ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
18.05.15р. Справа № 904/853/15
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСД1», м. Київ
До: Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», м. Дніпропетровськ
Про: стягнення 368 234 , 34 грн.
Суддя Васильєв О.Ю.
ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН : не викликались
СУТЬ СПОРУ :
ТОВ «ТСД1» ( позивач ) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» ( відповідач ) про стягнення 368 234, 34 грн. Позовні вимоги обгрунтовані посиланням на ту обставину , що 29.03.2013 р. ТОВ « 1Ворлдсинк ЮА» ( яке за твердженням представника позивача є попередньою назвою ТОВ «ТСД1» ) в ПАТ КБ «ПриватБанк» було відкрито поточний рахунок №26006054804299. В подальшому - з 18.03.2014 р. відповідачем були припинені всі операції по банківских рахунках клієнтів на території АР Крим та м. Севастополя , булі заблоковані усі рахунки , що унеможливило здійсненн6я позивачем операцій по вищенведеному банківському рахунку , на якому залишок коштів складав 264 079,60 грн. Як вказує позивач , 28.05.2014 р. на підставі внутрішнього наказу ПАТ КБ «ПриватБанк» № 6695879 зазанчені кошти позивача були переведені без його відома з рахунку №26006054804299 на рахунок № 29030054804299 в ПАТ КБ «ПриватБанк». Позивач 27.12.2014 р. звернувся до відповідача з претензією , в якій вимагав негайно надати ТОВ «ТСД1» вільний доступ до належних йому коштів , але претензія була залишена відповідачем без задоволення , що обумовило звернення позивача з цим позовом до суду.
Перед початком судового засідання 05.05.15 р. представник позивача подав до суду клопотання про надання дозволу на присутність представників телеканалу НТН у судовому засіданні із можливістю здійснення відео-зйомки. Представник відповідача заперечував проти задоволення клопотання відповідача, зазначаючи, що в судовому засіданні досліджуються питання, які містять в собі банківську таємницю. В подальшому представник позивача подав клопотання про відмову від заявленого клопотання про здійснення відео- зйомки у судовому засіданні 05.05.15р. Відповідач відзив на позов та інших витребуваних судом документів не надав; позивач також витребувані судом документи не надав.
У зв'язку з цим, а також необхідністю вивчення матеріалів справи на предмет знаходження в них інформації, що містить банківську таємницю ( з метою вирішення питання щодо відкритості /закритості судового засідання ) ухвалою суду від 05.05.15 р. розгляд справи було відкладено на 21.05.15 р.
Згідно із вимогами ст.6 Конвенції «Про захист прав і свобод людини »,1950 року, перший протокол та протоколи № 1,4,6,7,9,10 та 11 до Конвенції ( Рим, 4.ХI.1950 ) : кожна людина при визначені її громадських прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. Судова постанова оголошується прилюдно, але преса і відвідувачі можуть не допускатися до залу засідань протягом усього судового розгляду або якоїсь її частини з метою збереження моральних засад ,громадського порядку ,коли того вимагають інтереси захисту конфіденційності особистого життя сторін або у разі неминучої потреби, коли на думку суду, в особливих випадках привселюдність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Відповідно до приписів ст.11 Закону України № 2453-VI від 07.07.2010 р. «Про судоустрій і статус суддів» : 1. Cудові рішення, судові засідання та інформація щодо справ, які розглядаються судом, є відкритими, крім випадків, установлених законом. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа має право на вільний доступ до судового рішення в порядку, встановленому законом. 2. Інформація про суд, який розглядає справу, сторони спору та предмет позову, дату надходження позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення, стадії розгляду справи, місце, дату і час судового засідання, рух справи з одного суду до іншого є відкритою та підлягає невідкладному оприлюдненню на офіційному веб-сайті судової влади України, крім випадків, установлених законом. 3. Розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, установлених законом. У відкритому судовому засіданні мають право бути присутніми будь-які особи. У разі вчинення особою дій, що свідчать про неповагу до суду або учасників судового процесу, така особа за вмотивованим рішенням суду може бути видалена із зали судового засідання. Учасники судового процесу, інші особи, присутні у залі судового засідання, представники засобів масової інформації можуть проводити в залі судового засідання фотозйомку, відео- та аудіозапис з використанням портативних відео- та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду, але з урахуванням обмежень, установлених законом. Трансляція судового засідання здійснюється з дозволу суду. Проведення в залі судового засідання фотозйомки, відеозапису, а також трансляція судового засідання повинні здійснюватися без створення перешкод у веденні засідання та здійсненні учасниками судового процесу їхніх процесуальних прав. 4. Розгляд справи у закритому судовому засіданні допускається за вмотивованим рішенням суду виключно у випадках, передбачених законом. 5. При розгляді справ перебіг судового процесу фіксується технічними засобами в порядку, встановленому законом.
Аналогічні приписи містяться і у Законі України № 192-VIII від 12.02.2015 р. «Про забезпечення права на справедливий суд» , яким внесено зміни до Закону України «Про доступ до судових рішень» та статтю 2 викладено в такій редакції: «Стаття 2. Відкритість судових рішень .
1. Рішення суду проголошується прилюдно, крім випадків, коли розгляд справи проводився у закритому судовому засіданні. Кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом.
2. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону. Якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, судове рішення оприлюднюється з виключенням інформації, яка за рішенням суду щодо розгляду справи у закритому судовому засіданні підлягає захисту від розголошення».
Також статтею 44 ГПК України внормовано принцип гласності розгляду справ , а саме вказано , що розгляд справ у господарських судах відкритий, за винятком випадків, коли це суперечить вимогам щодо охорони державної, комерційної або банківської таємниці, або коли сторони чи одна з сторін обґрунтовано вимагають конфіденційного розгляду справи і подають відповідне клопотання до початку розгляду справи по суті. Про розгляд справи у закритому засіданні або про відхилення клопотання з цього приводу виноситься ухвала. Судовий процес фіксується технічними засобами та відображається у протоколі судового засідання у порядку, встановленому цим Кодексом.
На сьогодні правовий режим банківської таємниці в Україні визначається Цивільним кодексом України (далі - ЦК), а також Законом від 7 грудня 2000 р. N 2121-III «Про банки і банківську діяльність» (далі - Закон N 2121-III). У цьому Законі дано визначення поняття «банківська таємниця», встановлено механізм збереження та порядок її розкриття. Разом із тим встановлений законом режим банківської таємниці не має абсолютного характеру, оскільки у ньому також передбачені правомірні правові дії щодо розкриття такого виду інформації.
Саме на суд як орган державної влади, що розглядає справи про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб відповідно до гл. 12 розд. IV Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), покладено обов'язок у кожному конкретному випадку оцінити нагальну суспільну потребу в розкритті такої інформації.
Аналіз чинного законодавства дає підстави дійти висновку, що банківська таємниця належить до такого виду інформації з обмеженим доступом, як таємна інформація (різновид комерційної таємниці).
Згідно зі ст. 1076 ЦК банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених Законом N 2121-III. У цьому Законі питанням банківської таємниці та конфіденційності інформації присвячена гл. 10.
Зокрема, у ст. 60 цього Закону поняття «банківська таємниця» визначено як : інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку {Частина перша статті 60 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011} Банківською таємницею, зокрема, є:
1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України;
{Пункт 1 частини другої статті 60 в редакції Закону № 997-V від 27.04.2007}
2) операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди;
3) фінансово-економічний стан клієнтів;
4) системи охорони банку та клієнтів;
5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності;
6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація;
7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню;
8) коди, що використовуються банками для захисту інформації.
Інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду, становить банківську таємницю. Інформація про банки чи клієнтів, отримана Національним банком України відповідно до міжнародного договору або за принципом взаємності від органу банківського нагляду іншої держави для використання з метою банківського нагляду або запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, чи фінансуванню тероризму, становить банківську таємницю.
До банківської таємниці належить й інформація про клієнтів іншого банку, навіть якщо їх імена зазначені у документах, угодах та операціях клієнта, оскільки ч. 4 ст. 62 цього ж Закону банку заборонено надавати таку інформацію.
Системний аналіз відповідного законодавства свідчить про те, що перелік відомостей, які становлять банківську таємницю, можна доповнити такими положеннями: персональними даними про діючих клієнтів банку, отриманими банком офіційно; відомостями про майно, яке перебуває на зберіганні в банку (про власника майна, перелік майна та його вартість, про види банківського збереження); інформацією про осіб, які хотіли стати клієнтами банку, але за наявності певних причин ними не стали; інформацією про клієнтів, які вже припинили свої відносини з банком.
Правова охорона прав власника банківської таємниці починається з моменту укладення в письмовій формі договору між клієнтом - з одного боку, та банківською установою - з іншого.
Основними суб'єктами права на банківську таємницю є її власники та утримувачі.
У Законі N 2121-III чітко не визначено, хто є власником банківської таємниці, а хто - утримувачем. Проте з урахуванням системно-логічного аналізу законодавства можна навести такі визначення: власник банківської таємниці - це клієнт банку, тобто фізична чи юридична особа, яка в процесі співпраці з банківською установою надала їй відомості, що можуть становити банківську таємницю; утримувач банківської таємниці - це особа, яка при виконанні своїх службових обов'язків отримує відомості, що становлять банківську таємницю. До утримувачів можна віднести: Національний банк України, банки та органи державної влади, перелік яких зазначено в пунктах 2 - 6 ч. 1 ст. 62 Закону N 2121-III. Цей перелік є вичерпним і може бути змінений лише на підставі закону.
Особи, винні в порушенні порядку розкриття та використання банківської таємниці, несуть відповідальність згідно із законами України.
Статтею 61 цього Закону встановлено , що органи державної влади, юридичні та фізичні особи, які при виконанні своїх функцій, визначених законом, або наданні послуг банку безпосередньо чи опосередковано отримали в установленому законом порядку інформацію, що містить банківську таємницю, зобов'язані забезпечити збереження такої інформації, не розголошувати цю інформацію і не використовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб. {Частина четверта статті 61 в редакції Закону № 218-VIII від 02.03.2015}.
Враховуючи вищенаведені приписи чинного законодавства України та ту обставину , що в матеріалах справи містяться відомості про банківські рахунки клієнта - ТОВ « 1Ворлдсинк ЮА» ; про операції , які були проведені на користь чи за дорученням клієнта ; інформація про фінансово-економічний стан клієнта ; про організаційно-правову структуру юридичної особи- клієнта , її керівників , напрями діяльності ( тобто відомості , що є банківською таємницею ) ; суд вважає за необхідне проводити розгляд справи у закритому засіданні .
На підставі вищевикладеного , керуючись вимогами ст.6 Конвенції «Про захист прав і свобод людини »,1950 року, перший протокол та протоколи № 1,4,6,7,9,10 та 11 до Конвенції ( Рим, 4.ХI.1950 ) ; ст.ст.60,61 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» ; ст.11 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» ; ст.1076 ЦК України ; ст.ст.44 , 86 ГПК України, господарський суд , -
УХВАЛИВ :
Здійснювати розгляд справи у закритому судовому засіданні .
Суддя Васильєв О.Ю.
Судове рішення № 44211582, Господарський суд Дніпропетровської області було прийнято 18.05.2015. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 904/853/15. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: