Рішення № 44240831, 14.05.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2015 р.Справа № 922/2262/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металенерготрейд", м. Харків до Публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря", м. Харків про стягнення 168704,48 грн. за участю представників сторін:

позивача - Тамазликар Л.Й. (довіреність від 13.02.2015 р.);

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Металенерготрейд", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №14-10м-46 від 20.05.2014 р. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 168 704,48 грн., з яких: 137 637,62 грн. - основний борг; 9990,97 грн. - сума неустойки (пені); 1674,27 грн. - 3% річних; 19401,62 грн. - інфляційні нарахування. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання передбачені договором №14-10м-46 від 20.05.2014 р. щодо своєчасної оплати за поставлений товар. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Відповідач проти позову заперечує, з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, наданому до суду 12.05.2015 року, дослідженому судом та долученому до матеріалів справи. Зокрема, вказує на те, що умовами договору не передбачена можливість нарахування неустойки (пені) та позивачем невірно розраховані три відсотки річних. При розрахунку втрат від інфляції позивачем допущена арифметична помилка.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 12.05.2015 року до 14.05.2015 року до 10:30 години.

В судовому засіданні 14.05.2015 року позивач підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити. Надав суду письмове правове обґрунтування позовних вимог, в якому просив суд задовольнити позов у повному обсязі з урахуванням арифметичної помилки при здісненні розрахунку інфляційних витрат.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причину неявки не повідомив.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

20.05.2014 року між сторонами був укладений договір № 14-10м-46, відповідно до умов якого ТОВ "Металенерготрейд" (Постачальник/Позивач) зобов'язалось передати в обумовлені договором строки продукцію та/або товар, а ПАТ "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" (Покупець/Відповідач) зобов'язався прийняти зазначений товар та сплатити за нього погоджену у договорі суму.

Відповідно до п. 1.2. вказаного договору кількість, ціна та асортимент товару визначається специфікаціями, які є невід'ємними частинами договору.

22.09.2014 року між Постачальником та Покупцем було укладено специфікацію № 1 до договору № 14-10м-46 від 20.05.2014 року.

Відповідно до умов специфікації № 1 Покупець зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити наступний товар:

- шестигранник 50 ст. 40Х у кількості 6,05 тн. на загальну суму 137 637,62 грн. в тому числі ПДВ.

Згідно п. 2 специфікації № 1 строк поставки - вересень 2014 року.

Пунктом 4.3. основного договору передбачено обов'язок Покупця сплатити за отриманий товар протягом 40 днів від дати отримання товару.

Позивач виконав умови договору в повному обсязі та передав у власність відповідача товар у кількості та якості зазначений у специфікації № 1.

Факт поставки товару підтверджується видатковою накладною № 125 від 25.09.2014 року, згідно якої представником відповідача було отримано наступний товар шестигранник 50 ст. 40Х у кількості 6,05 тн. на загальну суму 137637,62 грн.; довіреністю № 1306 від 25.09.2014 року, якою ПАТ "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" уповноважило Рудченко О.Г. на отримання від ТОВ "Металенерготрейд" цінностей за договором № 14-10м-46 від 20.05.2014 року; податковою накладною № 25 від 25.09.2014 року, що виписана позивачем та зареєстрована у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

У зазначений у договорі строк відповідач не здійснив розрахунок за товар, заборгувавши позивачу 137 637,62 грн. Позивач, відповідно до ст. 6 ГПК України намагався у досудовому порядку врегулювати спір про що свідчить претензія вих. № 13-02/03 від 13.03.2015 року надіслана на адресу відповідача. Згідно вказаної претензії позивач вимагав від відповідача здійснити погашення боргу протягом семі днів з дня отримання претензії. Однак вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

На теперішній час ПАТ "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" не перерахувало на поточний рахунок ТОВ "Металенерготрейд" суму заборгованості в розмірі 137 637,62 грн., що й стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На момент розгляду справи, відповідач не надав суду доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості. Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару, за договором поставки в сумі 137637,62 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 9990,97 грн. неустойки (пені).

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон).

Розмір пені, передбачений ст. 1 вищезазначеного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно пункту 5.4 договору покупець залишає за собою право застосувати до винуватої сторони оперативно-господарські санкції, передбачені ст. 236 ГК України.

У п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 року визначено: якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо така відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачена договором (встановлена за згодою сторін) або встановлена спеціальним законодавчим актом.

Проте, як встановлено судом, умовами договору № 14-10м-46 від 20.05.2014 року, укладеного між сторонами, не передбачена можливість стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну оплату поставленого товару, в зв'язку з чим суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача неустойки (пені) у розмірі 9990,97 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 19131,62 грн. інфляційних та 1674,27 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.253 ЦК України перебіг строку починається з нас тупного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов"язано його початок.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок нарахування трьох відсотків річних та інфляційних витрат, суд дійшов висновку про стягнення інфляційних витрат у розмірі 19131,62 грн. та трьох відсотків річних за період з 05.11.2014 року по 01.04.2015 року у розмірі 1674,27 грн., оскільки умовами договору поставки визначено, що оплата товару повинна бути здійснена на протязі 40 днів з дати поставки кожної конкретної узгодженої у Специфікації партії товару. Як встановлено судом, датою поставки товару є 25.09.2014 року, тобто відповідач повинен був оплатити поставлений товар в строк до 04.11.2014 року включно (з дати поставки товару на протязі 40 днів).

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 137637,62 грн. заборгованості за договором поставки,19131,62 грн. інфляційних та 1662,96 грн. трьох відсотків річних обґрунтовані, вони підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та є такими, що підлягають задоволенню. В решті позовних вимог слід відмовити як безпідставно нарахованих.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України,ст. ст. 253, 525, 526, 610-612, 692, 712 Цивільного кодексу, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло шахтаря" (61001, м. Харків, вул. Світло шахтаря, 4/6, код ЄДРПОУ 00165712) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металенерготрейд" (61124, м. Харків, вул. Зернова, 53-К, кв. 37, код ЄДРПОУ 32288755) - 137637,62 грн. основного боргу, 1662,96 грн. 3% річних, 19131,62 грн. інфляційних та 3168,64 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Повне рішення складено 19.05.2015 р.

Суддя Г.І. Сальнікова