Постанова № 44236612, 12.05.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2015 р. Справа № 804/9394/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Наталії Василівни при секретаріТалаш Д.В. за участю: представника позивача представника відповідача представників третьої особи ОСОБА_3 Коренчук О.М. Лепша М.Ю. Ігнатенко Т.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_7 до Державної міграційної служби України, третя особа Головне управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу від 04.06.2014 року № 357-к, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

04 липня 2014 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_7 до Державної міграційної служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної міграційної служби України №357-к від 04.06.2014 р. про звільнення ОСОБА_7 з посади начальника Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області за угодою сторін відповідно до п.1 ст.36 КЗпЗ України;

- поновити ОСОБА_7 на посаді начальника Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області;

- зобов'язати Державну міграційну службу України виплатити ОСОБА_7 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуваний наказ № 357-к від 04.06.2014 р. прийнятий на підставі заяви за угодою сторін відповідно до п.1 ст.36 КЗпЗ України, в той час як позивач перебував на стаціонарному лікуванні у лікарні. Також зазначає, що ніякої заяви про звільнення 29.05.2014 року не писав і не підписував, у зв'язку з чим оскаржуваний наказ Державної міграційної служби України № 357-к від 04.06.2014 р. про звільнення ОСОБА_7 з посади начальника Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області за угодою сторін відповідно до п.1 ст.36 КЗпЗ України є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 06.05.2015 р. прийнято до провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_7 до Державної міграційної служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу від 04.06.2014 року № 357-к, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимішеного прогулу та призначено до розгляду даною колегією суддів.

Позивач та представник позивача в судових засіданнях підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові та просили позов задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у запереченнях, що містяться в матеріалах справи, зазначивши в судовому засіданні, що оскаржуваний наказ винесений на підставі поданої 29.05.2014 року позивачем заяви на ім'я Голови ДМС України про звільнення його з займаної посади за угодою сторін відповідно до п.1 ст.36 КЗпЗ з 04.06.2014 року. При цьому, 30.05.2014 року звільнення позивача з займаної посади погоджено Міністром Аваковим А.Б. відповідно до пп. 12 абзацу 2 пункту 10 Положення та 04.06.2014 року - Дніпропетровською обласною державною адміністрацією відповідно до Указу Президента України від 16 квітня 2010 р. № 542/2010 «Про деякі питання забезпечення здійснення повноважень місцевими державними адміністраціями» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 січня 2012 р. № 45 «Про затвердження Порядку призначення на посади керівників територіальних органів центральних органів виконавчої влади». Також вказав, що оскільки звільнення відбулось за угодою сторін, а не за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, положення частини третьої статті 40 КЗпП України щодо не допущення звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності у рамках спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

Представники третьої особи - Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області заперечували проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових поясненнях, що містяться в матеріалах справи, зазначивши в судовому засіданні, що 05.06.2014 року Головним управлінням Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області було отримано наказ Державної міграційної служби України № 357-к від 04.06.2014 р. про звільнення ОСОБА_7 з посади начальника Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області за угодою сторін відповідно до п.1 ст.36 КЗпЗ України. На підставі заяви ОСОБА_7, погодження Міністра внутрішніх справ України Авакова А.Б., а також погодження Дніпропетровської обласної адміністрації. Разом з цим, ГУДМС у Дніпропетровській області необхідно надіслати до Управління персоналу ДМС України в п'ятиденний термін копію наказу ГУДМС у Дніпропетровській області про оголошення звільнення з посади ОСОБА_7. На виконання наказу ДМС України від 04.06.2014 року №357-к видано наказ від 05.06.2014 року № 133-к яким визначено, що ОСОБА_7 вважається звільненим з посади начальника ГУ ДМС у Дніпропетровській області за угодою сторін відповідно до п.1 ст.36 КЗпЗ України. Оскільки в день звільнення ОСОБА_7 був відсутній на робочому місці, на його адресу двічі було направлено лист з повідомленням про його звільнення та запропоновано для отримання остаточного розрахунку та трудової книжки прибути до ГУ ДМС у Дніпропетровській області. Так, 16.06.2014 року ОСОБА_7 був ознайомлений під особистий підпис з наказом від 05.06.2014 року № 133-к про звільнення, йому було видано трудову книжку. Жодних заперечень та зауважень з приводу звільнення ним не висловлювалось.

Заслухавши пояснення сторін, врахувавши пояснення допитаних свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Згідно матеріалів справи, наказом Державної міграційної служби України від 20.03.2012 року № 173-к ОСОБА_7 призначено на посаду начальника Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області порядком переведення відповідно до Постанови КМУ №804 від 01.12.1994 року «Про затвердження Положення про порядок стажування у державних органах», як такого, що успішно пройшов стажування на цій посаді, на підставі заяви ОСОБА_7, погодження Міністра внутрішніх справ України Захарченка В.Ю., погодження Голови обласної державної адміністрації у Дніпропетровській області та матеріалів стажування.

Наказом ДМС України від 04.06.2014 року № 357-к ОСОБА_7 звільнено з посади начальника ГУДМС у Дніпропетровській області за угодою сторін відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України з 04.06.2014 року, на підставі заяви ОСОБА_7, погодженої Міністром внутрішніх справ України Аваковим А.Б. та Дніпропетровською обласною державною адміністрацією.

Так, спірні правовідносини регулюються, зокрема, Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, Кодексом Законів про працю України, Положенням про Державну міграційну службу України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 р. № 405/2011.

Згідно частини 2 статті 9 Закону України «Про державну службу», регулювання правового становища державних службовців, що працюють в органах прокуратури, апаратах судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро України та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.

Статтею 30 Закону України «Про державну службу» визначені підстави припинення державної служби, серед яких загальні підстави, передбачені Кодексом законів про працю України

Пунктом 1 статті 36 Кодексу законів про працю України передбачено, що підставами припинення трудового договору є угода сторін.

Так, в матеріалах справи міститься копія заяви ОСОБА_7 від 29.05.2014 року на ім'я Голови ДМС України Радутного С.І. з проханням про звільнення з займаної посади за угодою сторін відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України з 04.06.2014 року.

Звільнення позивача з посади начальника ГУДМС у Дніпропетровській області погоджено Міністром внутрішніх справ України Аваковим А.Б., 30.05.2014 року, за поданням Радутного С.І., Голови Державної міграційної служби України, про що свідчить пропозиція щодо погодження (вмотивованої відмови) призначення на посаду, звільнення з посади керівника територіального органу міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, яка міститься в матеріалах справи.

Також звільнення позивача погоджено з Дніпропетровською обласною державною адміністрацією, відповідно до Указу Президента України від 16.04.2010 року № 542/2010 «Про деякі питання забезпечення здійснення повноважень місцевими державними адміністраціями» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.01.2012 року № 45 «Про затвердження Порядку призначення на посади керівників територіальних органів центральних органів виконавчої влади», про що свідчать картка погодження (вмотивованої відмови) звільнення з посади керівника територіального органу міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади та лист Дніпропетровської обласної державної адміністрації, що містяться в матеріалах справи.

Слід зазначити, що копія заяви ОСОБА_7 містить підпис Голови ДМС України - Радутного С.І., який міг бути проставлений лише на оригіналі заяви про звільнення.

За фактом відсутності в особовій справі оригіналу заяви ОСОБА_7 про звільнення з посади начальника Головного управління ДМС у Дніпропетровській області, наказом від 23.07.14 року №162 утворено комісію з проведення службової перевірки.

Так, в матеріалах справи міститься пояснювальна записка головного спеціаліста відділу кадрового забезпечення та професійної підготовки ДМС України ОСОБА_11, який також був допитаний в судовому засіданні в якості свідка, від 14.08.2014 року, згідно якої за усною вказівкою начальника Управління персоналу ОСОБА_12 за ОСОБА_11 були закріплені обов'язки щодо координації кадрової роботи, зокрема, ГУ ДМС у Дніпропетровській області. Ведення особової справи ОСОБА_7 здійснювалось ОСОБА_11 відповідно до посадової інструкції та вимог законодавства. Заява ОСОБА_7 про звільнення була долучена до особової справи 04.06.2014 року, проте, у зв'язку з надмірним навантаженням, відповідний запис до опису документів особової справи не був внесений. Доступ до особових справ, у тому числі і ОСОБА_7, був у всіх працівників Управління персоналу, а також осіб, які на даний час перебувають у штатній структурі Управління кадрового забезпечення та антикорупційного моніторингу ДМС України. Також пояснив, що заяву ОСОБА_7 надав начальник Управління персоналу ОСОБА_12 На основі заяви ОСОБА_11 був підготовлений проект наказу про звільнення ОСОБА_7, який після погодження відповідним посадовими особами був поданий Голові ДМС України для підпису. Наказ був погоджений всіма визначеними керівниками структурних підрозділів, втому числі і начальником Управління юридичного забезпечення. Копія заяви ОСОБА_7 робилась з метою погодження його звільнення у Дніпропетровській обласній державній адміністрації.

Також, згідно письмових пояснень начальника Управління правового забезпечення ДМС України ОСОБА_13, яка допитана в якості свідка в судовому засіданні, під час опрацювання проекту наказу про звільнення ОСОБА_7 до нього була додана заява ОСОБА_7 в оригіналі, оскільки вона була визначена в проекті як одна з обов'язкових підстав видання зазначеного наказу. Після візування проекту наказу зазначений проект із оригіналами документів, визначених як підстава видання наказу, був переданий начальнику Управління персоналом ОСОБА_12 для подальшого погодження за заступниками Голови ДМС та подання на підпис Голові ДМС.

Згідно письмових пояснень завідувача Режимно-секретного сектору ДМС України від 03.12.2014 року, які наявні в матеріалах справи, наказ ДМС «Про звільнення ОСОБА_7.» від 04.06.2014 року № 357-к погоджувався на підставі наявної заяви ОСОБА_7 про звільнення його з посади начальника ГУ ДМС за згодою сторін, яка була погоджена Міністром внутрішніх справ України та Дніпропетровською обласною державною адміністрацією.

Також згідно письмових пояснень начальника Управління фінансового забезпечення та бухгалтерської служби - головного бухгалтера ДМС України ОСОБА_14, допитаного в якості свідка під час судового розгляду справи, від 04.12.2014 року, які наявні в матеріалах справи, наказ ДМС «Про звільнення ОСОБА_7.» від 04.06.2014 року № 357-к погоджувався на підставі наявної заяви ОСОБА_7 про звільнення його з посади начальника ГУ ДМС за згодою сторін, яка була погоджена Міністром внутрішніх справ України та Дніпропетровською обласною державною адміністрацією.

За результатами службової перевірки складено Довідку від 05 грудня 2014 року про результати службової перевірки за фактом відсутності в особовій справі ОСОБА_7 оригіналу його заяви про звільнення з посади начальника Головного управління ДМС у Дніпропетровській області, згідно якої комісія прийшла до висновку, зокрема, про факт надходження до ДМС оригіналу власноруч написаної заяви ОСОБА_7 від 29.05.2014 року про звільнення, втрата оригіналу власноруч написаної заяви ОСОБА_7 від 29.05.2014 року стала можливою внаслідок неналежного виконання окремими працівниками Управління персоналу своїх службових обов'язків та відсутності Порядку обліку та роботи з особовими справами державних службовців в апараті ДМС, розробленого відповідно до Порядку ведення особових справ державних службовців в органах виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 25 травня 1998 року №731.

В ході судового розгляду справи в якості свідка був допитаний ОСОБА_15, який на час перебування ОСОБА_7 на посаді начальника ГУДМС у Дніпропетровській області займав посаду першого заступника начальника ГУДМС у Дніпропетровській області, та пояснив, що наприкінці травня йому зателефонувала особа та повідомила про необхідність ОСОБА_7 з'явитись до Києва для написання заяви про звільнення. Після даного дзвінка ОСОБА_15 за власним бажанням подав через канцелярію ГУДМС у Дніпропетровській області заяву про звільнення та наказом ДМС України № 360-к від 04.06.2014 року був звільнений з посади першого заступника начальника ГУДМС у Дніпропетровській області за угодою сторін відповідно до п.1 ст.36 КЗпП. Про наявність заяви ОСОБА_7 про звільнення в матеріалах особової справи нічого не зазначив. Особа начальника управління персоналу ОСОБА_12 йому відома. Щодо перебування заяви ОСОБА_7 у ОСОБА_12 нічого невідомо.

Також в ході судового розгляду справи в якості свідка був допитаний ОСОБА_16, який на час перебування ОСОБА_7 на посаді начальника ГУДМС у Дніпропетровській області займав посаду начальника управління паспортної роботи, громадянства та реєстрації фізичних осіб ГУДМС у Дніпропетровській області, в середині червня зустрів ОСОБА_7, який сказав, що був звільнений. ОСОБА_16 29.05.2014 року на всяк випадок вирішив подати заяву про надання відпустки з послідуючим звільненням за угодою сторін в останній день відпустки та наказом ГУ ДМС України у Дніпропетровській області № 204-к від 01.08.2014 року був звільнений з посади начальника управління паспортної роботи, громадянства та реєстрації фізичних осіб ГУДМС у Дніпропетровській області за угодою сторін відповідно до п.1 ст.36 КЗпП.

Тобто, згідно пояснень ОСОБА_15 та ОСОБА_16 заяви про звільнення були подані ними після надходження інформації про звільнення ОСОБА_7, а саме, 29 травня 2014 року, тобто датою написання заяви про звільнення позивачем.

Також в ході судового розгляду справи в якості свідка була допитана ОСОБА_17, яка на час звільнення ОСОБА_7 з посади начальника ГУДМС у Дніпропетровській області, займала посаду начальника ВБСФРЗ - головного бухгалтера ГУДМС України в Дніпропетровській області, яка пояснила, що за виходом на роботу 16.06.2014 року дізналась про звільнення Бабця та призначення в.о. начальника ГУДМС у Дніпропетровській області ОСОБА_18. Від ОСОБА_18 отримала вказівку надати йому печатку для здійснення функцій міграційної служби та ключі від кабінету начальника та сейфу. За дорученням ОСОБА_18 зателефонувала ОСОБА_7 та на підставі необхідності виконання своїх функціональних обов'язків стосовно ресурсного забезпечення та збереження майна попросила передати ключі та печатку. ОСОБА_7 в свою чергу попросив передати йому трудову книжку, копії лікарняних, аргументуючи небажанням заходити до приміщення ГУ ДМС в Дніпропетровській області. З приміщення ГУ ДМС в Дніпропетровській області ОСОБА_17 винесла ОСОБА_7 на вулицю наказ про звільнення, копію наказу про звільнення, книгу обліку руху трудових книжок і вкладишів до них, копію особової картки П2-ДС. В даних документах ОСОБА_7 розписався та віддав ключі від сейфу та кабінету. Документи з підписами ОСОБА_7 віддала в відділ кадрів.

Крім того в ході розгляду справи був викликаний та допитаний в якості свідка ОСОБА_18, який з 05.06.2014 року виконував обов'язки начальника ГУДМС у Дніпропетровській області, який пояснив, що після призначення на посаду попросив ОСОБА_17 надати ключі від кабінету начальника та печатку для виконання службових обов'язків. Щодо підписання листів із повідомленням про звільнення, які були направлені на адресу ОСОБА_7, не заперечував. Підстави звільнення позивача, не відомі.

В матеріалах справи міститься Висновок № 1-27/02 експертного почеркознавчого дослідження від 27.02.2015 року, наданого ТОВ «Український центр судових експертиз», експерт ОСОБА_19, згідно якого на вирішення дослідження поставлено питання: «Чи виконано рукописний текст в електрофотокопії заяви про звільнення з посади начальника ГУ ДМС у Дніпропетровській області від 29.05.2014 року, складеної від імені ОСОБА_7 на наступних електрофотокопіях заяв: про стажування на посаду начальника ГУ ДМС у Дніпропетровській області від 24.01.2012 року, складеної від імені ОСОБА_7, про призначення на посаду начальника ГУ ДМС у Дніпропетровській області від 20.03.2012 року, складеної від імені ОСОБА_7, про надання частини основної щорічної відпустки від 30.07.2013 року, складеної від імені ОСОБА_7, однією особою?».

Згідно висновку експертного почеркознавчого дослідження від 27.02.2015 року рукописні тексти від імені ОСОБА_7, зображення яких містяться в електрофотографічних копіях заяв: про звільнення з посади начальника ГУ ДМС у Дніпропетровській області від 29.05.2014 року, про стажування на посаду начальника ГУ ДМС у Дніпропетровській області від 24.01.2012 року, про призначення на посаду начальника ГУ ДМС у Дніпропетровській області від 20.03.2012 року, про надання частини основної щорічної відпустки від 30.07.2013 року, - виконані однією особою.

Слід зауважити, що експерт ОСОБА_19 є атестованим фахівцем державної спец. Установи, має свідоцтво експерта № 247-12, видане рішенням експертно-кваліфікаційної комісії Київського НДІСЕ №30-03-2012 №2 (3), терміном дії до 30.03.2017 року, за видом експертизи «Почеркознавча та авторознавча експертиза. Дослідження почерку та підписів».

Стосовно посилань представника позивача, щодо відсутності на копії заяви ОСОБА_7 про звільнення з посади, яка наявна в матеріалах справи, штампу вхідної кореспонденції ГУ ДМС у Дніпропетровській області суд зазначає, що з наданих до матеріалів справи копій заяв ОСОБА_7 про стажування на посаду начальника ГУ ДМС у Дніпропетровській області від 24.01.2012 року, про призначення на посаду начальника ГУ ДМС у Дніпропетровській області від 20.03.2012 року, про надання частини основної щорічної відпустки від 30.07.2013 року не вбачається наявність штампу вхідної кореспонденції, окрім резолюції уповноваженої особи, яка також міститься на заяві про звільнення від 29.05.2014 року.

Щодо доводів позивача про наявність в діях відповідача порушення порядку звільнення, зокрема, статті 40 КЗпПУ в частині не допущення звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), оскільки в період звільнення перебував на лікарняному, колегія суддів зауважує, що оскільки звільнення відбулось за угодою сторін, а не за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, положення частини третьої статті 40 КЗпП України у рамках спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

З урахування викладеного вище та доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що між позивачем та відповідачем було досягнуто спільної згоди щодо припинення трудового договору у визначений строк, відповідно до п.1 ст.36 КЗпЗ України та під час ознайомлення із наказом від 04.06.2014 року № 357-к та отримання трудової книжки позивачем не було зафіксовано незгоди зі звільненням шляхом поставлення свого підпису під час ознайомлення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що звільнення позивача здійснено у відповідності до норм чинного законодавства України.

Згідно із ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі в сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги ОСОБА_7 про визнання протиправним та скасування наказу від 04.06.2014 року № 357-к, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат слід здійснити згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_7 до Державної міграційної служби України, третя особа Головне управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу від 04.06.2014 року № 357-к, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити в повному обсязі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено згідно з ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Судді Н.В. Боженко Р.З.Голобутовський І.В.Тулянцева