Постанова № 4423898, 15.06.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №2а-783/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2009 року  

Львівський окружний адміністративний суд в складі

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

при секретарі судового засідання Колтун Ю.М.

з участю

представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - представник (довіреність за НОМЕР_1 від 03.03.2009 року),

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові матеріали адміністративної справи за позовом Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області до Управління земельних ресурсів у Бродівському районі Львівської області про стягнення коштів , -

ВСТАНОВИВ:

Державна інспекція з контролю за цінами у Львівській області звернулася в суд з адміністративним позовом до Управління земельних ресурсів у Бродівському районі Львівської області про стягнення коштів.

Позивач вважає, що оскільки відповідачем економічні санкції, які визначені рішенням НОМЕР_3 від 03.10.2008 року, не сплачені в добровільному порядку, такі підлягають стягненню в примусовому порядку.

Представник позивача в судовому засіданні дав аналогічні пояснення, просить позов задоволити.

Відповідач клопотанням за №01-16/615 від 10.04.2009 року просить справу розглядати за його відсутності.

 Заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами перевірки відповідачем складено акт за НОМЕР_2 від 30.09.2008 року, на підставі якого прийнято рішення за НОМЕР_3 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 03.10.2008 року, яким вирішено вилучити у відповідача 1500 грн. 00 коп.

В акті перевірки зазначено, що в період з 15.04.2008 року по 15.07.2008 року відповідачем в порушення Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» стягнуто плату із суб'єктів господарювання за послуги з надання консультацій за період з 15.04.2008 року по 15.07.2008 року в розмірі 500 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та вимоги чинного законодавства.

Згідно ст.1 Закону України „Про ціни та ціноутворення”, за №507-ХІІ від 03.12.1990 року, з наступними змінами та доповненнями, законодавство в Україні про ціноутворення складається з цього закону та інших актів законодавства України, що видаються відповідно до нього. Як вбачається з преамбули цього Закону, він визначає основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням на території України.

Відповідно до ст. 7 Закону України „Про ціни та ціноутворення” вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Згідно з ст. 8 вищезазначеного Закону, державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів; введення Урядом України інших методів державного регулювання.

Відповідно до ст. 13 Закону України „Про ціни та ціноутворення” державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. А в сфері дії вільних цін контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог антимонопольного законодавства.

Частиною 1 статті 190 ГК України передбачено, що вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни.

Частиною 3 статті 8 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 6 вересня 2005 року №2806-IV, адміністратор та дозвільні органи забезпечують безоплатне консультування з питань отримання відповідних документів дозвільного характеру за зверненням суб'єкта господарювання.

Як передбачено статтею 1 цього ж Закону, дозвільна система у сфері господарської діяльності - сукупність урегульованих законодавством відносин, які виникають між дозвільними органами, адміністраторами та суб'єктами господарювання у зв'язку з видачею документів дозвільного характеру; дозвільні органи - органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, а також підприємства, установи, організації, уповноважені відповідно до закону видавати документи дозвільного характеру; документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, погодження, свідоцтво тощо, який дає суб'єкту господарювання право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності; об'єкт, на який видається документ дозвільного характеру, - земельна ділянка, споруда, будівля, приміщення, устаткування, обладнання та механізми, що вводяться в експлуатацію або проектуються, окрема операція, господарська діяльність певного виду, робота та послуга.

У відповідності до положень ст.123 Земельного Кодексу України, відповідач є дозвільним органом, до повноважень якого віднесено надання погодження проекту відведення земельної ділянки, який є дозвільним документом (висновок).

Однак, не зважаючи на зазначені норми відповідач, керуючись Порядком виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000 року №1619 та інших нормативно-правових актів, брав плату із суб'єктів господарювання за надання консультацій з питань отримання документів дозвільного характеру, а саме за консультації з питань оформлення прав на земельні ділянки, які дають суб'єкту господарювання право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності.

Розмір отриманої виручки за вказаний період становить 500 грн. 00 коп.

З врахуванням положень ч.4 ст.9 КАС України, суд вважає, що позивачем правомірно застосовано акт вищої юридичної сили, у відповідності до якого зазначені послуги не підлягають оплаті.

Також, суд врахував і те, що відповідачем не представлено жодних доказів та не наведено мотивів у спростування вимог позивача.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги підставні та обґрунтовані, а тому підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ч.2 та ч.4 ст.94 КАС України, такі зі сторін не належить стягувати.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд  -

П О С Т А Н О В И В :

1. 1. Позов задовольнити.

2. 2. Стягнути з Управління земельних ресурсів у Бродівському районі Львівської області, що знаходиться за адресою Львівська область, АДРЕСА_1, (код ЗКПО НОМЕР_4) в дохід державного бюджету Бродівського району Львівської області р/р №31112106700022 в Головному управління Державного казначейства України у Львівській області, МФО 825014, код ЄДРПОУ 23966573, код платежу 21081100 - 1500 грн. 00 коп.

3. 3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

4. 4. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя В.Я.Мартинюк