Рішення № 44225864, 12.05.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/7791/13-ц

Провадження № 22-ц/779/672/2015

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Потятинник Ю.Р.

Суддя-доповідач Малєєв А.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого - Малєєва А.Ю.,

суддів: Васильковського В.М., Меленко О.Є.,

секретаря Яковин М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Ємчука Андрія Володимировича - представника товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2014 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

В грудні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» звернулось до суду з позовом, який з урахуванням заяви про зміну позовних вимог (а.с. 129-130), мотивувало тим, що 28.11.2012 між публічним акціонерним товариством «Сведбанк», який в свою чергу виступає правонаступником Акціонерного комерційного банку - «ТАС-Комерцбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» укладено договір факторингу. Зі слів позивача, 28.11.2012 між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та Товариством обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» укладено Договір факторингу. Таким чином, внаслідок укладання вказаних договорів відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за кредитним договором № 0805/0608/88-008 від 17.06.2008, позичальником згідно якого є ОСОБА_3. Позивач з посиланням на ст. 514 ЦК України вказує, що 07.06.2008 ВАТ «Сведбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк») та відповідач уклали кредитний договір № 0805/0608/88-008. Відповідно до умов якого банк зобов'язується надати відповідачу кредит у сумі 210 000 грн, а відповідач зобов'язується повернути наданий кредит і сплатити проценти за його користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитні договором. Банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у сумі 210 000.00 грн. В свою чергу відповідач належно не виконував взяті на себе зобов'язання, чим порушив істотні умови кредитного договору, в результаті чого станом 01.11.2013 має прострочену заборгованість на загальну суму 453526,72 грн. Таким чином, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача вказану суму.

Заочним рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14 жовтня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТзОВ «Кредитні ініціативи» заборгованості за кредитним договором в розмірі - 367285,42 грн (а.с. 176-178).

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20 листопада 2014 року вищевказане заочне рішення скасовано (а.с. 197).

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2014 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» відмовлено.

Ємчук Андрій Володимирович - представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» оскаржив вказане рішення в апеляційному порядку, оскільки вважає його незаконним. Зі слів апелянта, суд в порушення вимог ч. 4 ст. 10, ч. 2 ст. 64, 130, 303 та 315 ЦПК України не витребував оригінали чи належним чином завірені копії договорів факторингу в позивача. Крім того, позивач зазначає, що судом не повідомлено про засідання 16.12.2014, а рішення винесено за заявою про розгляд представника позивача, яка подавалась ще до скасування заочного рішення у справі. Зі слів апелянта, закрита інформація стосовно ціни продажу всього кредитного портфелю захищена правом конфіденційної комерційної інформації і позивач не зобов'язаний її відкривати перед відповідачем. Також позивач вказує, що судом першої інстанції встановлено, що сторони договору факторингу підтверджують оплату та не мають стосовно цих фактів жодних зауважень, тому, на думку апелянта, суд повністю безпідставно вимагає додаткових підтверджень доказів взаєморозрахунків, які в цілому до предмета спору прямого відношення не мають. Представник ТзОВ «Кредитні ініціативи» вказує, що сума заборгованості, яку просить стягнути позивач вже була предметом розгляду в справі про звернення стягнення на предмет іпотеки за позовом ПАТ «Сведбанк» і зафіксована в рішенні Коломийського міськрайонного суду від 07.11.2011, яке набрало законної сили. Даним рішення встановлено, що станом на 26.05.2011 за кредитним договором існує заборгованість в розмірі 185 500 грн. ТзОВ «Кредитні ініціативи» звернулося з позовом про стягнення цієї ж суми, яка внаслідок відсутності погашень заборгованості залишається незмінною з 26.05.2011 і на відповідача в даному випадку покладається обов'язок доказувати виконання ним зобов'язань за кредитом.

Апелянт зазначає, що вимоги ст. 516-517 ЦК України не звільняють боржника від виконання основного зобов'язання за кредитним договором, однак останній не виконує даних зобов'язань ні перед первісним ні перед новим кредитором. На думку позивача, питання необхідності отримання позивачем ліцензії на право надання фінансових послуг не стосуються зміни кредитора в зобов'язанні за договором факторингу, на це немає посилань в жодній з норм закону на які посилається суд.

Просить скасувати рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2014 року та винести нове рішення, яким позов задовольнити.

В судовому засіданні представник апелянта Ємчук А.В. доводи апеляційної скарги підтримав з наведених у ній мотивів.

Відповідач просив відхилити апеляційну скаргу з огляду на законність рішення суду.

Заслухавши представника позивача, відповідача, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 3, 59, 60 ЦПК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Однак, наведеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у наданих реєстрах заборгованості не вказано дати складання, залишку заборгованості та кінець кожного періоду, всі суми коштів, що сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості, підстави їх нарахування. Також не надано належних доказів на підтвердження факту виконання умов договорів факторингу, оплати ціни продажу, належного підписання та оформлення додатків до договорів. Крім того, в порушення ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та п.3. ч. 1 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» позивачем не надано доказів отримання ліцензії на здійснення діяльності з надання фінансових послуг.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки його суд дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права: не встановив всіх фактичних обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення, а також порушив норми матеріального права.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права

первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч. 1 ст. 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно матеріалів справи, 17.06.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (далі - Банк) та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № 0805/0608/88-008 (далі - Кредитний договір) про надання грошових коштів у вигляді кредитної лінії, що не поновлюється у розмірі 210 000 грн на строк з 17.06.2008 по 15.06.2018 на умовах передбачених договором (а.с. 41-43) з графіком погашення заборгованості за кредитом (а.с. 44-45).

В забезпечення належного виконання позичальником ОСОБА_3 вимог, що випливають з Кредитного договору між Банком та ОСОБА_3, ОСОБА_5 18.06.2008 укладено Іпотечний договір. Предметом іпотеки - магазин, який знаходиться у АДРЕСА_1 загальною площею 43,2 кв.м. та загальною вартістю 354 780 грн (а.с. 46-48).

Згідно копій Витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 19.10.2006 та від 08.05.2008 ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності належить магазин по АДРЕСА_1 (а.с. 53, 54), на підставі договору купівлі-продажу (а.с. 52).

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2011 по справі за позовом ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по кредиту задоволено позов. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 звернуто стягнення на предмет іпотеки - приміщення магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, котра належить ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (а.с. 68-69).

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 31 січня 2012 вищевказане рішення залишено без змін (а.с. 70-71).

28.11.2012 між ПАТ «Сведбанк», яке в свою чергу виступає правонаступником Акціонерного комерційного банку - «ТАС-Комерцбанк» та ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - Фактор) укладено Договір факторингу № 15, яким Банк відповідно до умов даного Договору відступає Фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, зазначених у Реєстрі заборгованості боржників (а.с. 11-24).

На а.с. 26, 27 наявні копії Акта прийому-передачі Реєстру Заборгованостей Боржників за Договором про надання факторингу №15 від 28.11.2012 та Акта прийому-передачі інформації згідно Реєстру Заборгованості Боржників в електронному вигляді за Договором факторингу № 15 від 28.11.2012.

На а.с. 165-167 наявна копія Реєстру заборгованостей боржників та купівельна ціна додаток 1Б від 28.11.2012 та копія Реєстру заборгованостей боржників № 1-Б (а.с. 169-171).

Відповідно до копії Договору про відступлення прав за іпотечним договором від 28.11.2012 ПАТ «Сведбанк» та ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» домовились, що разом з відступленням Прав вимоги Заборгованостей по кредитних договорах боржників, що здійснюється на підставі Договору факторингу від 28.11.2012 № 15 , укладеного між сторонами, одночасно відступаються права вимоги за Іпотечними договорами, які визначені цим Договором (а.с. 25).

Згідно копії Повідомлення від 02.10.2013 ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» ним підтверджено, що 28.11.2012 ТОВ «ФК «Вектор Плюс» здійснило розрахунок з ПАТ «Сведбанк» у повному обсязі (а.с. 28).

Відповідно до копії Договору Факторингу від 28.11.2012 ТОВ «ФК «Вектор Плюс»» передало свої права вимоги ТзОВ «Кредитні ініціативи» (а.с. 29-37).

28.11.2012 між вищевказаними сторонами укладено Договір про передачу прав за іпотечним договором (а.с. 39), що також підтверджується Витягом з Додатку № 1 до Договору про передачу прав за Іпотечним договором від 28.11.2012 (а.с. 40).

Згідно Витягу з Додатку № 1 до Договору факторингу від 28.11.2012 ТзОВ «Кредитні ініціативи» набуло прав вимоги за Кредитним договором № 0805/0608/88-008 від 17.06.2008, позичальником за яким являється ОСОБА_3 (а.с. 38).

Згідно Розрахунку, долученого до матеріалів справи ТзОВ «Кредитні ініціативи», станом на 01.11.2013 заборгованість ОСОБА_3 за Кредитним договором складає 453 526,72 грн, з яких: за кредитом - 185 500 грн, по відсотках - 141 193,70 грн, пеня - 126 833,02 грн (а.с. 55).

На а.с. 56 наявна копія Повідомлення про усунення порушень, вимога про добровільне виселення направлена позивачем рекомендованим повідомленням ОСОБА_3 та ОСОБА_6

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що позивачем представлено суду Акт прийому-передачі Реєстру Заборгованостей Боржників за Договором про надання факторингу №15 від 28.11.2012 та Акт прийому-передачі інформації згідно Реєстру Заборгованості Боржників в електронному вигляді за Договором факторингу № 15 від 28.11.2012 (а.с. 26, 27), а також Реєстр заборгованостей боржників та купівельна ціна додаток 1Б від 28.11.2012 (а.с. 165-167) та Реєстр заборгованостей боржників № 1-Б (а.с. 169-171).

Таким чином, відступлення права вимоги є договірною передачею зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові у випадках встановлених законом.

Враховуючи наведене, позивач, отримавши право грошової вимоги за кредитним договором до боржника - ОСОБА_3, придбав фінансовий актив у юридичної особи. При цьому, законодавство України не містить норми, внаслідок застосування якої у фактора за договором факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги від 28.11.2012 ТзОВ «Кредитні ініціативи», існував чи існує обов'язок отримати ліцензію для підтвердження свого права на здійснення факторингових операцій.

Між тим, право ТзОВ «Кредитні ініціативи» щодо надання фінансових послуг підтверджується розпорядженням від 18.09.2008 року № 1121, виданим Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг в Україні (а.с. 6).

Також не взято судом до уваги той факт, що договір факторингу був укладеним і виконаний сторонами, оскільки про це свідчать дії сторін, якими отримувалася оплата за відступлене право вимоги за договором факторингу і передавалися оригінали кредитних справ до ТОВ «Кредитні Ініціативи». Зокрема, в матеріалах справи надано повідомлення ТОВ «Факторингова компанія «Вектор-Плюс» від 02.10.2013 про здійснення розрахунку ТОВ «Факторингова компанія «Вектор-Плюс» з ПАТ «Сведбанк» за придбане право вимог за кредитними договорами (а.с. 28).

З цих підстав висновок суду про те, що ТОВ «Кредитні ініціативи» не надано ліцензії відповідно до ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» на здійснення валютних операцій, не дає йому права вимоги за кредитним договором на підставі договору факторингу та суперечить чинному законодавству і зібраним по справі доказам.

Відповідно до вимог ст. 514 ЦК України, та п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України заборгованість відповідача перед позивачем становить всього 453 526,72 грн, з яких: за кредитом - 185 500 грн, по відсотках - 141 193,70 грн, пеня - 126 833,02 грн відповідно до поданого позивачем розрахунку станом на 01.11.2013, яку відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, виходячи із принципу диспозитивності, колегія суддів приймає до уваги.

Із матеріалів справи вбачається, що боржник неналежно здійснював погашення кредитної заборгованості ні попередньому кредитору, ні позивачу, що залишилося поза увагою й відповідною оцінкою суду і будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості не представив ні суду першої, ні апеляційної інстанції.

Таким чином, за наведених обставин висновок суду щодо відмови в задоволенні вимог ТОВ «Кредитні Ініціативи» є незаконним та не відповідає зібраним по справі доказам, а тому постановлене судом рішення підлягає до скасування із ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог, а також стягнення витрат по сплаті судового збору в розмірі 3441 грн.

Керуючись ст.ст. 209, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Ємчука Андрія Володимировича - представника товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» - задовольнити.

Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2014 року - скасувати та постановити нове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити. Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором № 0805/0608/88-008 від 17.06.2008 в розмірі 453 526,72 грн, а саме: за кредитом - 185 500 грн, по відсотках - 141 193,70 грн, пеня - 126 833,02 грн, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3441 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий А.Ю. Малєєв

Судді: В.М. Васильковський

О.Є. Меленко