Постанова № 44236932, 13.05.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 року Справа № 808/1698/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Гудименко Я.А.,

представників:

позивача - Дуди С.В.,

відповідача - Швець К.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Фермерського господарства «Маслянка» до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фермерського господарства «Маслянка» (позивач, ФГ «Маслянка») до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (відповідач), у якому позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.12.2014 №0002151503, яким нарахована сума штрафних санкцій з ПДВ за вересень 2014 року у розмірі 54938 грн., як протиправне та незаконне.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним у позові. Зокрема зазначив, що позивач надав до податкового органу декларацію за вересень 2014 року у встановлений законодавством строк - 19.10.2014. Згодом, 24.10.2014 позивач подав уточнюючий розрахунок до декларації, збільшивши податкове зобов'язання з ПДВ на 1098760 грн. Позивач сплатив визначену суму податкового зобов'язання, з урахуванням уточнених показників, у встановлений законодавством строк. При цьому вказав, що оскільки подання основної та уточнюючої декларації, а також сплата зобов'язання відбулись в одному періоді, нарахування штрафу не є необхідним. Крім того зазначив, що 18.12.2014 ФГ «Маслянка» подало до відповідача скорочену податкову декларацію за листопад 2014 року, у якій здійснило коригування податкових показників в сторону зменшення на суму ПДВ 1098760грн., у зв'язку із відсутністю здійснення помилково задекларованих зобов'язань в уточнюючому розрахунку за вересень 2014 року. Тобто, подавши у грудні 2014 року скорочену декларацію, позивач фактично повернувся до показників, задекларованих у вересні 2014 року, до моменту подання уточненого розрахунку. Також зауважив про порушення позивачем порядку складення акту перевірки у частині не надання позивачу можливості подати відповідні документи та пояснення, а також позбавлення позивача права підписати акт із зауваженнями. У зв'язку із викладеним, вважає застосування податкових органом штрафу протиправним, оскаржуване рішення незаконним. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засідання проти позову заперечив, та надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях на позов. Так зазначив, що податковим законодавством не передбачено необхідність ознайомлення перевіряємого суб'єкта із актом перевірки, оскільки відповідачем проводилась камеральна перевірка задекларованих даних. А тому, такий акт, у відповідності до приписів ПК України надсилається суб'єкту господарювання поштою, що і було зроблено. Крім того зазначив, що оскільки позивач подав до податкового органу уточнюючий розрахунок, то повинен був самостійно нарахувати та сплатити штраф, як встановлено ст. 50 ПК України. При цьому, сума нарахованого штрафу відображається у графі 6 рядка 26 такого уточнюючого розрахунку. Оскільки позивач у уточнюючому розрахунку суму штрафу не відобразив, та відповідно, не сплатив, то податковий орган на підставі вимог податкового законодавства нарахував штрафну санкцію. Вважає оскаржуване рішення правомірним та просив відмовити у задоволенні позову.

На підставі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, вважає, встановив наступні обставини.

Судом встановлено та представниками сторін підтверджено, що 19.10.2014 ФГ «Маслянка» надало до Мелітопольської ОДПІ податкову декларацію з ПДВ за вересень 2014 року.

Згодом, 24.10.2014 позивач надав відповідачу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених показників, збільшивши податкове зобов'язання з ПДВ на 1098760грн. При цьому, як вбачається із наданого уточнюючого розрахунку, позивач самостійно не нарахував та не відобразив у гр. 6 рядка 26 суму штрафу, нараховану платником самостійно у зв'язку із виправленням помилки.

19.11.2014 відповідачем складений акт № 460/08-32-15-03-33571266 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ФГ «Маслянка» за вересень 2014 року. Під час перевірки встановлено та у висновках акту зазначено, що позивачем порушені приписи п.50.1 ст. 50 ПК України щодо нарахування суми штрафу від суми самостійного заниження податкового зобов'язання (недоплати). Відповідно до відмітки, яка міститься на акті, позивач його отримав 24.11.2014.

На підставі акту відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 05.12.2014 №0002151503, яким позивачу, на підставі п.120.2 ст.120 ПК України, нараховані штрафні санкції у розмірі 54938грн.

Крім того, позивач 18.12.2014 подав до Мелітопольської ОДПІ скорочену податкову декларацію за листопад 2014 року, відповідно до якої здійснено коригування податкових зобов'язань за вересень 2014 року, а саме, зменшено суму ПДВ у розмірі 1098760грн, у зв'язку із відсутністю здійснення помилково задекларованих зобов'язань.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення незаконним позивач звернувся до суду із вимогою про його скасування.

Дослідивши фактичні обставини справи суд не вбачає підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Щодо твердження представника позивача, що відповідачем порушений порядок проведення перевірки у частині надання позивачу можливості надати відповідні пояснення, документи, заперечення під час проведення такої перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів п.76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Пунктом 76.2 ст. 76 ПК України встановлено, що порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно із п.86.2 ст. 86 ПК України, за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Тобто, під час проведення камеральної перевірки, податкове законодавство не передбачає обов'язку податкового органу отримувати від платника податків будь-яких пояснень, документів, а також не передбачена необхідність підписання акту камеральної перевірки платником податку. А тому суд не вбачає жодних порушень у діях відповідача під час складання акту камеральної перевірки та надсилання його позивачу.

Щодо виявлених під час перевірки порушень, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз.1 п.49.18 ст. 49 та п. 203.1 ст. 203 ПК України для подання декларації встановлюються такі строки: а саме, якщо звітний (податковий) період дорівнює календарному місяцю, декларація подається до контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податку, протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Судом встановлено та представниками сторін підтверджено факт подання ФГ «Маслянка» податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 року платника спеціального режиму оподаткування в сфері сільського господарства з позначкою «0121» 19.10.2014 №9060183492 у визначений законодавством термін (граничний термін надання звітності за вересень - 20 жовтня 2014 року).

24.10.2014 ФГ «Маслянка» надало до Мелітопольської ОДПІ уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2014 року платника спеціального режиму оподаткування в сфері сільського господарства з позначкою 0121 (реєстр. №9061727332) та відповідні додатки до нього: додаток №5 та додаток №9 (реєстр.№9061727327).

В уточнюючому розрахунку підприємством збільшено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства та/або спрямовується на спеціальний рахунок на 1098760 грн.. а саме: ряд.25.2 показник, який уточнюється 1296459 грн., уточнений показник 2395219 гри., різниця - 1098760 грн.

Судом встановлено та представник позивача не заперечив той факт, що під час подання уточнюючого розрахунку позивачем рядок 26 «Сума штрафу нарахована платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки» не заповнений, сума штрафу самостійно не нарахована, не відображена та, відповідно, не сплачена.

Пунктом 57.1 ст.57 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації.

Відповідно до п.50.1 ст.50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Крім того, відповідно до п.2 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 №678 (чинний на час подання позивачем уточнюючого розрахунку на момент надання уточнюючого розрахунку), платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний сплатити штраф, нарахований відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 120.2 ст. 120 ПК України невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім - п'ятим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати). При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань інші штрафи, передбачені цією главою Кодексу, не застосовуються.

Судом встановлено, що позивач, у порушення приписів п.50.1 ст.50 ПК України, самостійно не нарахував та не сплатив штраф у розмірі 3% від суми заниженого податкового зобов'язання у розмірі 1098760 грн., а тому відповідач правомірно та у відповідності до приписів п. 120.2 ст. 120 ПК України застосував до позивача штраф у розмірі 5% від суми недоплати.

Щодо посилання позивача на той факт, що оскільки у скорочений декларації за листопад 2014 року, яку позивач подав до податкового органу 18.12.2014 ФГ «Маслянка» здійснено коригування податкових зобов'язань за вересень 2014 року, а саме, зменшено суму ПДВ у розмірі 1098760грн, у зв'язку із відсутністю здійснення помилково задекларованих зобов'язань, а тому відсутній об'єкт нарахування штрафних санкцій, то суд зазначає наступне.

По-перше, така декларація подана до податкового органу 18.12.2014, - після проведення камеральної перевірки та отримання позивачем податкового повідомлення-рішення, а по-друге, податковим законодавством чітко встановлено, що якщо платник податків виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів та надає до контролюючого органу уточнюючий розрахунок, то такий платник податків зобов'язаний сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Судом встановлено, що сума основного податкового зобов'язання позивачем у встановлені законодавством строк сплачена, проте, позивач підтвердив факт не нарахування та несплати штрафу у розмірі 3% від такої суми.

У зв'язку із вищевикладеним, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно нарахував позивачу штраф у розмірі 5% від суми недоплати, на підставі п. 120.2 ст. 120 ПК України, який визначив у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VІ під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.У задоволенні позову відмовити повністю.

2.Стягнути з Фермерського господарства «Маслянка» (код ЄДРПОУ 33571266) на користь Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 1644,30грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири грн. 30 коп.)

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ю.В.Калашник