Постанова № 44238493, 18.05.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 травня 2015 року № 826/5958/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Готельний комплекс "Феофанія" Національної академії наук України до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Готельний комплекс «Феофанія» Національної академії наук України (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексу - відповідач) в якому просить визнати дії працівників відповідача протиправними щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 15 липня 2014 року №0000611702 та скасувати його.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/5958/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 28 квітня 2015 року.

В судовому засіданні 28 квітня 2015 року представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову та просив відмовити у його задоволенні.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено фактичну перевірку з питань дотримання Державним підприємством «Готельний комплекс «Феофанія» Національної академії наук України (код ЄДРПОУ 00290446) норм чинного трудового та податкового законодавства України в частині оформлення трудових відносин та з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2013 року по 21 червня 2014 року, за результатом якої складено акт перевірки від 23 червня 2014 року № 30/26-50-17-02-19/00290446.

Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення статтей 21, 26, 48 Глави ІІІ Кодексу законів про працю України, використання праці найманих працівників без належного оформлення трудових відносин; підпунктів 14.1.54, 14.1.56 пункту 14.1 статті 14, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, пункту 164.1.2 пункту 164 статті 164, пункту 167.1 статті 167, пункту 171.1 статті 171, пункту 176.2 (а) статті 176 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 1994,74 грн., пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в результаті чого донараховано за 2013-2014 роки єдиного соціального внеску на загальну суму 6090,16 грн. (ЄСВ 36,92 % - 5549,09 грн. та ЄСВ 3,6 % - 541,08 грн.), порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом ДПА України від 24 грудня 2010 року №1020.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 15 липня 2014 року № 0000611702 Державному підприємству «Готельний комплекс «Феофанія» Національної академії наук України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 3697,50 грн.

Позивач не погоджується із діями контролюючого органу по прийняттю та винесенню податкового повідомлення-рішення, оскільки вважає, що таке рішення прийняте на підставі хибних висновків акту перевірки від 23 червня 2014 року № 30/26-50-17-02-19/00290446

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог з урахуванням вищенаведеного, суд виходить з наступного.

Матеріали справи свідчать, що під час проведення перевірки, контролюючим органом за перевіряємий період встановлено, що Державне підприємство «Готельний комплекс «Феофанія» Національної академії наук України використовувало працю 2-х найманих працівників без належного оформлення трудових відносин.

Так, контролюючий органом встановлено виплату заробітної плати «в конвертах» без обов'язкових платежів та відрахувань до бюджету на загальну суму 13200,00 грн. фізичним особам, що виконували роботу без оформлення трудових відносин та без укладання з ними трудових чи інших договорів.

На підставі зазначених порушень, 15 липня 2014 року контролюючим органом винесено податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-13/26-50-17-05 на суму 6090,16 грн., рішення №13/26-50-17-05-20 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у сумі 1523,06 грн. та винесено оскаржуване податкове повідомлення рішення № 0000611702.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпунктів 164.1.1, 164.1.2 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Підпунктами 164.2.1, 164.2.2 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору.

Згідно з пунктом 164.3 статті 164 Податкового кодексу України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Відповідно до пункту 164.6 статті 164 Податкового кодексу України під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Згідно з пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IVцього Кодексу.

У відповідності до підпункту а) пункту 171.2 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Підпунктом а) та б) пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України встановлено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, в період з 01 січня 2013 року по 21 червня 2014 року, у позивача працювали двоє неоформлених належним чином найманих працівників, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_2

З наданого відповідачем пояснення ОСОБА_1 від 10 червня 2014 року вбачається, що остання працювала у Державному підприємстві «Готельний комплекс «Феофанія» Національної академії наук України 22 роки. В листопаді 2013 року, бухгалтер ОСОБА_3 сповістив ОСОБА_1, що за розпорядженням директора ОСОБА_4 ОСОБА_1 потрібно написати заяву про звільнення за власним бажанням, так як остання є пенсіонером. За таких умов, ОСОБА_1 залишиться працювати в готелі покоївкою без належного оформлення, із заробітною платою у розмірі 1200 грн. за місяць.

Вказані факти підтверджуються заявою про звільнення від 01 листопада 2013 року на наказом Державного підприємства «Готельний комплекс «Феофанія» Національної академії наук №13-5 к про звільнення ОСОБА_1, згідно статті 38 Кодексу законів про працю України.

Крім, в своїх поясненнях ОСОБА_1 також зазначила, що після колективних скарг на директора Державного підприємства «Готельний комплекс «Феофанія» Національної академії наук ОСОБА_4, останнім було запропоновано ОСОБА_1 офіційне оформлення на роботу.

Так, наказом Державного підприємства «Готельний комплекс «Феофанія» Національної академії наук №6-к від 01 квітня 2014 року, ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду покоївки у зв'язку з вакантною посадою.

У свою чергу, в матеріалах справи міститься наказ Державного підприємства «Готельний комплекс «Феофанія» Національної академії наук №13-5 к про звільнення ОСОБА_2, згідно статті 38 Кодексу законів про працю України.

Проте, як вбачається з табелів обліку робочого часу з січня 2013 року по травень 2014 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 працювали на підприємстві позивача.

За посиланням позивача, вказані особи були звільнені із займаних посад за власним бажанням. Крім того, позивачем зазначено, що відповідно до вимог чинного законодавства, останнім виплачено ОСОБА_1 компенсацію за 26 днів не використаної щорічної відпустки та ОСОБА_2 за 3 дні не використаної щорічної відпустки.

Проте належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення таких виплат та/або інші доказів на підтвердження правової позиції позивача, останнім суду не надано.

З огляду на зазначене, а також приймаючи до уваги те, що позивач не надав достатніх беззаперечних доказів на спростування вказаних висновків відповідача в Акті перевірки, суд вважає правомірним висновок відповідача про порушення позивачем статтей 21, 26, 48 Глави ІІІ Кодексу законів про працю України, використання праці найманих працівників без належного оформлення трудових відносин; підпунктів 14.1.54, 14.1.56 пункту 14.1 статті 14, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, пункту 164.1.2 пункту 164 статті 164, пункту 167.1 статті 167, пункту 171.1 статті 171, пункту 176.2 (а) статті 176 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 1994,74 грн.

Разом з тим, згідно з пунктів 1, 2 частини 1 стстта 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; працівники - громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють: на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, зазначених в абзацах другому та восьмому пункту 1 цієї частини.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першоїстатті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»передбачено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.

Згідно з частиною 7 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 2, 6 - 8 частини першої статті 4 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині дев'ятій цієї статті), встановлюється у розмірі 3,6 відсотка визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

З огляду на те, що за результатами проведеної перевірки позивача відповідачем правомірно встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб, на які нараховується єдиний внесок, відповідачем за висновком суду правомірно донараховано позивачу єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму у розмірі 6090,16 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 15 липня 2014 року №0000611702 діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність своїх дій у відповідності до вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Державного підприємства «Готельний комплекс «Феофанія» Національної академії наук України задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Законом України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" встановлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня - на рівні 1218,00 грн.

Враховуючи розмір майнових вимог, позивачу, в даному випадку, за звернення до адміністративного суду із майновим позовом слід було сплатити 1827,00 грн.

Водночас, частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 183,08 грн., а тому враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 1643,92 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Готельний комплекс «Феофанія» Національної академії наук України відмовити.

2.Стягнути з Державного підприємства «Готельний комплекс «Феофанія» Національної академії наук України (код ЄДРПОУ 00290446) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 1643,92 грн. (тисяча шістсот сорок три гривні 92 коп.).

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник