Постанова № 44240, 22.06.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

ПОСТАНОВА

Іменем України

22

червня2006 року № К-10755/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

головуючого

судді-доповідачаУсенко Є.А.суддівКарася О.В.Сергейчука О.А. Пилипчук Н.Г.Шипуліної Т.М.при секретарі

судового засідання

Павлушко Р.С.розглянувши касаційну скаргуУжгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській областіна постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 09.02.2005 р.у справі№ 14/170за позовомУжгородського держлісгоспудоУжгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській областіпровизнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 19.11.2004р.,залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.02.2005р.,позов задоволено частково: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Ужгородської МДПІ від 18.05.2004р. № 483-23-1-22114655/4092 про визначення позивачу податкового зобовязання за платежем з податку на прибуток в сумі 11644,53 грн., в тому числі 7763,02 грн.- основний платіж та 3881,51 грн. штрафні санкції, накладені на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»; від 18.05.2004р. №485-23-1-22114655/4108 в частині застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 1862,50 грн., накладених на підставі статті Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” від 11.05.1999р. №491/99.

Судові рішення вмотивовані тим, що позивач до початку перевірки контролюючим органом самостійно виправив помилки в податковому обліку валових доходів за перший, другий та четвертий квартали 2002р, включивши в декларацію з податку на прибуток підприємства за 11 місяців 2003р.(код рядка 02.2) 34,0 тис. грн. Висновок суду про неправомірне накладення на позивача штрафних санкцій за порушення порядку обігу готівки в сумі 1862,50 грн. обгрунтований посиланням на доведеність позивача в судовому процесі відсутності порушень з видачі та обліку готівки в сумі 7450,00 грн.

В задоволенні позовних вимог про визнання податкового повідомлення-рішення від 18.05.004р №485-23-1-22114655/4108 в частині накладення на позивача штрафних санкцій за порушення готівкового обігу в сумі 5119,75 грн. відмовлено з огляду на їх правомірність.

В касаційній скарзі Ужгородська МДПІ у Закарпатській області просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.02.2005р. та рішення господарського суду Закарпатської області від 19.11.2004р. в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки встановлених у справі обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобовязання за платежем з податку на прибуток в сумі 11644,54 грн. стало невключення позивачем до складу валових доходів у І, ІІ та ІУ кварталах 2002 року грошових коштів, отриманих з місцевого бюджету на лісовідновлювальні роботи, та доходу від експорту лісопродукції в загальній сумі 25876,77 грн.

Визнаючи неправомірним донарахування позивачу контролюючим органом податку на прибуток, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач на підставі пункту 5.1 ст.5 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ до початку перевірки контролюючим органом виправив помилки, допущені в податковому обліку за 2002 рік, включивши вищезазначену суму доходу до складу валових доходів в декларації за 11 місяців 2003 року.

Дійсно, право платника на виправлення самостійно виявленої помилки у показниках раніше поданої податкової декларації шляхом зазначення уточнених показників у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені, передбачено пунктом 5.1 ст.5 вказаного Закону. При цьому пунктом 17.2 ст.17 цього Закону одночасно встановлено, що платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобовязання минулих податкових періодів, зобовязаний: або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі пяти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з такого податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі пять відсотків від такої суми з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобовязання з цього податку.

Кореспондування зазначених правових норм дає підстави для висновку, що правомірність виправлення самостійно виявленої платником податків помилки, а отже і відсутність підстав для того, щоб вважати таку помилку наявною на момент перевірки платника контролюючим органом, обумовлюється одночасним дотриманням платником вимог пункту 5.1 ст.5 та пункту 17.2 ст.17 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ.

Судами ж попередніх інстанцій не було встановлено, чи дотримався позивач вимог пункту 17.2 ст.17 вказаного Закону. Оскільки ця обставина є суттєвою для правильного вирішення спору, невстановлення її судами попередніх інстанцій свідчить про порушення ними ст.43 ГПК України, відповідно з нормами якого здійснювався судовий розгляд справи, та як таке, що не може бути усунено судом касаційної інстанції, є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 18.05.2004р. № 483-23-1-22114655/4092 з направленням справи в цій частині позовних вимог на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 5119,75 грн., передбачених ст.1 Указу Президента України від 11.05.1999р. №491/99, відповідає обставинам справи, встановленим на підставі правильної оцінки наявних у справі доказів, та пункту 2.15 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України від 19.02.2001р. №72 /з наступними змінами і доповненнями/. Разом з тим, суди не звернули увагу на те, що в податковому повідомленні-рішенні від 18.05.2004р. №485-23-1-22114655/4108 штрафні санкції визначені сумою податкового зобовязання позивача, що не відповідає пунктам 1.2 та 1.6 ст.1 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ, за змістом яких штрафні санкції є сумою податкового зобовязання в разі накладення їх за порушення податкового законодавства.

З врахуванням зазначеного податкове повідомлення-рішення від 18.05.2004р. №483-23-1-22114655/4092 щодо штрафу в сумі 5119,75 грн. підлягало визнанню недійсним в частині визначення вказаної суми сумою податкового зобовязання позивача, у звязку з чим постановлені у справі судові рішення підлягають відповідній зміні.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 225, 227, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області задовольнити частково.

Скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.02.2005р. та рішення господарського суду Закарпатської області від 19.11.2004р. в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Ужгородської МДПІ у Закарпатській області від 18.05.2004р. № 483-23-1-22114655/4092, справу в цій частині позовних вимог направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Змінити постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.02.2005р. та рішення господарського суду Закарпатської області від 19.11.2004р. в частині відмови в позові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Ужгородської МДПІ у Закарпатській області від 18.05.2004р. № 485-23-1-22114655/4108 на суму штрафних санкцій 5119,75 грн. Позов в цій частині задовольнити частково. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Ужгородської МДПІ у Закарпатській області від 81.05.2004р. №485-23-1-22114655/4108 в частині визначення суми штрафних санкцій 5119,75 грн. сумою податкового зобовязання Ужгородського державного лісогосподарського підприємства.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.02.2005р. та рішення господарського суду Закарпатської області від 19.11.2004р. в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Ужгородської МДПІ від 18.05.2004р. № 485-23-1-22114655/4108 в частині застосування до Ужгородського державного лісогосподарського підприємства штрафних санкцій у сумі 1862,50 грн. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Усенко Є.А.

Судді Карась О.В.

Сергейчук О.А.

Пилипчук Н.Г.

Шипуліна Т.М.