Рішення № 44233831, 05.05.2015, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.05.2015 Справа №607/19844/14-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі

головуючого судді Процько Я.В.,

при секретарі Зубко О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про повернення вкладу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк) про повернення банківського вкладу в сумі 15'037 дол. США, посилаючись на те, що 16 вересня 2013 року між сторонами був укладений договір № 00000003700221 банківського вкладу (депозиту) у доларах США у сумі 10'000 дол. США, строком дії один рік. У подальшому він поповнив вказаний рахунок ще на 5'037 дол. США. Після закінчення строку дії зазначеного договору та на неодноразові звернення позивача про повернення внесеного ним вкладу, банк коштів не повертає, чим порушує взяті на себе зобов'язання.

У судовому засіданні позивач вказані вимоги підтримав та просив їх задовольнити, з мотивів, викладених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні позову не визнала і по пояснила, що для стягнення вказаних ОСОБА_1 коштів немає підстав, оскільки вони повністю перераховані на його поточний рахунок і він має змогу вільно їх використовувати як в безготівковій формі так і шляхом отримання готівки з урахуванням обмежень, встановлених Національним банком України.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши наявні у справі матеріали та проаналізувавши їх, прийшов до переконання, що позов слід задовольнити з огляду на таке.

16 вересня 2013 року позивач та відповідач, уклали договір № 00000003700221 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий on-line» (далі - Договір) у доларах США, відповідно до якого ОСОБА_1 передав на депозитний рахунок НОМЕР_1, а ПАТ «Дельта Банк прийняв грошові кошти у сумі 10'000 дол. США, строком дії вкладу до 21 вересня 2014 року (п. 1.3 Договору).

Цю суму коштів позивач вніс на рахунок відповідача, що стверджується фотокопією квитанції № 26378032 від 13 вересня 2013 року.

Пунктом 1.4 Договору передбачено, що процентна ставка на суму вкладу становить 9,5 процентів річних.

Згідно п. 1.9 Договору, нараховані проценти за вкладом виплачуються щомісячно, починаючи з першого робочого дня місяця, що слідує за місяцем, в якому проценти зараховані відповідно до умов цього Договору, а також у день повернення вкладу в кінці строку дії цього Договору або в інший термін дострокового припинення дії цього Договору у випадках, передбачених цим Договором та Правилами, шляхом зарахування на поточний рахунок вкладника з використанням платіжної картки № НОМЕР_2, відкритий в установі Банку. Нараховані проценти суму вкладу не збільшують.

Пунктом 1.10 Договору передбачено, що вклад виплачується вкладнику по закінченню строку розміщення вкладу, зазначеного в п. 1.3. даного Договору, шляхом зарахування на поточний рахунок вкладника з використанням платіжної картки № НОМЕР_2, відкритий в установі банку.

Відповідно до п. 1.7 Договору на рахунок допускаються додаткові внески коштів, що разом із сумою, вказаною в п.1.2. цього Договору, складають вклад. Поповнення вкладу проводиться у сумі, не меншій за 50 (п'ятдесяти) доларів США за кожен факт поповнення. Поповнення здійснюється впродовж строку залучення вкладу.

В силу даного пункту Договору та згідно з фотокопії квитанції № 272289986 від 09 жовтня 2013 року ОСОБА_1 поповнив рахунок відповідача ще на 5'037 дол. США.

24 вересня 2014 року позивач звернувся до відповідача з заявою про повернення йому 10'000 дол. США за Договором. Решту 5'000 дол. США просив залишити на рахунку ПАТ «Дельта Банк на умовах зазначених у Договорі. Вказане стверджується відповідною заявою ОСОБА_1, зареєстрованою у відповідача 24 вересня 2014 року.

У заяві від 19 листопада 2014 року позивач просив у відповідача повернути йому усю суму вкладу, тобто 15'037 доларів США.

Як вбачається з наданої представником відповідача виписки по особовому рахунку з 16 вересня 2013 року по 17 грудня 2014 року, станом на 22 вересня 2014 року на поточному рахунку ОСОБА_1 знаходиться 15'103,53 дол. США.

Однак як встановлено у судовому засіданні реальної можливості скористатись цими коштами позивач не має.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Частиною 1 ст. 1058 ЦК України визначається, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України, банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Частина 1 ст. 1061 ЦК України визначає, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Факт зарахування вкладу на поточний рахунок позивача без реальної можливості отримати ці кошти та розпоряджатись ними є неналежним виконанням умов Договору та порушенням прав останнього.

Аналогічну правову позицію займає і Верховний Суд України, коли у постанові від 25 грудня 2013 року (справа № 6-140цс13), зазначає, що відповідно до змісту ст.ст. 526 та 1058 ЦК України зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки з допомогою платіжної банківської картки). У випадку перерахування коштів на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, однак не надання вкладнику можливості використання цих коштів зобов'язання банку з повернення вкладу не є виконаним і до банку слід застосувати відповідальність за порушення грошового зобов'язання, передбачену ч. 2 ст. 625 ЦК України.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі та відшкодування збитків (ст. 16 ЦК України).

Отож у відповідача перед позивачем має місце прострочене зобов'язання, котре полягає у неповерненні йому повної суми вкладу за Договором. Таке його порушена право слід захистити шляхом зобов'язання ПАТ «Дельта Банк повернути ОСОБА_1 15'037 доларів США, що по курсу НБУ на 03 березня 2015 року (моменту запровадження у відповідача тимчасової адміністрації) 24,83 грн. за один долар США, становить 373'218,34 грн.

Частиною 3 ст. 88 ЦПК України встановлено, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» до відносин, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).

Відповідно до п. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач звільнений від сплати судового збору.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-IV від 08 липня 2011 року, із позовних заяв майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1 % ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати (243,60 грн.) та не більше 3 розмірів м.з.п. (3'654 грн.).

Враховуючи, що суд прийшов до переконання про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 і сума коштів, котра підлягає до стягнення за цим судовим рішенням складає 373'218,34 грн., то розмір судового збору, який слід справляти у даному випадку буде максимальним 3'654 (373'218,34 ? 1 ? 100 = 3'732,18) грн. і його слід стягнути з відповідача в користь держави.

Керуючись ст.ст. 526, 610, 611, 612, 629, 1058, 1060 ЦК України ст.ст. 10, 11, 60, 209, 210, 213, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобов'язати публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» повернути ОСОБА_1 15'037 (п'ятнадцять тисяч тридцять сім) дол. США, що по курсу НБУ на 03 березня 2015 року 24,83 грн. за один долар США, становить 373'218 (триста сімдесят три тисячі двісті вісімнадцять) грн. 34 коп.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в користь держави 3'654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн. судового збору.

На винесене рішення може бути подана апеляційна скаргу до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Головуючий суддяЯ. В. Процько