Ухвала суду № 44214552, 12.05.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2015 р.Справа № 816/369/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А.

представника позивача Ханіна А.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2015р. по справі № 816/369/15-а

за позовом Приватного акціонерного товариства "Підприємство з іноземними інвестиціями "Інтервибухпром"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2015 року позов Приватного акціонерного товариства "Підприємство з іноземними інвестиціями "Інтервибухпром " задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 22 січня 2015 року №0000382202/141.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2015 року та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи, не врахування доводів податкового органу про безтоварність господарської операції позивача з ТОВ «ТІВАЗ», на підставі якої позивачем сформовано податковий кредит, що привело до невірного вирішення справи.

Приватне акціонерне товариство "Підприємство з іноземними інвестиціями "Інтервибухпром" подало до суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Представник податкового органу в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства "Підприємство з іноземними інвестиціями "Інтервибухпром" з питань взаємовідносин з ТОВ "ТІВАЗ" за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт перевірки від 19.02.2014 № 426/16-03-22-02/31385850 (а.с. 15-29).

За висновками акту перевірки Приватним акціонерним товариством "Підприємство з іноземними інвестиціями "Інтервибухпром" порушено вимоги п.п. 198.1, 198.4, 198.6, 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено ПДВ в розмірі 73 645, 83 грн. за лютий 2013 року.

22.01.2015 р. Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000382202/141, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 110 468, 75 грн. (73 645, 83 грн. - основним платежем та 36 822, 92 грн. - штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с. 48).

Підставою донарахування позивачу податкових зобов'язань та призначення штрафу слугували висновки податкового органу про відсутність реального характеру господарської операції поставки з ТОВ «ТІВАЗ», з якої позивачем сформовано податковий кредит лютий 2013 року.

Задовольняючи позов , суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового та іншого законодавства, не доведені належними доказами, позивачем підтверджено правомірність формування податкового кредиту, а тому збільшення позивачу грошових зобов'язань, призначення штрафних санкцій, спірним рішенням є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено та визнається сторонами по справі що, одним із видів діяльності позивача є будівництво житлових і нежитлових приміщень, згідно довідки ЕДРПОУ, ліцензії.

Так, 03.12.2012р. між позивачем та ТОВ "Кримболгарсервіс" укладено договір № 03/12 за умовами якого позивач (підрядник) зобов'язався своїми силами і засобами з використанням власних матеріалів , та матеріалів замовника виконати роботи з будівництва споруд Рекреаційного центру парка водно - спортивних атракціонів в районі аквапарку в Автономній Республіці Крим, м. Ялта, смт Симеїз, вул. Советська, що підтверджується відповідним договором, проектно-кошторисною документацією. (а.с.78-90)

На виконання умов цього договору позивачем 05.02.2013 р. укладено договір поставки № 050213 з ТОВ "ТІВАЗ" (постачальник) , за умовами якого позивач придбав віконні конструкції в об'ємі 166 м.кв. в кількості 31 шт. відповідно до специфікації (а.с.54-59).

Згідно договору умовами поставки товару є DDR АР Крим, с. Симеїз, вул. Советська.

На підтвердження виконання договору як до податкової перевірки так і суду позивачем надано первинні документи, зокрема договір, податкову накладну, видаткову, прибуткову накладну, платіжне доручення , товарно-транспорту накладну, докази оприбуткування товару. (а.с. 60-74).

Фізичне переміщення придбаного товару, згідно договору, здійснено силами постачальника, що підтверджується товарно-транспортною накладною, за місцем навантаження вул. Г. Сталінграду, 203, м. Дніпропетровськ до пункту розвантаження вул. Советська в м. Сімеїз (а.с.64), що спростовує доводи апелянта про відсутність переміщення товару.

Доводи апеляційної скарги що надані документи не дають можливість ідентифікувати місце та осіб, що здійснювали оприбуткування товару колегія суддів вважає помилковими, та такими що спростовуються матеріалами справи.

Так, за умовами договору від 05.02.2013р постачальник зобов'язується передати у місті призначення покупцеві продукцію разом із наступними документами : рахунок, видаткова накладна, податкова накладна, товарно-транспортна накладна, сертифікати відповідності товару.

Колегія суддів зазначає, що видаткова накладна містить дані щодо особи, відповідальної за відвантаження продукції та особи, яка прийняла продукцію - Бондар В.М. Також вказана особа зазначена як представник вантажоодержувача у товарно-транспортній накладній (ТТН). ТТН містить зазначення місця навантаження та розвантаження товару та прізвище особи, що отримала товар. Згідно з витягом з журналу реєстрації довіреностей Бондару В.М. доручено отримання продукції від ТОВ « ТІВАЗ». Також матеріали справи містять накази щодо оформлення трудових відносин з працівниками, які брали участь прийманні та оприбуткування товару. (а.с.68)

Крім того, присутність уповноваженої особи в місті приймання продукції підтверджується посвідченням про відрядження Бондара В.М. .

Таким чином, надані позивачем як до перевірки, так і до суду первинні документи, містять відомості щодо приймання-передачі продукції та осіб, відповідальних за відпуск вантажу та дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та визначити фактичне місце приймання -передачі продукції.

Зазначена господарська операція відображена позивачем в бухгалтерському обліку, що підтверджується накладними на внутрішнє переміщення товару, прибутковими ордерами та накладними, витягами з карту рахунків.

Якість товару підтверджено сертифікатами відповідності на профілі пресовані з алюмінієвих сплавів та профілі з алюмінієвих сплавів для огороджувальних будівельних конструкцій (а.с. 66, 67).

Товар позивачем оплачено в безготівковий спосіб на підставі виписаного ТОВ "ТІВАЗ" рахунку , що підтверджується платіжним дорученням (а.с.61, 60).

За результатами господарських операцій з ТОВ "ТІВАЗ" позивачем задекларовано податкового кредиту з ПДВ в сумі 73 645, 83 грн.

Придбаний позивачем товар використаний в господарській діяльності на виконання договором підряду від 03 грудня 2012 року №03/12 з ТОВ "Кримболгарсервіс", що підтверджується актом здачі -прийомки виконаних робіт. (а.с.92)

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.2, ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем первинні документи, зокрема, податкова накладна, не містять недоліків форми, або походження, відображають дійсний зміст та обсяг проведених операцій, узгоджуються між собою, тому є належною підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Відповідачем не надано доказів фізичної відсутності товару у натурі або виробничих умов у позивача.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність економічної доцільності вчинення господарської операції, колегія суддів зазначає, що надання оцінки діяльності суб'єкта господарювання щодо доцільності здійснення певних видів діяльності, ділової господарської мети, розумності причин здійснення, не належить до компетенції фіскальної служби, а є виключним правом господарюючої особи.

Доводи апелянта, що позивачем здійснювався перерахунок коштів контрагенту без реального настання наслідків та без урахування часу здійснення операцій є необґрунтованими, тому як позивачем надано докази придбання ТМЦ, фактичного переміщення, оплати, оприбуткування та використання товару в межах власної господарської діяльності, як підрядника по іншому договору.

Доводи податкового органу про вчинення платником податків (контрагентом позивача) порушень податкового законодавства, відсутності у ТОВ "ТІВАЗ" матеріальних чи інших ресурсів, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги про встановлення податковим органом безтоварності господарських операцій по ланцюгу, колегія суддів вважає помилковими, оскільки якщо безпосередній контрагент або інші особи по ланцюгу не виконали свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, допустили інші порушення закону, відповідальність та негативні наслідки у вигляді збільшення податкових зобов'язань, призначення штрафних фінансових санкцій тощо, застосовуються індивідуально виключно щодо особи-порушника.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Тому, у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру, висування будь-яких інших умов для формування податкового кредиту, ніж ті, що прямо передбачені законом, не може вважатись правомірним.

Ця позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

Відповідачем не надано доказів порушення ні позивачем, ні його контрагентом вимог податкового законодавства .

Судом встановлено, що позивач та його контрагент ТОВ «ТІВАЗ» на час вчинення господарських операцій були платниками ПДВ, позивач виконав усі необхідні умови передбачені Податковим Кодексом України , які надають йому правові наслідки для нарахування податкового кредиту .

Крім того, ст.198 ПК України не встановлено обмежень включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах, отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів.

Також згідно правової позиції Верховного Суду України , викладеної в постанові від 29.10.2010р. несплата продавцем чи його контрагентом податкову на додану вартість до бюджету, у раз фактичного здійснення господарської операції, не випливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку , якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції даних системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів колегія суддів відхиляє.

Згідно ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Дані по співставленню податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів не доводять порушення податкового законодавства безпосередньо з боку позивача та не є належним доказом.

Посилання податкового органу на відсутність матеріально - технічної бази у контрагента позивача, є також безпідставним, оскільки наявність або відсутність матеріально - технічної бази у контрагента господарюючого суб'єкта не є передумовою для визначення господарської компетенції останнього та не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними угодами або порушення позивачем правил оподаткування. Крім того, позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність порушення контрагентом правил здійснення господарської діяльності, а тому порушення правил ведення господарської діяльності чи податкового обліку контрагентом не є підставою для не включення позивачем до податкового кредиту сум сплачених в ціні придбаних товарів, що підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень цього не надав доказів на підтвердження правомірності податкового повідомлення- рішення, та на спростування висновків суду першої інстанції, а тому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що спірне податкове повідомлення є протиправним.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірного формування позивачем податкового кредиту по господарській операції з ТОВ "ТІВАЗ".

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правильно з'ясував обставини та надав оцінку доказам, тому підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2015р. по справі № 816/369/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Русанова В.Б.Судді Присяжнюк О.В. Курило Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 18.05.2015 р.