Рішення № 44239935, 28.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2015Справа №910/5048/15-гЗа позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНСНАБТЕХСЕРВИС"

до Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

про стягнення 344 688,76 грн.

Суддя Ярмак О.М.

Представники:

Від позивача: Алексєєв О.І. за дов.

Від відповідача: Чечотка М.В. за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

У засіданні суду 07.04.2015р. оголошувалась перерва до 28.04.2015р. на підставі ст. 77 ГПК України.

Пред'явлені вимоги про стягнення 264700,00 грн. основного боргу - заборгованості за договором про закупівлю послуг № 15/76 від 18.04.2014р., 35592,20 грн. пені, 18592,00 грн. штраф, 2925,39 грн. 3% річних, 22942,17 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання.

26.03.2015р. представник відповідача через канцелярію суду подав документи по справі, представник відповідача подав заяву про відмову стягнення штрафних санкцій, відповідно до яких зазначає, що Господарським судом міста Києва розглядається справа про банкрутство ПАТ «Центренерго», яке на даний час знаходиться у процедурі розпорядження майном на стадії попереднього судового засідання та складення реєстру кредиторів, нараховані позивачем штрафні санкції є поточною заборгованістю, що виникла після порушення провадження у справі про банкрутство, тому відповідно до абз. 2 ч.4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», протягом дії мораторію неустойка за невиконання поточних грошових зобов'язань не нараховується.

26.03.2015р. представником відповідача також подано заяву про розстрочення виконання рішення суду у даній справі на 6 місяців шляхом сплати щомісячних платежів рівними частинами.

У судовому засіданні 07.04.2015р. представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 264700,00 грн. основного боргу, 45121,40 грн. пені, 18592,00 грн. штрафу, 3708,61 грн. 3% річних, 69642,66 грн. інфляційних втрат, яка прийнята судом до розгляду.

Представник відповідача подав додаткові пояснення по справі, в яких підтверджує факт прийняття виконаних позивачем 13.10.2014р. робіт по договору за актом виконаних робіт № ОУ-00000034 від 13.10.2014р. на суму 344 700,00 грн., часткову оплату за платіжним дорученням № v/1970 від 25.11.2014р. суми 80 000,00 грн., при цьому вказує, що згідно акту дефектації від 29.01.2015р., підписаного головним інженером Вуглегірської ТЕС ПАТ «Центренерго» 29.01.2015р. були виявлені дефекти у роботі обладнання, що були предметом договору № 15/76 від 18.04.2014р., в подальшому позивач у відповідь на виявлені зауваження повідомив про готовність усунути несправності після погашення ПАТ «Центренерго» суми боргу. Посилаючись на вказані обставини, просить відмовити у нарахуванні 3% річних, інфляційних втрат починаючи з січня 2015 року.

У судовому засіданні 28.04.2015р. представник позивача подав: 1) додаткові пояснення до позовної заяви щодо заяви про розстрочення виконання рішення суду та додаткових пояснень відповідача від 07.04.2015р., в яких пояснює, що позивачем власними коштами були усунені виявлені в роботі дефекти, про що повідомлено відповідача листом № 81 від 08.04.2015р., вказує на відсутність доказів та підстав для розстрочення виконання рішення суду; 2) заяву про зміну розміру позовних вимог, в якій позивач фактично зменшив позовні вимоги та просить стягнути крім основного боргу, 344,70 грн. пені, 18 529,00 грн. штрафу, 3708,61 грн. 3% річних, 69 642,66 грн. інфляційних втрат, 7131,58 грн. судових витрат та повернути зайво сплачений судовий збір у розмірі 895,53 грн. Заява відповідає ст. 22 ГПК України та прийнята судом до розгляду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

18.04.2014р. між позивачем (виконавець за договором) та відповідачем (замовник) був укладений договір про закупівлю послуг № 15/76, за умовами якого виконавець зобов'язався надати послуги/роботи в строки, на умовах і в порядку, передбаченому цим договором, а замовник - прийняти і оплатити ці роботи, найменування, вид та характеристики яких визначені в додатках №1,2 до договору.

У додатках до договору сторони затвердили Калькуляцію на капітальний ремонт горизонтально-розточувального верстата 2622В, Технічні вимоги до послуг (робіт) «Ремонтування та технічне обслуговування машин і устаткування спеціальної призначеності» (згідно ДК 016-2010, код 33.12.2), а саме «капітальний ремонт верстатів в заводських умовах».

Умовами п.4.1 договору встановлено, що розрахунки за договором проводяться в безготівковій формі у національній валюті України в порядку, передбаченому додатком № 1 до договору на підставі рахунку виконавця.

Відповідно до п.5.3 договору сторони погодили, що факт виконання робіт за цим договором підтверджується Актом виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється їх печатками - по закінченню певного етапу (періоду) виконання робіт або по закінченню надання всього комплексу робіт.

Датою виконання зобов'язань виконавця за даним договором є дата підписання замовником акта виконаних робіт (п.5.9 договору).

Матеріалами справи встановлено, що за актом прийому-передачі устаткування в ремонт від 29.07.2014р. замовник передав, а виконавець прийняв устаткування для виконання капітального ремонту по договору згідно визначеного переліку.

На виконання умов договору позивач виконав та за актом прийому-передачі устаткування з ремонту від 13.10.2014р. передав, а уповноважений за довіреністю № 345 від 08.10.2014р. представник відповідача прийняв виконані роботи по договору, про що сторони підписали без будь-яких зауважень акт виконаних робіт № ОУ-00000034 від 13.10.2014р. на суму 344 700,00 грн.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості виконаних робіт по договору виконав частково, перерахувавши 24.11.2014р. на рахунок позивача суму 80 000,00 грн., несплаченими залишились 264 700,00 грн.

Згідно ч.1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Оскільки факт виконання позивачем умов договору встановлений судом та відповідачем не спростований, з урахуванням відсутності у матеріалах справи доказів оплати суми 264 700,00 грн. основної заборгованості, суд дійшов до висновку про обґрунтованість та задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача вказаної суми боргу.

Посилання відповідача на наявність невиправлених дефектів у виконаних роботах, складання акта дефекації від 29.01.2015р. та висловлення зауважень щодо їх наявності листом № 10/414 від 04.03.2015р. не звільняють відповідача від обов'язку оплати наявної заборгованості на спірну суму, виходячи з наступного.

Статтею 853 ЦК України передбачено обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Акт виконаних робіт № ОУ-00000034 від 13.10.2014р. на суму 287 250,00 грн. підписаний та скріплений печатками сторін без будь-яких зауважень.

У матеріалах справи наявний акт від 02.04.2015р., оформлений представниками замовника та виконавця про те, що відповідно до гарантійних зобов'язань по договору про закупівлю послуг № 15/76 від 18.04.2014р. по горизонтально-розточувальному верстату 2622В виконані роботи по усуненню недоліків, сторони претензій одна до одної не мають.

Листом № 81 від 08.04.2015р. позивач повідомив відповідача про усунення дефектів обладнання та висловив прохання погасити прострочену заборгованість по договору, що відповідачем здійснено не було.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, з урахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог від 28.04.2015р., позивачем нараховано заявлено 3708,61 грн. 3% річних за період з 28.10.2014р. по 04.03.2015р., 69 642,66 грн. інфляційних втрат за період з 28.10.2014р. по 07.04.2015р., розрахунок яких судом перевірено.

Заперечення відповідача щодо безпідставності відповідного нарахування 3% річних, інфляційних втрат починаючи з січня 2015 року не приймаються судом до уваги у зв'язку з необґрунтованістю.

Заявлені до стягнення 344,70 грн. пені, 18 529,00 грн. штрафу на підставі ч.2 ст. 231 ГК України судом не задовольняються, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 231 ГК України, на яку посилається позивач, передбачено відповідальність за порушення господарського зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором.

У п.2.2 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Тобто, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливо за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 04.02.2014р. по справі №3-14гс14.

Пунктом 1.1 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що грошовим зобов'язанням - є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Позивачем нараховано штраф та пеню у даному випадку за порушення відповідачем зобов'язання з оплати отриманих послуг по договору (грошового зобов'язання), що виключає можливість визначення розміру штрафу та пені на підставі ст.231 Господарського кодексу України.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2004р. порушено провадження у справі № 15/76 про банкрутство ВАТ «ДЕК «Центренерго», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника до закінчення провадження у справі відповідно до ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), ухвалою суду від 22.10.2014р. продовжено термін проведення попереднього засідання у справі № 15/76-б-43/624 про визнання банкрутом ПАТ «Центренерго» до 01 січня 2016 року.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) (далі - Закон) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Разом із тим, Закон визначає, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Частиною четвертою статті 12 цього Закону встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів

Виходячи із змісту Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення 264 700,00 грн. основного боргу, 3708,61 грн. 3% річних, 69 642,66 грн. інфляційних втрат. В решті позову належить відмовити.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У заяві про зміну розміру позовних вимог позивачем заявлено клопотання про повернення з Державного бюджету судовий збір у розмірі 895,53 грн.

Частиною 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", пп. 2.8, 6.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013р. визначено, що сплачена сума судового збору повертається у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а із позовних заяв немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до Закону України "Про Держаний бюджет України на 2014рік" установлено станом на 01.01.2015 року мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1218,00 гривні.

Відповідно до п. 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні із позовом у даній справі на підставі платіжного доручення № 3766 від 25.02.2015р. на суму 6615,95 грн. та квитанції № 55-456 від 03.03.2015р. на суму 277,83 грн. було сплачено судовий збір у розмірі 6893,78 грн. за заявлені вимогу майнового характеру в сумі 344 688,76 грн.

У процесі розгляду справи позивачем 07.04.2015р. подано заяву про збільшення позовних вимог до 401 701,67 грн. та на підставі квитанції № 19 від 07.04.2015р. доплачено судовий збір за розгляд даного спору у сумі 1140,26 грн.

Таким чином, всього позивачем сплачений судовий збір у даній справі за поданими платіжними документами у розмірі 8034,04 грн.

28.04.2015р. позивачем зменшено позовні вимоги до 356 924,97 грн., за які належало сплатити 7138,50 грн. судового збору.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позивачем зайво сплачений судовий збір у розмірі 895,54 грн., який перерахований Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОНСНАБТЕХСЕРВИС" за платіжним дорученням № 3766 від 25.02.2015р. на суму 6615,95 грн. та квитанціями № 55-456 від 03.03.2015р. на суму 277,83 грн., № 19 від 07.04.2015р. на суму 1140,26 грн., (оригінали у матеріалах справи № 910/5048/15-г) підлягає поверненню платнику з Державного бюджету України.

Клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду на підставі п.6 ст. 83 ГПК України на 6 місяців, судом не задовольняється, виходячи з наступного.

Пунктом 6 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено право, а не обов'язок господарського суду при прийнятті рішення розстрочити виконання рішення.

Відповідно до п.7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012р., підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в обґрунтування підстав розстрочення виконання рішення суду по даній справі посилається на неможливість виконання рішення у встановлений строк у зв'язку із фінансовим станом підприємства, що перебуває у банкротстві, наявність заборгованості за довгостроковими кредитами перед іншими боржника у сумі 363 356 055,95 грн. та ін.

При цьому, відповідачем не доведено та не надано належних доказів на підтвердження наявності обставин, що свідчать про відновлення платоспроможності боржника у зв'язку з розстроченням рішення суду у даній справі та реального його виконання, неможливістю його виконання за даних обставин, що було б підставою для задоволення клопотання відповідача та розстрочення виконання рішення суду по даній справі.

Судом враховано, що господарський суд повинен брати до уваги можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

1.1Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (03151, м.Київ, вул.Народного Ополчення, 1, 04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, 4, код ЄДРПОУ 22927045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНСНАБТЕХСЕРВИС" (84404, Донецька область, м.Красний Лиман, вул.Ленінградська, 136, код ЄДРПОУ 35718234) 264 700 (двісті шістдесят чотири тисячі) грн. 00 коп. основного боргу, 3708 (три тисячі сімсот вісім) грн. 61 коп. 3% річних, 69 642 (шістдесят дев'ять тисяч шістсот сорок дві) грн. 66 коп. інфляційних втрат, 6761 (шість тисяч сімсот шістдесят одну) грн. 03 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

1.2. В решті позову відмовити.

2. У задоволення заяви Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про розстрочення виконання рішення суду на шість місяців відмовити.

3. На підставі даного рішення повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ДОНСНАБТЕХСЕРВИС" (84404, Донецька область, м.Красний Лиман, вул.Ленінградська, 136, код ЄДРПОУ 35718234) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 895 (вісімсот дев'яносто п'ять) грн. 54 коп., сплачений на підставі платіжного доручення № 3766 від 25.02.2015р. на суму 6615,95 грн., квитанцій № 55-456 від 03.03.2015р. на суму 277,83 грн., № 19 від 07.04.2015р. на суму 1140,26 грн., оригінали яких знаходяться у матеріалах справи № 910/5048/15-г.

Суддя О.М.Ярмак

Повне рішення складено 18.05.2015р.