Рішення № 44198746, 13.05.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3111/15 Справа № 201/13857/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Демидова С. О. Доповідач - Черненкова Л.А.

Категорія 52

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 року м. Дніпропетровськ Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Черненкової Л.А.

суддів - Пономарь З.М., Петешенкової М.Ю.

при секретарі - Яловій Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю. Осади» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

24 жовтня 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до державного підприємства "Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю. Осади" про скасування наказу про її звільнення з роботи № 155-к від 10 жовтня 2014 року, поновлення на роботі з 10 жовтня 2014 року, стягнення коштів за час вимушеного прогулу у розмірі середньої заробітної плати та стягнення моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 1989 року вона безперервно працювала у ДП "НДКТІТП ім. Я.Ю. Осади" на різних посадах, а з 01 липня 2013 року заступником директора інституту з наукової роботи. Наказом в. о. директора Стєпанян О.О. № 155-к від 10 жовтня 2014 року її звільнено з роботи за одноразове грубе порушення трудових обов'язків на підставі п.1 ст.41 КЗпП України. Даний наказ позивач вважає незаконним та просила його скасувати, оскільки на її думку, вона на порушувала трудові обов'язки, не мала доган. При прийнятті спірного наказу не проведена службова перевірка, чим порушене її право на надання пояснень, не зазначено у чому полягає грубість порушення, підстави й характер дій чи бездіяльності, суттєвість наслідків порушення трудових обов'язків, особливості причинного зв'язку між порушенням і наслідками, форма вини тощо. Підставою звільнення зазначена лише службова записка Стєпанян О.О., з якою вона не ознайомлена. Крім того, у порушення вимог ст. 252 КЗпП України, звільнена без попередньої згоди органу профспілкового комітету. Вважає, що звільнення є наслідком неупередженого ставлення з боку в. о. директора Стєпанян О.О. Зазначає, що незаконним звільненням їй спричинена моральна шкода, яку вона оцінює у 5000 грн. Згідно уточненого позову від 16 січня 2015 року позивач просила суд визнати незаконним та скасувати наказ № 155-к від 10 жовтня 2014 року про звільнення її з роботи; поновити її з 10 жовтня 2014 року на роботі у відповідача на посаді заступника директора інституту з наукової роботи; стягнути з відповідача на її користь грошові кошти за час вимушеного прогулу у розмірі середньої заробітної плати та допустити негайне виконання судового рішення щодо стягнення 12 984,69 грн. за повні три місяці вимушеного прогулу; стягнути з відповідача на її користь 5 000 грн. компенсації завданої незаконним звільненням моральної шкоди. Враховуючи викладене, посилалась на норми ст.ст. 15,16,23 ЦК України, ст.ст. 235, 237, 252 КЗпП України, просила позов задовольнити.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2015 року ухвалено: в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Державного підприємства "Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю. Осади" про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, вважає за необхідне її задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 з 1989 року безперервно працювала у ДП "НДКТІТП ім.Я.Ю.Осади" на різних посадах, а з 01 липня 2013 року - заступником директора інституту з наукової роботи, що підтверджується копією трудової книжки. На підставі наказу в.о. директора Стєпанян О.О. № 155-к від 10 жовтня 2014 року звільнена з роботи з посади заступника директора з наукової роботи за одноразове грубе порушення трудових обов'язків - на підставі п.1 ст.41 КЗпП України. Підставою звільнення вказана службова записка Стєпанян О.О. 20 березня 2014 року ДП "НДКТІТП ім.Я.Ю.Осади" укладено договір № 633-14-4 з приватною фірмою "КАСКАД ТСВ", предметом якого є виконання інститутом робіт, пов'язаних із розробкою технології виробництва труб та виготовлення дослідної партії труб. Конкретна назва робіт вказана замовником у технічних завданнях (додаток 1), які є невід'ємною частиною договору. Згідно технічного завдання № 1 (а.с. 63), яке є додатком 1 до договору № 633-14-4 від 20 березня 2014 року, інститут повинен виконати розробку параметрів технології та виготовити дослідну партію з давальницької заготовки сплаву ВМ-1 - труби капілярні безшовні холоднодеформовані зі сплаву марки ВМ-1 за технічними умовами - ТУ 14-3-1252-84. Згідно із протоколом погодження ціни, який є додатком 2 до договору, ціна погоджена у розмірі 60 000,00 грн. з ПДВ. Даний договір та додатки до нього завізовані й заступником директора з наукової роботи ОСОБА_2 Службовою запискою від 23 вересня 2014 року № 171 перший заступник директора Стєпанян О.О. на підставі вимоги замовника забажала пояснень від позивача стосовно підписання договору та додатків до нього, згідно із якими робота виконувалася за ТУ 14-3-1252-84, що на момент підписання договору були не актуальними. Згідно службової записки № 167 від 08 вересня 2014 року зав. відділення № 15 інституту Т.М. Кобякової, ТУ14-3-1252-84 були розроблені Трубним інститутом і діяли до 01.04.1990 року. На службову записку Стєпанян О.О. від 23 вересня 2014 року № 171, ОСОБА_2 у службовій записці від 23.09.2014 року № 172 повідомлено, що ТУ 14-3-1252-84 визначені замовником у договорі. Більш актуальних ТУ на даний момент не існує. Сертифікат якості на відповідність ТУ 14-3-1252-84 виготовлених труб нею не візувався. Службовою запискою від 24 вересня 2014 року № 174 перший заступник директора Стєпанян О.О. повідомила, що згідно наказу № 59 від 27 серпня 2013 року заступник директора з наукової роботи повинен перевіряти та візувати договори та додатки до них. Повідомила, що більш актуальні ТУ, аніж 14-3-1252-84 існують. Вони затверджені та зареєстровані в інституті у 2012 році. Даною інформацією, вона (ОСОБА_2) як заступник директора з наукової роботи, повинна була володіти чи уточнити її у відділі № 15, яким керує. Повідомила, що існує ДСТУ (копія титульного листа додана до службової записки) на капілярні труби, розмірний ряд яких включає розмір 3,6*0,15 мм, який можна було використовувати при виконанні робіт. Також у службовій записці зажадані пояснення стосовно підписання договору за заниженою ціною. На дану службовою записку ОСОБА_2 у службовій записці від 25 вересня 2014 року № 175 повідомлено, що більш актуальні ТУ У 24.4-33338597-005:2012 дійсно зареєстровані в інституті у 2012 році. Їх власником є ТОВ "Дніпровський завод спеціальних труб". Інші підприємства не мають права виготовляти продукцію за цими ТУ без дозволу власника. Також інститут не має права передавати копії ТУ третім особам. Повторно повідомлено, що ТУ 14-3-1252-84 визначені замовником у договорі. Стосовно ДСТУ (копія титульного листа) повідомлено, що у даних ДСТУ зазначені види сталі та сплавів, які використовуються при виготовленні продукції. Вони не відповідають матеріалу труб, виготовлених по договору № 633-14-4. У відповідь, службовою запискою від 26 вересня 2014 року № 178 перший заступник директора Стєпанян О.О. повідомила, що позивач, як заступник директора з наукової роботи, не мала право приймати замовлення по неактуальним ТУ. Виготовляти продукцію по ТУ, належним ТОВ "Дніпровський завод спеціальних труб" інститут мав право. Досить було отримати дозвіл власника, але ця можливість була проігнорована. Необхідно було включити в договір розробку належних ТУ і простежити за ходом виконання роботи, остаточним її результатом. Згідно ДСТУ 2012 року за узгодженням виробника зі споживачем допускається виготовлення труб із сталей і сплавів інших марок (п. 2.1.), і тому марку сплаву і механічні властивості труб в такому випадку треба було виставляти як додаткові вимоги до договору у вигляді специфікації або технічного завдання. Згідно договору було виготовлена дослідна партія у кількості 50 м. при цьому була розроблена технологія їх виготовлення. Загальновідомо, що вартість експериментальних та дослідних партій труб дорожче, ніж промислових. В договорі та в додатках, інших документах не відображена вартість інтелектуальної діяльності. Договір є завідомо збитковим при узгодженій в протоколі ціні 60,0 тис. з ПДВ, так як не покриває витрат лабораторії 300 на його виконання. Так, витрати на виготовлення становлять 75,26 тис. грн. Збиток інституту складає 15,26 тис. грн. Сторонами не заперечується, що нові ТУ У 24.4-33338597:005-2012 "Труби безшовні тонкостінні малих діаметрів з молібденових та ніобієвих сплавів" у 2012 році були зареєстровані та стверджені у ДП "НДКТІТП ім. Я.Ю.Осади". ТОВ "Дніпропетровський завод спеціальних труб" на запит інституту листом від 29.09.2014 року № 471-14/2-ДЗ повідомлено, що він дійсно є власником ТУ У 24.4-33338597:005-2012. Проте інститут з березня по вересень 2014 року не звертався із запитом про дозвіл на їх використання. Наказом № 85-к від 01 липня 2013 року ОСОБА_2 була призначена на посаду заступника директора з наукової роботи і їй було доручено управління усіма науковими підрозділами інституту, а також фінансово-економічним департаментом з питань договірної та економічної діяльності наукових підрозділів. Наказом № 59 від 27 серпня 2013 року інституту "Про встановлення обов'язкової перевірки та візування фахівцями ДП "НДТІ" договорів та всіх супутніх до договорів документів" та додатком до наказу № 1 встановлений обов'язок заступника директора з наукової роботи підприємства перевіряти договори, додаткові угоди, акти виконаних робіт шляхом проставлення підпису, зазначення прізвища, посади. З даним наказом позивач ознайомлена під підпис. Згідно посадової інструкції заступника директора з наукової роботи від 20 червня 2013 року, з якою позивач ознайомлена 01 липня 2013 року, заступник директора з наукової роботи координує діяльність підпорядкованих йому підрозділів, забезпечує використання в їх діяльності досягненням вітчизняної та зарубіжної науки і техніки, патентних і науково-інформаційних матеріалів, обчислювальної та організаційної техніки та прогресивних методів виконання робіт, здійснення виконуваних розробок технічним завданням, стандартам та іншим нормам, а також узгодження технічної документації із співвиконавцями і замовниками; здійснює керівництво роботою з дослідної перевірки результатів досліджень і розробок, укладання договорів на виконання робіт сторонніми організаціями та надання науково - методичної допомоги підприємствам і установам (розділ ІІ). Відповідно до розділу IV посадової інструкції заступник директора інституту з наукової роботи несе відповідальність за якісне та своєчасне виконання посадових обов'язків. Заступник директора з наукової роботи зобов'язана знати наукові методи проведення дослідних робіт, технічних розробок та їх експериментальної перевірки; порядок укладання та виконання господарських договорів (розділ V).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що заступник директора по науковій роботі ОСОБА_2, будучи обізнаною про наявність нових ТУ У 24.4-33338597:005-2012 "Труби безшовні тонкостінні малих діаметрів з молібденових та ніобієвих сплавів", які зареєстровані в ДП "НДКТІТП ім. Я.Ю.Осади" з 2012 року, не вжила заходів щодо узгодження даних ТУ із замовником у договорі, не запропонувала замовнику їх застосування, як більш нових. Хоча, виходячи із вимог посадової інструкції, повинна була забезпечити здійснення робіт у відповідності до досягнень у науковій діяльності та врахувати прогресивні методи роботи. Фактично, враховуючи покладені наказом № 59 від 27 серпня 2013 року та посадовою інструкцією на заступника директора по науковій роботі вимоги до виконанні трудових обов'язків, візуючи договір № 633-14-4 та додатки, засвідчила здійснення виконуваної роботи відповідному та необхідному стандарту. Разом із тим, згідно листа ТОВ "Дніпропетровський завод спеціальних труб" від 28 серпня 2014 року №426-14/1-ДЗ, ринкова вартості труб, виготовлених за ТУ У 24.4-33338597-005:12 становить 4 000,00 грн. та 6 000,00 грн. за 1 м. ТУ 14-3-1252-84 є не актуальними на сьогоднішній день.За підрахунками інституту, від виконання договору збиток, в результаті перевищення витрат на виготовлення труб за ТУ 14-3-1252-84 над доходом від їх реалізації склав 15,26 тис. грн. В даному випадку позивачем були порушені трудові обов'язки, визначені п.4 та п.6 Розділу II, Розділ IV та V посадової інструкції від 27 червня 2013 року. Таке порушення позивачем скоєно одноразово. Дане порушення мало вплив на припинення взаємовідносин по договору та призвело до понесення збитків інституту. Звільнення застосовано органом, якому надано право прийняття на роботу працівника, в даному випадку в.о. директора підприємства. Дисциплінарне стягнення застосовано безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення (виявлено 08.09.2014 року, звільнено 10.10.2014 року), але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. До застосування дисциплінарного стягнення власник в.о. директора зажадала від ОСОБА_2 письмових пояснень, які нею були неодноразово надані. Слід зазначити, що чинним законодавством не передбачено обов'язкове проведення службової перевірки, як на те вказує позивач. Таким чином, ОСОБА_2 звільнено з додержанням вимог ст.ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України. Щодо погодження звільнення із профспілковим комітетом. Згідно листа профспілкового комітету інституту від 22. листопада 2014 № 271, позивач є членом профспілкового комітету з 19 квітня 2012 року. За приписами п. 7 ч. 1 ст. 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації допускається у випадках, зокрема, звільнення керівника підприємства, його заступника. Отже, даною нормою чітко встановлено, що при звільненні заступника керівника установи згода профспілкової організації не потрібна. За таких обставин, суд доходить висновку, що позивача звільнено із займаної посади із дотриманням порядку звільнення. У зв'язку із відсутністю порушеного права позивача з боку відповідача, підстави для виплати середньої заробітної плати відсутні. Судом не встановлена наявність протиправності дій відповідача, які б могли призвести до моральних чи фізичних страждань, втрат немайнового характеру. До того ж позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому моральної шкоди як такої.

Судова колегія не погоджується із такими висновками суду першої інстанції у зв'язку з тим, що судом неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, наявна невідповідність висновків суду обставинам справи, неповнота з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведені обставини, які мають значення для справи та які суд вважав встановленими; суд першої інстанції не визначився зі спірними правовідносинами, не застосував закон, який регулює спірні правовідносини, у зв'язку з чим помилково неправильно ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

При вирішенні спору суд першої інстанції не взяв до уваги, що наказ про звільнення не має опису порушення, а те порушення, яким обґрунтовувались заперечення відповідача, пов'язане з візуванням договору, зокрема, як позивачем, так і іншими особами, в тому числі - Стєпанян О.О., та який укладався між керівником відповідача та замовником від 20 березня 2014 року.

Суд першої інстанції не з'ясував належним чином чи є візування вказаного договору грубим порушенням трудових обов'язків зі сторони позивача та допустився припущення щодо дотримання роботодавцем строків притягнення до дисциплінарної відповідальності відносно позивача.

Крім того, суд не врахував, що відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, та у зв'язку з цим не перевірив зазначених обставин.

Суд першої інстанції не врахував вимоги КЗпП Українита Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", якими передбачено, що у разі звільнення необхідна попередня згода виробничого профспілкового органу. Не взято також до уваги те, що постановою Пленуму Верховного Суду України N 9 від 6 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів"передбачено, що у тих випадках, коли крім додержання загальних вимог щодо порядку звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу згідно з чинним законодавством на звільнення певних категорій працівників необхідна згода відповідного органу, вона має бути і у випадку, коли за ст. 431 КЗпПдопускається звільнення без згоди профспілкового органу.

У п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 6.11.1992 рокувказано, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43і 431 КЗпП України. Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві, і членом якої є працівник. Відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.

Відповідно до ч. 3 ст. 41 зазначеного Законузвільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів, його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок).

Суд першої інстанції не врахував, що дотримання вимог частини другої ст. 252 КЗпП України є обов'язковим і у тих випадках, коли відповідно до ст. 43-1 КЗпП України звільнення працівників з ініціативи власника або уповноваженого ним органу провадиться без згоди профспілкового комітету.

Не звернув увагу районний суд і на те, що в матеріалах справи є довідка профспілкового комітету відповідача від 22.10.2014 року № ПК-13 про те, що позивач являлась членом профспілкового комітету до часу звільнення з інституту (а.с.12) та довідка профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Дніпропетровської обласної організації профспілки обласного комітету від 22.10.2014 року № 274 про те, що адміністрація ДП «НДТІ» не зверталась в обласну організацію профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України з поданням про надання згоди на звільнення ОСОБА_2, чим порушені вимоги ст. 252 КЗпП України (а.с.13).

При вирішенні спору суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для визнання незаконним наказу про звільнення позивача з роботи № 155-к від 10 жовтня 2014 року та поновлення її на роботі.

У рішенні суду першої інстанції відсутнє належне обґрунтування відмови у задоволенні позову.

Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п.п.1-4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує, ухвалює нове рішення з наступних підстав.

Спірні правовідносини між сторонами справи виникли щодо законності звільнення з роботи позивача за п. 1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків.

Судова колегія встановила і це підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_2 з 1989 року працювала у ДП "НДКТІТП ім.Я.Ю.Осади" на різних посадах, а з 01 липня 2013 року - заступником директора інституту з наукової роботи, що підтверджується наказом від 01.07.2013 року № 85-к (а.с.55).

Згідно до наказу № 155-к від 10 жовтня 2014 року державного підприємства «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю.Осади» ОСОБА_2 заступник директора з наукової роботи звільнена 10 жовтня 2014 року за одноразове грубе порушення трудових обов'язків п.1 ст.41 КЗпП України на підставі службової записки О.О.Стєпанян та цей наказ за підписом в.о. директора ДП НДТІ ім. Я.Ю.Осади Стєпанян О.О. (а.с.6).

В даному наказі відсутній опис порушення звільненого працівника.

Не зазначена дата службової записки, яка стала підставою для звільнення.

В матеріалах справи є службові записки, як ОСОБА_2, так і Стєпанян О.О. від 14.09.2014 року (а.с.35), від 26.09.2014 року (а.с.42-43), та вони не стосуються питання звільнення працівника, по суті є перепискою вказаних осіб між собою, та це не може бути підставою для звільнення працівника за п.1 ст.41 КЗпП України.

Заперечення відповідача містить опис одноразового грубого порушення позивачем своїх трудових обов'язків, а саме: 20 березня 2014 року ДП "НДКТІТП ім.Я.Ю.Осади" з приватною фірмою "КАСКАД ТСВ" було укладений договір № 633-14-4, відповідно до умов якого інститут повинен був виконати роботи, пов'язані із розробкою технології виробництва труб та виготовити дослідну партію труб за технічними умовами - ТУ 14-3-1252-84. А 23 вересня 2014 року з'ясовано, що роботи виконані за ТУ 14-3-1252-84, які на момент підписання договору були не актуальними і виконувати роботи за вказаними технічними умовами інститут не мав права. Для з'ясування даного факту 23 вересня 2014 року перший заступника директора Стєпанян О.О. звернулася зі службовою запискою до ОСОБА_2 з проханням надати пояснення, на що 23 вересня 2014 року позивач пояснила, що більш актуальних технічних умов на цей різновид труб не існує. Вважає, що заступник директора з наукової роботи припустила грубу помилку, не застосувавши необхідні технічні умови, затверджені та зареєстровані в інституті у 2012 році, власником яких є ТОВ "Дніпропетровський завод спеціальних труб". За дозволом на використання подібних ТУ до ТОВ "Дніпропетровський завод спеціальних труб" в період з березня по вересень 2014 року інститут не звертався. На підставі листа ТОВ "Дніпропетровський завод спеціальних труб" від 28 серпня 2014 року №426-14/1-ДЗ, в якому підтверджена реальна ринкова вартості аналогічного продукту, виявлено, що роботи виконані за заниженими цінами. Договір виявився збитковим і не покрив витрати лабораторії на його виконання. Сума витрат лабораторії склала 75 000,26 грн., в той час як вартість роботи за договором - 60 000 грн. з ПДВ. Посадова інструкція заступника директора інституту з наукової роботи містить перелік її функціональних обов'язків, які повинні бути дотримані при укладанні та виконанні договору. Наказом № 59 від 27.08.2013 року "Про встановлення обов'язкової перевірки та візування фахівцями ДП "НДТІ" договорів та всіх супутніх до договорів документів, на позивача покладено обов'язок перевіряти та візувати договори, додаткові угоди, акти виконаних робіт.

Судова колегія встановила, і це підтверджується матеріалами справи, що згідно договору № 633-14-4 від 20 березня 2014 року, укладеного між замовником приватною фірмою "КАСКАД ТСВ" та виконавцем ДП "НДКТІТП ім.Я.Ю.Осади" в особі директора Горгулі С.І. щодо того, що замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи, пов'язані з розробкою технології виробництва труб та виготовлення дослідної партії труб, та конкретну назву роботи зазначено замовником в Технічному завданні, яке є невід`ємною частиною цього договору (а.с. 62-64). Договір підписано сторонами договору та завізовано першим заступником директора ДП "НДКТІТП ім.Я.Ю.Осади" - Стєпанян О.О., заступником директора з наукової роботи - ОСОБА_2, радником директора по юридичним питанням - Краль О.В., головним бухгалтером - Вишневською О.І., керівником НІП - Туренковим Н.М. (а.с.62 зворот). Технічне завдання та специфікацію до цього договору підписано сторонами договору, та не завізовано вказаними сторонами. В Технічному завданні № 1 до вказаного договору (а.с. 63) замовником визначено замовлення саме на труби за технічними умовами - ТУ 14-3-1252-84.

Згідно актам здачі-прийому роботи за вказаним договором від 30.04.2014 року та від 25.07.2014 року (а.с.90-91), які підписані сторонами договору та завізовані, зокрема, першим заступником директора Стєпанян О.О., умови договору виконані, та претензій замовника не має. Вказані акти не підписувала позивач.

З матеріалів справи не вбачається, що зазначений договір спричинив відповідачу збитки або іншу шкоду, та судова колегія вважає в цій частині доводи відповідача надуманими.

Згідно посадової інструкції заступника директора з наукової роботи від 20 червня 2013 року, з якою позивач ознайомлена 01 липня 2013 року, заступник директора з наукової роботи координує діяльність підпорядкованих йому підрозділів, забезпечує використання в їх діяльності досягненням вітчизняної та зарубіжної науки і техніки, патентних і науково-інформаційних матеріалів, обчислювальної та організаційної техніки та прогресивних методів виконання робіт, здійснення виконуваних розробок технічним завданням, стандартам та іншим нормам, а також узгодження технічної документації із співвиконавцями і замовниками; здійснює керівництво роботою з дослідної перевірки результатів досліджень і розробок, укладання договорів на виконання робіт сторонніми організаціями та надання науково - методичної допомоги підприємствам і установам (розділ ІІ). Відповідно до розділу IV посадової інструкції заступник директора інституту з наукової роботи несе відповідальність за якісне та своєчасне виконання посадових обов'язків. Заступник директора з наукової роботи зобов'язана знати наукові методи проведення дослідних робіт, технічних розробок та їх експериментальної перевірки; порядок укладання та виконання господарських договорів (розділ V) - а.с.56.

За положеннями п. 1 ст. 41 КЗпП Українитрудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами.

Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та істотності наслідків порушення трудових обов'язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов'язку, який входить до кола його трудових обов'язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов'язку за встановлених судом фактичних обставинах справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв'язку між невиконанням працівником трудових обов'язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.

Аналізуючи докази у справі, судова колегія дійшла висновку, щодо відсутності правових підстав вважати, що в діях позивача по візуванню договору № 633-14-4 від 20 березня 2014 року є одноразове грубе порушення трудових обов'язків.

Доводи відповідача про те, що 23 вересня 2014 року з'ясовано, що роботи виконані за ТУ 14-3-1252-84, які на момент підписання договору були не актуальними і виконувати роботи за вказаними технічними умовами інститут не мав права, - спростовуються матеріалами справи, оскільки інших технічних умов розробки труб у відповідача не було на період укладеного договору, замовник визначив своє замовлення саме на вказані технічні умови, які відповідач вправі був виконувати, а зазначені візи Стєпанян О.О. (яка підписала наказ про звільнення позивача) вказаного договору та актів виконання робіт свідчать про обізнаність її про обставини укладення та виконання вказаного договору.

Звільнення за п. 1 ст. 41 Кодексу є дисциплінарним стягненням і тому при звільненні мають бути додержані правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, що передбачені статтями 147 - 149 КЗпП України.

Аналізуючи докази у справі, судова колегія дійшла висновку, що порядок звільнення позивача порушено відповідачем.

Відповідно до вимог статті 148 КЗпП України, - дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Згідно до статті 149 КЗпП України щодо порядку застосування дисциплінарних стягнень, де зазначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Судова колегія, переглядаючи справу в апеляційному порядку, дійшла висновку, що відповідач порушив вимоги статті 148 КЗпП України, оскільки порушено строк притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача тому, що відповідач достеменно знав про обставини укладення договору від 20.03.2014 року, однак застосував дисциплінарну відповідальність 10.10.2014 року у вигляді звільнення, тобто за перебігом більш ніж шість місяців, порушивши при цьому порядок встановлений ст. 149 КЗпП України, не зажадавши своєчасно від позивача пояснення, та при обранні виду стягнення не врахувавши ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Видаючи наказ про звільнення позивача із займаної посади, відповідач порушив порядок звільнення, а саме не отримав попередньої згоди профспілкового комітету на звільнення.

Статтею 431 КЗпП Українипередбачено, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадку звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також: службових осіб митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службових осіб державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого та регіонального самоврядування, а також: громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян.

Позивач на час звільнення займала посаду заступника директора з наукової роботи та була членом профспілкового комітету первинної профспілкової організації на державному підприємстві «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю. Осади» з 19.04.2012 року (а.с.177,179-180), отже, відповідач повинен був погодити її звільнення із займаної посади з профспілковим органом відповідно до вимог закону.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 252 КЗпП України, якою передбачено, що звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також: вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний термін обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником.

Судом апеляційної інстанції під час розгляду справи направлені листи до первинної та обласної профспілкової організації про надання згоди на звільнення позивача із займаної посади. Під час розгляду судом апеляційної інстанції подання адміністрації відповідача до профспілкового комітету про надання згоди на звільнення позивача із займаної посади було здійснено 16.03.2015 року (а.с.173).

Відповідно до протоколу № 06 засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації на державному підприємстві «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю. Осади» від 19 березня 2015 року надано згоду на звільнення заступника директора з наукової роботи ОСОБА_2 по п.1 ст.41 КЗпП України (а.с.178), оскільки звільнення її не пов'язано з виконанням нею функцій члена профспілкового комітету.

Відповідно до постанови № Пр-3 від 26 березня 2015 року профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Дніпропетровської обласної організації профспілки обласного комітету, - скасовано постанову профспілкового комітету первинної профспілкової організації на державному підприємстві «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю. Осади» від 19 березня 2015 року про надання згоди на звільнення ОСОБА_2; у наданні згоди на звільнення ОСОБА_2 на підставі п.1 ст.41 КЗпП України - відмовлено (а.с.186-188).

Аналізуючи докази у справі, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги про визнання незаконним наказу № 155-к від 10 жовтня 2014 року про звільнення з роботи ОСОБА_2 з посади заступника директора з наукової роботи державного підприємства «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю. Осади» за одноразове грубе порушення трудових обов'язків за п.1 ст.41 КЗпП України та про поновлення на роботі - підлягають задоволенню, оскільки звільнення здійснено відповідачем без законної підстави та з порушенням порядку, установленого законом.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП Україниу разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції Українита статті 2401 КЗпП Українидає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП Українипрацівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

Оскільки суд прийшов до висновку про незаконність звільнення позивача, то вона підлягає поновленню на роботі і на її користь слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день розгляду справи у суді виходячи з середньої місячної заробітної плати у розмірі 201,10 грн. згідно довідки відповідача про доходи за останні два повних місяців роботи позивача (а.с.11) за період з 10.10.2014 року по 13.05.2015 року, тобто за 146 днів, що складає суму 29 360,60 гривень (201,10 х 146 =29 360,60).

Згідно ст. 237-1 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен відшкодувати заподіяну моральну шкоду працівнику, якщо порушення його законних прав привели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порушення відповідачем законних прав позивача при її звільненні судом апеляційної інстанції встановлено, а таким чином, є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача і сум у відшкодування моральної шкоди.

Судова колегія вважає, що має місце порушення трудових прав позивача внаслідок незаконного звільнення у зв'язку з чим їй було завдано моральну шкоду згідно до вимог статті 237-1 КЗпП України, але розмір відшкодування моральної шкоди позивач зазначила занадто завеликий в розмірі 5 000 грн., що не відповідає обставинам справи.

Судова колегія оцінює спричинену моральну шкоду позивачу незаконним звільненням на суму у розмірі 500 гривень. В іншій частині позову про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Стосовно інших позовних вимог щодо скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі із зазначенням дати 10.10.2014 року, негайне виконання рішення щодо стягнення 12 984,69 грн. за повні три місяці вимушеного прогулу, то судова колегія вважає, що ці вимоги не підлягають задоволенню оскільки є безпідставними, не ґрунтуються на вимогах закону.

На підставі ст. 88 ЦПК України ч.5, - якщо суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення то відповідно змінює розподіл судових витрат.

У разі задоволення позову, з урахуванням того, що позивач звільнений за законом від сплати судових витрат за трудовим спором, то судові витрати по справі пропорційно задоволеним вимогам підлягають стягненню з відповідача на користь держави в сумі 537,21 грн. (судовий збір 293,61 грн.(вимоги матеріального характеру із суми 29 360,60 грн.) + судовий збір 243,60 грн. (вимоги немайнового характеру) = 537,21 грн.).

Керуючись ст.ст.303,307, п.п.1-4 ч.1 ст.309, ст.316, ч.1 ст.218 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2015 року - скасувати з ухваленням нового рішення.

Задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_2 до державного підприємства «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю. Осади» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Визнати наказ № 155-к від 10 жовтня 2014 року про звільнення з роботи ОСОБА_2 з посади заступника директора з наукової роботи державного підприємства «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю. Осади» за одноразове грубе порушення трудових обов'язків за п.1 ст.41 КЗпП України - незаконним.

Поновити ОСОБА_2 на роботі державного підприємства «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю. Осади» на посаді заступника директора з наукової роботи.

Стягнути з державного підприємства «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю. Осади», яке знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ -5, 49600, вул. Пісаржевського,1-а та має ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 05757883, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: м. Дніпропетровськ, 49010, АДРЕСА_1 в рахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10 жовтня 2014 року по день розгляду справи 13 травня 2015 року в розмірі 29 360, 60 гривень (двадцять дев'ять тисяч триста шістдесят гривень 60 копійок) та сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначена апеляційним судом без утримання податку та інших обов'язкових платежів; в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 гривень (п'ятсот гривень).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Стягнути з державного підприємства «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю. Осади» на користь держави судовий збір у розмірі 537,21 гривень (п'ятсот тридцять сім гривень 21 копійок).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя Л.А. Черненкова

Судді М.Ю. Петешенкова

З.М. Пономарь