Ухвала суду № 44213962, 12.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №810/307/15 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

12 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Оксененка О.М., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Димерське автотранспортне підприємство» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Димерське автотранспортне підприємство» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.12.2014 №0003622100,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.12.2014 №0003622100.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги апеляційної скарги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 19.11.2014 по 27.11.2014 року посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області на підставі наказу ГУ ДФС України в Київській області від 10.11.2014 №36 та направлень від 18.11.2014 №0439 та №0440, відповідно до статті 80 ПК України, Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 №436/95, Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 №637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 за №40/10320), було проведено фактичну перевірку суб'єкта господарської діяльності позивача; за наслідками перевірки складено акт від 27.11.2014 року, який зареєстрований в органі за місцем здійснення діяльності позивача 28.11.2014 року за №0245/1000/22/05538738.

Також, як встановлено судом першої інстанції, перед початком перевірки заступник головного бухгалтера ТОВ «Димерське автотранспортне підприємство» ОСОБА_2 була ознайомлена з направленнями та наказом на проведення перевірки, проте відмовилась підписувати розписки про ознайомлення з направленням на перевірку, у зв'язку з чим посадовими особами контролюючого органу було складено акт. Крім того, після проведення перевірки заступник головного бухгалтера ТОВ «Димерське автотранспортне підприємство» ОСОБА_2 також відмовилась від підписання акту перевірки про що зазначено в складеному податковим органом акті від 27.11.2014 №11.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 2.8 р.2, п. 3.5 р.3, п. 7.24 р.7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 №637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 за №40/10320), що виявилося у перевищенні встановленого залишку ліміту каси на загальну суму 37589,89 грн, оскільки у видатковому касовому ордері від 18.11.2014 №72 був відсутній підпис одержувача (ОСОБА_3) готівкових коштів на суму 41986, 31 грн, які згідно поданої до перевірки банківської квитанції від 18.11.2014 р. були внесені вказаним працівником підприємства на розрахунковий рахунок ТОВ «Димерське автотранспортне підприємство» в банк.

12.12.2014 відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0003622100, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 75179,78 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, виходив з наступного.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно пункту 80.1 статті 80 вказаного Кодексу фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Положеннями статті 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Колегія суддів вважає, що встановлюючи умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до фактичних перевірок, пункт 81.1 статті 81 ПК України одночасно встановлює наслідки недотримання контролюючим органом цих умов. Так, непред'явлення або ненадання контролюючим органом державної податкової служби платнику податків документів, перелік яких наведений в абз. 1 п. 81.1 ст. 81 ПК України, або їх надання з порушенням вимог є підставою для недопущення осіб органу державної податкової служби до проведення фактичної перевірки.

Отже, законний інтерес платника податків щодо проведення органом державної податкової служби перевірки його діяльності за дотриманням умов, встановлених законом, захищений шляхом наділенням його правом не допустити посадових осіб органу державної податкової служби до перевірки.

В разі коли платник податків не скористався цим правом і перевірка була проведена, платник податків має право оскаржити рішення органу державної податкової служби, прийняте за результатами перевірки, з підстав невідповідності рішення закону чи компетенції органу державної податкової служби.

Тому, оскільки посадові особи контролюючого органу були допущені позивачем на підприємство для проведення перевірки, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що дії щодо проведення відповідачем фактичної перевірки були правомірними.

Також, як вірно зазначено судом першої інстанції, факт відмови заступника головного бухгалтера підписувати розписку про ознайомлення з направленням на проведення перевірки зафіксований у відповідному акті.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 12.12.2014 №0003622100 суд першої інстанції, з яким також погоджується колегія суддів виходив з наступного.

Відповідно до пункту 6 статті 33 Закону України «Про Національний банку України» для забезпечення організації готівкового грошового обігу Національний банк здійснює визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій.

На виконання статті 33 вказаного Закону постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. №637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за №40/10320) затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою (далі Положення №637).

У розумінні пункту 1.2 Положення №637 ліміт залишку готівки в касі (далі - ліміт каси) це граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час; касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Форми касових ордерів, що використовуються спеціалізованими підприємствами та установами Національного банку України, які не мають оборотної каси, установлюються відповідним нормативно-правовим актом Національного банку України.

Пунктом 2.8 вказаного Положення передбачено, що підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства (підприємця) може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку.

Згідно положень пунктів 3.1, 3.4, 3.5 Положення №637 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо. Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є дозвільний напис керівника підприємства, то його підпис на видаткових касових ордерах не обов'язковий.

У разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа. Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Згідно пункту 7.23 Положення №637 для визначення понадлімітних залишків готівки в касі порівнюються записи про фактичні її залишки в касі за касовою книгою з установленим лімітом каси за кожний день незалежно від того, здійснювалися в цей день касові обороти (надходження і витрати готівки) чи ні. Якщо в періоді, що перевіряється, виявлено перевищення ліміту каси, то з'ясовується, протягом якого часу (у днях) і які понадлімітні суми не здавалися в установлені строки до банку і з якої причини, а також загальна сума понадлімітних залишків.

Відповідно до пункту 7.24 вказаного Положення у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

Згідно наказу директора ТОВ «Димерське АТП» від 01.07.2014 №45, ліміт залишку готівкових коштів у касі автоколони Димер, за адресою смт. Димер, вул. Шевченка, 89 встановлений у розмірі 49000 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.11.2014 з каси підприємства видано готівку ОСОБА_3 згідно видаткового касового ордеру від 18.11.2014 №72 у розмірі 41986,31 грн для внесення на розрахунковий рахунок у банк, який обслуговує ТОВ «Димерське АТП».

Із наданого суду позивачем примірника видаткового ордеру від 18.11.2014 №72 вбачається, що у графі «одержав» зазначена прописом сума готівки для отримання, дата та паспортні дані одержувача, а також його підпис.

Проте, із долученої до матеріалів справи разом із запереченням на адміністративний позов відповідача копії видаткового касового ордеру від 18.11.2014 №72, яка була зроблена на момент проведення перевірки податковим органом, слідує, що у графі «одержав» відсутні дані про суму виданої готівки, дату видачі, документ, який засвідчував особу одержувача та підпис про отримання готівки останнім.

Отже, вказане порушення призвело до того, що у позивача залишок готівки на кінець дня складав 86663,00 грн при встановленому ліміті каси 49073,11 грн, відповідно понадлімітний залишок готівки в касі позивача становив 37589,89 грн.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги надану позивачем копію видаткового касового ордеру від 18.11.2014 року №72, оскільки позивач шляхом внесення додаткових відомостей до вказаного документу, після проведення перевірки, таким чином, має намір уникнути відповідальності за вчинене порушення.

Таким чином, оскільки на час проведення перевірки фактично був відсутній підпис особи, яка отримала готівку, у видатковому касовому ордері від 18.11.2015 №72, суд першої інстанції обґрунтовано визнав правомірним оскаржуване податкове повідомлення - рішення та відмовив у задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Димерське автотранспортне підприємство» залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 18.05.2015 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: О.М. Оксененко

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Оксененко О.М.

Федотов І.В.