Постанова № 44217917, 18.05.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 163/922/15-п Провадження №33/773/116/15 Суддя в 1 інстанції: Павлусь О.С. Категорія:cт. 471, 472 МК України Доповідач: Оксентюк В. Н.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2015 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області Оксентюк В.Н.,

з участю скаржника - ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_2 - адвоката Ткачука О.В.,

представника митного органу - Пікалюка М.С.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Любомльського районного суду Волинської області від 09 квітня 2015 року, якою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, проживає на АДРЕСА_1, не працює, РНОКПП НОМЕР_1,

визнаний винним у вчиненні правопорушень передбачених ст. 471, 472 Митного кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

Зазначеною постановою ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 471, 472 МК України і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 12307,34 грн. з конфіскацією в дохід держави товару, а саме: ноутбуків, сайлентблоку та опорного підшипника в загальній кількості 5 штук, загальною вартістю 12307,34 грн., вилучених згідно протоколу про порушення митних правил Волинської митниці ДФС №0279/20500/2015.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь Волинської митниці ДФС 18,48 грн. витрат по справі про порушення митних правил за зберігання товарів та 36,54 грн. судового збору в користь держави.

ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він 06 березня 2015 року слідуючи з Республіки Польща в Україну через митний пост "Устилуг" Волинської митниці ДФС водієм автомобіля "Пежо Боксер", реєстраційний номер НОМЕР_2 порушив порядок проходження митного контролю в зоні спрощеного митного контролю "зелений коридор", ввіз на митну територію України товар, а саме: ноутбуки, сайлентблок та опорний підшипник, в кількості 5 штук, загальною вартістю 12307,34 грн., тобто понад неоподатковувану норму товару. Також зазначений товар ОСОБА_2 за встановленою формою не задекларував. Такими своїми діями останній вчинив правопорушення, передбачені ст. 471, 472 МК України.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 не заперечуючи фактичних обставин справи вказує на суворість накладеного стягнення. Зазначає, що вину у вчиненні правопорушення визнав повністю та щиро розкаявся. Вказує, що правопорушення скоїв внаслідок власної недбалості.

Звертає увагу на те, що він ніде не працює, має на утриманні неповнолітню дитину та дружину, яка ніде не працює, тому йому буде надто складно сплатити такий великий штраф.

Просить врахувати всі пом'якшуючі у справі обставини, постанову суду змінити, провадження за ст. 472 МК України закрити за малозначністю, накласти стягнення за ст. 471 МК України.

До початку судового засідання ОСОБА_2 подав письмову заяву про уточнення апеляційних вимог. Просив провадження у справі за ст. 472 МК України закрити на підставі п. 1 ч. 1 статті 247 КУпАП, а за ст. 471 МК України застосувати стягнення у виді штрафу без конфіскації товару.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення скаржника, який апеляційну скаргу зі змінами підтримав, його захисника Ткачука О.В., який також апеляцію підтримав, міркування представника митниці про залишення апеляції без задоволення, а постанови без зміни, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, прихожу до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Висновок суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_2 правопорушень передбачених ст. 471, 472 Митного кодексу України за обставин вказаних у постанові від 09 квітня 2015 року, ґрунтується на досліджених в суді першої інстанції доказах. Кваліфікація дій ОСОБА_2 за ст. 471, 472 МК України є правильною і ним в апеляції не оспорюється.

Крім визнання вини, винуватість ОСОБА_2 у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 471, 472 МК України підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про порушення митних правил №0279/20500/2015 від 07 березня 2015 року (а.с.1-4), фото таблицями до протоколу (а.с.7-17), контрольним талоном для проходження по "зеленому коридору" (а.с.5), службовою запискою інспектора митниці (а.с.48), письмовими поясненнями ОСОБА_2 (а.с.18) та поясненнями останнього в суді першої інстанції, де він не заперечуючи вчинення ним порушення митних правил ствердив, що надіявся пройти митний контроль без поглибленого огляду (а.с.58).

В суді першої та апеляційної інстанції ОСОБА_2 не заперечував, що 06 березня 2015 року переміщав через митний пост "Устилуг" Волинської митниці ДФС України з території Республіки Польща в Україну товар понад встановлену законом неоподатковувану норму на суму 12307,34 гривні, але цей товар не задекларував та обрав смугу перетину митного кордону "зелений коридор".

Відповідно до митного законодавства зазначений товар підлягав обов'язковому письмовому декларуванню, а тому посилання ОСОБА_2 та його захисника Ткачука О.В. про відсутність в діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до частини другої ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

З урахуванням наведеного та відповідно до частини другої ст. 33 КУпАП суд першої інстанції правильно врахувавши характер вчинених правопорушень, дані про особу ОСОБА_2, ступінь та доведеність його вини, обґрунтовано обрав йому остаточне стягнення відповідно до вимог ч. 2 ст. 36 КУпАП - згідно санкції ст. 472 МК України, яка без альтернативи передбачає накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості цих товарів з їх конфіскацією.

Посилання апелянта на складне матеріальне становище та наявність утриманців до уваги судом не приймається, оскільки не впливає на кваліфікацію вчиненого правопорушення та не може вплинути на призначене судом стягнення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Любомльського районного суду Волинської області від 09 квітня 2015 року щодо нього - без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Волинської області В.Н.Оксентюк