Постанова № 44237014, 23.04.2015, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2015 р. Справа № 809/4410/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Остап'юк С.В., судді Черепій П.М., Главач І.А.,

за участю секретаря Мельничука Є.С.,

позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Державної виконавчої служби України Леськів Л.З.,

представника відповідача Івано-Франківської обласної державної адміністрації Білобровки В.С.,

представника відповідача Івано-Франківського міського центру зайнятості Ткачук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України, Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Міністерства Юстиції України про визнання рішень, дій та бездіяльності протиправними, визнання незаконною постанову державного виконавця, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

30.12.2014 року ОСОБА_2 (далі по тексту позивач) звернувся з адміністративним позовом до Державної виконавчої служби України, Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації з вимогами, згідно заяви про зміну і доповнення позовних вимог від 22.01.2015 року, про визнання дії та бездіяльність державного виконавця та начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України протиправними; визнання постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 26.12.2014 року про закінчення виконавчого провадження (ВП 45652384) незаконною; зобов'язання державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, після відновлення виконавчого провадження, виконати невиконані ним обов'язки, передбачені статтями 75, 89 Закону України «Про виконавче провадження»; визнання рішення, дії та бездіяльність Івано-Франківської обласної державної адміністрації протиправними; зобов'язати Івано-Франківську обласну державну адміністрацію провести перевірку, за участі позивача, за його зверненням від 21.11.2014 року та зобов'язати, у семиденний строк, виконати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.06.2013 (20.10.2014) справа №2а-3201/12/0970 та подати звіт до суду про виконання цього судового рішення; визнання бездіяльності Івано-Франківського міського центру зайнятості протиправною та зобов'язання у семиденний строк утримати з Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації 3513,88 гривень, виплачених позивачу як безробітному та подати звіт.

27.02.2015 року ухвалою колегії суддів залучено до участі в даній адміністративній справі Міністерство юстиції України як другого відповідача.

Заявлені позовні вимоги до Державної виконавчої служби України та до Міністерства юстиції України, залученого як другого відповідача за цими вимогами, мотивовані тим, що 26.12.2014 року державний виконавець без документального підтвердження виконання боржником судового рішення, незаконно та необґрунтовано виніс постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-3201/12/0970, виданого позивачу Івано-Франківським окружним адміністративним судом про зобов'язання Івано-Франківську обласну державну адміністрацію подати до Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську корегуючу та скасовуючу звітність до попередньо поданої звітності відносно даних персоніфікованої облікової картки реєстру застрахованих осіб. Крім того, державний виконавець вчиняючи виконавчі дії протиправно, нехтуючи своїми обов'язками, не виконав вимог статтей 75, 89 Закону України «Про виконавче провадження» та не наклав на боржника штраф, не вніс подання до правоохоронних органів для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом.

Позовні вимоги до Івано-Франківської обласної державної адміністрації мотивовані тим, що відповідач протиправно не здійснив розгляд звернення позивача від 21.11.2014 року у відповідності до вимог закону.

Вимоги до Івано-Франківського міського центру зайнятості мотивовані тим, що відповідач в порушення абзацу першого пункту четвертого статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття» допустив протиправну бездіяльність не утримав з Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації 3 513, 88 гривень, виплачених позивачу як безробітному за час вимушеного прогулу з 14.01.2003 року до 01.08.2005 року.

До Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації, визначеного позивачем відповідачем за заявленим позовом, вимог не звернуто.

Позивач заявлений ним позов підтримав з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Відповідач - Державна виконавча служба України, проти позову заперечила, її представником подано письмове заперечення проти заявлених вимог, мотивоване тим, що у зв'язку з отриманням повідомлення про фактичне виконання постанови суду з долученими копіями звітності про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів, державним виконавцем у відповідності до вимог статтей 25, 27, 49 Закону України «Про виконавче провадження» обґрунтовано та підставно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Представник зазначеного відповідача проти позову заперечила з мотивів, викладених в письмовому запереченні.

Відповідач - Міністерство юстиції України, правом подання письмових заперечень проти заявленого позову не скористалося, свого представника в судове засідання не направило.

Представник відповідача - Івано-Франківської обласної державної адміністрації, в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, мотивуючи тим, що звернення позивача розглянуто у відповідності до Законів України «Про звернення громадян», «Про місцеві державні адміністрації». Отримане від позивача 21.11.2014 року звернення скероване до Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації, яким 11.12.2014 року у встановлені строки надано відповідь по суті звернення позивача.

Департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації в судове засідання свого представника не направив, правом подання письмових заперечень проти заявленого позову не скористався.

Відповідач - Івано-Франківський міський центр зайнятості, подав письмові заперечення проти заявлених до нього позовних вимог, які мотивовані тим, що в період з 28.01.2003 року до 18.06.2004 року позивачу був наданий статус безробітного та йому призначено виплату допомоги по безробіттю, яку він отримав у розмірі 3 513, 88 гривень. Позивач знятий з обліку в Івано-Франківському міському центрі зайнятості у зв'язку із невідвідуванням центру зайнятості протягом 30 календарних днів без поважних причин. Рішення Івано-Франківського міського суду від 01.08.2005 року про поновлення позивача на роботі міському центру зайнятості не надавалося, а тому у міського центру зайнятості не було підстав для утримання виплачених позивачу коштів як допомогу по безробіттю із роботодавця позивача. Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених вимог заперечила з мотивів, вказаних в письмовому запереченні. Крім того, суду пояснила, що після отримання документів щодо поновлення позивача на роботі відповідачем буде прийнято рішення про відшкодування зазначених коштів.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення позивача, представників відповідачів, дослідивши докази суд встановив наступне.

Щодо позовних вимог, звернених до Державної виконавчої служби України та Міністерства юстиції України, колегією суддів встановлено, що 26.11.2014 року позивач подав до Державної виконавчої служби України заяву про примусове виконання виконавчого листа, виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом в адміністративній справі №2а-3201/12/0970 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську, Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання дій та бездіяльності неправомірними (а.с.124).

За вказаним виконавчим листом зобов'язано Івано-Франківську обласну державну адміністрацію подати до управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську Івано-Франківської області корегуючу та скасовуючу звітність до попередньо поданої звітності відносно даних персоніфікованої облікової картки реєстру застрахованих осіб ОСОБА_2 з врахуванням виплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період з 14.01.2003 року до 01.08.2005 року та з 01.08.2005 року до 19.10.2005 року (а.с.127-128).

01.12.2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження ВП №45652384 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа та надано боржнику - Івано-Франківській обласній державній адміністрації семиденний строк з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження для самостійного виконання рішення суду (а.с. 129-130).

05.12.2014 року Івано-Франківською обласною державною адміністрацією отримано постанову про відкриття зазначеного виконавчого провадження (а.с.132).

15.12.2014 року юридичним відділом Івано-Франківської обласної державної адміністрації листом за № 976/04-03/107 повідомлено відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про повне виконання рішення суду за виданим 19.11.2014 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом виконавчим листом в адміністративній справі №2а-3201/12/0970 та долучено копії звітності. Зазначене повідомлення та копії звітності отримано 22.12.2014 року (а.с.135-145).

26.12.2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби винесено оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №45652384 з примусового виконання виконавчого листа №2а-3201/12/0970, виданого 19.11.2014 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (а.с.146-147).

Підставою прийняття зазначеного рішення про закінчення виконавчого провадження слугував лист юридичного відділу Івано-Франківської обласної адміністрації від 15.12.2014 року №976/04-03/107, за наслідками розгляду якого державним виконавцем зроблено висновок про подання Івано-Франківською обласною державною адміністрацією до управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську Івано-Франківської області корегуючу та скасовуючу звітність до попередньо поданої звітності відносно даних персоніфікованої облікової картки реєстру застрахованих осіб ОСОБА_2 з врахуванням виплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період з 14.01.2003 року до 01.08.2005 року та з 01.08.2005 року до 19.10.2005 року.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частинами 2 та 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно частині 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист.

В частині 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 8 частини 1 статті 49 Закону фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом визначено підставою закінчення виконавчого провадження.

Частиною 3 статті 27 Закону передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Аналізуючи підстави закінчення виконавчого провадження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність обставин фактичного виконання в повному обсязі Івано-Франківською обласною державною адміністрацією рішення суду в адміністративній справі №2а-3201/12/0970 та відсутності підстав для закінчення виконавчого провадження ВП №45652384 згідно пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Частиною 1 статті 7 Закону встановлено, що учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.

У відповідності до частини 1 статті 8 Закону сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Боржником згідно частини 2 вказаної статті Закону є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Згідно з пунктом 2.1.3 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України за №74/5 від 15.12.1999 року з подальшими змінами, боржником у виконавчому провадженні є фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням учинити певні дії (передати майно, виселитись з приміщення, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх учинення.

Виконавчим листом №2а-3201/12/0970, виданим 19.11.2014 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом в адміністративній справі №2а-3201/12/0970, боржником визначено Івано-Франківську обласну державну адміністрацію.

Крім того, судовим рішенням, на виконання якого Івано-Франківським окружним адміністративним судом в адміністративній справі №2а-3201/12/0970 видано виконавчий лист, яким боржника - Івано-Франківську обласну державну адміністрацію зобов'язано подати до управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську Івано-Франківської області корегуючу та скасовуючу звітність до попередньо поданої звітності відносно даних персоніфікованої облікової картки реєстру застрахованих осіб ОСОБА_2 з врахуванням виплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період з 14.01.2003 року до 01.08.2005 року та з 01.08.2005 року до 19.10.2005 року, тобто зобов'язано особисто вчинити певні дії.

Долучена до листа юридичного відділу Івано-Франківської обласної адміністрації від 15.12.2014 року №976/04-03/107 звітність відносно даних персоніфікованої облікової картки реєстру застрахованих осіб ОСОБА_2 складена, скріплена печаткою та подана до Управління Пенсійного фонду в місті Івано-Франківську Департаментом будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації, підписана керівником та головним бухгалтером цього Департаменту (а.с.136-144).

За таких обставин, колегією суддів встановлено подання звітності відносно даних персоніфікованої облікової картки реєстру застрахованих осіб ОСОБА_2 особою, яка не є боржником у виконавчому провадженні, встановлено не виконання боржником у виконавчому провадженні ВП№45652384 - Івано-Франківською обласною державною адміністрацією судового рішення, за яким його було зобов'язано особисто вчинити певні дії.

Аналізуючи зміст звітності відносно даних персоніфікованої облікової картки реєстру застрахованих осіб ОСОБА_2, долученої юридичним відділом Івано-Франківської обласної адміністрації до листа від 15.12.2014 року №976/04-03/107, яким повідомлено державного виконавця про повне фактичне виконання рішення суду, колегія суддів дійшла висновку про невідповідність такої звітності вимогам судового рішення в адміністративній справі №2а-3201/12/0970.

Подана 05.06.2014 року звітність про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів є початковою (а.с.136-142), а згідно судового рішення Івано-Франківську обласну державну адміністрацію зобов'язано подати до управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську Івано-Франківської області корегуючу та скасовуючу звітність до попередньо поданої звітності (а.с.40-45, 129-130).

Як наслідок, подання вказаної початкової звітності не виконує судове рішення про зобов'язання подати корегуючу та скасовуючу звітність.

Враховуючи вищенаведене, колегією суддів встановлено відсутність фактичного виконання в повному обсязі Івано-Франківською обласною державною адміністрацією рішення згідно виконавчого листа №2а-3201/12/0970, виданого 19.11.2014 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом в адміністративній справі №2а-3201/12/0970, а також відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження ВП №45652384 на підставі пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».

За таких обставин, є протиправною та такою, що винесена незаконно та підлягає скасуванню постанова від 26.12.2014 року про закінчення виконавчого провадження ВП №45652384 з примусового виконання виконавчого листа №2а-3201/12/0970, виданого 19.11.2014 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом в адміністративній справі №2а-3201/12/0970 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську, Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання дій та бездіяльності неправомірними, про зобов'язання Івано-Франківську обласну державну адміністрацію подати до управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську Івано-Франківської області корегуючи та скасовуючу звітність до попередньо поданої звітності відносно даних персоніфікованої облікової картки реєстру застрахованих осіб ОСОБА_2 з врахуванням виплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період з 14.01.2003 року до 01.08.2005 року та з 01.08.2005 року до 19.10.2005 року, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Позовні вимоги про визнання протиправними дій та бездіяльності державного виконавця та начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України до задоволення не підлягають, оскільки захист порушених прав та законних інтересів позивача охоплюється вимогами про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 26.12.2014 року (ВП №45652384).

Позовні вимоги про зобов'язання державного виконавця, після відновлення виконавчого провадження, виконати вимоги статтей 75 та 89 Закону України «Про виконавче провадження» також не підлягають до задоволення, оскільки обов'язок виконання вимог статтей 75 та 89 Закону України «Про виконавче провадження» виникне у державного виконавця після відновлення виконавчого провадження у відповідності до статті 51 Закону, обов'язок дотримання державним виконавцем вимог вказаних статей Закону забезпечений нормами цього Закону, а право позивача на примусове виконання рішення суду, шляхом їх дотримання після відновлення не потребує судового захисту. Крім того, у відповідності до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Таким чином, суд вважає неможливим зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії у правовідносинах, що на час розгляду справи не виникли.

Щодо позовних вимог, звернених до Івано-Франківської обласної державної адміністрації, то колегією суддів встановлено, що 21.11.2014 року позивач звернувся з письмовим зверненням до голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації з вимогою про поновлення своїх прав, порушених діями та бездіяльністю посадових осіб Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації (а.с.12).

Івано-Франківською обласною державною адміністрацією вказане звернення направлено на розгляд до Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації, яким 11.12.2014 року надано позивачу відповідь (а.с. 24).

Стаття 40 Конституції України передбачає, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів врегульовані Законом України «Про звернення громадян».

Частиною першою статті 3 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Частина четверта статті 3 Закону України «Про звернення громадян» визначає скаргу як звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Оскільки, в поданому відповідачу зверненні позивача від 21.11.2014 року містяться вимоги про поновлення його прав і захист законних інтересів, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державного органу та його посадових осіб, то звернення позивача є скаргою в розумінні статті 3 Закону України «Про звернення громадян».

Стаття 19 Закону України «Про звернення громадян» встановлює обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг, серед яких встановлено обов'язок об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.

Враховуючи вищевикладені норми, суд зазначає, що відповідач був зобов'язаний об'єктивно, всебічно перевірити скаргу позивача, вирішити та надати обґрунтовану, з посиланням на закон, вичерпну відповідь на всі поставлені в скарзі питання та у відповідності до статті 18 Закону України «Про звернення громадян» забезпечити право позивача особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги.

Колегією суддів встановлено недотримання Івано-Франківською обласною державною адміністрацією вказаних обов'язків при розгляді звернення позивача від 21.11.2014 року.

Частиною четвертою статті 7 Закону України «Про звернення громадян» встановлено заборону направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Оскільки, в направленому позивачем зверненні від 21.11.2014 року, оскаржуються дії та рішення Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації, то Івано-Франківська обласна державна адміністрація, направляючи вказане звернення позивача до Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації порушила заборону, встановлену частиною 4 статті 7 Закону України «Про звернення громадян».

Як наслідок, дії Івано-Франківської обласної державної адміністрації щодо розгляду звернення ОСОБА_2 від 21.11.2014 року є протиправними, а звернення позивача розглянуто неналежно, обов'язок розгляду звернення позивача Івано-Франківською обласною державною адміністрацією у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян» є не виконаним, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Позовні вимоги про зобов'язання Івано-Франківську обласну державну адміністрацію виконати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.06.2013 року (20.10.2014 року) в справі №2а-3201/12/0970 та подати звіт до суду про виконання цього судового рішення до задоволення не підлягають.

Обов'язок виконання судових рішень, що набрали законної сили, забезпечується нормами Конституції України, відповідно до статті 124 якої встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України, а також нормами частини 2 та 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Право позивача вимагати виконання вказаного рішення суду в примусовому порядку забезпечено згідно частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» і додаткового судового захисту не потребує.

Питання про встановлення обов'язку подання звіту до суду про виконання судового рішення вирішується у відповідності до вимог статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України судом, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі.

Щодо позовних вимог, звернених до Івано-Франківського міського центру зайнятості, то колегією суддів встановлено, що 21.01.2003 року позивач звернувся до Івано-Франківського міського центру зайнятості, 28.01.2003 року позивачу надано статусу безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю.

18.06.2004 року позивач знятий з обліку в Івано-Франківському міському центрі зайнятості у зв'язку з невідвідуванням протягом 30 календарних днів без поважних причин. За період перебування на обліку, як безробітний з 28.01.2003 року до 17.06.2004 року, позивач отримав допомогу по безробіттю в розмірі 3 513, 88 гривень (а.с.106-108).

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 01.08.2005 року позивача поновлено на роботі.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Статтею 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначені права, обов'язки та відповідальність роботодавця.

Відповідно до частини 4 вказаної статті Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» із роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 35 вказаного Закону роботодавець зобов'язаний подавати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в установленому порядку відповідно до законодавства відомості про прийняття на роботу працівників.

Виходячи з аналізу вказаних норм Закону, колегія суддів зазначає, що роботодавець позивача ніс обов'язок після поновлення на роботі позивача за рішенням Івано-Франківського міського суду від 01.08.2005 року повідомити про таке поновлення Івано-Франківський міський центр зайнятості.

В свою чергу Івано-Франківський міський центр зайнятості у відповідності до вимог частини 4 статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» несе обов'язок утримати з роботодавця суму виплаченого забезпечення позивачу, як безробітному.

Вказаний обов'язок кореспондується з правом відповідача, встановленим статтею 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Обов'язок утримання зазначених коштів не обмежений строком, оскільки у відповідності до частини 4 статті 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України «Про зайнятість населення», адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

Як наслідок, колегією суддів встановлено невиконання Івано-Франківським міським центром зайнятості обов'язку утримання з роботодавця суми виплаченого забезпечення позивачу, як безробітному, в розмірі 3 513, 88 гривень, а позовні вимоги про зобов'язання Івано-Франківський міський центр зайнятості утримати такі кошти з роботодавця позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Позовні вимоги про визнання бездіяльності Івано-Франківсього міського центру зайнятості протиправними до задоволення не підлягають, оскільки статтею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» не встановлено прав застрахованих осіб, якою є позивач у правовідносинах між відповідачем та роботодавцем, з приводу утримання з роботодавця суми страхових коштів та вартості соціальних послуг, наданих безробітному, в разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

На підставі статті 124 Конституції України, статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про закінчення виконавчого провадження ВП за №45652384 від 26.12.2014 року.

Визнати протиправними дії Івано-Франківської обласної державної адміністрації щодо неналежного розгляду звернення (скарги) ОСОБА_2 від 21.11.2014 року.

Зобов'язати Івано-Франківську обласну державну адміністрацію розглянути звернення (скаргу) ОСОБА_2 від 21.11.2014 року у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян».

Зобов'язати Івано-Франківський міський центр зайнятості вжити заходів щодо виконання вимог пункту 4 статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» щодо утримання з роботодавця 3 513 (три тисячі п'ятсот тринадцять) гривень 88 копійок наданих соціальних послуг ОСОБА_2 як безробітному.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Остап'юк С.В.

Суддя Черепій П.М.

Суддя Главач І.А.

Постанова складена в повному обсязі 05.05.2015 року.