Ухвала суду № 44214034, 14.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-10596/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

14 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,

при секретарі судового засідання Герасимчук Н.А.,

за участю представників сторін:

від позивача Супрун А.М.,

від відповідача Мосунов Ю.А.,

від публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк»: Бершадська І.М., Кудіна З.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві та публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 березня 2015 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Укртурінвест» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, за участю третіх осіб: публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк», Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), товариства з обмеженою відповідальністю «ТВС КО», Компанії «Тоттенхем Офісіз енд Хаусіз Лімітед» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі міста Києва від 12.01.2012 року № 0000292312.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 листопада 2014 року вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано та направлено справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

За результатами нового розгляду справи постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 березня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач та третя особа - публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк» оскаржили його в апеляційному порядку.

В апеляційних скаргах апелянти, посилаючись на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, просять скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову - про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку відкритого акціонерного товариства «Укртурінвест» з питань повного обчислення та своєчасності сплати орендної плати за землю за період з 01.10.2008 по 30.09.2011.

Результати перевірки відображено в акті перевірки від 27.12.11 №1669/23-12/05518300, в якому встановлено порушення позивачем ст.ст. 2, 5 Закону України «Про плату за землю», пунктів 288.1 та 288.2 ст. і 288 Податкового кодексу України, а саме: занижено грошові зобов'язання з орендної плати за землю за період грудень 2008 року - вересень 2011 року у розмірі 4680068.86грн., в тому числі за грудень 2008 року - 115719,18грн., (за даними платника - 364,23грн., за даними перевірки - 116083,41грн.); за 2009 рік - 1599701,98грн. (за даними платника - 5035,11грн.. за даними перевірки - 1634737,10грн.); за 2010 рік - 1694084,40грн. (за даними платника - 5332,18грн. за даними перевірки - 1699 416,60грн.); за І півріччя 2011 року - 847042,21грн. (за даними платника - 2666,08грн., за даними перевірки - 849708,29грн.); за III квартал 2011 року - 423521,10грн. (за даними платника - 1333,04грн., за даними перевірки - 424854,14грн.).

На підставі акта перевірки від 27.12.11 №1669/23-12/05518300 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.01.2012 №0000292312, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за платежем орендна плата юридичних осіб на 5638326,54грн., у тому числі за основним платежем - 4680068,86грн., штрафні (фінансові) санкції - 958257,68грн.

За результатами оскарження вказаного рішення відповідача в адміністративному (досудовому) порядку, спірне рішення було залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 12.01.2012 №0000292312 протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, Окружний адміністративний суд м. Києва у постанові від 10.10.2012, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції згідно з ухвалою від 21.03.2013, виходив з того, що на момент проведення перевірки платником податків не надано документів, які підтверджують факт розірвання (припинення) договору оренди та повернення земельної ділянки орендодавцеві.

Скасовуючи вказані рішення судів та направляючи справу до суду першої інстанції на новий розгляд, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 12.11.2014 зазначив, що судами при вирішенні справи не досліджено обставин, які мають значення для вирішення справи: не з'ясовано питання щодо набуття права власності на будівлю, яка знаходиться на земельній ділянці, що перебувала у користуванні позивача, кількома юридичними особами та відповідно не надано будь-якої правової оцінки доводам позивача щодо відсутності у нього обов'язку щодо сплати орендної плати за земельну ділянку у повному обсязі, з посиланням на ст.120 Земельного кодексу України.

Частиною 5 ст. 227 КАС України передбачено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції при новому розгляді справи виходив з того, що позивачем було частково відчужено належне йому на праві власності нерухоме майно, у зв'язку з чим обов'язок зі сплати орендної плати за оренду земельної ділянки у повному обсязі, на якій розташований об'єкт нерухомості, що перебуває у власності декількох співвласників, у позивача відсутній.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідність рішень суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, штрафні (фінансові) санкції застосовано до позивача за порушення вимог ст.ст. 2, 5 Закону України «Про плату за землю», пунктів 288.1 та 288.2 ст. і 288 Податкового кодексу України у зв'язку із заниженням податкових зобов'язань з орендної плати за землю за користування земельною ділянкою, розташованою за адресою АДРЕСА_1.

З матеріалів справи вбачається, що 28.07.2000 на підставі рішення Київської міської ради від 10.12.98 №75/176 між Київською міською радою (Орендодавець) та відкритим акціонерним товариством «Укртурінвест» (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (а.с. 10-12, Том 1) зареєстрований у Головному управлінні земельних ресурсів 23.01.01 за №82-6-00014), за умовами якого позивачу передано в оренду позивачу строком на 49 років земельну ділянку площею 0,4721га (кадастровий номер 82127002) за адресою: АДРЕСА_1 для завершення будівництва, експлуатації та обслуговування будівлі по наданню додаткових послуг бізнесменам.

Згідно з п. 2.1 вказаного договору оренди Орендар сплачує Орендодавцеві орендну плату у грошовій формі.

Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі п'яти відсотків від її грошової оцінки

Згідно з угодою від 07.04.2004 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки (а.с. 13, Том 1) площу орендованої ВАТ «Укртурінвест» земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 зменшено до 0,3952 га.

За даними держаного земельного кадастру на підставі договору оренди користувачем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, є відкрите акціонерне товариство «Укртурінвест», дата початку 23.01.01, дата закінчення права - 23.01.2050. Нормативна грошова оцінка згідно з довідкою від 17.10.2007 №Ю-06926 становить 27101185,80грн., площа земельної ділянки - 3951,51кв.м.

Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи вимоги адміністративного позову, позивач посилався на те, що земельній ділянці, яка була передана в оренду відкритому акціонерному товариству «Укртурінвест», було збудовано будівлю, що введена в експлуатацію та перебуває у спільній власності декількох юридичних осіб, внаслідок відчуження якої право користування земельною ділянкою пропорційно до частки права власності на об'єкт нерухомого майна, перейшло до третіх осіб, у зв'язку з чим у позивача відсутній обов'язок сплати орендної плати за ту частину земельної ділянки, користування якою припинено.

Перевіряючи вказані доводи на виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.11.2014 стосовно з'ясування обставин щодо набуття права власності на будівлю, яка знаходиться на земельній ділянці, що перебувала у користуванні позивача, іншими юридичними особами, колегія суддів встановила наступне.

19.01.1995 року між позивачем та Державним спеціалізованим комерційним Ощадним банком України було укладено договір про спільне дольове будівництво офісної будівлі в АДРЕСА_1.

І зазначеною метою Київською міською радою, на підставі рішення від 10.12.1998 року №75/176 та договору від 28 липня 2000 року було передано в оренду ВАТ «Укртурінвест» строком на 49 років земельну ділянку площею 0,4721 га (кадастровий номер 82127002) за вказаною адресою.

Розпорядженням Печерської районної державної адміністрації від 29.09.1999 року за №1112 «Про затвердження акту державної приймальної комісії» було затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта «Друга черга готелю «Інтурист» на 735 місць» Будинок по наданню допоміжних послуг бізнесменам» по АДРЕСА_1.

Як вбачається з додатка до цього акта, ВАТ «Укртурінвест» зобов'язано передати, а організаціям, на які покладається експлуатація відповідних площ зазначеного в п.1 об'єкту, взяти їх на баланс.

З довідки комунального підприємства Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 08.04.2009 року № 1401398, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с. 37), вбачається, що нежилі приміщення, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за наступними власниками:

- 3/1000 частки - за ВАТ «Укртурінвест» (свідоцтво на право власності, видане Головним управлінням майном КМДА від 25.05.2000, серія НП, № 010003208 на підставі наказу ГУ житлового забезпечення від 25.05.2000 № 239-В);

- 3/100 частки - за ТОВ «ТВС КО» (свідоцтво на право власності, видане Головним управлінням майном КМДА від 25.05.2000, серія НП, № 0100032207);

- 19/1000 частки - за ТОВ «ТВС КО» (договір купівлі-продажу між ВАТ «Укртурінвест» та ТОВ «ТВС КО» від 19.12.2002, акт приймання-передачі від 20.12.2002);

- 9/1000 частки - за ТОВ «ТВС КО» (договір купівлі-продажу між ВАТ «Укртурінвест» та ТОВ «ТВС КО» від 19.12.2002, акт приймання-передачі від 20.12.2002);

- 75/100 частки - за ВАТ «Державний ощадний банк України» (свідоцтво про право власності, видане Головним управлінням майном КМДА від 25.05.2000, серія НП, № 010002766 на підставі наказу № 235-В від 25-05-2000);

- 49/1000 частки - за ВАТ «Державний ощадний банк України» (мирова угода від 17.06.2003, справа № 3/410, затверджена ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.06.2003 та ухвала Господарського суду м. Києва від 03.11.2003, ухвала Господарського суду м. Києва від 25.03.2004);

- 97/1000 частки - за компанією «Тоттенхем Офісіз Енд Лімітед Хаусіз» (договір купівлі-продажу № 8/8 між компанією «Пармінтер Груп Інк» та компанією Тоттенхем Офісіз Енд Лімітед Хаусіз» від 08.08.2003, акт приймання-передачі майна №1);

- 43/1000 частки - за ОСОБА_7 (договір купівлі-продажу від 20.03.2008 № 382).

У довідці КП КМБТІ зазначено, що площа 3/1000 частин нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1, що належить ВАТ «Укртурінвест», становить 24 кв.м.

З наведеного вбачається, що нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної власності декільком особам.

В подальшому співвласники змінювались.

Зазначені обставини підтверджується свідоцтвами на право власності на нежиле приміщення ВАТ «Укртурінвест», ВАТ «Державний ощадний банк», ТОВ «ТВС КО», договорами купівлі-продажу, мировою угодою, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 38-41, том 1, а.с. 117-118, 181-195, том 2).

З матеріалів справи вбачається, що нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1, побудоване ВАТ «Укртурінвест» та прийняте в експлуатацію 29.09.1999, починаючи з 2000 року, перебувало у власності декількох юридичних осіб.

Судом встановлено, що, починаючи з 2003 року, позивач неодноразово звертався до Київської міської державної адміністрації з метою розподілу земельної ділянки між новими власниками та внесення змін до договору оренди від 28.07.2000.

Вказане питання на час розгляду справи Київською міською радою та користувачами спірної земельної ділянки не вирішене.

Посилаючись на ту обставину, що відповідно до договору оренди земельної ділянки від 28.07.2000 та додаткової угоди від 07.04.2004 орендарем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,3952 га, з цільовим призначенням для завершення будівництва, експлуатації та обслуговування будівлі по наданню додаткових послуг бізнесменам, є позивач, на нього покладений обов'язок по сплаті орендних платежів до припинення дії договору оренди, що на даний час не припинений, відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Позивач зазначає про безпідставність таких дій податкового органу, вказуючи, що у період, за який йому визначено податкове зобов'язання із орендної плати за землю та застосовано штрафні (фінансові) санкції ВАТ «Уртурінвет» не був користувачем земельної ділянки площею 0,3952 га у розумінні статей 125, 126 Земельного кодексу України, оскільки користується лише тією частиною вказаної ділянки, що необхідна для обслуговування його частини об'єкта нерухомого майна, за яку і сплачує орендну плату, що відображено також в акті перевірки.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідача на підставі доводів сторін, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про плату за землю», чинного на момент існування спірних правовідносин, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

У статті 5 цього Закону було визначено, зокрема, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, суб'єктом власник земельної ділянки і землекористувач, у тому числі орендар.

За змістом статті 15 вказаного Закону обов'язок сплачувати за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Частинами 1, 2 статті 125 ЗК (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Статтею 126 цього Кодексу (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється статтями 120 ЗК та 377 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 120 ЗК України до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною 1 ст. 377 ЦК України встановлено, що 1. до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Таким чином, в даному випадку перевагу мають спеціальні норми, що регулюють випадки набуття права власності на землю чи права користування нею внаслідок придбання споруди, розміщеної на земельній ділянці, яким є стаття 120 ЗК та стаття 377 Цивільного кодексу України.

Наведену правову позицію відображено в постанові Верховного Суду України від 24 грудня 2010 року по справі № 21-59а10, прийнятій за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до вимог п. 287.6 ст. 287 ПК України (в редакції на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Таким чином, оскільки в період за який проведено перевірку: з 01.10.2008 по 30.09.2011, як встановлено судом, нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1, перебували у власності декількох юридичних осіб, право власності яких було зареєстроване у встановленому законодавством порядку, позивач після відчуження частини об'єкта нерухомості та його реєстрації в БТІ за іншими особами, не повинен сплачувати орендну плату за земельну ділянку, користувачем якої не виступає, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не відповідає вимогам Закону.

Доводи ПАТ «Державний ощадний банк» щодо відсутності у нього сплачувати орендну плату за користування спірною земельною ділянкою судом відхиляються, оскільки предметом даного спору є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.01.2012 №0000292312, яким податкове зобов'язання за платежем орендна плата юридичних осіб визначено ВАТ «Укртурінвест».

Інші доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про задоволення вимог адміністративного позову.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 244-2, 254 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві та публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.О. Беспалов

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 18.05.2015

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Беспалов О.О.