Ухвала суду № 44214188, 12.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/19357/14 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

12 травня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

за участю представників позивача - Бабайцевої В.І., Івашкевича Ю.П., представника відповідача - Богач М.М., прокурора - Гусарової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Південної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Повного товариства "Велта П.М.С.Г. "Гарант-Сервіс" до Південної митниці Міндоходів про про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А:

Повне товариство «Велта П.М.С.Г. «Гарант - Сервіс» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Південної митниці Міндоходів про визнання протиправними дій/рішень щодо не вивільнення (не повернення) фінансових гарантій №0433-00056-01-141014, №0412-00490-01-001-031014, зобов'язання вивільнити (повернути) фінансових гарантій №0433-00056-01-141014, №0412-00490-01-001-031014.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 березня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в зв'язку з неповним з'ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 05.10.2014 в зону митного контролю міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення "Кучурган-Первомайськ", який розташований у зоні діяльності митного поста "Роздільна" Південної митниці Міндоходів прибув вантажний автомобіль марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1, з причепом, реєстраційний номер НОМЕР_2, який переміщував вантаж сигарети марки "NZ Gold" в кількості 1600 коробів (800000 пачок), відправник ОАО "ГТФ НЕМАН", одержувач ООО "ШЕРИФ", оформлений Чернігівською митницею Міндоходів для переміщення територією України у режимі прохідного транзиту згідно митної декларації типу TP 80 АА № 102030000/2014/171802 від 04.10.2014. У відповідності до вимог листа Управління Служби безпеки України в Одеській області від 29.08.2014 №65/4-6491, було проведено митний огляд вантажу за результатами якого складено Акт митного огляду від 05.10.2014 №500092804/2014/000827, відповідно до вимог листа Прокуратури Одеської області від 02.09.2014 №04/5-8927-14, відібрано зразки товару для проведення досліджень. До отримання результатів досліджень митне оформлення зазначеного вантажу було зупинено.

16.10.2014 в зону митного контролю міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення "Кучурган-Первомайськ" прибув вантажний автомобіль марки Volvo, реєстраційний номер НОМЕР_3, з причепом, реєстраційний номер НОМЕР_4, який переміщував вантаж сигарети марки «Marble Gold» в кількрсті 100000 пачок і сигарет марки "Ashima Luxury Size" в кількості 500000 пачок, відправник INTEREUROPA D.D. for GCML Global Consulting Marketing Ltd., одержувач LTD "SOLAN". Даний вантаж був оформлений Чопською митницею Міндоходів для переміщення територією України у режимі прохідного транзиту згідно митної декларації типу TP 80 АА № 30502403/2014/001774.

У відповідності до вимог листа Управління Служби безпеки України в Одеській області від 10.10.2014 №65/4-7440, було проведено митний огляд вантажу за результатами якого складено Акт митного огляду від 16.10.2014 №500092804/2014/000925, та відібрано зразки товару для проведення досліджень, у зв'язку з чим було зупинено митне оформлення.

В усіх випадках перевізниками, як спосіб гарантування доставки вантажів до митниці призначення в режимі транзиту, згідно ст. 306 Митного кодексу України було обрано фінансову гарантію, яку надавав відповідно до п. 1.2 ст. 314 Митного кодексу України незалежний фінансовий посередник, а саме - ПТ "Велта П.М.С.Г. "Гарант-Сервіс".

21.10.2014 співробітником управління СБ України в Одеській області відповідно до ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів, вилучено вантаж та документи, про що складено протокол тимчасового доступу до речей і документів, копія яких міститься в матеріалах справи.

Як вбачається зі змісту протоколів доступу до речей та документів співробітником Управління СБ України в Одеській області в ході проведення процесуальної дії вилучено, зокрема, гарантійні документи надані позивачем, вантажно-митні декларації та вантаж.

Позивач вважаючи, що так як вантаж, забезпечений фінансовою гарантіями позивача прибув до пункту пропуску до завершення встановленого терміну доставки, відповідачем в порушення норм ст. 307 Митного кодексу України не вивільнено (не повернуто) фінансові гарантії позивача, в зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки транспорті засоби з вантажем за ВМД №030502403/2014/001774, №102030000/2014/171802 прибули у Південну митницю з документами визначеними статтею 94 митного кодексу України до завершення встановленого терміну доставки, що не заперечується відповідачем та завершення митного оформлення неможливе з незалежних від позивача причин, то настали підстави для вивільнення гарантій №0433-00056-01-141014, №0412-00490-01-001-031014, що свідчить про протиправність дій відповідача щодо не вивільнення (не повернення) фінансових гарантій №0433-00056-01-141014, №0412-00490-01-001-031014.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Надання митним органам забезпечення сплати митних платежів є обов'язковим при ввезенні на митну територію України та/або переміщенні територією України прохідним та внутрішнім транзитом товарів за переліком, який затверджується Кабінетом Міністрів України (ч.2 ст.305 Митного кодексу України).

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 90 Митного кодексу України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пп. в) п. 2) частини 2 статті 91 Митного кодексу України митний режим транзиту застосовується до товарів, які переміщуються: від одного пункту, розташованого на митній території України, до іншого пункту, розташованого на митній території України, у тому числі якщо частина цього переміщення проходить за межами митної території України.

Згідно з ч. 4 ста. 92 Митного кодексу України передбачено, що для поміщення товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення у митний режим транзиту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:

1) подати органу доходів і зборів митну декларацію (документ, який відповідно до статті 94 цього Кодексу використовується замість митної декларації), товарно-транспортний документ на перевезення та рахунок-фактуру (інвойс) або інший документ, який визначає вартість товару;

2) у випадках, визначених законодавством, надати органу доходів і зборів дозвільний документ на транзит через митну територію України, який видається відповідними уповноваженими органами;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, забезпечити виконання зобов'язання із сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.306 Митного кодексу України способами забезпечення сплати митних платежів є, зокрема, фінансові гарантії.

Згідно з ч.1-3 ст. 307 Митного кодексу України юридичні особи, які мають намір виступати гарантом забезпечення особою своїх зобов'язань перед органами доходів і зборів України зі сплати митних платежів, уповноважуються на це і вносяться до реєстру гарантів у порядку, визначеному цим розділом.

Взаємовідносини між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та гарантами регулюються на підставі укладених угод.

Фінансова гарантія видається гарантом і надається органам доходів і зборів особою, відповідальною за сплату митних платежів, або будь-якою іншою особою на користь особи, відповідальної за сплату митних платежів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Фінансова гарантія діє на всій митній території України.

Статтею 309 Митного кодексу України визначено, що індивідуальна (одноразова) фінансова гарантія у паперовому вигляді застосовується виключно під час переміщення товарів через митний кордон України із застосуванням митної декларації або документа контролю за переміщенням товарів, оформлених на паперовому носії. Електронна копія такої індивідуальної (одноразової) фінансової гарантії надсилається до єдиної автоматизованої інформаційної системи органів доходів і зборів України авторизованим електронним повідомленням гаранта. Індивідуальна (одноразова) фінансова гарантія у вигляді електронного документа застосовується під час переміщення товарів через митний кордон України із застосуванням митної декларації або документа контролю за переміщенням товарів, оформлених на паперовому носії або у вигляді електронного документа.

Прикріплення електронної копії індивідуальної (одноразової) фінансової гарантії у паперовому вигляді або фінансової гарантії у вигляді електронного документа до митної декларації або документа контролю за переміщенням товарів здійснюється за допомогою автоматизованої системи митного оформлення.

Завершення оформлення митної декларації або документа контролю за переміщенням товарів є підтвердженням прийняття фінансової гарантії як забезпечення виконання зобов'язань перед органами доходів і зборів.

Підтвердженням прийняття індивідуальної (одноразової) фінансової гарантії у паперовому вигляді є проставляння органом доходів і зборів відбитка відповідного митного забезпечення на всіх примірниках фінансової гарантії.

Відповідно до ч.2 ст. 311 Митного кодексу України фінансова гарантія, що надається у вигляді документа, є безвідкличним зобов'язанням гаранта, внесеного до реєстру гарантів, виплатити на вимогу органу доходів і зборів кошти в межах певної суми у разі невиконання забезпечених цією гарантією зобов'язань із сплати митних платежів.

Згідно з ч. 4 ст. 311 Митного кодексу України орган доходів і зборів направляє гарантові, що видав гарантію у вигляді документа, вимогу щодо сплати митних платежів у разі:

1) перевищення більше ніж на 10 днів встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем, до органу доходів і зборів призначення (а при переміщенні в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів - від одного підрозділу цього органу до іншого);

2) встановлення органом доходів і зборів факту порушення вимог і умов митних режимів з умовним звільненням від оподаткування митними платежами;

3) настання терміну сплати податкових зобов'язань відповідно до розділу III цього Кодексу;

4) встановлення органом доходів і зборів факту порушення вимог і умов тимчасового ввезення або транзиту товарів, транспортних засобів особистого користування, що переміщуються через митний кордон України громадянами відповідно до розділу XII цього Кодексу.

Згідно з ч. 10 ст. 311 Митного кодексу України після завершення митного оформлення товарів чи процедури транзитного перевезення товарів та за відсутності порушення особою зобов'язань із сплати митних платежів фінансова гарантія не пізніше двох годин після того, як орган доходів і зборів отримає підтвердження фактичного виконання зобов'язань, забезпечених гарантією, вивільняється (повертається) цим органом доходів і зборів. При вивільненні (поверненні) індивідуальної (одноразової) фінансової гарантії у паперовому вигляді органом доходів і зборів на всіх її примірниках проставляється відбиток відповідного митного забезпечення.

Відповідно до п. 11. ст. 311 Митного кодексу України підтвердженням фактичного виконання зобов'язань, забезпечених гарантією, є, зокрема, щодо транзитного перевезення товарів - повідомлення, у тому числі в електронному вигляді, органу доходів і зборів відправлення органом доходів і зборів призначення (завершення транзитного перевезення) про доставлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до наданих зобов'язань.

Як вбачається з матеріалі справи, транспортні засоби з вантажем за ВМД «ТР 80 АА» №№ 30502403/2014/001774, 102030000/2014/171802, забезпечені фінансовими гарантіями №№ 0412-00490-01-031014, 0433-00056-01-141014 прибули у митницю призначення-Південну митницю 05 та 16 жовтня 2014 року, до вичерпання встановленого строку доставки, про що посадовими особами цієї митниці в установленому порядку зроблено відмітки про факт доставки товару в програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи.

Вказані відмітки були зроблені Південною митницею саме 05.10.2014 р. та 16.10.2014р. та засвідчують доставку товарів і транспортних засобів до пункту пропуску «Кучурган» Південної митниці, як митниці призначення, що повністю відповідає вимогам підпункту 1 пункту 11 статті 311 МКУ та абзацу другому пункту 3.3 Угоди від 23.11.12 за № 770 «Про надання фінансових гарантій митним органам незалежним фінансовим посередником».

Відповідно до ч.7 ст. 307 Митного кодексу України вивільнення (повернення) фінансової гарантії здійснюється не пізніше двох годин після отримання відповідним органом доходів і зборів підтвердження фактичного виконання зобов'язань, забезпечених гарантією.

Разом з тим, в порушення наведеного вище положення ч.7 ст. 307 Митного кодексу України, посадові особи Південної митниці не виконували своїх обов'язків і не вивільняли відповідні гарантії протягом 17 та 6 днів відповідно, з моменту прибуття транспортних засобів у пункт пропуску до 21.10.2014р., коли транспортні засоби були вилучені працівниками СБУ.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 102 Митного кодексу України митний режим транзиту завершується фактичним доставлениям товарів до органу доходів і зборів.

Так, як було зазначено вище та не заперечується відповідачем, товари і транспортні засоби фактично були доставлені 05.10.2014 р. та 16.10.2014р. до пункту пропуску «Кучурган» Південної митниці.

З огляду на викладене, вимоги до переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у митному режимі транзиту, визначені в ч.1 ст. 93 Митного кодексу України на дату прибуття до пункту пропуску «Кучурган» позивачем виконані в повному обсязі. При цьому, документи, визначені статтею 94 МКУ, Південній митниці ПТ "Велта П.М.С.Г. "Гарант-Сервіс" були надані.

Крім того, відповідно ст. 199 Митного кодексу України, п. 13 Типової технологічної схеми пропуску через державний кордон осіб, автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 р. № 451 граничний строк перебування для автомобільного транспорту у пунктах пропуску не може перевищувати 5 днів з моменту прибуття у пункт пропуску для здійснення митних процедур.

Разом із тим, автотранспортні засоби із зазначеними вище товарам перебували у пункті пропуску до 21.10.2014р., тобто значно більше зазначеного вище періоду.

Колегія суддів також зазначає, що тимчасовий доступ співробітників Управління СБ України до вантажу та супровідних документів (зокрема фінансових гарантій) відповідно до ст. 311 Митного кодексу України не є випадком коли орган доходів і зборів має право направляти гаранту вимоги щодо сплати митних платежів, що, як наслідок вказує на наявність підстав для вивільнення фінансових гарантій наданих позивачем.

При цьому, як було вірно зазначено судом першої інстанції, Митний кодекс України вивільнення фінансової гарантії пов'язує з настанням певної обставини - завершення транзитного переміщення, а не з наявністю або відсутністю фінансової гарантії у паперовому вигляді, а тому безпідставними є посилання апелянта на те, що у зв'язку з вилучення таких гарантій у паперовому вигляді Управлінням СБ України в Одеській області відсутні підстави для вивільнення гарантій №0433-00056-01-141014, №0412-00490-01-001-031014.

З огляду на викладене, враховуючи факт доставки перевізником товару в митницю призначення і наявність відповідних відміток про факт доставки товару в програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи, колегія суддів зазначає, що зобов'язання гаранта перед митницею було виконано, натомість Південною митницею не виконано (порушено) вимоги, зобов'язання, визначені Митним кодексом України і укладеною між сторонами Угодою та не вивільнено (неповерненно) фінансові гарантії ПТ "Велта П.М.С.Г. Тарант-Сервіс" за №№ 0412-00490-01-031014, 0433-00056-01-141014.

Також, колегія суддів зазначає, що, як було підтверджено відповідачем під час апеляційного розгляду справи, позивач не є учасником кримінального провадження № 121416000000975 від 09.10.2014 року, в рамках якого 21.10.2014 співробітником управління СБ України в Одеській області було вилучено вантаж та документи, що ще раз підтверджує, що у відповідача відсутні підстави для відмови у вивільненні гарантій №0433-00056-01-141014, №0412-00490-01-001-031014.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимогти є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За змістом ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч зазначеним вимогам відповідач не надав доказів правомірності своїх дій, які становлять предмет оскарження по даній адміністративній справі.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість прийнятих ним рішення, а тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Південної митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 березня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Ухвалу в повному тексті виготовлено 18.05.2015 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.