Рішення № 44214925, 12.05.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Унікальн.номер справи 758/15313/14-ц Апелц.провадження 22-ц-796/6330/2015 Головуючий у 1- ін..: Зарицька Ю.Л. Доповідач : Слободянюк С.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді - Слободянюк С.В.,

суддів - Лапчевської О.Ф., Корчевного В.Г.,

при секретарі - Кутц А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Подільського районного суду м.Києва від 27 лютого 2015 року за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Легбанк» про зобов*язанні видати кошти,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства «Легбанк»(далі БАНК) про зобов*язання видати кошти, уточнивши позовні вимоги (а.с.25), просив суд стягнути основну суму заборгованості договорами банківського вкладу від 23 вересня 2013 року в сумі 64650,00 грн., від 24 вересня 2013 року в сумі 7350,00 грн.; за договором про відкриття та обслуговування карткового рахунку в сумі в сумі 22313,74 грн.; 3% річних в сумі 946,66 грн. за договорами банківського вкладу та 8037,67 грн. заборгованість за прострочений період виплати боргу.

Заочним рішенням Подільського районного суду м.Києва від 27 лютого 2015 року позов задоволено частково.

Зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Легбанк» видати готівкою одноразовими операціями через касу належні ОСОБА_2 кошти за договорами банківських вкладів, а саме: 64650 грн. основної заборгованості, 212,65 грн. - заборгованість по процентам за прострочений період виплати боргу, 637,20 грн. - 3% річних, а всього 65499 гривень 85 копійок за договором банківського вкладу від 23 вересня 2013 року № 1758-ДД-13-Класичиний; 7350 грн. основної заборгованості, 23,8 грн. заборгованість по процентам за прострочений період виплати боргу, 71,4 грн. - 3% річних, а всього 7445 гривень 20 копійок - за договором банківського вкладу від 24 вересня 2013 року № 1769-ДД-Стратегічний; 22313 грн. 74 коп. основної заборгованості по картковому рахункуНОМЕР_3 ОСОБА_2, укладеного за договором № 6395 СМ 28 березня 2013 року; 220,08 грн. - 3% річних, а всього 22533 грн.82 коп.

Стягнуто з ПАТ «Легбанк» на користь держави судовий збір в розмірі 954 грн. 79 коп. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

На рішення суду першої інстанції ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в який посилається на неправильне застосування норм матеріального права. Апелянт зазначає, що судом було застосовано норми Податкового Кодексу України із змінами, які вносились у 2014 році, тоді як договори укладено у 2013 році; судом не було враховано подані уточнення до позовної заяви.

Апелянт просив змінити оскаржуване рішення, вказавши про стягнення з відповідача грошових коштів.

Справу розглянуто без участі відповідача - ПАТ «ПАТ «Легбанк», який належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, про що свідчать почтові зворотні відправлення від 20 квітня 2015 року.

В судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги з таких підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що 28 вересня 2013 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Легбанк» був укладений договір банківського вкладу № 1758-ДД-13-Класичний, вкладний рахунок НОМЕР_4, на суму вкладу 64650,00 грн., з процентною ставкою в розмірі 20% річних, з датою повернення 28 вересня 2014 року (а.с.5).

Згідно даних меморіального ордеру № ВН 141/286 від 23 вересня 2013 року, ОСОБА_2 внесено на вкладний рахунок 64650,00 грн. (а.с.6).

24 вересня 2013 року між сторонами був укладений договір банківського вкладу № 1769-ДД-13-Стратегічний, вкладний рахунок НОМЕР_4 на суму вкладу 7350,00 грн., з процентною вставкою в розмірі 20,5% річних, з датою повернення 29 вересня 2014 року. Згідно квитанції № k141/3 від 24 вересня 2013 року, ОСОБА_2 на вкладний рахунок було сплачено кошти в розмірі 7350 грн. (а.с.7,8).

Пунктами 2.1.3, 2.1.4 вказаних договорів передбачено, що банк зобов'язаний повернути вкладнику суму вкладу у порядку та на умовах, встановлених цим договором, а також те, що банк зобов'язаний на першу вимогу вкладника здійснити дострокове повернення вкладу у порядку, передбаченому цим договором.

П. 2.4.2 договорів, вкладник має право на отримання суми вкладу та нарахованих процентів у порядку та на умовах, встановлених цим договором.

Умовами вказаних договорів передбачено розмір процентів річних у разі дострокового повернення вкладу у розмірі 1% річних за період фактичної дії договору.

Згідно п. 3.6. договорів банківських вкладів у дату повернення вкладу, вказаних у параметрах банківських вкладів договорів, банк здійснює повернення вкладів за зверненням та на користь вкладника разом з умісімо процентами за вкладами, що нараховані до дня повернення вкладів у порядку та на умовах, встановлених договорами.

28 березня 2013 року між сторонами був укладений договір № 6395 СМ про відкриття та обслуговування карткового рахунку з видачею платіжної картки (а.с.а.с.9-10), відповідно до умов якого банк на підставі заяви клієнта на відкриття та обслуговування карткового рахунку з видачею платіжної картки відкриває та здійснює обслуговування карткового рахунку № 2625 в гривнях/доларах США.

Відповідно до п. 7.2 даного договору, кожна сторона має право достроково розірвати цей договір після письмового попередження другої сторони за 10 днів за умови повного виконання зобов'язань за цим договором та кредитними договором. Договір вважається таким, що втратив чинність у разі виконання сторонами всіх зобов'язань за цим договором та кредитним договором, та після повернення картки в банк або п. 4.2.15 цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на банківському рахунку позивача обліковується сума в 22313,74 грн. (а.с.14).

29 вересня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Банку з досудовою претензією, вимогою клієнта банку, відповідно до умов якої ОСОБА_2 вимагав протягом цього дня та наступного 30 вересня 2014 року повернути йому вклади по вказаним вище договорам з відсотками (а.с.12). Про отримання відповідачем вказаного листа свідчить відмітка банку з вхідним № 1458 від 29 вересня 2014 року.

10 листопада 2014 року за № 12/5-1658 Банком на заяви ОСОБА_2 від 20 жовтня 2014 року та 27 жовтня 2014 року щодо невиплати вкладів та нарахованих відсотків було повідомлено про те, що повернення коштів вкладникам та виплата їм процентів в останні два місяці затримуються у зв'язку з повною зміною у вересні 2014 року складу акціонерів (а.с.15). Також зазначено про те, що прострочені банком суми виплат обліковані на відповідному позабалансовому рахунку сум невиконаних у строк документів.

Крім того, ОСОБА_2 було надано виписку з особового рахунку, згідно даних якої вбачається, що відповідачем за договором банківського вкладу від 28 вересня 2013 року, за період з 01 вересня 2014 року по 27 вересня 2014 року були нараховані відсотки в сумі 956,47 грн., однак вказана сума була зменшена на 143,47 грн. (податок 15% на доходи фізичних осіб з щоміс.випл. без поповнення. Також з даних виписки вбачається, що за договором від 24 вересня 2013 року, за період з 01 серпня 2014 року по 28 вересня 2014 року Банком також був нарахований вказаний податок в сумі 36,55 грн., а нарахована сума процентів з вкладу була зменшена з 1523,26 грн. до 1486,71 грн. (а.с.а.с.13-14).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ст. 1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. 9.8. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року № 492, за договором банківського вкладу банк зобов'язаний видати вклад на першу вимогу вкладника - суб'єкта господарювання, крім вкладів, внесених юридичною особою на інших умовах повернення, що встановлені договором банківського вкладу.

Відповідно до п. 10.11 Інструкції незалежно від того, на яких умовах укладався договір банківського вкладу (на умовах видачі вкладу на першу вимогу або на умовах повернення вкладу з закінченням установленого договором строку чи на інших умовах повернення вкладу), банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника - фізичної особи.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції було встановлено, що момент розгляду справи, грошові кошти Банком на вимогу ОСОБА_2 не повернуто, що є порушенням його прав, закріплених законодавством та договором. Крім того, грошові кошти згідно договору депозиту належать ОСОБА_2 на праві приватної власності.

Доводи апеляційної скарги стосовно неправильного застосування судом норм Податкового Кодексу України та утримання податку є безпідставними.

Положення п. 167.1 ст. 167 ПК України, яким встановлено ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті мінімальна заробітна плата).

{Пункт 167.1 статті 167 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3609-VI від 07.07.2011, № 4661-VI від 24.04.2012, № 4834-VI від 24.05.2012; в редакції Закону № 1166-VII від 27.03.2014 - щодо набрання чинності змін див. пункт 1 розділу IV Закону № 1166-VII від 27.03.2014; із змінами, внесеними згідно із Закону № 1588-VII від 04.07.2014; в редакції Закону № 71-VIII від 28.12.2014}.

Апелянт зазначає, що положення даної норма чинне з 01 серпня 2014 року, а спірний договір укладено у 2013 році, тому не було підстав для нарахування та стягнення податку у розмірі 15% щодо доходів, проте такі доводи не заслуговують на увагу. Як вбачається з вище наведених квитанцій (13-14) такий податок нараховувався за серпень, вересень 2014 року.

В апеляційній скарзі апелянт просить суд апеляційної інстанції змінити рішення суду першої інстанції (а.с.47), зазначивши замість «зобов*язати банк видати кошти» вказати «стягнути з банку кошти», як про це ставилось питання у заяві про уточнення позовних вимог. Такі доводи апеляційної скарги є обґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач до початку розгляду справи 20 січня 2015 року (а.с.25) подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з позивача належні йому кошти за договорами банківських вкладів. Ці обставини залишились поза увагою суду.

Суд першої інстанції, дослідивши надані докази, дав відповідну оцінку, ухвалив рішення відповідно до заявлених позовних вимог, частково їх задовольнивши, дійшов правильного висновку про стягнення з банку відповідної суму коштів, вкладених позивачем за банківськими вкладами.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, зміні оскаржуваного рішення.

Керуючись ст..ст.303,307,309, 313 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Подільського районного суду м.Києва від 27 лютого 2015 року змінити, зазначивши наступне.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Легбанк» (ЄДРПОУ 14291780) на користь ОСОБА_2 (іден.номер НОМЕР_2) кошти за договорами банківських вкладів, а саме:

64650 грн. 00 коп. основної заборгованості, 212грн. 65 коп. - заборгованість по процентам за прострочений період виплати боргу, 637грн. 20 коп. - 3% річних, а всього 65499 грн. 85 коп. за договором банківського вкладу від 23 вересня 2013 року № 1758-ДД-13-Класичиний;

7350 грн. основної заборгованості, 23 грн.08 коп. - заборгованість по процентам за прострочений період виплати боргу, 71 грн.04 коп. - 3% річних, а всього 7445 грн. 20 коп. - за договором банківського вкладу від 24 вересня 2013 року № 1769-ДД-Стратегічний;

22313 грн. 74 коп. основної заборгованості по картковому рахунку НОМЕР_3 ОСОБА_2, укладеного за договором № 6395 СМ від 28 березня 2013 року; 220грн.08 коп. - 3% річних, а всього 22533 грн.82 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: