Рішення № 44226994, 15.05.2015, Куп'янський міськрайонний суд Харківської області

Справа №628/2849/14-ц

Провадження №2/628/36/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2015 року Куп'янський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого - судді Скородєлової В.В.

при секретарі Задорожній І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Куп'янську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру часток власників житлового будинку та визнання права власності на добудови, ціна позову 27762,75 грн., -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суд з даним позовом, в якому просить

визнати за ним право власності на добудови (перебудови) житлового будинку та надвірні будівлі, а саме: літ. К - гараж; літ. В - літню кухню; літ. Л - сарай; літ. Е1 - напівпідвал; літ. ВІ - напівпідвал літньої кухні; літ. М - альтанку; огорожу, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці площею 0,1895 га, на якій розташований будинок АДРЕСА_2, змінити розмір часток власників житлового будинку та визнати за ним право власності на 3/4 частини зазначеного будинку у спільному майні - житловому будинку з надвірними будівлями, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 та земельній ділянці, площею 0,1895 га, на якій розташований будинок АДРЕСА_2, визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину у спільному майні - житловому будинку з надвірними будівлями розташованому за адресою: АДРЕСА_2 та земельній ділянці площею 0,1895 га, на якій розташований будинок АДРЕСА_2.

В обґрунтування вимог позову позивач зазначає, що він є співвласником майна, а саме: житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та земельної ділянки площею 0,1895 га, на якій розташований зазначений будинок АДРЕСА_2.

Зазначене майно належіть йому та відповідачці ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності по 1/2 частини від усього обсягу майна кожному на підставі рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 16 листопада 2012 року, яким за відповідачкою ОСОБА_2 і за ним визнано право власності за кожним по 1/2 частині житлового будинку АДРЕСА_2 та по 1/2 частині земельної ділянки площею 0,1895 га, на якій розташований зазначений будинок АДРЕСА_2.

Позивач зазначає, що на земельній ділянці за вказаною адресою, на момент перебування з колишньою дружиною, відповідачкою у справі, в шлюбі, був розташований спірний будинок відповідно до технічної документації 2009 року без добудов та перебудов та здійсненого капітального ремонту (копію технічної документації надає). На даний будинок за його власні кошти, вже після припинення шлюбних відносин з відповідачкою, було розбудовано та капітально відремонтовано, відповідно до технічної документації 2014 року та вважає, що спільне володіння та користування зазначеним вище майном разом з ОСОБА_2 є неможливим, оскільки розподіл, переобладнання зазначеного майна та виділ його в натурі, може та міг призвести до його руйнування.

Також позивач посилається на те, що спірним майном відповідачка з 2006 року не користувалася та намірів користуватися не мала, в ньому не мешкала з 2006 року та не мешкає і на даний час, що підтверджує копією довідки про осіб, які мешкають в зазначеному будинку та копією домової книги, оскільки має своє власне житло, де на даний час разом з дітьми і мешкає.

Ним, після фактичного припинення з відповідачкою шлюбних відносин після 2006 року у період до 2014 року і на теперішній час, у зв'язку з необхідністю проведення капітального ремонту будинку за весь цей час було зроблено відповідні добудови (перебудови), а саме: літ. К - гараж: літ. В - літня кухня; літ. Л - сарай; літ. Е1 - напівпідвал; літ. ВІ - напівпідвал літньої кухні; літ. М - альтанка; огорожа та проведено їх капітальний ремонт та ремонт усієї основної частини будинку за власні кошти без будь-якої допомоги відповідачки.

На думку позивача, після проведення відповідних робіт, загальний розмір споруд та будинку було збільшено, а їх (його) стан значно покращено, що призвело до збільшення не лише самого будинку (спірного майна), а і його вартості. Оскільки будівництво було зроблено за його власний рахунок, то зазначені будівлі (добудови) є лише його власністю відповідно до положень чинного законодавства України та оскільки усі його дії призводили не лише до збільшення, а й покрашення спільного майна, відповідачка не заперечувала проти їх вчинення та не вважала, що її права були порушені.

Також позивач вказує на те, що протягом усього часу, відповідачка відмовлялася брати участь у витратах, пов'язаних з належним утриманням та збереженням будинку, його поліпшенням та розбудовою, усі відповідні витрати він брав на себе, а тому вважає, що при проведенні ним добудов, права відповідачки, як співвласника житлового будинку ніяким чином не були порушені, оскільки відповідачка знала про те, що він робить відповідні добудови та поліпшення (капітальний ремонт) будинку, ще на початку 2007 року і знала про це до цього моменту; ніяким чином не заперечувала проти цього протягом майже восьми років, фактично надаючи дозвіл на проведення відповідних добудов та капітального ремонту будинку; не виявляла бажання самостійно добудувати або відремонтувати свою частину будинку.

Крім того позивач зазначає, що оскільки з відповідачкою шлюбні відносини були припинені у 2006 році та шлюб між ними було розірвано, вона мешкала з того часу за адресою: АДРЕСА_1, де мешкає і на даний час. В спірному будинку проживає його нова родина: дружина ОСОБА_3, син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, дочка - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, а також дочка його дружини від попереднього шлюбу - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3. Його родині зазначені добудови були необхідними, до того ж, підтримання будинку в належному стані та його капітальний ремонт забезпечують безпеку мешканцям зазначеного будинку, а невизнання права власності за ним з боку відповідачки на зазначені споруди може призвести не лише до порушення його прав, як громадянина України, а й до порушення прав усієї його родини, що мешкає в зазначеному будинку і бере участь у його утриманні, розбудові.

У 2008 році він уклав шлюб з ОСОБА_7, який було зареєстровано 11 листопада 2008 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Куп'янську реєстраційної служби Куп'янського міськрайонного управління юстиції у Харківській області; відповідний актовий запис №330, з якою він і зараз проживає у зазначеному будинку та яка допомагала йому робити добудови та капітальний ремонт спірного майна, а тому позивач вважає, що має права на зазначене майно відповідно до положень ст. 368 ЦК України.

Його родина іншого місця мешкання окрім зазначеного будинку не має, на відміну від відповідачки, яка забезпечена іншою житловою площею. Він разом зі своєю родиною постійно проживає у зазначеному будинку, що підтверджує довідкою про склад сім'ї. Відповідачка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 та ніяких дій стосовно утримання належної їй на праві власності частини будинку не вчиняє, чим на думку позивача, порушує ст.360 ЦК України. Тому він на підставі положень чинного законодавства України був вимушений звернутися до суду з даним позовом за захистом не лише своїх прав і законних інтересів, як співвласник, а й інтересів та прав усієї його родини.

Позивач ОСОБА_1 та його представник за дорученням ОСОБА_8 у судовому засіданні вимоги позову підтримали у повному обсязі, надавши аналогічні пояснення, просили позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник - адвокат Пухтаєвич О.О. у судовому засіданні проти позову заперечували у повному обсязі, просили суд у його задоволенні відмовити. ОСОБА_2 пояснила, що не має доступу до спірного будинку, оскільки позивач перешкоджає їй в цьому. Будь-якого дозволу на добудови (перебудови) спільного будинку позивачу не надавала.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що позивач є її чоловіком. Вона проживає у спірному будинку з 2008 року, зареєстрована з 2011 року. Оскільки будинок потребував ремонту, за спільні з чоловіком кошти добудували в будинку кімнату, коридор, в частині будинку зробили косметичний ремонт. Відповідачка в будинок не з'являлась, допомогу на ремонт не пропонувала. Про ремонт в будинку відповідачці невідомо.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснив, що знайомий з позивачем з 2007 року, працював у нього. З відповідачкою не знайомий. У будинку бував часто, 2-3 рази на тиждень, або кожного дня. Стан будинку з 2007 року значно змінився. Позивач на даний час мешкає з новою дружиною. Самостійно утримує будинок, власними силами, а він допомагає. З 2007 року двір став чистішим, у дворі з'явились нові прибудови, гараж. У 2007 році будинок потребував суттєвого ремонту. Площа будинку з 2007 року збільшилась.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснив, що з позивачем знайомий 3 роки. З 2012 року буває у будинку часто. На протязі 3-х років у будинку іде ремонт, який позивач робить самостійно. Йому відомо, що відповідачка є колишньою дружиною позивача, від попереднього шлюбу позивач має 2-х дітей, відповідачку у будинку не бачив. За 3 роки позивач у будинку замінив опалення, встановив газовий котел, побудував сарай.

Заслухавши учасників судового розгляду, допитавши свідків, дослідивши надані сторонами письмові докази, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Приймаючи рішення по справі, що розглядається, суд виходив з вимог ст. 60 ЦПК України, яка регламентує, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, коли мають місце підстави звільнення від доказування. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Крім того, дотримуючись принципу диспозитивності, передбаченого ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судовим розглядом встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що сторони з 13 жовтня 1990 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Куп'янського міського суду Харківської області від 27.02.1998 року розірвано. Розірвання шлюбу зареєстроване у відділі РАЦС 06 листопада 2007 року, актовий запис №281, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1. (а.с.9 т.1) Від цього шлюбу сторони по справі мають двох дітей: сина ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_4 та доньку ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_5.

11 листопада 2008 року позивач ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_7, що підтверджується повторним свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 10 квітня 2014 року. (а.с. 51 т.1)

Рішенням Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 16 листопада 2012 року встановлено факт проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу (після розірвання шлюбу) з 09.03.1998 року до 13.10.2006 року, будинок, розташований у АДРЕСА_2, визнано сумісно набутою позивачкою ОСОБА_2 з відповідачем ОСОБА_1 спільною сумісною власністю, за ОСОБА_2 і ОСОБА_1 визнано право власності за кожним по ? частині житлового будинку АДРЕСА_2 та по ? частині земельної ділянки площею 0,1895 га, на якій розташований будинок АДРЕСА_2. Рішення суду набрало законної сили 26.11.2012 року. (а.с.12-16 т.1)

На момент набуття позивачкою права власності на ? частину спірного житлового будинку та на ? частину земельної частини, на якій розташований цей будинок, згідно технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виданого КП «Куп'янське БТІ» на ім'я ОСОБА_13, станом на 24.11.2009 року, на земельній ділянці розміром 0,1895 га. за адресою: АДРЕСА_2 розташовані житловий будинок літ.Е площею 72,7 кв.м, напівпідвал літ. Е1 площею 72,7 кв.м., веранда літ. Е площею 21,4 кв.м з надвірними будівлями сарай літ.Д площею 21,4 кв.м., сарай літ.А площею 40,0 кв.м, огорожа №1 площею 41,5 кв.м., ворота №2 площею 7,2 кв.м. (а.с. 18-27 т.1)

Згідно технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виданого КП «Куп'янське БТІ» на ім'я ОСОБА_13, станом на 11.03.2011 року та технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виданого КП «Куп'янське БТІ» на ім'я ОСОБА_2, ОСОБА_1, станом на 30.04.2014 року, на земельній ділянці розміром 0,1895 га. за адресою: АДРЕСА_2 розташовані житловий будинок літ.Е площею 76,1 кв.м., напівпідвал літ. Е1 площею 72,7 кв.м., з надвірними будівлями літня кухня літ. В площею 75,3 кв.м., напівпідвал літ. В1 площею 75,7 кв.м., погріб літ И площею 11,2 кв.м., гараж літ. К площею 50,8 кв.м., ганок літ. К площею 5,0 кв.м., сарай літ. Л площею 9,2 кв.м., альтанка літ. М площею 7,4 кв.м., огорожа №3. (а.с. 18-27, 38-47 т.1)

В спірному будинку на даний час проживають: позивач, його дружина ОСОБА_3, син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, дочка - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, а також дочка його дружини від попереднього шлюбу - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується довідкою Виконавчого комітету Куп'янської міської ради від 22.08.2014 року №3102 та домовою книгою. (а.с. 52-54 т.1)

Квитанції, товарні чеки, розхідні накладні, товарно-транспортні накладні, надані позивачем, свідчать про придбання будівельних матеріалів. (а.с.112-250 т.1, а.с. 1-12, 20, 29-50 т.2)

Основні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950), що набрала чинності для України з 11.09.1997 та є складовою її правовою системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право, в порядку визначеному цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Способи захисту визначені ст.16 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

На підставі ч.5 ст.376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб, у зв'язку з чим він як власник новоствореного майна має право звернутися з позовом до суду про визнання за ним права власності на вищевказані самочинно збудовані прибудови та приміщення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Оскільки проведене позивачем будівництво здійснювалось без належного дозволу і не було прийнято у встановленому порядку в експлуатацію, воно вважається самочинно збудованим (ч.1 ст.376 ЦК України).

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України» при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону України «Про основи містобудування» №2780-XII від 16 листопада 1992 року спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства. За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 3 ЦПК України). У зв'язку із цим, звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Доказів того, що позивач ОСОБА_1 звертався до відповідної Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю із заявою про прийняття в експлуатацію самочинно збудованих ним прибудов і приміщень, матеріали справи не містять.

Зважаючи на те, що позивач не реалізував своє право на введення в експлуатацію самочинно збудованих ним приміщень шляхом звернення до компетентних органів, його право не можна визнати порушеним.

Згідно Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України №439/2011 від 8 квітня 2011 року та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №553 від 23 травня 2011 року, Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №95 від 19 березня 2013 року органом, який здійснює прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, є Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, які на підставі акту готовності об'єкта до експлуатації видають відповідний сертифікат. Рішення інспекції про відмову у видачі сертифікату може бути оскаржено до суду.

Отже, сертифікат, що засвідчує відповідність об'єкту вимогам проектної документації, будівельним нормам, стандартам і правилам, мала право видати тільки Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю.

Визнання судом права власності на самочинне будівництво можливе лише у тому разі, якщо у прийнятті такого об'єкта в експлуатацію було незаконно відмовлено та за умови дотримання визначених законом вимог, необхідних для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

Відповідно до ч.1 ст. 357 ЦК України, частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Так, частина перша статті закріплює презумпцію рівності часток у праві спільної часткової власності, що належать кожному зі співвласників.

Відповідно до вимог ч.ч.3,4 ст.357 ЦК України співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна. Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

Таким чином, співвласник житлового будинку, який із додержанням установленого законом порядку та за власний кошт зробив добудову (прибудову) до будинку, але без згоди інших співвласників цього будинку, не має права на зміну розміру часток.

Згідно роз'яснень, що викладені в п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.10.1991р. «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» із змінами, при розгляді спорів між учасниками спільної часткової власності на жилий будинок про зміну часток суди повинні враховувати, що такі вимоги можуть бути задоволені, якщо учасник спільної власності збільшить за свій рахунок корисну площу будинку (жилих і підсобних приміщень) шляхом прибудови, надбудови або перебудови, проведеної з дозволу виконкому місцевої ради за згодою решти учасників спільної власності.

Відповідно до ч.1 ст. 358 ЦПК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Таким чином, аналізуючи докази у їх сукупності суд приходить до висновку, що у судовому засіданні не було встановлено, що позивачу була надана згода іншого співвласника на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності. Зокрема, співвласником не було надано відповідної згоди і в судовому засіданні та не було надано позивачем й письмових доказів відповідної згоди співвласника.

Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що відповідачка відмовлялася брати участь у витратах, пов'язаних з належним утриманням та збереженням будинку, його поліпшенням та розбудовою, в той час як свідок ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснила, що про ремонт в спірному будинку відповідачці не було відомо.

Також, позивачем не надано доказів згоди виконкому Куп'янської міської ради на здійснення добудов і перебудов спірного будинку, а тому підстави для застосування ч.3 ст. 357 ЦК України відсутні.

З наданих позивачем квитанцій, товарних чеків, розхідних накладних, товарно-транспортних накладних на придбання будівельних матеріалів, не вбачається, які саме будівельні матеріали, в якій кількості та на яку суму були використані на добудову (прибудову) та капітальний ремонт спірного будинку, крім того з'ясувати ці питання без висновків судової будівельно-технічної експертизи та товарознавчої експертизи неможливо.

Позивач інших належних та допустимих доказів суду не надав, хоча згідно вимог статті 60 ЦПК України, це є його обов'язком.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що законних підстав для визнання за позивачем права власності на самочинно збудовані прибудови та приміщення, перерозподіл часток власників спірного житлового будинку не вбачається, тому заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57, 60, 88, 209, 213-215, 296 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру часток власників житлового будинку та визнання права власності на добудови, ціна позову 27762,75 грн. - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Куп'янський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: В.В. Скородєлова

Повний текст рішення суду виготовлений 19.05.2015 року.