Ухвала суду № 44239176, 15.05.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/6663/2015

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Оніщука М.І.,

суддів Українець Л.Д., Крижанівської Г.В.,

при секретарі Троц В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі, треті особи: ОСОБА_2, Державна інспекція навчальних закладів України про визнання наказу про дострокове розірвання трудового контракту незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства освіти і науки України, Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі, треті особи: ОСОБА_2, Державна інспекція навчальних закладів України про визнання наказу про дострокове розірвання трудового контракту незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Печерського районного суд м. Києва від 28.07.2014, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05.11.2014, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.03.2015 частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 - ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 05.11.2014 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Справа надійшла до Апеляційного суду м. Києва 10.04.2015.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14.04.2015 справу призначено до апеляційного розгляду на 20.05.2015.

14.05.2015 до Апеляційного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, яка передана судді 15.05.2015.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши та обговоривши доводи заяви, колегія суддів приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

У заяві про забезпечення позову позивач просить вжити заходи забезпечення його позову шляхом заборони Українському державному університету фінансів та міжнародної торгівлі та Міністерству освіти і науки України здійснювати будь-які дії щодо проведення виборів ректора Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі, в тому числі, але не виключно, щодо організації виборів, безпосереднього їх проведення, голосування, підрахунку голосів, визначення переможця тощо, обґрунтовуючи заяву тим, що не дивлячись на те, що предметом даного позову є поновлення позивача на посаді ректора Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі, відповідачі наразі проводять дії щодо проведення виборів ректора Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі, що може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до вимог частин 2, 3 ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Пункт 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України передбачає, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Крім того, ч. 3 ст. 152 ЦПК України імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як роз'яснив Верховний Суд України у п. 4 Постанови Пленуму від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Позивач просить забезпечити позов шляхом заборони відповідачам проведення виборів нового ректора, в тому числі, заборонити дії щодо організації виборів, безпосереднього їх проведення, голосування, підрахунку голосів, визначення переможця тощо.

Вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши відповідні норми процесуального права, предмет позову та зміст заяви про забезпечення позову, колегія суддів приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову не є співмірним з заявленими позовними вимогами, а також може сприяти порушенню прав третіх осіб у зв'язку з його застосуванням.

Крім того, забезпечення позову у обраний позивачем спосіб може призвести до втручання у внутрішньо господарську діяльність та порушення навчально-виховного процесу, що є неприпустимим.

Таким чином, підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних законних підстав для вжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову, а тому в задоволенні заяви слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді