Постанова № 44236556, 04.04.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2015 р. Справа № 804/83/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання - Потіп О.М., за участю представників: позивача - Легуєнко В.О., відповідача - Кочмар В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвартехінвест»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвартехінвест» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовомдо Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0009071501 від 09.12.2014 року на суму 99166 грн. 66 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Інвартехінвест» з питань дотримання податкового законодавства України з податку на додану вартість при документальному підтвердженні господарських відносин придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Барій Стандарт» за серпень 2014 року та подальшої їх реалізації, їх реальності та повноти відображення в обліку. Під час проведення перевірки встановлено ряд порушень вимог податкового законодавства України. На підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення - рішення №0009071501 від 09.12.2014 року на суму 99166 грн. 66 коп.Позивач вважає зазначене податкове повідомлення - рішення протиправним, оскільки висновки, викладені в акті перевірки є необґрунтованими такими, що не відповідають фактичних обставинам, у зв'язку з чим просить суд його скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, посилаючись, при цьому на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на надані суду письмові заперечення, у яких зазначено, що висновки перевірки відповідають фактичним обставинам справи, акт перевірки складений правомірно, згідно із діючим законодавством, висновки за результатами акту перевірки є цілком обґрунтованими, тому винесене податкове повідомлення - рішення є таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, а отже підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвартехінвест» перебуває на обліку платників податків вДержавній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області як платник податків.

Судом встановлено, що у період з 14.11.2014 року по 20.11.2014 року податковим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Інвартехінвест» з питань дотримання податкового законодавства України з податку на додану вартість при документальному підтвердженні господарських відносин придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Барій Стандарт» за серпень 2014 року та подальшої їх реалізації, їх реальності та повноти відображення в обліку, про що складено акт перевірки № 9292/04-63-22-03/32083931 від 23.11.2014 року.

Проведеною перевіркою встановлено: документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид обсяг, якість та розрахунки по ланцюгу постачання: ТОВ «Барій Стандарт» - ТОВ «Інвартехінвест»; перевіркою ТОВ «Інвартехінвест» за серпень 2014 року встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків по ланцюгу постачання: ТОВ «Барій Стандарт» - ТОВ «Інвартехінвест»; в порушення п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, ст.185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, ТОВ «Інвартехінвест» сформувало податковий кредит звітного періоду на підставі податкових накладних, які складені з порушенням встановленого законодавством України порядку та формою і не підтверджені первинними документами, в результаті чого за серпень 2014 року завищено суму податкового кредиту у податковій звітності з ПДВ на загальну суму79333 грн. 33 коп., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 79333 грн. 33 коп.

За результатами проведення перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення - рішення № 0009071501 від 09.12.2014 року на загальну суму 99166 грн. 66 коп., з яких: 79333 грн. 33 коп. - за основним платежем, 19833 грн. 33 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

Суд вважає вищевказані податкове повідомлення - рішення протиправним та таким, що підлягаєскасуванню, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Барій Стандарт» було укладено договір поставки № 258 від 04.08.2014 року щодо поставки комбайна «Наталка» на загальну суму 476000 грн.

На підтвердження реальності вчинення господарських операцій за вищевказаним договором позивачем було надано наступні первинні документи: специфікація № 1 до договору 258 від 04.08.2014 року, рахунок - фактура № 118 від 29.08.2014 року, видаткова накладна № 118 від 29.08.2014 року,податкова накладна № 118 від 29.08.2014 року, простий вексель серія АА 2583676, акт прийму - передачі векселів від 29.08.2014 року.

Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців основним видом діяльності ТОВ «Інвартехінвест» є оптова торгівля фруктами й овочами. При цьому, в матеріалах справи наявний висновок експерта № ГО -1113 від 02.04.2015 року зі змісту якого вбачається, що комбайн «Наталка» призначений для вбирання осінньої малини, з огляду на вид діяльності позивача суд доходить висновку про те, що даний комбайн позивач використовував у своїй господарський діяльності.

Щодо посилання відповідача на те, що позивачем не надано реєстраційних документів на придбаний товар, суд звертає увагу на наступне.

Згідно наявного в матеріалах справи висновку експерта № ГО -1113 від 02.04.2015 року комбайн «Наталка»по своїм технічним даним можна віднести до категорії причіпне обладнання.

У відповідності до Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідної шасі, самохідних сільськогосподарських дорожньо - будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2009 року № 694, причіпне, навісне обладнання (крім тракторних причепів і прирівняних до них машин) та інвентар, яким присвоєно ідентифікаційні номера, реєструються за бажанням власників.

З огляду на вищевикладене, реєстрація комбайну «Наталка» є правом, а не обов'язком позивача.

Пунктом 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України передбачено, що доходи, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2, та складаються з: доходу від операційної діяльності та інших доходів, які визначаються відповідно до п. 135.5, за винятком доходів, визначених у пункті 135.4 та у статті 136.

Відповідно п.137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, дохід від реалізації товарів визначається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визначається за датою складання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

У п. 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України вказано, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч.1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно з пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених .

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи з положень пп. 14.1.181. п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що укладений з контрагентом правочин мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлений ним. Сторонами господарських відносин були дотримані вимоги чинного законодавства України у спосіб передбачений законом, що в свою чергу підтверджує здійснення господарських операції та правомірно сформований податковий кредит.

Таким чином, суд доходить висновку, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Згідно п.198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів, послуг.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту необхідні належним чином оформленні первинні документи.

З наведеного вбачається, що підставою для формування податкового кредиту є саме наявність у платника податку - належно оформленої податкової накладної, та здійснення операцій з метою досягнення господарської мети.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 Кодексу).

Виходячи з положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 , є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

У відповідності з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, наведеними нормами права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, висновки відповідача про те, що позивач порушив положення Податкового кодексу України є безпідставними, не підтвердженими фактичними обставинами справи, у зв'язку з чим, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвартехінвест» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0009071501 від 09.12.2014 року на суму 99166 грн. 66 коп., винесене Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 10.04.2015 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 10.04.2015 року Суддя З оригіналом згідно Помічник судді М.В. Дєєв М.В.Дєєв Т.С.Журавель