Рішення № 44240698, 14.05.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2015 р.Справа № 922/1722/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Кулабуховою А.В.

розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН", м. Нікополь до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілком - Електро", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 73 353,01 грн. за участю представників сторін:

представник позивача - Катрич Є.О., довіреність №225 від 17.10.2014р.;

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілком-Електро", в якій просить суд:

- стягнути з відповідача на користь позивача 55 486,80 грн. - основний борг; 17775,00 - штрафні санкції на підставі п. 5.5. Договору №05-3/523/15 від 06.06.2013р.; 91,21 грн. - 3% річних; судові витрати стягнути з відповідача.

Ухвалою господарського суду від 25.03.2015р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14.04.2015р. о 10 годині 15 хвилин.

Ухвалою господарського суду від 14.04.2015р. розгляд справи було відкладено на 14.05.2015р. у зв'язку з неявкою відповідача по справі.

В призначеному судовому засіданні 14.05.2015р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

У призначене 14.05.2015р. судове засідання відповідач не з'явився, правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві. Проте ухвала суду повернута без вручення адресатові з позначкою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на час розгляду справи, місцезнаходження відповідача - 61010, місто Харків, вул. Вернадського, буд. 1, кв. 102 та саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 25.03.2015р., 14.04.2015р. сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне:

06 червня 2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вілком - Електро" (продавець, постачальник) та Приватним акціонерним товариством "СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН" (покупець) було укладено договір №05-3/523/15 (надалі - Договір) про постачання установки компенсації реактивній потужності КРМ1-0,4-11-20-400-54 ХЛ4 у кількості 3 шт.

Відповідач, виконуючи свої зобов'язання за вказаним договором, передав позивачу предмет поставки, що підтверджується видатковою накладною за №135 від 18 липня 2013 року.

Платіжним дорученням №224623 від 09.08.2013 р. позивач оплатив відповідачеві товар у сумі 118 500,00 грн.

Відповідно до абз. 2 п. 4.2. Договору, приймання Товару за якістю здійснюється Покупцем відповідно до Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-7 від 25.04.1966 р. (далі -Інструкція П-7).

Згідно з п. 4.3. Договору строк гарантії нормальної, безперебійної роботи Товару складає 18 (вісімнадцять) місяців від дати постачання.

Гарантійний термін починається з дати постачання товару. Постачальник зобов'язаний за свій рахунок, протягом п'ятнадцяти календарних днів з моменту виявлення дефектів, усунути дефекти, виявлені протягом гарантійного терміну, якщо він не доведе, що дефекти виникли в результаті порушення покупцем правил експлуатації товару.

Як зазначив позивач у позовній заяві, протягом гарантійного терміну Товар вийшов з ладу. При виявленні невідповідності якості Товару Позивачем було складено Акт №1 від 17.10.2014р. про виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари і упаковки вимогам стандартів, договору або супровідному документу якості (у відповідності з п. 29 Інструкції П-7).

Згідно з п.7.1. Інструкції з експлуатації Конденсаторної установки компенсації реактивній потужності КРП (АКУ)-0,4кВ «експлуатація конденсаторної установки повинна проводитися відповідно до діючих "Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів", "Міжгалузевих правил по охороні праці (правилами безпеки) при експлуатації електроустановок", а також до "Правил улаштування електроустановок".

Характер виявлених дефектів - перегрів установок компенсації реактивної потужності в кількості 3 шт. (інв. № Nfi 40000990, 40000991, 40000992).

Враховуючи, що виявлений дефект стався протягом гарантійного строку, відповідачу була направлена претензія (вимога) № 01-3-2702 від 21.10.2014р., яку останній отримав 23.10.2014р. Даною претензією Позивач вимагав протягом п'ятнадцяти календарних днів з моменту виявлення дефекту усунути дефект зазначений у Акті N1 від 17.10.2014.

10.11.2014р. Позивач отримав лист N10/413 від 29.10.2014р. з відповіддю на претензію. У даному листі Відповідач не прийняв вимогу Позивача усунути дефект, виявлений протягом гарантійного строку.

Для виконання поточного ремонту компенсатора реактивної потужності КРП було залучено ТОВ «ЕНЕРГОТЕХМАШ», з яким позивачем було укладено договори підряду № 05-5/1058 від 25.11.2014р., № 05-5/1059 від 25.11.2014р., № 05-5/1060 від 25.11.2014р. (далі - Договори підряду). Протягом грудня 2014 року ТОВ «ЕНЕРГОТЕХМАШ» було відремонтовано компенсатори реактивної потужності КРП інв. № № 40000990, 40000991, 40000992. Позивач за виконані ремонтні роботи сплатив ТОВ «ЕНЕРГОТЕХМАШ» згідно платіжного доручення № 259965 від 27.02.2015р. - 17466,00 грн., згідно платіжного доручення № 259966 від 27.02.2015р. - 19 010,40грн., згідно платіжного доручення № 259967 від 27.02.2015р. - 19 010,40грн. Таким чином компенсатори реактивної потужності КРП було введено в експлуатацію згідно Акту №1 приймання обладнання після проведення ремонту від 27.12.2015р., Акту №2 приймання обладнання після проведення ремонту від 27.12.2015р., Акту №З приймання обладнання після проведення ремонту від 27.12.2015р.

З приводу відшкодування проведених ремонтів та сплати штрафу Відповідачу була направлена претензія № 01-3-189 від 26.01.2015р., яку останній отримав 29.01.2015р. Проте відповіді на претензію та сплати боргу Позивач так і не отримав.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

З огляду на ст. 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України вбачається, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Нормами ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети (ст. 673 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.

Згідно до ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

17 жовтня 2014 року Приватним акціонерним товариством "СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН" було складено Акт №1 від 17.10.2014р. про виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари і упаковки вимогам стандартів, договору або супровідному документу якості, у якому зазначено

Гарантії якості товарів, а також претензії у зв'язку з недоліками поставлених товарів регулюються статтею 269 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського кодексу України строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред'явлення постачальникові претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу.

Так, зокрема, ч. 3 ст. 269 Господарського кодексу України визначає, що гарантійний строк експлуатації обчислюється від дня введення виробу в експлуатацію, але не пізніше одного року з дня одержання виробу покупцем (споживачем), а щодо виробів народного споживання, які реалізуються через роздрібну торгівлю - з дня роздрібного продажу речі, якщо інше не передбачено стандартами, технічними умовами або договором.

Відповідно до частини 2 статті 679 Цивільного кодексу України, якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Частиною 1 ст. 688 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Частиною 4 ст. 680 ЦК України встановлено, що покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, на який встановлений строк придатності, якщо вони виявлені протягом строку придатності товару.

На даний час, виходячи з постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР», відповідність товару за якістю здійснюється в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-7 від 25.04.1966 р. (далі - Інструкція П-7).

Суд вважає за необхідне зазначити, що норма ст. 680 ЦК України не врегульовує порядок приймання товару по якості. З огляду на це приймання товару по якості повинно здійснюватись у порядку і спосіб, визначений Інструкцією П-7, з урахуванням строків виявлення недоліків, передбачених ст. 680 ЦК України.

Інструкція П-7 не передбачає обов'язкового виклику для участі у прийманні представника іногороднього відправника, якщо це не передбачено в Основних і Особливих умовах поставки, других обов'язкових правилах або договорі (п. 16 Інструкції П-7).

Виходячи з положень п. 20 Інструкції П-7, позивач правомірно здійснив приймання продукції за якістю в односторонньому порядку.

Оцінюючи акт про виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари і упаковки вимогам стандартів, договору або супровідному документу якості, який складений за результатами приймання продукції по якості, в контексті вимог до вказаного документу, що наведені у п. 29 Інструкції П-7, суд вважає за можливе його прийняти як допустимий доказ в розумінні ст. 34 ГПК України.

Зокрема, даний акт містить інформацію про одержувачів і постачальників товару, їх місцезнаходження, дату, час і місце складання акту, прізвища та імена осіб, які виявили недоліки, їх посади дату, висновки про характер виявлених дефектів в продукції і причини їх виникнення.

Отже, приймання товару позивачем здійснювалось в межах Інструкції про порядок приймання продукції промислово-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 за № П-7.

Як зазначено статтею 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред'явлення постачальникові претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу. Постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефектів у виробі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей строк продовжується на час, протягом якого він не використовувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни (ст.269 Господарського кодексу України).

Якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку. (ч.3 ст. 680 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст.6 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. Продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції. Виробник (виконавець) зобов'язаний забезпечити використання продукції за призначенням протягом строку її служби, передбаченого нормативним документом або встановленого ним за домовленістю із споживачем, а в разі відсутності такого строку - протягом десяти років.

Гарантійний строк - строк, протягом якого виробник (продавець, виконавець або будь-яка третя особа) бере на себе зобов'язання про здійснення безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв'язку з введенням її в обіг (п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).

З моменту здійснення ТОВ "Вілком-Електро" поставки товару за Договором до моменту виявлення Приватним акціонерним товариством "СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН" недоліків цього товару гарантійний строк, передбачений п. 4.3 Договору, не скінчився.

Виходячи зі змісту абз. 2 п. 4.3. Договору гарантійний термін починається з дати постачання товару. Постачальник зобов'язаний за свій рахунок, протягом п'ятнадцяти календарних днів з моменту виявлення дефектів, усунути дефекти, виявлені протягом гарантійного терміну, якщо він не доведе, що дефекти виникли в результаті порушення покупцем правил експлуатації товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, недоліки товару, виявлені покупцем, постачальником в добровільному порядку не було усунуто.

Для виконання поточного ремонту компенсатора реактивної потужності КРП1 було залучено ТОВ "ЕНЕРГОТЕХМАШ", з яким позивачем було укладено договори підряду № 05-5/1058 від 25.11.2014р., № 05-5/1059 від 25.11.2014р., № 05-5/1060 від 25.11.2014р. (далі - Договори підряду). Протягом грудня 2014 року ТОВ «ЕНЕРГОТЕХМАШ» було відремонтовано компенсатори реактивної потужності КРП інв. № № 40000990, 40000991, 40000992. Позивач за виконані ремонтні роботи сплатив ТОВ «ЕНЕРГОТЕХМАШ» згідно платіжного доручення № 259965 від 27.02.2015р. - 17466,00 грн., згідно платіжного доручення № 259966 від 27.02.2015р. - 19 010,40грн., згідно платіжного доручення № 259967 від 27.02.2015р. - 19 010,40грн. Таким чином компенсатори реактивної потужності КРП було введено в експлуатацію згідно Акту №1 приймання обладнання після проведення ремонту від 27.12.2015р., Акту №2 приймання обладнання після проведення ремонту від 27.12.2015р., Акту №З приймання обладнання після проведення ремонту від 27.12.2015р.

Загальна сума поточного ремонту компенсаторів реактивної потужності КРП1-04 складає 55 486,80 грн.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватне акціонерне товариство "СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілком-Електро" 55 486,80 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 17 775,00 та 3% річних у сумі 91,21 грн.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.5. Договору сторони погодили, що у випадку порушення строку усунення дефектів відповідно до п. 4.3. договору, Постачальник сплачує Покупцю штраф в розмірі 15% від вартості дефектного товару за кожний випадок порушення.

Перевіривши розрахунок позивача, нарахування штрафу судом визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних є вірним та відповідає закону, обставинам справи та умова договору, отже, позовна вимога про стягнення 3% річних у сумі 91,21 грн. підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, відповідно до якої судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 11, 202, 509, 526, 530, 549, 610-612, 625-627, 655, 673, 675, 678, 679, 680, 688 Цивільного кодексу України, статтями 179, 193, 218, 265, 268, 269 Господарського кодексу, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИЛКОМ-ЕЛЕКТРО" (61010, м. Харків, вул. Вернадського, буд. 1, кв. 102, код ЄДРПОУ 32236309) на користь Приватного акціонерного товариства "СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН" (53201, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, просп. Трубників, буд. 56, код ЄДРПОУ: 30926946) 55 486 (п'ятдесят п'ять тисяч чотириста вiсiмдесят шiсть) грн. 80 коп. - основний борг; 17 775 (сiмнадцять тисяч сiмсот сiмдесят п'ять) грн. 00 коп. - штрафні санкції на підставі п. 5.5. Договору №05-3/523/15 від 06.06.2013р.; 91 (дев'яносто одна) грн. 21 коп. - 3% річних та судові витрати в розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.05.2015 р.

Суддя Т.О. Пономаренко

справа № 922/1722/15