Ухвала суду № 44205284, 07.05.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 450/1051/11 Головуючий у 1 інстанції: Кукса Д.А.

Провадження № 22-ц/783/3195/15 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.

Категорія справи: 2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - судді Мельничук О.Я.,

суддів Курій Н.М. і Крайник Н.П.,

при секретарі Куцик І.Б.,

з участю представників позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, представника ОСОБА_6 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 08 грудня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, Лисиничівської сільської ради, третя особа: Управління Держкомзему у Пустомитівському районі Львівської області про визнання недійсним свідоцтва про право власності на металевий гараж та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 08 грудня 2014 року позов ОСОБА_7 задоволено.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності,видане Лисиничівською сільською радою 12.10.2010 року на підставі рішення № 198 від 30.09.2010 року ОСОБА_6, на гараж площею 21,7 кв.м. у АДРЕСА_1.

Скасовано державну реєстрацію прав за ОСОБА_6 на гараж площею 21,7 кв.м. в АДРЕСА_1.

Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 площею 0,0033 га, кадастровий номер НОМЕР_2 по АДРЕСА_1, виданий ОСОБА_6 15.03.2011 року та зареєстрований в книзі реєстрації державних актів за №462360001000020.

Скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0033 га проведену на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1, кадастровий номер НОМЕР_2, виданого ОСОБА_6 15.03.2011 року та зареєстрованого в книзі реєстрації державних актів на землю за №462360001000020.

Зобов'язано ОСОБА_6 демонтувати металевий гараж площею 21,7 кв.м., що розташований в АДРЕСА_1, а у випадку невиконання рішення суду протягом строку наданого на добровільне виконання примусово знести гараж з послідуючим стягненням витрат за рахунок ОСОБА_6.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку через свого представника - ОСОБА_5 оскаржив відповідач - ОСОБА_6. Вважає рішення суду незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу, що з матеріалів справи чітко вбачається, що набуття права власності ОСОБА_6 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 відбулося шляхом безоплатної передачі у власність у відповідності до ч.6 ст.118 Земельного Кодексу України. В апеляційній скарзі просить рішення Пустомитівського районного суду Львіської області від 08 грудня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_7 у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_5, представника ОСОБА_6 до задоволення не підлягає із наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що позивачу - ОСОБА_7 на праві приватної власності належить будинок АДРЕСА_2, який він набув на підставі свідоцтва про право на спадщину № 563 від 05.03.1998 року.

Спадщину яку прийняв ОСОБА_7 після смерті ОСОБА_8 складалася із житлового будинку, який розміщений по АДРЕСА_2.

Відповідно до ст.30 Земельного кодексу України, 1990 року, що діяв на момент виникнення вказаних правовідносин, при переході права власності на будівлю разом з цим об"єктом переходить і право користування земельною ділянкою без змін її цільового призначення.

У відповідності до Постанови Верховної Ради УРСРС "Про порядок введення в дію земельного кодексу УРСР" від 18.12.1990 року п.5 встановлено, що громадяни, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення цього кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.

До будинковолодіння ОСОБА_7 під АДРЕСА_2 належить присадибна земельна ділянка, площею 0,14 га, що стверджується довідкою виконкому Лисиничівської сільської ради № 780 від 01.07.2010 року та витягом з рішення Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 28-768 від 09.09.2010 року, яким вирішено дати дозвіл ОСОБА_7 на виготовлення технічної документації на земельну ділянку, площею 0,14 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в с. Лисиничі з метою приватизації.

Рішенням Лисиничівської сільскої ради Пустомитівського району Львівської області від 15.06.2010 року за № 27-734, надано дозвіл ОСОБА_6 на складання проекту відводу земельної ділянки, площею 0,0033 га для будівництва гаражу по АДРЕСА_1.

На підставі рішення № 198 від 30.08.2010 року Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, 12.10.2010 року ОСОБА_6 видано свідоцтво про право власності на гараж, площею 21,7 кв.м. в с. Лисиничі Пустомитівського району Львівської області та від 23.12.2010 року за № 4-50, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з земель житлової та громадської забудови та передати безоплатно у власність земельну ділянку, площею 0,0033 га для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу по АДРЕСА_1.

На підставі вищезгаданих рішень проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 0,0033 га згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1, кадастровий номер НОМЕР_2, виданого ОСОБА_6 15.03.2011 року та зареєстровано в книзі реєстрації державних актів на землю за № 462360001000020.

Згідно Постанови колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_7 до Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, Виконавчого комітету Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, треті особи: ОСОБА_6, Управління Держкомзему у Пустомитівському районі Львівської області про визнання рішення органу місцевого самоврядування нечинними, визнано нечинними та скасовано рішення Лисиничівської сільської ради №27 - 734 від 15.06.2010 року «Про розгляд заяви ОСОБА_6 щодо долучення до своєї присадибної ділянки земельну ділянку, площею 0,0033 га по АДРЕСА_3», рішення № 198 від 30.09.2010 року "Про оформлення права власності на гараж по АДРЕСА_1 загальною площею 21,7 кв.м.", рішення № 4-50 від 23.12.2010 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з земель житлової та громадської забудови та передачі безоплатно у власність земельної ділянки, площею 0,0033 га для будівництва і обслуговування індивідуального гаражу по АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_6", рішення № 46 від 29.03.2011 року "Про надання дозволу на реконструкцію металевого гаражу на цегляний по АДРЕСА_1 ОСОБА_6"

Задовольняючи позов ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив з тих підстав, що оскільки рішення Лисиничівської сільської ради про передачу відповідачу - ОСОБА_6 у власність спірної земельної ділянки та гаражу, який на ній розміщений, які в подальшому призвели до виникнення та реалізації суб"єктивних прав ОСОБА_6 на дане нерухоме майно, у встановленому законом порядку визнані нечинними та скасовані, проведена реєстрація прав власності на спірне нерухоме майно за відповідачем - ОСОБА_6 є недійсною та підлягає скасуванню, а майнові права позивача - ОСОБА_7 на спірне майно підлягає захисту, шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, так як суд прийшов до правильного висновку, встановив фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст.152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов"язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Одним з шляхів здійснення захисту прав на земельну ділянку є: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; відшкодування заподіяних збитків.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом передбачених ст.16 ЦК України способами, зокрема: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення.

Частиною 3 ст.61 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки судовим рішення Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014 року, яке набрало законної сили встановлено відсутність на час винесення оскаржуваних рішень правових підстав та майнових прав у відповідача - ОСОБА_6 на передачу у власність земельної ділянки, площею 0,0033 га для будівництва і обслуговування гаражу по АДРЕСА_1, та встановлено належність спірної земельної ділянки, площею 0,0033 га до земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні позивача - ОСОБА_7 в межах 0,14 га, яка передана йому, як спадкоємцеві на праві свідоцтва про право на спадщину за заповітом, суд першої інстанції підставно прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_7.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5, представника ОСОБА_6 жодним чином правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому у задоволенні такої скарги апелянту слід відмовити, а рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 08 грудня 2014 року залишити без змін.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст. ст.315, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, представника ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 08 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набранням ухвалою законної сили.

Головуючий: О.Я.Мельничук

Судді: Н.М. Курій

Н.П. Крайник