Ухвала суду № 44215410, 28.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.04.2015р. м. Київ К/800/68208/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року

по справі №804/8287/13-а

за позовом Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (надалі - Новомосковська ОДПІ)

до Новомосковської районної ради

третя особа - Комунальне підприємство «Райкомунгосп» Новомосковського району (надалі - КП «Райкомунгосп»)

про стягнення коштів за податковим боргом, -

встановив:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про стягнення податкового боргу КП «Райкомунгосп» з податку на прибуток з розрахункових рахунків Новомосковської районної ради в сумі 57667,67грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2013р. позовні вимоги задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийняте нове, яким у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу Новомосковська районна ради зазначає, що рішення суду другої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом апеляційної інстанції надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями та підтверджується матеріалами справи, зокрема, довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, Статутом Комунального підприємства «Райкомунгосп» третя особа є комунальним підприємством, засновником якої є Новомосковська районна рада.

17.08.2011р. КП «Райкомунгосп» подано податковому органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року (вх..№40871), в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 57500,00 грн.

Позивачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток КП «Райкомунгосп», за результатами якої складено акт від 06.10.2011р. №304/1510/33670306. За наслідками проведеної перевірки, податковим органом зазначено, що в порушення норм п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України підприємством подано декларацію з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року з граничним строком подання 09.08.2011р. лише 17.08.2011р.

На підставі акту перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004121510 від 06.10.2011р., згідно з яким до підприємства застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 170,00 грн.

19.08.2011р. за рахунок переплати податковий борг підприємства зменшено на 2,33 грн.

22.08.2011р. позивачем сформовано та направлено КП «Райкомунгосп» податкову вимогу №562, відповідно до якої загальна сума податкового боргу станом на 22.08.2011р. становить 57497,67грн.

18.04.2013р. на адресу Новомосковської районної ради податковою інспекцією направлено подання №5385/10/19-18, в якому у зв'язку з наявністю у комунального підприємства податкового боргу у розмірі 57667,67 грн. податковий орган просив здійснити заходи щодо повного погашення податкового боргу підприємства або прийняти одне з рішень: виділення коштів з місцевого бюджету на сплату податкового боргу третьої особи (рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії районної ради); затвердження плану досудової санації, який передбачає погашення податкового боргу боржника; ліквідацію третьої особи та призначення ліквідаційної комісії; прийняття сесією районної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство зазначеного платника податків.

Наявність у комунального підприємства податкового боргу з податку на прибуток у визначеному податковим органом розмірі відповідачем та третьою особою не спростовується.

Надаючи оцінку обставинам у справі, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України).

Відповідно до визначення, наведеного у пп.14.1.175. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Правовідносини щодо погашення податкового боргу державних або комунальних підприємств регулюються спеціальними нормами, зокрема, статтею 96 Податкового кодексу України, що зумовлено особливою метою створення таких підприємств, які у більшості випадків, пов'язані із здійсненням соціальних функцій (комунальні підприємства) та із захистом загальнодержавних інтересів (казенні підприємства).

Статтею 96 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради; затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Керуючись загальними принципами трактування приписів законодавства та з урахуванням специфіки дії норм спеціального законодавства, вказані норми законів передбачають особливий порядок погашення податкового боргу, виходячи з принципу збереження цілісних майнових комплексів названих підприємств та участі у процесі погашення органів виконавчої влади, до сфери управління яких належить платник податків.

Виходячи з наведених норм ст.96 Податкового кодексу України, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що при умові, якщо сума отриманих податковим органом коштів від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства є меншою, ніж сума податкового боргу, або у разі відсутності у комунального підприємства майна, що відповідно до законодавства може бути внесено в податкову заставу та відчужено, у позивача виникає право на звернення до органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває дане комунальне підприємство, з поданням про прийняття одного із рішень, перелічених у ст.96 Податкового кодексу України, а у разі неотримання відповіді у визначений законом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні вимог, звернутись до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти органу, в управлінні якої перебуває боржник.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не вживалися будь-які заходи, які б підтверджували, що ним було виконано повний перелік дій, встановлених законодавчими актами, щодо порядку стягнення податкового боргу з комунального підприємства.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволені позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Слід також зазначити, що судом першої інстанції помилково застосовано положення ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки п.3 ч.1 ст.183-3 цього Кодексу є спеціальною нормою яка регулює дані правовідносини, а тому рішення суду апеляційної інстанції у даній справі може бути оскаржено в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ухвалив:

Касаційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В.Вербицька

____ О.В.Муравйов