Постанова № 44213351, 12.05.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2015 р. Справа№ 910/20385/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Тимко В.В. - прокурор Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, посв. № 025581 від 15.04.2014;

від позивачів: 1. Серебряков М.М. - представник, дов. № 18/04-3365 від 15.08.2014;

2. Серебряков М.М. - представник, дов. б/н від 02.09.2013;

від відповідача: не викликався, не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквамарін-Глоу"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2014

у справі № 910/20385/14 (суддя Полякова К.В.)

за позовом Заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування та розвитку інформаційної інфраструктури "Діпрозв'язок"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквамарін-Глоу"

про стягнення заборгованості за договором

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 та від 29.04.2015 розгляд апеляційної скарги у справі № 910/20385/14 відкладався на 29.04.2015 та 12.05.2015, відповідно.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2014 у справі № 910/20385/14 позов задоволено; підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквамарін-Глоу" на користь Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в особі Приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв'язок" заборгованість у розмірі 17 931,97 грн., що включає: основний борг у розмірі 16 640,40 грн., пеню у розмірі 1 110,07 грн. та 3% у розмірі 181,90 грн.; підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквамарін-Глоу" у дохід Державного бюджету України 1 827,00 грн. судового збору.

Рішення мотивоване тим, що пред'явлення даної позовної заяви заступником військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави, уповноваженим органом якої є Адміністрація Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в особі Приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв'язок", є безпосереднім захистом економічних інтересів держави, оскільки збитки, завдані Приватному акціонерному товариству "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв'язок", завдають шкоди економічним інтересам держави; виходячи із положень ст.ст. 525, 526, 530, 549, 610, 629 ЦК України, ст.ст. 193, 230 ГК України, матеріалами справи підтверджено наявність обов'язку відповідача сплатити на користь другого позивача суму заборгованості з оплати виконаних робіт у розмірі 16 640,40 грн.; суд, встановивши правомірність нарахування пені та здійснивши перевірку розрахунку розміру пені, наданого до позову, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми пені у розмірі 1 110,07 грн є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню; суд дійшов висновку щодо правомірності позовної вимоги про стягнення з відповідача 3% річних від суми прострочення у розмірі 181,90 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2014 у справі № 910/20385/14 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким залишити позов без розгляду.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує, що самого лише посилання на те, що засновником другого позивача є орган державної влади та завдання збитків економіці держави - не достатньо, тобто достатньої аргументації першим позивачем, враховуючи зміст спірного рішення, не надавалось, тому скаржник вважає, що з позовом звернувся неналежний позивач; текст спірного рішення містить посилання на те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, однак, в резолютивній частині зазначено про задоволення позову в повному обсязі; також в спірному рішенні встановлюються відносини найму, надається їх правова основа регулювання та відносини, тобто, судом досліджені норми, які не мають відношення до правовідносин між другим позивачем та відповідачем.

На думку скаржника, суд не звернув увагу на невиконання прокурором норми ст. 56 ГПК України, чим позбавив відповідача права на захист своїх інтересів, оскільки в порушення вказаної норми примірники документів відповідачу не були надіслані; всупереч ст. 4-2 ГПК України судом розглянуто справу тільки з урахуванням доводів та заперечень позивача.

Скаржник посилається на порушення ст. 43 ГПК України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши прокурора, представника позивачів, колегія суддів встановила наступне.

Заступником військового прокурора Київського гарнізону Центрального регіону України подано до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквамарін-Глоу" на користь Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в особі Приватного акціонерного товариства "Український інститут з проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв'язок" заборгованості в розмірі 17 931,97 грн., що включає: основний борг в розмірі 16 640,40 грн., пеню в розмірі 1 110,07 грн. та 3% річних в розмірі 181,90 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, 17.05.2013 між другим позивачем та відповідачем укладено договір № 2/13/10073 на виготовлення проектної документації, відповідно до п. 1.1 якого, відповідач, за договором замовник, доручає, а другий позивач, за договором виконавець, приймає на себе зобов'язання виконати роботи по коригуванню проектно-кошторисної документації СП ВОЛЗ та пристосуванню приміщень площадки ВЗ Тернопіль по об'єкту "Комплекс робіт по будівництву ВОЛЗ Красилів-Тернопіль".

17.09.2013 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору № 2/13/10073.

Згідно із п.п. 3.1, 3.2 договору № 2/13/10073, в редакції додаткової угоди № 1 від 17.09.2013, вартість робот за цим договором згідно з протоколом узгодження договірної ціни (додаток 1) складає 19 810,00 грн., крім того ПДВ 20% - 3 962,00 грн., всього - 23 772,00 грн.; другий позивач приступає до виконання робіт по договору з моменту одержання від відповідача авансу в розмірі 30% договірної ціни в сумі 5 943,00 грн., крім того ПДВ 20% - 1 188,60 грн., всього - 7 131,60 грн.; перерахування відповідачем авансу проводиться в термін 10-ти банківських днів після підписання договору.

Пунктом 4.2 договору № 2/13/10073 сторони погодили, що відповідач протягом 20-ти днів з дня одержання акту здачі-приймання проектної документації і звітних документів, зобов'язаний направити другому позивачу підписаний акт здачі-приймання проектної документації або мотивовану відмову від приймання робіт.

Факт виконання другим позивачем умов договору № 2/13/10073 та прийняття відповідачем виконаних позивачем робіт, підтверджується складеним та підписаним сторонами за договором № 2/13/10073 актом № 46 здачі-приймання проектної документації за договором № 2/13/10073 від 17.05.2013 "Коригування проектно-кошторисної документації СП ВОЛЗ та пристосування приміщень площадки ВЗ Тернопіль по об'єкту "Комплекс робіт по будівництву ВОЛЗ Красилів-Тернопіль" на суму у розмірі 16 640,40 грн.

Зазначений акт підписаний другим позивачем та відповідачем 17.10.2013, без зауважень.

Відповідно до ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх; до договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору та вимог цього кодексу (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доказів того, що позивачем виконано роботи за договором № 2/13/10073 не належним чином та відсутності заборгованості перед другим позивачем, відповідачем не надано.

В матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати заборгованості перед позивачем у розмірі 16 640,00 грн. за виконані другим позивачем роботи згідно із договором № 2/13/10073.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовна вимога про стягнення 16 640,00 грн. основного боргу є такою, що відповідає нормам законодавства та підтверджена матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 5.2 договору № 2/13/10073 передбачено, що за несвоєчасну оплату виконаних робіт або відмову від неї відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний календарний день прострочення.

Згідно із п.п. 3.3, 3.4 договору № 2/13/10073 розрахунок в розмірі 65% від суми договору проводиться після передачі відповідачу відкоригованої проектно-кошторисної документації протягом 10 календарних днів від дати підписання акту здачі-приймання проектної документації; остаточний розрахунок за виконані проектні роботи (5%) проводиться після погодження відкоригованої проектної документації з боку замовника будівництва - ПАТ "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління "Укргазтехзв'язок" протягом 20 календарних днів; у випадку затримки погодження відкоригованої проектної документації з вини замовника будівництва більше ніж на 20 календарних днів, відповідач зобов'язаний здійснити остаточний розрахунок за виконані роботи чи надати мотивовану відмову від здійснення оплати.

У матеріалах справи відсутні докази дати погодження проектної документації з боку замовника будівництва, так само відсутні й докази надання відповідачем мотивованої відмови від здійснення оплати.

Як вбачається із розрахунку, доданого до позовної заяви, пеня за прострочення платежу нарахована за період з 20.03.2014 до 01.08.2014 на суму основного боргу у розмірі 16 640,00 грн.

Апеляційний господарський суд не погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 110,07 грн. за період з 20.03.2014 до 01.08.2014.

Враховуючи умови п.п. 3.3, 3.4 договору № 2/13/10073, та те, що акт № 46 здачі-приймання проектної документації за договором № 2/13/10073 від 17.05.2013 підписаний 17.10.2013, то прострочення платежів почалось з 28.10.2013 - сума 15 451,80 грн. (65% від суми договору) та 27.11.2013 - сума 1 188,60 грн. (5% від суми договору), відповідно.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, нарахування пені за прострочення платежів за договором № 2/13/10073 припинилось 28.04.2014 та 27.05.2014, відповідно.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд, здійснивши власний розрахунок пені, з урахуванням правильних періодів нарахування, ч. 6 ст. 232 ГК України, розмірів платежів згідно із договором № 2/13/10073 та зазначенням позивачем початку нарахування пені саме з 20.03.2014, дійшов висновку, що сума пені у загальному розмірі 341,15 грн. є правильною та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок, доданий до позовної заяви, здійснивши власний розрахунок 3% річних, погоджується із господарським судом першої інстанції та вважає суму 3% річних у розмірі 181,90 грн., правильною та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

В ст. 2 ГПК України встановлено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

В резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 встановлено, що положення абзацу четвертого частини першої статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України в контексті пункту 2 статті 121 Конституції України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності; прокурор або його заступник самостійно визначає і обгрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

Згідно із п.п. 1.3, 3.1 Статуту Приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв'язок", зареєстрованого 11.09.2012 за № 10731050013007077, управління корпоративними правами держави щодо Товариства здійснює Адміністрація Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (ідентифікаційний код 34620942, 01034, Україна, м. Київ-34, вул. Паторжинського, 5/7), якій ці повноваження передано розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 № 901-р; метою діяльності Товариства є сприяння розвитку національної інформаційно-комунікаційної інфраструктури шляхом систематичного провадження науково-дослідницької, виробничої, іншої господарської діяльності та забезпечення на цій основі отримання прибутку і задоволення соціально-економічних потреб держави, суспільства, зростання добробуту акціонерів і працівників Товариства; Товариство є науково-технічною установою сфери зв'язку й інформатизації України.

Таким чином, матеріалами справи № 910/20385/14 підтверджено, що заступник прокурора звернувся до господарського суду відповідно до ст. 2 ГПК України.

У матеріалах справи є наявними оригінали документів, підтверджуючих надсилання відповідачу позовної заяви із доданими документами: опис вкладення у цінний лист від 22.09.2014, фіскальний чек № 8558, також повідомлення про вручення поштових відправлень із ухвалами суду першої інстанції: 14.10.2014 № 16669184, від 03.11.2014 № 31434070.

Отже, відсутні підстави для твердження про позбавлення відповідача можливості скористатись своїми правами, наданими ГПК України.

Та обставина, що у мотивувальній частині оскаржуваного рішення зазначено про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та наведено положення щодо правовідносин за договорами оренди нерухомого майна, про надання послуг, не спростовують правильних висновків у рішенні щодо порушення договірного зобов'язання відповідачем та наявність підстав для застосування заходів відповідальності.

Згідно із ст. 84 ГПК України в резолютивній частині рішення вказується, зокрема, розмір сум, що підлягають стягненню (основної заборгованості за матеріальні цінності, виконані роботи та надані послуги, неустойки, штрафу, пені та збитків, а також штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу).

Згідно із ст.ст. 99, 101 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції; у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Таким чином, перевіривши справу № 910/20385/14 у повному обсязі відповідно до ст.ст. 99, 101 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги, частково, є правомірними, підтверджені матеріалами справи, тому підлягають частковому задоволенню.

Апеляційний господарський суд не вбачає порушень і неправильного застосування норм матеріального права, на які посилається скаржник.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційної скарги, та про наявність підстав для часткового скасування рішення суду першої інстанції і прийняття нового рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквамарін-Глоу" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2014 у справі № 910/20385/14 скасувати частково.

3. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквамарін-Глоу" (03680, м. Київ, пр-т Глушкова, 1 НК "Експоцентр України" пав. 60; ідентифікаційний код 36393162) на користь Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в особі Приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв'язок" (03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 3; ідентифікаційний код 01168185) основний борг у розмірі 16 640,40 грн., пеню у розмірі 341,15 грн., 3% річних у розмірі 181,90 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквамарін-Глоу" (03680, м. Київ, пр-т Глушкова, 1 НК "Експоцентр України" пав. 60; ідентифікаційний код 36393162) у дохід Державного бюджету України 1 748,67 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

4. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

5. Справу № 910/20385/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено 15.05.2015.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Н.Ф. Калатай

В.І. Рябуха