Ухвала суду № 44216428, 12.05.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/20178/14-к

Провадження № 11-кп/779/212/2015

Категорія ч.1 ст.307 КК України

Головуючий у 1 інстанції Кишакевич Л.Ю.

Суддя-доповідач Стефурак Є.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Стефанів Н.С.,

суддів: Кукурудза Б.І., Шкрібляка Ю.Д.,

секретар судового засідання Шандалович А.І.,

номер кримінального провадження, внесеного 04.10.2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань -120 140 900 100 031 22,

про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Курган, Росія, проживає в АДРЕСА_1, неодружений, громадянин України, працюючий завідуючим господарством Українського державного технологічного інституту транспорту АПК, у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.307 КК України,

з участю:

прокурора Журавльова Є.Є., обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні, обвинуваченого ОСОБА_2 та подану в його інтересах апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 на вирок Івано-Франківського міського суду від 20 березня 2015 року стосовно ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 307 КК України,-

в с т а н о в и л а :

Вироком Івано-Франківського міського суду від 20 березня 2015 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 307 КК України та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді одного року позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому змінено із застави на тримання під вартою, взято його під варту в залі суду та зараховано в строк відбуття покарання час перебування під вартою з 06.11.2014 року по 08.12.2014 року.

Вирішено питання повернення застави, стягнення судових витрат та долю речових доказів.

Не погоджуючись з вироком суду, прокурор у кримінальному провадженні, обвинувачений ОСОБА_2 та в його інтересах захисника ОСОБА_3 подали апеляційні скарги, в яких:

прокурор вважає, що призначене судом покарання не відповідає вимогам ст.. 65 КК України, відповідно до ступені тяжкості кримінального правопорушення є надто м'яким. Просить вирок суду скасувати та постановити вирок, яким призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_2 в межах санкції ч. 1 ст.. 307 КК України;

захисник ОСОБА_3 вважає, що вирок суду в частині призначення покарання підлягає зміні, оскільки судом не в повній мірі враховано всі пом'якшуючі вину обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого та суспільну небезпеку, тому призначене покарання є надто суворим. Просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання та призначити покарання із застосуванням ст.. 69 КК України, не пов'язане з позбавленням волі;

обвинувачений ОСОБА_2 вважає, що суд призначив йому надто суворе покарання, не врахувавши його щире розкаяння, позитивні характеристики та те, що він раніше не судимий. Просить змінити вирок і призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні незаконного придбання, зберігання з метою збуту та в незаконному збуті психотропних речовин за таких обставин. Так, придбавши за невстановлених обставин порошкоподібну речовину у фольговому згортку, зберігав її з метою збуту. 06.11.2014 року біля 20 год. По вул. Довженка , що в м. Івано-Франківську, біля будинку №9, ОСОБА_2 незаконно збув за 200 грн. ОСОБА_4 вказану речовину у фольговому згортку яка згідно висновку експертизи містить психотропну речовину - амфітамін вагою 0,025 грама.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3, які підтримали подані ними апеляційні скарги з наведених мотивів, вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційних скарг з таких підстав.

Призначаючи обвинуваченим покарання, суд першої інстанції, відповідно до ст. 65 КК України, врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, обставини справи, дані про особи обвинувачених, думку потерпілих, які не мають претензій до обвинувачених.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про призначення ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк три роки, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та на підставі ч.4 ст. 70 КК України, за сукупністю вироків, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначив остаточне покарання - три роки позбавлення волі, яке за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів.

Доводи апеляційної скарги прокурора щодо безпідставності застосування судом першої інстанції ст. 69 КК України та призначення обвинуваченому мінімального можливого покарання для цього виду покарань, не ґрунтуються на законі та матеріалах провадження.

Частина 1 статті 69 КК України передбачає, що за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Законом передбачено можливість призначення більш м'якого покарання за наявності декількох пом'якшуючих обставин з урахуванням особи винного. При цьому пом'якшуючі обставини можуть стосуватися лише події злочину та особи винного.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд визнав обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, повне визнання вини та його щире каяття, а також те, що він позитивно характеризується, працює, раніше несудимий, тобто врахував особу винного та ряд обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та прийшов до висновку про необхідність застосування ч.1 ст. 69 КК України, призначивши покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.3 ст. 185 КК України. Тому підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника ОСОБА_3 щодо необхідності застосування судом ч.1 ст. 69 КК України та призначення покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, суд вважає необґрунтованими.

Так, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2, судом було враховано ряд пом'якшуючих обставин, в тому числі й ті, які вказані в апеляційних скаргах - щире каяття, позитивну характеристику, відсутність судимостей, та те, що обвинувачений є працюючим, відсутність обтяжуючих обставин, тому суд із врахуванням характеру та ступеня тяжкості вчиненого ними злочину, обґрунтовано застосував ч.1 ст. 69 КК України та призначив обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.1 ст. 307 КК України.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів не вбачає підстав для зміни вироку щодо ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418-419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Вирок Івано-Франківського міського суду від 20 березня 2015 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін, апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні, обвинуваченого ОСОБА_2 та подану в його інтересах апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали, а засудженим - протягом цього ж часу з дня отримання копії ухвали.

Головуючий Н.С. Стефанів

Судді Б.І. Кукурудз

Ю.Д. Шкрібляк