Постанова № 44213223, 07.05.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2015 року Справа № 904/7569/14 Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач) суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового зсідання: Назаренко С.Г.

представники сторін:

від позивача: Козак Т.В., довіреність №153/1001 від 12.05.14р., представник

від відповідача: Бібленко І.Ю., довіреність №1527/01 від 06.04.15, представник;

представник третьої особи в судове засідання не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2014 року у справі № 904/7569/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго", м. Дніпропетровськ

до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

третя особа: Головне управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

про стягнення 70 954 031,56 грн. за договором про постачання електричної енергії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2014 року у справі № 904/7569/14 (суддя Назаренко Н.Г.) позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Криворізька Теплоцентраль" на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" заборгованість за спожиту активну електроенергію у сумі 58 874 844,97 грн., заборгованість за реактивну електроенергію у сумі 2 053 637,42 грн., заборгованість за перевищення договірної величини споживання електроенергії у сумі 743 394,19 грн., 3% річних у сумі 1 839 048,27 грн., втрати від інфляції у сумі 9 317 232,04 грн., витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 73 080,00 грн.

Рішення мотивовано порушенням відповідачем умов договору №14 від 01.08.2002 року про постачання електричної енергії, наявністю заборгованості за спожиту активну електричну енергію за період з лютого 2013 року по липень 2014 року в розмірі 58 874 844,97 грн., за спожиту реактивну електричну енергію за період з січня 2013 року по серпень 2014 року в розмірі 2 053 637,42 грн. та за перевищення договірної величини споживання електричної енергії за жовтень 2013 року.

Суд визнав, що дії відповідача порушують вимоги ст.ст.525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 275 Господарського кодексу України та стягнув передбачені ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних і інфляційні втрати.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Посилається на те, що суд надав неналежну оцінку проведеній відповідачем згідно платіжного доручення №8 від 06.06.2014 року оплаті за спожиту активну електричну енергію за лютий 2013 року (частково) у сумі 1 489 280,10 грн., за березень - грудень 2013 року у сумі 33 313 209,90 грн. та дійшов необґрунтованого висновку про правильність зарахування вказаних сум позивачем на погашення заборгованості за січень 2012 року.

Просить рішення господарського суду від 01.12.2014 року у справі № 904/7569/14 скасувати.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу спростовує її доводи, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Третя особа по даній справі - Головне управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, надала пояснення по суті спору та належним чином завірену копію договору №30Е/32 від 27.05.2014 року.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем 01.08.2002 року укладено договір №14 про постачання електричної енергії.

Згідно умов договору, як встановлено судом першої інстанції, позивач постачав відповідачу електричну енергію, а відповідач зобов'язався здійснити її оплату. Фактичний обсяг отриманої електричної енергії відповідно до п.2.2 договору підтверджується наявними в матеріалах звітами, складеними за формою, що відображена у додатку 5 договору.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за період лютий 2013 року - липень 2014 року сторонами підписано без зауважень та скріплено печатками підприємств звіти та акти за спожиту активну електричну енергію та за період з січня 2013 року по серпень 2014 року звіти та акти за використану реактивну електричну енергію.

Відповідно до п. 4.2 договору в редакції додаткової угоди від 31.10.2005 року споживач (відповідач) здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електроенергії заявленого на розрахунковий період за системою подекадних планових платежів:

- до 10-го, 20-го, 30-го, числа (дня) розрахункового періоду оплачує кожної декади по 30 відсотків обсягу електричної енергії, заявленого на розрахунковий період;

- основний розрахунок за фактично спожиту електроенергію розрахунковому періоді здійснюється споживачем протягом 10-ти календарних днів після закінчення цього розрахункового періоду. При цьому оплата проводиться на підставі рахунків, які споживач повинен самостійно отримати у енергопостачальника на протязі 10-ти календарних днів після закінчення розрахункового періоду.

У відповідності до п. 4.3 договору споживач здійснює економічну компенсацію втрат енергопостачальника, які виникають через перетоки реактивної електроенергії, шляхом платежів на поточний рахунок енергопостачальника протягом 5 днів після отримання рахунка-фактури енергопостачальника, з наведеним у платіжних дорученнях після слів "за перетоки реактивної електроенергії" інформації, зазначеної в п. 4.1. цього договору.

Пункт 4.1 договору передбачає вимоги до платіжного документа, згідно якого споживач здійснює оплату.

Відповідно до п. 4.5 договору сторони погодили, що у разі вживання електроенергії понад обсяг, що обумовлений цим договором на розрахунковий період, споживач сплачує енергопостачальнику повну вартість усієї спожитої електроенергії на розподільчий рахунок за чинним роздрібним тарифом та також здійснює оплату через застосовану санкцію за таке порушення умов договору в сумі чотирикратної вартості різниці між фактично спожитою і договірною величинами електричної енергії, на поточний рахунок енергопостачальника протягом 5 днів з моменту отримання рахунку Енергопостачальника.

У разі перевищення договірної величини потужності споживач сплачує енергопостачальнику п'ятикратну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем виставлялися відповідачу рахунки на оплату активної та реактивної електроенергії, на оплату за перевищення договірної величини споживання електричної енергії.

Копії вказаних рахунків та докази їх отримання знаходяться в матеріалах справи.

Державне підприємство "Криворізька Теплоцентраль" своєчасно не здійснило розрахунки за спожиту активну електричну енергію за період з лютого 2013 року по липень 2014 року, за спожиту реактивну електричну енергію за період з січня 2013 року по серпень 2014 року та за перевищення договірної величини споживання електричної енергії за жовтень 2013 року, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, що і є причиною спору.

Суд вірно кваліфікував, що дії відповідача порушують вимоги ст.ст. 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України.

За змістом названих норм права договір є обов'язковим для виконання сторонами, має виконуватись належним чином і одностороння зміна його умов або одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Спростовуючи доводи апелянта щодо неповного з'ясування судом обставин справи щодо розміру заборгованості, колегія суддів зазначає на їх необґрунтованість з огляду на наступне:

З матеріалів справи слідує, що 27.05.2014 року між Територіальним органом Казначейства у Дніпропетровській області (далі - перша сторона), Департаментом фінансів Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - друга сторона), Департаментом житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - третя сторона), Фінансовим управлінням виконкому міської ради Дніпропетровської області (далі - четверта сторона), Управління благоустрою та житлової політики виконкому міської ради (далі - п'ята сторона), Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" (далі - шоста сторона), Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпрообленерго" (далі - сьома сторона), Державним підприємством "Енергоринок" (далі - восьма сторона) та Публічним акціонерним товариством "Укргідроенерго" (далі - остання сторона) укладено договір № 30Е/92 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2012 року № 30.

Відповідно п. 1.1 договору № 30Е/92 його предметом є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам та погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Сторони мають договори з різною редакцією п.2.8.

Суд першої інстанції витребував від позивача оригінал договору, також належним чином завірена копія надана Головним управлінням державної казначейської служби України у Дніпропетровській області.

Згідно п. 2.8 договору, наданого відповідачем, "Сторона шоста перераховує на рахунок сторони сьомої кошти у сумі 33 802 490,00 грн., у тому числі ПДВ 5 633 748,34 грн., для погашення заборгованості за спожиту активну електроенергію за договором від 01.08.2002 р. № 14 за 2013 р., у тому числі за лютий (частково) 2013 р. у сумі 1 489 280,10 грн., за березень - грудень 2013 р. у сумі 32 313 209,90 грн.".

Однак, як вбачається з оригіналів договору про організацію взаєморозрахунків № 30Е/92 від 27.05.2014 року та копій, наданих суду як позивачем, так і третьою особою, п.2.8 договору № 30Е/92, викладений в іншій редакції, а саме: "Сторона шоста перераховує на рахунок сторони сьомої кошти у сумі 33 802 490,00 грн., у тому числі ПДВ 5 633 748,33 грн., для погашення заборгованості за спожиту активну електроенергію за договором від 01.08.2002 р. № 14 в 2011-2012 роках".

Враховуючи вказані розбіжності, суд обґрунтовано прийняв до уваги та поклав в основу рішення редакцію договору про організацію взаєморозрахунків № 30Е/92 від 27.05.2014 року саме в редакції позивача та третьої особи, оскільки фінансування по субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам відбувалось через Головне управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області.

Відповідач стверджував про часткову оплату заборгованості за вказаний позивачем період в розмірі 33 802 490,00 грн. відповідно до платіжного доручення №8 від 06.06.2014 року та безпідставне зарахування цієї суми позивачем за інший період.

Однак такі доводи є безпідставними з огляду на те, що в графі: призначення платежу, відповідачем вказано: субвенція з різниці в тарифах ПКМУ № 30 від 29.01.2014р., з д.б.зг.п. 24 ст. 14 та п.2 ст. 16 ЗУ "Про державний бюджет України" за е/е зг. Дог.30Е/92 від 27.05.2014р.; в т.ч.: част. за лютий - 1 489 280,10 грн.; за бер.-груд. 2013р. - 32 313 209,90 грн.

Вказана примітка в платіжному дорученні не відповідає п. 2.8 договору № 30Е/92 від 27.05.2014 року. Посилання скаржника на те, що позивач мав діяти у даному випадку відповідно до п.4.1 договору №14 від 01.08.2002 року необґрунтоване, оскільки позивач мав чітке визначення у платіжному дорученні щодо підстави платежу - договору №30Е/92 і мав згідно вказаного договору чітко визначений період зарахування.

Таким чином, апелянт відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не спростував висновки оскаржуваного судового рішення. Рішення суду є законним, обґрунтованим, постановленим у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Його слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2014 року у справі № 904/7569/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: Ю.Б. Парусніков

Підписано в повному обсязі 15.05.2015 року.