Постанова № 44213555, 13.05.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2015 р. Справа № 913/918/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Горбачова Л.П., суддя Істоміна О.А. , суддя Тарасова І. В.,

при секретарі Полубояриній Н.В.,

за участю представників сторін:

представники сторін не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпоенерго" в особі Відокремленого підрозділу "Криворізька теплова електрична станція" Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго", м. Зеленодольськ Апостолівського району Дніпропетровської області (вх.2109Л/3) на рішення господарського суду Луганської області від 17.07.2014 року у справі №913/918/14,

за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" в особі Відокремленого підрозділу "Криворізька теплова електрична станція" Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго", м. Зеленодольськ Апостолівського району Дніпропетровської області

до Малого Приватного підприємства "Норма", м. Луганськ,

про стягнення 1900,18 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Луганської області від 17.07.2014р. у справі №913/918/14 (суддя головуючий суддя Ворожцов А.Г., суддя Лісовицький Є.А., судя Якушенко Р.Є.) у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" в особі Відокремленого підрозділу "Криворізька теплова електрична станція" Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" до Малого Приватного підприємства "Норма" про стягнення штрафних санкцій відмовлено; судові витрати покладено на позивача.

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпроенерго" в особі Відокремленого підрозділу "Криворізька теплова електрична станція" Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 17.07.2014р. у справі №913/918/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача.

У судове засідання 13.05.2015р. представники позивача та відповідача не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2015р., що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи.

Зважаючи на належне повідомлення позивача та відповідача про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що явка представників сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права передбачені ст.22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст.101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 30 травня 2013 року між ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго" в особі Відокремленого підрозділу "Криворізька теплова електрична станція", як покупцем, та МПП "Норма", як постачальником, був укладений договір про закупівлю товару №К321, згідно з умовами якого відповідач (постачальник) зобов'язався поставити товар, зазначений у специфікації, а позивач (покупець) - прийняти та оплатити цей товар.

Відповідно до п. 4.1 договору товар мав бути оплачений протягом 60-ти днів з дня його поставки.

Згідно з п. 5.1 договору товар мав бути поставлений протягом 15 - 45 днів після відправлення письмової заявки покупцем.

Відповідно до п. 7.2 договору, у разі порушення постачальником строків поставки товару, недопоставки товару, постачальник сплачує покупцю неустойку у формі пені за кожен прострочений день поставки у розмірі 0,2% від суми товару, що не поставлений в установлений строк, недопоставлений.

За порушення строків поставки товару понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно поставленого товару. (п. 7.2 договору).

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно зі статтею 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У зв'язку з порушенням відповідачем строків поставки товару за договором, позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 04.08.13р. по 20.11.13р. у сумі 1438,80 грн. та штраф понад 30 календарних днів у сумі 462,00 грн.

Як зазначає в позовній заяві позивач, 19 червня 2014 року ним було направлено відповідачу факсимільним зв'язком заявку №01/3054/04 про постачання в липні 2013 року товару, а саме: колбонагрівач ПЕ-4100 (500 мл) у кількості 2 шт., вартістю 2750,00 грн. (без ПДВ).

Позивач вважає, що строк поставки товару починається з 20.06.13р. та закінчується 03.08.13р., тобто через 45 календарних днів з дати відправлення заявки. Поставка відбулась 21.11.13 згідно з видатковою накладною № 40 з порушенням строку поставки на 109 днів.

Однак матеріали справи не містять докази вручення чи надсилання заявки відповідачу, зокрема, витяг з журналу реєстрації факсограми тощо.

На вимогу місцевого господарського суду позивачем такі докази не надані.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи з умов договору, поставка товару позивачу пов'язана з відправленням його письмової заявки.

Статтями 34, 34 ГПК України кожна сторона має довести належними доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як в суді першої, так і апеляційної інстанцій, позивач не довів факту направлення відповідачу заявки №01/3054/04 про поставку в липні 2013 року товару.

На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано належних доказів в підтвердження факту направлення відповідачу письмової заявки у відповідності до умов п. 5.1 договору, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позову про стягнення штрафних санкцій.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Луганської області ухвалив рішення з дотриманням вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, з огляду на зазначене, відсутні підстави для скасування рішення місцевого господарського суду від 17.07.2014р. у даній справі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтями 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 17.07.2014 року у справі №913/918/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 18 травня 2015 року.

Головуючий суддя Горбачова Л.П.

Суддя Істоміна О.А.

Суддя Тарасова І. В.