Рішення № 44212184, 13.05.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2015Справа №910/6743/15-г

за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна " до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Здорово" провідшкодування шкоди 4 072.95 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Невідома Т.М. - представник за довіреністю № 798 від 13.11.2014; від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 13.05.2015, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна " до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Здорово" про стягнення 4 072.95 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна " на підставі договору страхування транспортних засобів № АМ/056359 від 01.02.2013р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки "Peugeot 508" державний номер АА 6404 КК, а тому, позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1187 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля "Skoda", державний номер АМ 1602 АХ, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована ПрАТ "Страхова компанія "Здорово", позивачем було направлено останньому регресну вимогу. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму збитків, позивач просить стягнути з відповідача 4 072.00 грн. в якості виплати страхового відшкодування.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.03.2015 порушено провадження у справі № 910/6743/15-г за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 15.04.2015.

07.04.2015 на адресу Господарського суду м. Києва надійшла інформація з єдиної централізованої бази даних МТСБУ щодо полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого було застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу "Skoda", державний номер АМ 1602 АХ.

14.04.2015 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшов письмовий відзив відповідача, у якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна " з тих підстав, що позивачем не надано належних доказів проведення взаємозаліку в сумі 4072,95 грн., розгляд справи просить здійснювати за відсутності представника відповідача.

У судове засідання 15.04.2015 з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги, надав пояснення по суті спору та письмову довідку про відсутність аналогічного спору для долучення до матеріалів справи.

Керуючись ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладав розгляд справи на 13.05.15.

30.04.15 від позивача надійшли письмові пояснення, що були залучені судом до матеріалів справи.

В судове засідання 13.05.15 представник позивача з'явився, надав пояснення по суті спору, позов підтримав. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. 0103033940525.

Зважаючи на те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за його відсутності, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

01 лютого 2013 року за договором страхування транспортних засобів № АМ 056359 ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» (далі - позивач) було застраховано автомобіль марки «Peugeot 508" державний номер АА 6404 КК, страхувальник та вигодонабувач за договором - Богдан Олександр Васильович, строк дії договору з 01.02.13 по 31.01.14.

Відповідно до п.8 договору страхування страхові платежі сплачуються страхувальником в 2 етапи: 65 % - 7584,05 грн. по 01.02.13 (період відповідальності з 01.02.13 по 31.07.13) та 35 % - 4072,95 грн. по 01.08.13 (період відповідальності з 01.08.13 по 31.01.14).

З Довідки ДАІ № 9185980 вбачається, що 15.04.2013р. на вул. Мельникова в м. Києві мала місце дорожньо-транспортна пригода - зіткнення за участю автомобілів «Skoda», державний номер АМ 1602 АХ, що належить Бондаренко Юрію Вікторовичу, під керуванням Попова Павла Борисовича та автомобіля «Peugeot 508" державний номер АА 6404 КК, що належить Богдан Олександру Васильовичу під керуванням власника.

ДТП сталася в результаті порушення водієм Поповим П.Б. вимог п.п. 13.1 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 24.04.2013р. у справі № 761/10630/13-п.

15.04.13 страхувальник повідомив позивача про настання страхового випадку та звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування на рахунок СТО.

Згідно Звіту № 18-1/04-ТЗ від 23.04.13 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Peugeot 508" державний номер АА 6404 КК, внаслідок пошкодження при ДТП складає 21 810,25 грн.

Фактична вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Peugeot 508" державний номер АА 6404 КК, в результаті його пошкодження у ДТП, відповідно до рахунку-фактури СТО № 1536 від 30.04.13 становить 19 722,68 грн.

За страховим випадком - ДТП що сталась 15.04.2013р. за участю застрахованого автомобіля «Peugeot 508" державний номер АА 6404 КК, згідно страхового акту № UA2013041500028/L01/01 від 08.05.13 позивачем було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 18582,68 грн., 14509,73 грн. з яких було виплачено платіжним дорученням № 12356 від 10.05.13, а 4072,95 грн. було зараховано в якості оплати взаємозаліку за страховою премією.

Частиною 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що якщо страховик, здійснюючи страхове відшкодування, не може оцінити її загальний розмір у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

У листі Верховного Суду України від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" роз'яснено, що, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія Попова П.Б., який керував автомобілем «Skoda», державний номер АМ 1602 АХ, підтверджується постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 24.04.2013р. у справі № 761/10630/13-п.

Пунктом 36.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З матеріалів справи вбачається та відповідачем не заперечується, що між відповідачем, як страховиком, та Поповим П.Б. як страхувальником, було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що діяв станом на момент вчинення ДТП 15.04.13 (Поліс АВ/3709014), відповідно до якого забезпечений транспортний засіб - автомобіль «Skoda», державний номер АМ 1602 АХ, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 50 000,00 грн., розмір франшизи 0,00 грн.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Peugeot 508» державний номер АА 6404 КК, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування автотранспорту № АМ/056359 від 01.02.2013р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України № 3-118гс11 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), які згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України є обов'язкові до врахування судом при прийнятті рішення у справі.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль «Peugeot 508» державний номер АА 6404 КК.

В розумінні положень Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Частину страхового відшкодування в розмірі 14509,73 грн. було перераховано відповідачем на рахунок позивача 01.10.14. Крім того, листом від 03.02.15 вих. № 100-001/15 відповідач звернувся до позивача з вимогою надати належне підтвердження проведеного в страховому акті № UA2013041500028/L01/01 від 08.05.13 взаємозаліку на недоотриману страхову премію в розмірі 4072,95 грн.

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позов щодо відсутності документального підтвердження та обґрунтування виплати позивачем 4072,95 грн. страхового відшкодування спростовується наступним.

Суд зазначає, що виплата ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» страхового відшкодування шляхом проведення зарахування 4072,95 грн. в рахунок частини страхової премії, що мала бути сплачена страхувальником не суперечить нормам законодавства.

Відповідно до п. 8 договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № АМ/056359 від 01.02.2013р сторони домовились, що страхувальник зобов'язаний сплатити страховику страхову премію наступним чином: в 2 етапи 65 % - 7584,05 грн. по 01.02.13 (період відповідальності з 01.02.13 по 31.07.13) та 35 % - 4072,95 грн. по 01.08.13 (період відповідальності з 01.08.13 по 31.01.14).

Главою 50 Цивільного кодексу України визначені підстави та способи припинення зобов'язань, які можуть застосовуватися в т.ч. до виконання зобов'язань по відшкодуванню шкоди.

Тобто, під виконанням зобов'язання по виплаті страхового відшкодування необхідно розуміти не лише сплату грошових коштів, а і припинення грошового зобов'язання у інший передбачений чинним законодавством спосіб, що свідчить про виконання особою зобов'язання по відшкодуванню шкоди (в т.ч. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою однієї із сторін).

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

За таких обставин, розмір страхового відшкодування, який зобов'язаний сплатити відповідач позивачу в порядку регресу, становить 4072,95 грн., що і відповідає розміру позовних вимог.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та обмежується укладеним договором страхування, в свою чергу зазначеним законом випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 і доказів наявності таких суду не представлено.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, за таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 4072,95 грн. заподіяної внаслідок ДТП шкоди є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «Здорово» (03680 м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 86-Н, ідентифікаційний код 33637321) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053 м. Київ, вул. Артема, буд. 40, ідентифікаційний код 20782312) страхове відшкодування в сумі 4 072 (чотири тисячі сімдесят дві) грн. 95 коп., судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.05.2015 р.

Суддя Л.Г. Пукшин