Рішення № 44226219, 13.05.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/765/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Шевченко І. М.

Доповідач Бубличенко В. П.

РІШЕННЯ

Іменем України

13.05.2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - Бубличенко В.П.

суддів - Кривохижі В.І.

Сукач Т.О.

при секретарі - Савченко Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розмежування земельної ділянкиза апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 13 лютого 2015 рокуі

в с т а н о в и л а :

У квітні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому просив: встановити межі користування присадибною земельною ділянкою, розташованою у АДРЕСА_1; зобов'язати відповідача звільнити приміщення літньої кухні і використовувати для зберігання свого автомобіля гараж літ «Е»; заборонити відповідачу заходити на належну йому (позивачеві) присадибну ділянку і користуватися воротами і хвірткою.

Під час розгляду справи позивач змінив свої позовні вимоги і просив встановити порядок користування вказаною земельною ділянкою відповідно до третього варіанту, запропонованого висновком комплексної судової земельно-технічної експертизи, а в частині звільнення допоміжних приміщень - залишити позов без розгляду (а.с.141).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що на підставі договору дарування від 01.12.2003 року він став власником 11/20 частин будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1. Власником іншої частини цього будинку є відповідач. Будинок побудований у 1984 році і складається з двох відокремлених частин, має два окремих входи а також два окремі виїзди з двору для кожної частини будинку. Між колишнім власником будинку та відповідачем із 1984 року склався порядок землекористування, згідно якого розмежування присадибної ділянки проходило по прямій лінії від кожного боку стіни, що розділяла житловий будинок, до меж присадибної ділянки. Земельна ділянка була розділена по фактичному користуванню і до 2010 року він (позивач) та відповідач дотримувалися вказаного порядку землекористування. Проте з серпня 2011 року відповідач став порушувати порядок землекористування, захопив його город, поставив металеву сітку, погрожує фізичною розправою.

13 лютого 2015 року Ленінський районний суд міста Кіровограда постановив ухвалу про залишення без розгляду позов в частині вимог щодо звільнення допоміжних приміщень і рішення про відмову у позові в частині розмежування земельної ділянки.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом його майнових і процесуальних прав, ставить питання про скасування рішення з ухваленням нового про задоволення позову.

Зазначає, що суд не врахував його доводи про те, що відповідач і члени його сім'ї повністю заволоділи присадибною земельною ділянкою і забудовами на ній; безпідставно не взяв до уваги висновок експерта від 31.12.2014 року, який встановив порядок користування земельною ділянкою і надвірними будівлями.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, ОСОБА_5, який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу ОСОБА_4 та його представника, адвоката ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду у встановлених статтею 303 ЦПК України межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України у зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального права з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Судом встановлено, що згідно договору дарування частини житлового будинку від 01.12.2003 року позивачеві подаровано 11/20 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1. Цей житловий будинок цегляний, загальною площею 203,8 кв.м, житловою площею 96,7 кв.м, розташований на земельній ділянці площею 667,5 кв.м і має такі надвірні будівлі: гараж літ. «Е», сарай літ. «Б», льох літ. «Б1», гараж літ. «Ж», сарай літ. «З», вбиральня літ «И», навіс літ. «В», навіс літ. «Г», зливна яма, водопровід + , огорожа №№2, замощення 1 (а.с.23).

Право власності позивача на вказану частину будинку зареєстровано обласним комунальним підприємством «Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації», що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 18.08.2004 року (а.с.26).

Відповідач є власником 9/11 частин вказаного будинку на підставі свідоцтва про право власності, виданого 16.05.2000 року виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради (а.с.28).

Відповідач а також допитаний судом свідок ОСОБА_7, який є братом відповідача, пояснили, що 23.12.1982 року відповідач купив у ОСОБА_8 жилий будинок загальною жилою площею 11,62 кв.м, розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_1. Це підтверджується копією договору купівлі-продажу, посвідченого 23.12.1982 року Першою Кіровоградською державною нотаріальною конторою за реєстром № 3-1999 (а.с.178-179).

Разом зі своїм батьком, ОСОБА_9, відповідач побудував на вказаній земельній ділянці, право користування якою він набув разом з правом власності на будинок, новий будинок.

При цьому за домовленістю між ОСОБА_4 і ОСОБА_9 відповідач набув право на 9/20 частин нового будинку з господарськими будівлями, а його батько - на 11/20, про що вони написали заяви, які зберігаються в інвентарній справі, яку дослідив суд першої інстанції (а.с.71, 72).

За взаємною згодою між відповідачем та його батьком було встановлено фактичний порядок користування земельною ділянкою, який зазначено в додатку № 2 висновку комплексної судової земельно-технічної експертизи від 31.12.2-14 року (а.с.121).

Згодом, а саме 27.09.2000 року, батько відповідача подарував належні йому 11/20 частин будинку брату відповідача, ОСОБА_7 При цьому порядок користування земельною ділянкою між співвласниками не змінився.

01.12.2003 року ОСОБА_7 подарував належні йому 11/20 частин будинку з господарськими будівлями позивачеві. При укладенні договору дарування між сторонами не було домовленості щодо зміни існуючого порядку користування земельною ділянкою.

Як вбачається із змісту позовної заяви позивач визнає наявність домовленості між співвласниками будинку щодо порядку користування земельною ділянкою до того, як він набув право власності на частину будинку, і він дотримувався цього порядку.

Відповідно до ч.2 ст.377 ЦК України в редакції, чинній на час набуття позивачем права власності на частину будинку, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Відповідно до ч.1 ст. 377 ЦК України в редакції Закону № 1702-УІ від 05.11.2009 року, чинній на час розгляду справи судом, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з ч.1 ст.120 ЗК України в редакції, чинній на час набуття позивачем права власності на частину будинку, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Згідно з ч.2 ст.120 ЗК України із змінами, внесеними згідно із Законом № 997-V від 27.04.2007 року в редакції Закону № 1702-VI від 05.11.2009 року, яка є чинною на час розгляду справи судом, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За правилами ч.1 ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з часу набрання ними чинності. Тому підлягають застосуванню норми матеріального права, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, а саме набуття сторонами права власності на частини будинку.

Пленум Верховного Суду України у Постанові № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду N 2 від 19.03.2010 року) роз'яснив, що у справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з'ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір'я тощо (п.19 Постанови).

Виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 ЗК ( 2768-14 ) бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі.

Суд може не визнати угоду про порядок користування земельною ділянкою, коли дійде висновку, що угода явно ущемляє законні права когось зі співвласників, позбавляє його можливості належно користуватися своєю частиною будинку, фактично виключає його з числа користувачів спільної земельної ділянки, суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам (п.21 Постанови).

Суд не може відмовити в позові або закрити провадження у справі про встановлення порядку користування земельною ділянкою з тих підстав, що його визначено угодою сторін. Якщо при вирішенні спору суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку (п.22 Постанови).

Судом встановлено, що жилий будинок, співвласниками якого є сторони, поділено в натурі. З часу виникнення спільної власності на будинок його співвласники уклали угоду щодо порядку користування присадибною земельною ділянкою. Цей порядок не ущемляє законні права когось зі співвласників, не позбавляє його можливості належно користуватися своєю частиною будинку, не виключає його з числа користувачів спільної земельної ділянки, не суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам.

Фактичний порядок користування земельною ділянкою зображено на плані в додатку № 2 до висновку комплексної судової земельно-технічної експертизи (а.с.121).

Згідно з таким порядкому користуванні ОСОБА_3 залишається частина земельної ділянки площею 153,53 кв.м, позначена в додатку № 2 синім кольором; ОСОБА_4 - частина земельної ділянки площею 273,43 кв.м, позначена в додатку № 2 зеленим кольором; у спільному користуванні ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - частина земельної ділянки площею 271,52 кв.м., позначена в додатку № 2 жовтим кольором.

За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку, що підстав для зміни фактичного порядку користування земельною ділянкою немає.

Правильно встановивши обставини справи, суд допустив помилку у застосуванні норм процесуального права і помилково вважав, що у позові має бути відмовлено у зв'язку з тим, що порядок користування земельною ділянкою фактично встановлений.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про встановлення порядку користування земельною ділянкою відповідно до фактичного користування.

Відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Колегія суддів вважає, що у зв'язку із частковим задоволенням заявлених позовних вимог відшкодуванню позивачеві за рахунок відповідача відповідно до положень ч.1 ст.88 ЦПК України підлягають понесені ним витрати по сплаті судового збору за пред'явлення позову і подання апеляційної скарги щодо позовних вимог про встановлення порядку користування земельною ділянкою в розмірі 365,40 грн. (243,60 грн.+121,80 грн.=365,40 грн.), а також ? частина витрат, пов'язаних з проведенням судової земельно-технічної експертизи, в розмірі 1250 грн., а всього 1615,40 грн. (365,40 грн.+1250 грн.=1615,40 грн.).

Керуючись ст.ст. 209, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 13 лютого 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким встановити порядок користування земельною ділянкою, розташованою в АДРЕСА_1, згідно фактичного користування, зазначеного в додатку № 2 до висновку комплексної судової земельно-технічної експертизи від 31.12.2014 року.

Залишити у користуванні: ОСОБА_3 - частину земельної ділянки площею 153,53 кв.м, позначену в додатку № 2 синім кольором; ОСОБА_4 - частину земельної ділянки площею 273,43 кв.м, позначену в додатку № 2 зеленим кольором; у спільному користуванні ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - частину земельної ділянки площею 271,52 кв.м, позначену в додатку № 2 жовтим кольором.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1615 грн. 40 коп. у відшкодування судових витрат.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді