. повинно було створити 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів, при середньообліковій чисельності штатних працівників підприємства у 2007 році в кількості 92 особи. Відповідач не виконав норматив щодо створення робочих місць по працевлаштуванню інвалідів, чим порушив вимоги ст.ст.18, 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», у зв'язку з чим зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції в сумі 25510,86 грн., виходячи з розміру середньорічної заробітної плати штатного працівника, як то передбачено ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», у відповідності до п. 2 Порядку сплати підприємствами, установами і організаціями суми адміністративно - господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70. Оскільки зазначена сума адміністративно-господарських санкцій відповідачем була сплачена частково - в сумі 10000 грн., у нього утворилася заборгованість на суму 15510,86 грн. Також, відповідачу нараховано пеню в сумі 558,00 грн. за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_1., позовні вимоги підтримала на суму 10510 грн. 86 коп., просила позов в цій частині задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. В частині стягнення 5000 грн. за цей же період, від позовних вимог відмовилася у зв'язку з добровільною сплатою цієї частини заборгованості підприємством, та просила провадження у справі в цій частині закрити .

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні з тих підстав, що відповідач вжив всіх заходів, необхідних для працевлаштування інвалідів, тому вина підприємства в тому, що 2 робочі місця не були зайняті інвалідами, відсутня. Відповідно, згідно ч.ч.1-2 ст. 218 Господарського кодексу України, відсутні підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій. Також, посилається на ст.ст. 4, 10, 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», згідно якого, обов'язок безпосереднього працевлаштування інвалідів покладено на органи соціального захисту інвалідів, а не на підприємства.

Дослідивши матеріали справи та чинне законодавство, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально - економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 вищевказаного Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Аналіз вищевказаних норм дає підстави дійти до висновку, що на підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, покладено обов'язок, по-перше, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; по-друге, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; по-третє, якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно - господарські санкції.

Судом встановлено і не заперечується сторонами, що Комунальне підприємство «Жилсервіс-4», перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному відділенні фонду соціального захисту інвалідів, як підприємство, яке в своїй діяльності використовує найману працю.

Згідно форми 10 - ПІ «Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2007 рік, що надавався відповідачем до Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2007 році становила 92 особи, з них чисельність інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановленого ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», становить 4 особи. Проте, у 2007 р. на підприємстві фактично працювало 2 особи, яким встановлено інвалідність (а.с. 3).

Згідно інформації Бабушкінського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська від 09.06.2008 р. за № 1449, КП «Жилсервіс-4» лише з березня 2007 року почало подавати до центру зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів (а.с. 7).

Таким чином, вимоги ст.ст. 18,19, Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідачем не виконані.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадські організації інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж це встановлено нормативом, передбаченим ст. 19 вказаного Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно - господарські санкції в сумі, яка визначається в розмірі середньої річної заробітної плати штатного працівника на відповідному підприємстві, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. При цьому, адміністративно - господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами та організаціями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч.1 ст.19 вказаного Закону.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.

Відповідачем самостійно розраховано суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, виходячи із середньорічної заробітної плати штатного працівника, на загальну суму 25510,8 грн. (а.с.3). При цьому, підприємство в строки, встановлені законом, самостійно перерахувало 10000 грн. адміністративно-господарських санкцій (а.с. 4).

Таким чином, на час подання позовної заяви, залишалися несплаченими кошти в сумі 15510,86 грн. На цю суму позивачем нараховано пеню за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій - в сумі 558,00 грн.

На час розгляду справи судом, відповідачем сплачено 5000 грн. в рахунок погашення заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій, що підтверджується копією виписки по банківському рахунку від 23.10.2008 р., долученою до справи, та заявою представника позивача.

У зв'язку з цим, представник позивача в судовому засіданні відмовився від позовних вимог в цій частині.

Суд вважає можливим прийняти відмову позивача від позовних вимог в цій частині, оскільки вона не суперечить законодавству і не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом.

В іншій частині позовних вимог, позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються дослідженими матеріалами справи, тому підлягають задоволенню у повному обсязі внаслідок порушення відповідачем у 2007 р. вимог ст.ст. 18-20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (незабезпечення виконання встановленого нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, ненадання необхідної для організації працевлаштування інвалідів інформації у державну службу зайнятості, несплату у встановлені строки адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць).

Посилання представника відповідача на виконання КП «Жилсервіс-4» всіх передбачених законом дій, спрямованих на забезпечення працевлаштування інвалідів у 2007 р., суд не бере до уваги, з огляду на таке. У відповідності до ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відповідач вказані обставини не довів. Так, відповідна звітність до Центру зайнятості про наявність вакансій почала подаватися ним лише з березня 2007 р., при наявності потреби в інвалідах в січні-лютому 2007 р. Також, ним не доведено факту створення робочих місць для інвалідів у відповідній кількості, та не підтверджено, що ці місця залишалися вакантними протягом січня - грудня 2007 року.

Факт самостійної часткової проплати відповідачем суми адміністративно-господарських санкцій, суд також розцінює як визнання факту скоєння відповідачем господарського правопорушення.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Прийняти відмову Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів від позовних вимог в частині стягнення з відповідача - Комунального підприємства «Жилсервіс - 4», адміністративно - господарських санкцій в сумі 5 (п'ять) тисяч гривень за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році, та провадження у справі в цій частині закрити.

В частині стягнення з відповідача адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році, та пені за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій, адміністративний позов - задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства «Жилсервіс - 4» (р/р 26000050804226, банк КБ «Приватбанк», МФО 305299, код ЄДРПОУ 32350372) на користь Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів (р/р 31219230700004, банк отримувача УДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012) адміністративно - господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році в сумі 10510 грн. (десять тисяч п'ятсот десять гривень) 86 коп., та пеню за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій в сумі 558,00 (п'ятсот п'ятдесят вісім) гривень.

Судові витрати віднести за рахунок Державного бюджету України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений 15.12.2008 року.

Суддя В.В.Чорна