Ухвала суду № 44213968, 14.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/20902/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

14 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Старової Н.Е.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.,

при секретарі: Молодець К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Вайллант група Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Вайллант група Україна» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, за участю третьої особи: Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство «Вайллант група Україна» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, за участю третьої особи: Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.08.2014 року №113026552207 та №113126552207.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивачем було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апелянт у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, що не заважає розгляду справи за його відсутності.

Представник треттьої особи просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом проведено планову виїзну перевірку ДП «Вайллант група Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.12.2013р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.12.2013 року, якою встановлено порушення пп.14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 пп.14.1.108 ст.14, п.137.10 ст.137, п.138.1, п.п.138.1.1 п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.п.139.1.3 п.139.1 ст.139 ПК України в результаті чого товариством занижено податок на прибуток всього у сумі 2 457 388 грн., та п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України. Результати перевірки оформлено Актом документальної планової виїзної перевірки від 25.07.2014 року №821/26-54-22-02-10/30928566.

В зв'язку з виявленими порушеннями відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 15.08.2014 року: №113026552207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 26 853,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 10 401,00 грн., та №113126552207, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 375 008,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 246 794,00 грн.

Не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач після процедури адміністративного оскарження звернувся до суду.

Податковий орган дійшов висновку про порушення ДП «Вайллант група Україна» податкового законодавства з огляду на те, що операції між позивачем та БВП «Строитель Плюс», ТОВ «РІП» та компанією «Vaicon Vaillant Consulting GmbH» є нереальними, а зобов'язання по договору не підтверджені доказами про їх виконання, а отже ДП «Вайллант група Україна» протиправно віднесло до складу податкового кредиту та валових витрат підприємства суми за операціями із зазначеними контрагентами.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Як зазначено у пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При дослідженні матеріалів справи встановлено, що між ДП «Вайлант група Україна» та ТОВ «РІП» укладено договір про надання послуг від 20.06.2011р. №110625. На виконання вищезазначеного договору ТОВ «РІП» на адресу ДП «Вайлант група Україна» виписано податкові накладні на загальну суму ПДВ 26 853,00 гривень, які включені позивачем до складу податкового кредиту у відповідних періодах та відображені у Додатках №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкових декларацій з ПДВ. В податковому обліку ДП «Вайллант група Україна» вартість придбаних робіт від ТОВ «РІП» віднесено до складу адміністративних витрат на загальну суму 134 262,00 грн.

Також, позивач мав фінансово-господарські операції з компанією «Vaicon Vaillant Consulting GmbH» (нова назва - «Vaillant Group Business Services GmbH») (Німеччина), в зв'язку з чим між сторонами укладено ряд імпортних контрактів з нерезидентами на купівлю товарів (котли газові), та отримання послуг (тренінг для ключових користувачів, технічна підтримка ключових користувачів, управління запитами на авторизацію до програм, технічний аудит якості 3-ю стороною, моніторинг, управління сертифікатами SSL, зустріч з клієнтами, управління релізами, управління системою захисту, підтримка сайта). По відносинах із зазначеним контрагентом позивачем віднесено до складу витрат, витрати в розмірі 1 890 034,00 грн.

Крім цього, між позивачем та БВП «Строитель Плюс» укладено договір поставки товару від 01.02.2011р. №012/124, на виконання якого ДП «Вайллант група Україна» виписано на адресу БВП «Строитель Плюс» видаткові накладні на загальну суму - 7 390 298,59 грн., та податкові накладні на загальну суму 7 390 326,37 грн. у т.ч. ПДВ 1 231 721,06 грн.

На підтвердження своїх доводів та здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами позивачем було надано копії таких документів: договорів з додатками (т.1 а.с.94-97, т.2 а.с.119-124, 134-152, 154-202); актів здачі-прийняття робіт (т.2 а.с.125, 126); податкових накладних (т.1 а.с.173-250, т.2 а.с.1-15, 127-129); видаткових накладних (т.1 а.с.102-172); банківських виписок (т.2 а.с.16-64, 130-131); довіреностей (т.2 а.с.65-113); актів приймання-передачі послуг та рахунків(т.2 а.с.203-250, т.3 а.с.1-155); статуту ДП «Вайллант група Україна» із змінами (т.3 а.с.171-198); розшифровок з електронної бази даних щодо поданих заявок на надання ІТ послуг (т.4 а.с.26-104) тощо, які були ретельно досліджені колегією суддів.

Колегія суддів зазначає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Судова колегія, ретельно дослідивши матеріали даної справи, погоджується з висновком суду першої інстанцції стосовно того, що об'єкти оподаткування, що були включені позивачем до складу валових витрат не підтверджуються первинними документами, з огляду на те, що суд не може достеменно встановити проведення зазначених апелянтом господарських операцій, та наявність позитивного результату від такої діяльності.

Колегія суддів враховує наявність вироку стосовно засновника контрагента позивача, а саме ОСОБА_3 - засновника ТОВ «РІП» (код ЄДРПОУ 32163147), з яким апелянт мав правовідносини, та що ним не спростовано і не заперечується в апеляційній скарзі. Судова колегія критично оцінює посилання апелянта на помилковість зазначення у вироку Шевченківського районного суду м.Києва від 12.10.2012 року у кримінальній справі №2610/18145/2012 коду ЄДРПОУ, оскільки такі доводи не спростовують висновки суду першої інстанції, та не відповідають обставинам справи, адже вказаним вироком засуджено саме ОСОБА_3, який був засновником контрагента позивача ТОВ «РІП» (код ЄДРПОУ 32163147).

Також суд апеляційної інстанції бере до уваги вирок Київського районного суду м. Сімферополя по справі №123/3318/13-к по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України, яким встановлено, реєстрацію ряду СПД без мети реального здійснення господарської діяльності, в тому числі, контрагента позивача ТОВ БВП «Строитель-плюс».

При цьому, колегія суддів звертає увагу на положення ч.4 ст.72 КАС України, де чітко вказано, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння, та чи вчинене воно цією особою.

Відтак, вбачається, що фінансово-господарська діяльність контрагентів позивача здійснювалась всупереч норм чинного законодавства, що свідчить про те, що фінансово-господарські взаємовідносини між ДП «Вайллант група Україна» та ТОВ «РІП», БВП «Строитель Плюс» були фіктивними, та такими, що вчинялись без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного Кодексу України).

Стосовно взаємовідносин позивача і Group Business Services GmbH (Німеччина), то колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції в даній частині справи, адже до перевірки ДП «Вайллант Група Україна» не надано документів, щодо конкретного обґрунтування використання в господарській діяльності отриманих послуг від контрагента, а саме, заявки замовника з переліком необхідних інформаційно-консультаційних послуг, звіту від виконавця про перелік наданих консультаційних послуг, відповідно є недоведеним зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю ДП «Вайллант Група Україна» і наявності у позивача ділової мети при укладенні договорів з Vaillant Group Business Services GmbH (Німеччина).

Всупереч посилань апелянта, які частково дублюють доводи позову, неможливо прослідкувати зміни в активах позивача та встановити, що валові витрати позивача спрямовувались на поліпшення основних фондів при здійсненні своєї господарської діяльності. А з наданих позивачем документів неможливо достеменно встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням товарів та послуг, їх реалізацією, рух активів тощо.

Стосовно доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, та не проведення допиту посадових осіб ДПІ у Оболонському районі, зазначених у клопотанні, то суд апеляційної інстанції вважає такі посилання не є обґрунтованими, та водночас вказує на те, що виклик та допит вказаних у клопотанні позивача осіб не був об'єктивно необхідним, відсутні такі підстави і у суді апеляційної інстанції, оскільки наданих матеріалів справи достатньо для ґрунтовного дослідження обставин справи, та винесення законного та неупередженого рішення з встановленням усіх обставин справи. Одночасно, судова колегія вказує на положення ч.2 ст.200 КАС України, якими передбачено, що не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 15.08.2014 року №113026552207 та №113126552207.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на виконання вимог ч.2 ст.72 КАС України надав до суду належні докази правомірності своїх дій та рішень.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 10.02.2015 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Вайллант група Україна» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.