Рішення № 44239936, 13.05.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2015Справа №910/6990/15-г

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» доПриватного акціонерного товариства «Київський страховий дім»про відшкодування шкоди в порядку зворотної вимоги, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 50 000,00 грн.Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

від позивача -Чекалов А.В. дов. №0114-209 від 29.12.2014р.від відповідача -Будя К.С. дов. №б/н від 05.01.2015р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» про відшкодування шкоди в порядку зворотної вимоги, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 50 000,00 грн., крім того просив судові витрати у розмірі 1 827,00 грн. також покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди заподіяно пошкодження транспортному засобу, який є предметом Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-2802-12-00504 від 16.10.2012, укладеного між позивачем і страхувальником. Позивачем на підставі вказаного Договору було виплачено страхове відшкодування в сумі 96 723,33 грн., проте відповідач свого обов'язку щодо відшкодування шкоди в порядку зворотної вимоги не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2015 порушено провадження у справі №910/6990/15-г та призначено розгляд вказаної справи на 22.04.2015.

16.04.2015 на адресу Господарського суду міста Києва від дирекції Моторного (транспортного) бюро України надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №910/6990/15-г від 26.03.2015.

21.04.2015 на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення №425 від 21.04.2015 на позовну заяву, відповідно до яких просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні 22.04.2015 оголошувалася перерва до 13.05.2015 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судове засідання 13.05.2015 з'явився, надав пояснення по суті справи, відповідно до яких просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання 13.05.2015 з'явився, надав пояснення по суті справи, відповідно до яких просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву, поданих 21.04.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/6990/15-г.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 13.05.2015 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.10.2012 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - Страховик, Позивач) та п. Алмазовою Людмилою Василівною (далі - Страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-2802-12-00504 (далі - Договір), відповідно до якого Страховик застрахував майнові інтереси, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу «Hyundai» (далі - застрахований ТЗ), державний реєстраційний номер АI1179CO.

07.09.2013 на 19 км. а/д ПСО Київ-Харків відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю застрахованого ТЗ, під керуванням п. Алмазової Людмили Василівни та транспортного засобу «Volkswagen», державний реєстраційний номер АI6515BT, під керуванням п. Мірошниченко Юлії Анатоліївни.

Факт ДТП підтверджується розширеною довідкою про ДТП, наданою ВДАІ Бориспільського РВ ГУ МВС України у Київській області (засвідчена копія наявна в матеріалах справи).

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20.01.2015 у справі №359/310/15-п встановлено, що ДТП трапилося внаслідок порушень Правил дорожнього руху України водієм п. Мірошниченко Юлією Анатоліївною, проте провадження у справі було закрите у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Внаслідок зазначеного вище ДТП застрахований ТЗ отримав механічні пошкодження.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

У відповідності до звіту №2609 від 25.09.2013, наданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Асистанська компанія «Українська служба допомоги», матеріальний збиток завданий власникові застрахованого ТЗ в результаті його пошкодження при ДТП становить 122 433,33 грн.

Виходячи з приписів ст. 20 Закону України «Про страхування» Страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк, а Страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 Цивільного кодексу України).

Позивач на підставі Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-2802-12-00504 від 16.10.2012, заяви про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 10.09.2013, страхового акту №ДККА-30738 від 18.10.2013, розрахунку страхового відшкодування від 18.10.2013 здійснив користь Страхувальника виплату страхового відшкодування у розмірі 96 723,33 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером №1260 від 22.10.2013 (засвідчена копія наявна в матеріалах справи).

За правилами, встановленими ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України, Позивач є саме тією особою, до якої перейшло право вимоги від Страхувальника, якому було виплачено страхове відшкодування на підставі Договору добровільного страхування.

Згідно витягу з бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, Згідно витягу з бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, станом на момент виникнення ДТП, цивільно-правова відповідальність за заподіяння шкоди транспортним засобом «Volkswagen», державний реєстраційний номер АI6515BT, застрахована Приватним акціонерним товариством «Київський страховий дім» за заявою п. Мірошниченко Сергія Вікторовича, що підтверджується Полісом серії АС №2383875 (ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, - 50000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.).

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент скоєння ДТП транспортним засобом «Volkswagen», державний реєстраційний номер АI6515BT, керував не п. Мірошниченко Сергій Вікторович (Страхувальник за Полісом серії АС №2383875), а п. Мірошниченко Юлія Анатоліївна.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт неправомірного заволодіння транспортним засобом «Volkswagen», державний реєстраційний номер АI6515BT, п. Мірошниченко Юлією Анатоліївною, а тому підстава для цивільно-правової відповідальності настала.

Судом встановлено, що до Позивача перейшли всі права потерпілого згідно ст. 512 Цивільного кодексу України, а тому, оскільки правовідносини між потерпілим та Страховиком за полісом АС №2383875 (Відповідач) регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», заміна кредитора в зобов'язанні не змінює їх суті та норми, якою вони регулюються.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Позивач, з метою реалізації свого права, забезпеченого ст. 27 ЗУ «Про страхування» та ст. 993 ЦК України, звернувся до Відповідача із заявою в порядку регресу (вих. №8212/2034-УСГ від 20.10.2014) про страхове відшкодування.

Однак, як указує Позивач, станом на дату звернення до суду Відповідач суму страхового відшкодування на розрахунковий рахунок Позивача не провів.

Відповідач у власному відзиві звертав увагу суду на те, що Позивач не звертався до Відповідача протягом строку, передбаченого п.п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», із заявою про страхове відшкодування, що свідчить про відсутність права на отримання страхового відшкодування у порядку суброгації.

Стосовно цього суд зазначає наступне.

Право на судовий захист гарантується Конституцію України та Законами України. Так, відповідно до статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України, норми якої мають пряму дію та найвищу юридичну силу, гарантується. Частина четверта статті 13 Конституції України встановлює обов'язок держави забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, в тому числі у судовому порядку. До таких суб'єктів належать, зокрема, юридичні особи та інші суб'єкти господарських відносин.

Тобто можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Право на судовий захист не позбавляє суб'єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб'єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їхніх прав. Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист. Указана правова позиція була висловлена у Рішенні Конституційного суду України №15-рп/2002 від 09.07.2002.

Крім того, відповідно до положень Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 за №01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів» Вищий господарський суд України прийшов до висновку, що згідно статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» страховик отримує право вимоги потерпілої особи, яке може бути реалізовано шляхом подання відповідного позову після виплати останній страхового відшкодування, і не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування (Постанова ВСУ №3-38гс12 від 28.08.2012, Постанова ВГСУ №23/279 від 19.09.2012)

Підсумовуючи вищевикладене, аргументи Відповідача не приймаються судом до уваги у зв'язку з необґрунтованістю, а отже відхиляються в повному обсязі.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом враховано умови Полісу добровільного страхування серії АС №2383875, відповідно до якого встановлено франшизу у розмірі 0,00 грн. У відповідності до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Таким чином, Позивач набув право на відшкодування суми страхового відшкодування у розмірі 50 000,00 грн.

У відповідності до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За змістом ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк виконання грошового зобов'язання страховика за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів по виплаті особі страхового відшкодування, яка має право на отримання такого відшкодування, становить 90 днів з моменту отримання відповідної заяви.

Відповідачем не надано доказів на спростування тверджень Позивача, а відтак строк виконання Відповідачем зобов'язання по страховому відшкодуванню шкоди, завданої транспортному засобу «Hyundai», державний реєстраційний номер АI1179CO, станом на день звернення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до суду за захистом своїх прав настав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача про відшкодування шкоди в порядку зворотної вимоги, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є законними та обґрунтованими стосовно стягнення 50 000,00 грн., вказана сума заборгованості була доведена Позивачем належними та допустимими доказами, а тому підлягає стягненню з Відповідача.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої прийнято рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони, а також витрати, пов'язані з розглядом справи в суді. За таких обставин, витрати по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок Відповідача.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 37-41; код ЄДРПОУ 25201716) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32-А; код ЄДРПОУ 30859524) суму страхового відшкодування в порядку зворотної вимоги, виплаченої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 50 000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827,00 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Дата складання повного тексту рішення 18.05.2015.

Cуддя А.В.Яковенко