Постанова № 44198748, 18.05.2015, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 1-37/2012

Провадження №: 1/906/6/12

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2012 року м. Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді - Лицура І. М.,

секретаря - Бойків В.П. ,

з участю прокурора - Назарчука В.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Вигоді кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Драганівка Тернопільського району Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, що має вищу освіту, розлученого, непрацюючого, судимого 30.01.1995 року Тернопільським міським судом за ст. 144 ч.3 КК України (в редакції 1960 року) до 5 років позбавлення волі у ВТК посиленого режиму з конфіскацією майна покарання повністю не відбув,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 393 ч.1 КК України,-

встановив:

ОСОБА_1, будучи особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення зелі, втік з місць позбавлення волі.

Злочин вчинено за таких обставин.

ЗО січня 1995 року ОСОБА_1 був засуджений Тернопільським міським судом за от. 144 ч.3 КК України (в редакції I960 року) до 5 років позбавлення золо у ВТК посиленого режиму з конфіскацією майна і направлений для відбування покарання. Згідно з постановою Шепетівського районного суду Хмельницької області від 19 червня 1996 року його було відправлено для подальшого відбування покарання в установу ВІ-304/118 як колонію поселення УМВС України в Івано-Франківській області, що знаходилася в с. Тростянець Долинського району Івано-Франківської області, куди він прибув 24 вересня 1996 року. 27.12.1996 року, скориставшись тим, що адміністрацією установи його було відпущене для проведення телефонної розмови на переговорний пункт Долинського райвузла зв'язку в м. Долина Івано-Франківської області, ОСОБА_1, маюче на меті ухилитися від подальшого відбування покарання, скоїв втечу та в установу не повернувся.

Підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненому злочині визнав повністю та пояснив, що дійсно вироком Тернопільського міського суду від 30.01.1995 року його було засуджено за ст. 144 ч. 3 КК України (в редакції 1960 року) до 5 років позбавлення волі у ВТК посиленого режиму і з конфіскацією майна. Спочатку він відбував покарання в Шепетівській виправній установі Хмельницької області, а потім був направлений в колонію-поселення в с.Тростянець Долинського району Івано-Франківської області. 27.12.1996 року згідно з його заявою адміністрацією установи він був відпущений на переговорний пункт в м.Долина, щоб зателефонувати до рідних. Вранці 27.12.1996 року він приїхав в м. Долина, однак на переговорний пункт не пішов, а направився на автовокзал, звідки поїхав додому в м. Тернопіль. Там він взяв гроші, закордонний паспорт, купив ваучер і виїхав в Чеську Республіку. Він мав намір ухилитися від подальшого відбування покарання у виді позбавлення волі через сімейні проблеми і саме з цією метою написав заяву адміністрації установи, щоб дали йому дозвіл на телефонні переговори. Приїхавши в Чехію, він зняв квартиру в м.Прага та пізніше неодноразово змінював місця роботи і проживання, однак в Україну жодного разу не приїжджав. 11.11.2010 року він був затриманий чеською поліцією, а пізніше екстрадований в Україну. Просив суд врахувати ту обставину, що він повністю визнав свою вину і в скоєному розкаюється.

Оскільки підсудний повністю визнає свою вину, просить суд не допитувати свідків і не досліджувати інші докази по даній справі, розуміє, що в разі оскарження вироку суду він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку. При цьому його позиція є добровільною та істинною. У вчиненому щиро розкаюється.

За клопотанням підсудного судом визнано за недоцільне дослідження тих обставин справи, які ніким не оспорюються.

Оцінивши всі здобуті та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні втечі з місць позбавлення волі особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ст. 393 ч.1 КК України.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 заявив клопотання про закриття кримінальної справи та звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, оскільки з часу вчинення даного злочину минуло більше 15 років.

Заслухавши думку прокурора, який не заперечив щодо задоволення клопотання та дослідивши матеріали справи, суд вважає, ще заявлене підсудним клопотання підлягає де задоволення, виходячи з наступного:

Згідно за ст. 11-1 ч.2 КПК України суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбачених ч.1 ст.49 КК України, закриває кримінальну справу у зв'язку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.

Статтею 49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минули такі строки: п'ятнадцять років у разі вчинення особливо тяжкого злочину. Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п'ятнадцять років.

По даній справі встановлено, що хоч підсудний ОСОБА_1 і ухилився від суду, однак з часу вчинення ним даного злочину - втечі з місць позбавлення волі 27.12.1996 року, вже минуло п'ятнадцять років, його слід звільнити від кримінальної відповідальності.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 за ст. 393 ч.1 КК України слід закрити у зв'язку із закінченням строків давності, звільнивши його від кримінальної відповідальності.

При цьому суд вважає, що з ОСОБА_1 слід стягнути в дохід держави судові витрати по даній справі - витрати на проведення його екстрадиції з Чеської Республіки в Україну в розмірі 25139,08 грн., оскільки ці витрати та їх розмір повністю підтверджуються долученими до справи фінансовими документами МВС України.

На підставі викладеного, ст.ст. 12, 49 КК України, керуючись ст.ст. 11-1, 282 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 за ст. 393 ч.1 КК України закрити у зв'язку із закінченням строків давності, звільнивши його від кримінальної відповідальності.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою скасувати, звільнивши його з під варти негайно в залі суду.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави відшкодування витрат на проведення його екстрадиції в Україну в розмірі 25139,08 грн., з яких 13849,08 грн. перерахувати Головному управлінню Державного казначейства України в Київській області (м. Київ МФО 821018, ЗКПО О88О3558, р/р 31252272210742, КПКВ 1003020, ККДБ 250010100, військова частина 3066 головного управління внутрішніх військ МВС України, а 11290,00 грн. перерахувати на рахунок МВС України (р/р 3522903700034 код ЗКПО 00032684, МФО 820172, Державна казначейська служба України м. Київ).

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом семи діб з дня її проголошення через Долинський районний суд.