Ухвала суду № 44221762, 14.05.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1154/15Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19,27 Манько М. В. Доповідач в апеляційній інстанції Василенко Л. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоВасиленко Л. І.суддівПодороги В. М. , Демченка В. А. при секретаріВолвенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19 березня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором кредиту, -

в с т а н о в и л а :

27 серпня 2014 р. ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором кредиту, посилаючись на те, що 11.02.2008 р. між АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого згідно з п. 1.2 ст. 1 нової редакції Статуту ПАТ «Укрсоцбанк» з 20.04.2010 р. є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 900/06-034-065 відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 42 525 грн. зі сплатою 13,5% річних на суму заборгованості терміном погашення до 10 лютого 2015 р., та зобов'язався погашати кредит відповідно до графіку і сплачувати відсотки.

Додатковою угодою № 1 зазначеного кредитного договору було внесено зміни до умов кредитування, зокрема збільшено відсоткову ставку за користування кредитними коштами в розмірі 21 % річних.

Відповідач порушив умови кредитного договору, а саме не виконав свої зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитними коштами, в зв'язку з чим станом на 12 червня 2014 р. утворилася заборгованість: за кредитом - 22 759 грн.76 коп., за відсотками - 14 759 грн. 86 коп., пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 2 233 грн.79 коп., пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 1 746 грн., розмір інфляційних витрат за кредитом - 1 843 грн. 52 коп.; розмір інфляційних витрат за відсотками - 1 445 грн. 59 коп., а всього 44 788 грн. 52 коп.

Враховуючи викладене позивач просив стягнути з ОСОБА_6 заборгованість за вищевказаним кредитним договором в сумі 44 788 грн. 52 коп.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19 березня 2015 р. позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь ПАТ «Укрсоцбанк, код ЄДРПОУ 00039019, на рахунок 29097000130006, МФО 300023 заборгованість за кредитним договором від 11 лютого 2008 р. № 900/06-034-065 в розмірі 35 560 грн. 49 коп., а саме: 21 262 грн. 50 коп. - заборгованість за основним боргом, 7 806 грн. 89 коп. - заборгованість за відсотками, 1 774 грн. 83 коп. - пеню за несвоєчасне погашення кредиту, 1 427 грн. 16 коп. - пеню за несвоєчасне погашення відсотків, 3 289 грн. 11 коп. - інфляційні витрати, а також судовий збір в розмірі 355 грн. 62 коп., а всього - 35 916 грн. 11 коп.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду першої інстанції, зменшивши суму стягнення з 35 560 грн. 49 коп. до 3 543 грн. 75 коп.

При цьому зазначив, що із доданого позивачем розрахунку вбачається, що останній платіж ним був здійснений 10 червня 2011 р. Оскільки для виконання даного виду зобов'язання встановлений строк його виконання, то право звернення у позивача із зазначеним позовом виникло 11 липня 2011 р. Однак, судом не надано належної оцінки його заяві про застосування строку позовної давності, враховуючи, що із позовною заявою позивач звернувся лише 27 серпня 2014 р.

Одночасно апелянт визнає вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за кредитним договором за період з 28 серпня 2014 р. по 10 лютого 2015 р. в розмірі 3 543 грн. 75 коп.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційних скарг, вважає, що апеляційна скарга підлягає до відхилення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції враховуючи трирічний строк позовної давності, про застосування якої заявляв відповідач, прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу за період з 11 липня 2011 р. до 28 серпня 2011 р. перебувають за межами строку позовної давності. На підставі цього, прийшов до висновку про те, що стягненню підлягає сума заборгованості відповідно до графіку погашення за період з 28 серпня 2011 р. (врахувавши платіж за вересень, оскільки платіж за серпень за графіком до 10 серпня перебуває за межами строку позовної давності) по 10 лютого 2015 р. що складає - 21 262 грн. 50 коп.

Щодо стягнення відсотків, суд прийшов до висновку про стягнення відсотків нарахованих за період з вересня 2011 р. по 11 червня 2014 р. в розмірі - 7 806 грн. 89 коп. При цьому виходив з того, що нараховані відсотки за серпень 2011 р. сплачуються відповідно до умов договору до 10 вересня 2011 р., але як вбачається з розрахунку заборгованості відповідачем вони останній раз погашалися 10 червня 2011 р., тому платежі зі строком погашення до 27 серпня 2011 р. перебувають за межами трирічного строку позовної давності.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення неустойки - пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків, то суд прийшов до висновку про їх часткове задоволення, враховуючи, що до зазначених вимог застосовується позовна давність в 1 рік відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, та у відповідності до ч. 2 зазначеної статті обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з того дня, з якого вона нараховується, в межах строку позовної давності. Тому, суд прийшов до висновку, що стягненню підлягає пеня нарахована за рік, який передує зверненню до суду, тобто, нарахована після 28 серпня 2013 р., відповідно стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня нарахована з 11 вересня 2013 р. по 11 червня 2014 р., зокрема за несвоєчасне погашення кредиту - 1 774 грн. 84 коп. та за несвоєчасне погашення відсотків - 1 427 грн.16 коп.

Щодо стягнення інфляційних витрат, то суд прийшов до висновку про нарахування інфляційних витрат на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, а оскільки у відповідності до п. 1.1. кредитного договору позичальник зобов'язався погашати кредит та відсотки, тому грошовим зобов'язанням в цьому розумінні є основний борг та відсотки. Враховуючи зазначене суд прийшов до висновку про стягнення інфляційних за період з жовтня 2013 р. по травень 2014 р. в розмірі 3 289 грн. 11 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог, враховуючи сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у стягненні, а саме заборгованості за кредитом та відсотками нарахованими за межами строку позовної давності, тобто до 28 серпня 2011 р., а за неустойкою до 28 серпня 2013 р., судом першої інстанції відмовлено.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, згідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

Згідно до норм ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу - ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання - ч. 3 ст. 549 ЦК України.

У той самий час, згідно із ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. На відміну від процентів, які є платою за користування чужими грошима, неустойка є засобом забезпечення виконання зобов'язання і одночасно способом цивільно-правової відповідальності.

Аналіз правових норм, зокрема, ст. ст. 536, 549 ЦК України дає підстави для висновку про те, що проценти та неустойка є різними правовими інститутами, обмеження можливості одночасного застосування яких законом не встановлена.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 11.02.2008 р. між АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого згідно з п.1.2 ст.1 нової редакції Статуту ПАТ «Укрсоцбанк» з 20.04.2010 р. є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 900/06-034-065 на купівлю автотранспортних засобів, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 42 525 грн. зі сплатою 13,5 % річних на суму заборгованості терміном погашення до 10 лютого 2015 р. та зобов'язався погашати кредит відповідно до графіку, і сплачувати відсотки.

Додатковою угодою № 1 до значеного кредитного договору було внесено зміни до умов кредитування, зокрема встановлено процентну ставку за користування кредитом на рівні 21 % річних.

Згідно даного договору сторонами встановлено строк його дії до 10 лютого 2015 р. та строки виконання зобов'язань із щомісячного погашення суми основної заборгованості до 10 числа кожного місяця в розмірі щомісячного платежу 506 грн. 25 коп. відповідно до графіку (п.1.1), сплати процентів, які нараховуються за поточний місяць, а підлягають сплаті з 1 по 10 число місяця наступного за звітним (п. 2.4.1).

Отже умовами даного договору погашення кредиту та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Статтею 4 даного договору встановлена відповідальність за прострочення позичальником повернення позики.

Відповідач умови кредитного договору порушив, а саме не виконав свої зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитними коштами, зокрема останній платіж ним було здійснено 10.06.2011 р.

У серпні 2014 р. позивач, звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, розрахунок якої зроблений станом на 12 червня 2014 р. та складається із заборгованості за кредитом - 22 759 грн.76 коп., за відсотками - 14 759 грн. 86 коп., пені за несвоєчасне повернення кредиту - 2 233 грн.79 коп., пені за несвоєчасне повернення відсотків - 1 746 грн., розміру інфляційних витрат за кредитом - 1 843 грн.52 коп., розміру інфляційних витрат за відсотками - 1 445 грн.59 коп., а всього 44 788 грн.52 коп.

В свою чергу в ході судового розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем ОСОБА_6 подано заяву про застосування строку позовної давності, мотивуючи тим, що, на думку заявника, строк позовної давності сплив 10.06.2014 р., проте до суду позивач звернувся з позовом лише 31.07.2014 р.

Разом з тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільно-процесуальним законодавством України передбачено два види позовної давності: загальну та спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Відповідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу строку позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому поряду через суд.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Судом встановлено, що згідно з умовами кредитного договору (п. 1.1) позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені графіком повернення кредиту та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, а також встановлено відповідальність за порушення графіку повернення кредиту та процентів за користування ним.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами до 10 числа кожного місяця, а процентів, також, кожного місяця до 10 число, наступного за місяцем, в рахунок якого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Отже, аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежа.

Враховуючи викладене, приведені вимоги закону те, що позивач до суду з даним позовом звернувся 27 серпня 2014 р., кредит відповідачу наданий на строк до 10 лютого 2015 р., відповідач покладені на нього зобов'язання за кредитним договором не виконав, при цьому подав до суду заяву про застосування строку позовної давності, суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги позивача.

При цьому встановивши, що заборгованість по тілу кредиту та по процентам виникла з 10 липня 2011 р. та враховуючи трирічний строк позовної давності, про застосування якої заявив відповідач, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що стягнення основного боргу за період з 11 липня 2011 р. до 28 серпня 2011 р. перебувають за межами строку позовної давності, та стягнув заборгованість відповідно до графіку погашення за період з 28 серпня 2011 р. по 10 лютого 2015 р. в розмірі 21 262 грн. 50 коп.

Суд першої інстанції,також, прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача відсотків нарахованих за період з вересня 2011 р. по 11 червня 2014 р. в розмірі - 7 806 грн. 89 коп., так як нараховані відсотки за серпень 2011 р. сплачуються відповідно до умов договору до 10 вересня 2011 р., але як вбачається з розрахунку заборгованості відповідачем вони останній раз погашалися 10 червня 2011 р., тому платежі зі строком погашення до 27 серпня 2011 р. перебувають за межами трирічного строку позовної давності.

Задовольняючи частково позовні вимоги щодо стягнення неустойки - пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків, суд першої інстанції, враховуючи вимоги ст. 258 ЦК України, п. 4.1 договору прийшов до правомірного висновку, що стягненню підлягає пеня нарахована за рік, який передував зверненню до суду, тобто, нарахована після 28 серпня 2013 р., а саме з 11 вересня 2013 р. по 11 червня 2014 р., відповідно за несвоєчасне погашення кредиту - 1 774 грн. 84 коп. та за несвоєчасне погашення відсотків - 1 427 грн.16 коп.

Щодо стягнення інфляційних витрат, то суд першої інстанції з урахуванням положення ст. 552, ч.2 ст. 625 ЦК України та п.18 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» прийшов до обґрунтованого висновку про нарахування інфляційних витрат на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, а оскільки у відповідності до п. 1.1. кредитного договору позичальник зобов'язався погашати кредит та відсотки, тому грошовим зобов'язанням в цьому розумінні є основний борг та відсотки. Враховуючи зазначене суд прийшов до висновку про стягнення інфляційних витрат від знецінення гривні за період з жовтня 2013 р. по травень 2014 р. в розмірі 3 289 грн. 11 коп.

Враховуючи, що сплив строк позовної давності про застосування якої заявлено ОСОБА_6, зокрема за кредитом та відсотками нарахованими за межами строку позовної давності до 28 серпня 2011 р., а за неустойкою до 28 серпня 2013 р., суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Розмір заборгованості визначений судом відповідачем не оскаржується.

З висновками суду першої інстанції погоджується і судова колегія.

Беручи до уваги викладене судова колегія приходить до висновку, що вимога апелянта щодо зміни рішення суду та задоволення позовних вимог за період з 28 серпня 2014 р., а саме з часу звернення позивача до суду по 10 лютого 2015 р. - по закінчення терміну дії договору є безпідставними, оскільки несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Враховуючи те, що посилання апелянта в апеляційній скарзі на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, які належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам матеріального та процесуального закону, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :