Ухвала суду № 44202115, 12.05.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/13208/14-ц Провадження № 22-ц/772/782/2015Головуючий в суді першої інстанції Бар'як А. С.Категорія 44Доповідач Вавшко В. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

ГоловуючогоВавшка В.С.,суддів:Ковальчука О.В., Іващука В.А., При секретарі:Пантелеймоновій А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 січня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк (далі-ПАТ КБ) «ПриватБанк» до ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_7, ОСОБА_8, про виселення,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 січня 2015 року позов задоволено.

Виселено ОСОБА_9 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житла.

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 243 грн. 60 коп. понесених судових витрат за сплату судового збору.

На таке рішення ОСОБА_9 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 28.11.2007 року між ОСОБА_8. (Іпотекодавцем) та Вінницькою філією ПриватБанку (Іпотекодержателем) був укладений договір іпотеки квартири в забезпечення виконання Іпотекодавцем зобов'язання за кредитним договором № VIVPGA00000036 від 28.11.2007 року. Предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці, ухваленого в справі № 2-1543/10 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі Вінницької філії до ОСОБА_8, про звернення стягнення на предмет іпотеки, було вирішено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором VIVPGA00000036 від 28.11.2007 року в розмірі 352912,71 грн. (45832,82 дол. США) звернути стягнення на предмет іпотеки: трьохкімнатну квартиру загальною площею 59,3 кв.м., житловою площею 41,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1., шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені ОСОБА_8. договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру прав власності, а також надання ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. В цій частині рішення суду залишено без змін рішенням апеляційного суду Вінницької області від 31.05.2011 року.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 03.07.2013 року по справі № 127/5968/13-ц, яке набрало законної сили 11.11.2013 року, було виселено ОСОБА_8, ОСОБА_10 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житла.

Наявність даних судових рішень визнаються та не заперечуються сторонами, а також підтверджуються матеріалами цивільної справи № 2-1543/10.

Згідно відомостей адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України у Вінницькій області ОСОБА_6, зареєстрована по АДРЕСА_1 починаючи з 31.09.2013 року.

У зв'язку з наявним рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк» зверталось до ОСОБА_6 з вимогою про добровільне звільнення нерухомого майна, а саме: квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, про що свідчить повідомлення № 30.1.0.0/2-644 від 12.05.2014 року.

Задовольняючи позов ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що позовна вимога банку про виселення обумовлена невиконанням боржником своїх зобов'язань, які забезпечені іпотекою, оскільки позивач має достатньо правових підстав для реалізації свого права на звернення стягнення на передану в іпотеку квартиру, що є беззаперечною підставою для виселення всіх мешканців, у тому числі відповідача, яка зареєструвалася у такому житлі без відома позивача як Іпотекодержателя на підставі ст..40 Закону України «Про іпотеку» та ст..109 ЖК України .

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи та відповідні їм правовідносини та правильно застосовані норми матеріального права.

Правилами ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегією суддів встановлено, що 28.11.2007 року для забезпечення кредитних зобов'язань ОСОБА_7 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_8. був укладений договір іпотеки, відповідно до якого остання передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 яка належить їй на праві власності на підставі договору дарування (а.с. 11-12).

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 13.10.2010 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру, за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу банком від імені ОСОБА_8. вказаного предмета іпотеки.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 03.07.2013 року по справі № 127/5968/13-ц, яке набрало законної сили 11.11.2013 року, було виселено ОСОБА_8, ОСОБА_10 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житла.

Згідно відомостей адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України у Вінницькій області ОСОБА_6 31.09.2013 року була зареєстрована по АДРЕСА_1.

Колегією суддів з'ясовано, що Іпотекодержатель (ПАТ КБ «ПриватБанк») не надавав своєї згоди на відповідну реєстрацію ОСОБА_9 за адресою предмету іпотеки, а тому колегія суддів вважає, що її реєстрація є порушенням умов п.18.12 договору іпотеки та ст. 629 ЦК України.

Колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про виселення відповідачки на підставі ст.40 Закону України «Про іпотеку» та ст.109 ЖК України, та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо порушення банком процедури позасудового врегулювання спору виходячи з наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 109 ЖК Української РСР звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Зі змісту вказаних норм убачається, що вимога письмового попередження про добровільне звільнення житлового приміщення стосується лише такого способу звернення на предмет іпотеки, як позасудове врегулювання на підставі договору, і не застосовується в порядку звернення стягнення за рішенням суду. Задоволення позову про виселення мешканців із переданого в іпотеку житлового приміщення не залежить від дотримання іпотекодержателем ч.2 ст.40 Закону України «Про іпотеку».

7 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року, згідно з п. 1 ст. 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті.

Доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки не може бути виконано згідно Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», колегія суддів не приймає до уваги, оскільки цей Закон не поширюється на дані правовідносини, так як предметом цього позову не є звернення стягнення на предмет іпотеки, а виселення як наслідок невиконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, ухваленого та такого, що набрало законної сили до набрання чинності Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Окрім того, відповідачка ОСОБА_6 не є суб'єктом цього закону, який регулює правовідносини між кредитором та позичальником (іпотекодавцем) за споживчими кредитами, наданими в іноземній валюті.

За таких обставин, та в силу ст.308 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя : (підпис) В.С. Вавшко

Судді : (підпис) В.А. Іващук

(підпис) О.В. Ковальчук

З оригіналом вірно :