Ухвала суду № 44204418, 13.05.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Є. у. № 317/1685/14 Головуючий у 1 інстанції: Ачкасов О.М.

Провадження

№ 22-ц/778/1339/15 Суддя-доповідач: Боєва В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Боєвої В.В.,

Суддів Коваленко А.І., Каракуші К.В.,

при секретарі: Хомяк К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 - в особі представника ОСОБА_3 - на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 21 жовтня 2014 року в справі за позовом концерну «Міські теплові мережі» Орджонікідзевського району м. Запоріжжя до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за теплову енергію та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до концерну «Міські теплові мережі» Орджонікідзевського району м. Запоріжжя про розірвання договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2014 року концерн «МТМ» Орджонікідзевського району м. Запоріжжя звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за теплову енергію. Позивач зазначав, що 01.04.2008 року між Концерном «Міські Теплові Мережі» та ОСОБА_2 укладено Договір № 203090 «Купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді». Згідно додатку № 1а до даного Договору, теплова енергія відпускалась у нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, що належить відповідачці на праві власності, що підтверджується договором купівлі - продажу об'єкта нерухомості від 17.11.2006 року. Позивач за період з жовтня 2011 року по березень 2012 року, з листопада 2012 року по квітень 2013 року за фактичною адресою нежитлового приміщення відпустив теплову енергію відповідачці та здійснив нарахування за теплову енергію на загальну суму 23 804,40 грн. За спірний період відповідачка здійснила часткову оплату за відпущену теплову енергію у розмірі 210,48 грн. В зв'язку з чим відповідачка має заборгованість перед позивачем в сумі 23 593,92 грн., яка до цього часу не сплачена.

Посилаючись на ці обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на користь концерну «Міські теплові мережі» борг в сумі 23 593,92 грн.

Не погоджуючись з позовом, у червні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом до Концерну «Міські Теплові Мережі» в особі філії Концерну «Міські Теплові Мережі» Орджонікідзевського району м. Запоріжжя про розірвання договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, посилаючись на те, що Концерн «Міські Теплові Мережі» відразу з моменту укладання договору виконував свої зобов'язання неналежним чином, належна теплова енергія до офісного приміщення не надходила, у зв'язку із чим вона просила розірвати договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 21 жовтня 2014 року позов концерну «МТМ» Орджонікідзевського району м. Запоріжжя задоволено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Концерну «Міські Теплові Мережі» в особі філії Концерну «Міські Теплові Мережі» Орджонікідзевського району м. Запоріжжя основний борг у сумі 23593,92 (двадцять три тисячі п'ятсот дев'яносто три гривні 92 копійки) та судовий збір у розмірі 243,60 гривні (двісті сорок три гривні 60 копійок).

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 - в особі представника ОСОБА_3 - подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні основного позову та задоволення її позовних вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга має бути відхилена з наступних підстав.

Згідно статті 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

У відповідності до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

При вирішенні спору суд першої інстанції посилався на положення статей 11, 509, 526 ЦК України, якими передбачено підстави виникнення цивільних прав та обов'язків; визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Також суд застосував приписи статей 530, 629 ЦК України, якими передбачено обов'язковість договору та загальні підстави відповідальності за майнову шкоду.

Також судом застосовано положення Закону України «Про теплопостачання», зокрема, статті 24 цього Закону, якою передбачено, що серед основних обов'язків Споживача є додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

З урахуванням Закону України «Про теплопостачання» судом першої інстанції враховано приписи Правил користування тепловою енергією затверджених Постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 року (надалі - Правила), якими врегульовано правовідносини сторін, та згідно Договору № 203090 «Купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді» ОСОБА_2 є Споживачем послуг, а концерн «Міські теплові мережі» визначений як Теплопостачальна організація (а. с. 6-8).

Задовольнивши первісний позов та стягнувши з ОСОБА_2 на користь Концерну «Міські Теплові Мережі» в особі філії Концерну «Міські Теплові Мережі» Орджонікідзевського району м. Запоріжжя заборгованість у сумі 23593,92 грн., суд виходив з того, що між сторонами існують договірні зобов'язання, які мають виконуватися належним чином. Оскільки теплова енергія з жовтня 2011 року по березень 2012 року, з листопада 2012 року по квітень 2013 року відпускалась у нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2, проте вона не оплачувала ці послуги, суд вважав доведеними позовні вимоги концерну «Міські теплові мережі».

Відмовивши у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про розірвання Договору № 203090 «Купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді» від 01.04.2008 року, суд посилався на необгрунтованість та недоведеність позовних вимог ОСОБА_2

Такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, належним чином оціненим доказам, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Частиною 3 статті 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 4 статті 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Основні доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 полягають в тому, що суд не взяв до уваги, що позивач неналежним чином виконує Договір «Купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді», укладений сторонами 01.04.2008 року. Апелянт зазначає, що якість та обсяг теплової енергії, яку постачає позивач, не відповідає нормативам, оскільки в нежитловому приміщенні, яке належить ОСОБА_2, температура повітря менша, аніж +18о С.

Проте, такі доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження при апеляційному розгляді.

Судом встановлено, що 01.04.2008 року між Концерном «Міські Теплові Мережі» та ОСОБА_2 укладено Договір № 203090 «Купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді».

Згідно додатку № 1а до Договору, теплова енергія відпускається у нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, що належить відповідачці на праві власності, що підтверджується договором купівлі - продажу об'єкта нерухомості від 17.11.2006 року.

Зі змісту пункту 1.1. Договору вбачається, що Теплопостачальна організація (Концерн «Міські теплові мережі») бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу (ОСОБА_2.), а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

За змістом статей 11 та 509 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків, які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись у встановлений договором чи законом строк.

Відповідно до положень статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, а якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» передбачені обов'язки Споживача, зокрема, додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Згідно частини 6 статті 19 цього Закону України Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, Теплопостачальна організація за період з жовтня 2011 року по березень 2012 року, з листопада 2012 року по квітень 2013 року за фактичною адресою нежитлового приміщення відпустила теплову енергію Споживачу та здійснила нарахування за надану теплову енергію на загальну суму 23 804,40 грн.

Не заперечуючи щодо факту здійснення Теплопостачальною організацією подачі теплової енергії, ОСОБА_2 не погоджується з тим, що якість та обсяг теплової енергії були неналежними, оскільки в приміщенні було холодно, а тому і вартість послуг має бути меншою.

Проте, як встановлено судом, претензії з боку Споживача на неналежну якість теплової енергії, що була відпущена за спірний період, на адресу концерну «Міські теплові мережі» не надходили. До того ж, за спірний період ОСОБА_2 здійснила часткову оплату за відпущену теплову енергію у розмірі 210,48 грн. На час подачі позову заборгованість Споживача складає 23 593,92 грн., що підтверджується відповідним розрахунком станом на 19.02.2014 року (а. с. 5).

Теплопостачальна організація 19.06.2013 року надсилала Споживачу вимогу про погашення заборгованості за відпущену теплову енергію (а. с. 52-59).

Пунктом 3 Правил користування тепловою енергією затверджених Постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 року (надалі - Правила) передбачено, що межа експлуатаційної відповідальності - межа розподілу теплової мережі за ознакою договірних зобов'язань з експлуатації та утримання тих чи інших її ділянок або елементів, яка встановлюється за згодою сторін між теплопостачальною організацією та споживачем.

Додатком № 2 до Договору визначена схема меж поділу теплової мережі, якою визначено, які теплові мережі перебувають на балансовій належності Споживача, а які - на балансовій належності КП ВРЕЖО (натепер - МКП «ОСНОВАНІЄ») - як балансоутримувача будинку по АДРЕСА_1 (а. с. 13).

Згідно п. 20 Правил облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці.

Відповідно до пункту 4.2.4 та пункту 3.2.16 Договору № 203090 від 01.04.2008 року Теплопостачальна організація взяла на себе обов'язок додержуватися температури гарячої води на межі експлуатаційної відповідальності сторін не нижче +50оС та не вище +70оС.

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межою балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді (п. 23 Правил).

Відповідно до умов Договору (п.3.2.1 та п. 3.2.2) Споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови цього договору, дотримуватись вимог актів цивільного законодавства України, Правил технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, а також забезпечувати належний стан обслуговування та безпечну експлуатацію власної системи тепло споживання і тепловикористовуючих установок відповідно до проекту.

Проектом внутрішньої системи опалення будинку по АДРЕСА_1 у кожному приміщенні в якості опалювальних приладів передбачені чавунні радіатори. В ході перевірки офісних приміщень, які займає Відповідач було виявлено, що в даних приміщеннях замість чавунних радіаторів встановлені сталеві панельні радіатори. Переобладнання системи опалення в приміщенні призведе до розбалансування внутрішньо будинкової системи опалення нерівномірного розподілення теплоносія по стоякам, таким чином, впливаючи на температуру внутрішнього повітря приміщень.

Теплопостачальною організацією було винесено припис № 439/09 від 25.01.2013 року яким зобов'язано ОСОБА_2 надати в строк до 05.02.2013 року заявку про видачу технічних умов на реконструкцію та технічне переоснащення системи теплоспоживання та до 01.04.2013 року виконати проект на реконструкцію та технічне переоснащення системи теплоспоживання. Даний припис було їй вручено 01.02.2013 року (копія додається).

Судом також встановлено, що представниками концерну «Міські теплові мережі» в присутності балансоутримувача будинку - МКП «Основаніє» неодноразово проводились обстеження внутрішньо будинкової системи опалення та виконувались заміри температурного теплоносія на вводі у будинок на межі експлуатаційної відповідальності. Зазначеними вимірами підтверджено факт подачі теплоносія до межі продажу теплової енергії без відхилень параметрів теплоносія та згідно затвердженого температурного графіку, тобто, відхилень параметрів теплоносія в бік зменшення від затвердженого температурного графіку не підтверджено.

Відмовивши в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про розірвання Договору № 203090 «Купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді» від 01.04.2008 року, суд першої інстанції, маючи на увазі, що метою розірвання Договору є відключення нежитлових приміщень від теплопостачання, в мотивувальній частині рішення зазначав, що нежитлові приміщення, власником яких є ОСОБА_2, знаходяться на другому поверсі будинку та мають спільну з будинком централізовану систему опалення, відключення від цих мереж можливе за умови дотримання вимог чинного законодавства.

Проте, згідно Наказу Мінбуду України № 4 від 22.11.2005 року «Про порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води» (зі змінами внесеними наказом Мінжитлокомунгоспу за № 169 від 06.11.2007 року) таке відключення від централізованого опалення та гарячого водопостачання можливе тільки будинку в цілому (а не окремого приміщення) за рішенням загальних зборів та за згодою всіх власників приміщень у житловому будинку.

Відповідно до пункту 10.4 Договору № 203090 «Купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді» від 01.04.2008 року, навіть припинення дії договору не звільняє Споживача від обов'язку повної сплати за спожиту теплову енергію та відповідальності, передбаченої цим договором і чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України матеріальна шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Розмір заборгованості за спожиту теплову енергію підтверджено наданим концерном «Міські теплові мережі» розрахунком станом на 19.02.2014 року, проте, Споживачем - ОСОБА_2 іншого розрахунку не надано (а. с. 5).

Згідно пункту 8.1 Договору № 203090 «Купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді» від 01.04.2008 року, розбіжності між сторонами, зокрема, щодо розірвання договору, вирішуються шляхом проведення переговорів, листування або укладенням додаткових угод, пропозиції щодо зміни договірних величин обсягів споживання теплової енергії надаються сторонами не пізніше ніж за 30 днів до початку кварталу, проте, суду не надано доказів щодо звернення ОСОБА_2 до концерну «Міські теплові мережі» з відповідними пропозиціями. З урахуванням вищевикладеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необгрунтованість зустрічного позову ОСОБА_2

Також апелянт посилається на те, що судом безпідставно взято до уваги як доказ належного виконання концерном «Міські теплові мережі» зобов'язань за цим Договором акти приймання-передачі, що були надані представником концерну. На думку апелянта ці акти не можуть бути належними доказами, оскільки вона їх не підписувала.

Ці доводи є неспроможними.

Згідно статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

З мотивувальної частини оскаржуваного рішення видно, що суд першої інстанції, оцінивши у відповідності до вимог статті 212 ЦПК України надані сторонами докази, встановив наступне.

Відповідно до пункту 3.2.6 укладеного 01.04.2008 року сторонами Договору № 203090 «Купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді» Споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором.

Згідно пункту 6.2 цього договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до пункту 6.З. Договору підставою для розрахунків Споживача з Теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі.

Пунктом 6.4. Договору передбачено, що Споживач зобов'язаний до 20-ого числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.

Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації документи за розрахунковий період, а саме рахунок -фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії (п. 6.7. Договору).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 не з'явилася до концерну «Міські теплові мережі» для отримання зазначених документів в порядку, визначеному Договором, а тому Теплопостачальна організація направляла розрахункові документи за спірний період в необхідній кількості примірників на адресу ОСОБА_2 поштовою кореспонденцією (а. с. 14-52).

18.02.2014 року на адресу Відповідача повторно цінним листом з описом було направлено рахунки та акти приймання - передачі теплової енергії в гарячій воді (докази направлення додаються).

Отриманий Акт приймання - передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання (пункт 6.7.1. Договору).

Пунктом 6.7.2. договору передбачено, що у разі неотримання Акту приймання-передачі або обгрунтованих заперечень до нього встановлений договором термін, встановлений пунктом 6.7.1. Договору акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Споживач (ОСОБА_2.) відповідно до п. 3.2.26. Договору зобов'язалася щомісячно, у строки, визначені договором, повертати Теплопостачальній організації підписаний уповноваженою особою та належним чином оформлений акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді, а Теплопостачальна організація, в свою чергу, має право відповідно до пункту 4.1.9. Договору вимагати повернення підписаних та належним чином оформлених Актів в термін передбачений умовами Договору, а в разі неповернення актів вважати їх прийнятими Споживачем в редакції Теплопостачальної організації.

ОСОБА_2 заперечень щодо нарахувань зазначених у рахунках та Актах приймання - передачі теплової енергії на адресу Концерну «Міські теплові мережі» не надсилала, належним чином оформлені Акти приймання - передачі теплової енергії не повернула. Тобто, фактично погодилася з кількістю спожитої теплової енергії та з сумами нарахованими позивачем до оплати за вказані періоди, проте, за цей період здійснила лише часткову оплату за відпущену теплову енергію - у розмірі 210,48 грн. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо доведеності позовних вимог концерну «Міські теплові мережі».

Із апеляційної скарги видно, що інші доводи не мають належного обґрунтування у чому полягає порушення вимог матеріального і процесуального права, а тому не дають підстав для висновку щодо незаконності чи неправильності оскаржуваного судового рішення, відтак, підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - в особі представника ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 21 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: