Ухвала суду № 44194169, 18.05.2015, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі

головуючий суддя: Хилевич С.В.

суддів: Собіна І.М., Оніпко О.В.

секретар судового засідання: Шептицька С.С.

за участі: представника відповідачів,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення Рівненського міського суду від 26 березня 2015 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Рівненського міського суду від 26 березня 2015 року позов Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк" або Банк) задоволено частково:

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь ПАТ "УкрСиббанк", код ЄДРПОУ 09807750, заборгованість за договором кредиту №11223751000 від 26.09.2007 року в сумі 11 073, 31 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 175 804, 63 гривні, та пеню в сумі 467 гривень;

Стягнуто з відповідачів на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за договором кредиту №11365506000 від 26.06.2008 року в сумі 1 947, 81 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 30 924, 27 гривень, та пеню в сумі 153 гривні;

Стягнуто з відповідачів на користь ПАТ "УкрСиббанк" 2 124, 54 гривні судового збору.

У поданій на рішення суду апеляційній скарзі позивач покликається на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

На її обґрунтування зазначалось про неправильність висновків суду щодо зменшення розміру нарахованої пені, урахувавши майновий стан поручителя та залишивши без уваги майновий стан позичальника - ОСОБА_1 У зв'язку з цим судом хибно застосовано норми ч. 3 ст. 551 ЦК України, а при ухваленні оскаржуваного рішення порушено вимоги ст. 212 ЦПК України щодо оцінки доказів.

На порушення правил ст.ст. 1054, 192, 533 ЦК України, ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", правової позиції, що висловлена постановою Верховного Суду України від 24.09.2014 року у справі №6-145цс14, судом стягнуто кредитну заборгованість у національній валюті - гривні, тоді як необхідно стягнути заборгованість у валюті, в якій видавався кредит, тобто доларах США.

З цих підстав просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове - про стягнення повного розміру пені за невиконання зобов'язань та заборгованість за кредитними договорами в іноземній валюті.

Іншими особами рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалося.

Заслухавши доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи Банку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Частково задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції правильно виходив з доведеності та обґрунтованості позову, оскільки відповідачами не виконано зобов'язань за кредитними договорами, що передбачає їхню солідарну відповідальність як боржника та поручителя, а тому з урахуванням наявності підстав для зменшення розміру пені стягнуто з них на користь ПАТ "УкрСиббанк" спірну заборгованість в іноземній валюті, в якій правомірно було отримано кредит.

Матеріалами справи встановлено, що 26 вересня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (після зміни назви - ПАТ "УкрСиббанк") та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №11223751000, за умовами якого Банк надав, а позичальник отримала 21 000 доларів США кредитних коштів, які зобов'язалася належним чином їх використовувати і повернути в строк не пізніше 22 вересня 2017 року, а також сплатити плату за кредит у порядку та в терміни, що встановлені графіком погашення, та 12, 90 процентів річних за користування кредитними коштами, якщо не буде застосовано іншого порядку повернення кредиту (а.с. 12-18).

26 червня 2008 року між ними також укладено договір про надання споживчого кредиту №11365506000, за яким кредитодавець надав позичальнику 4 500 доларів США кредитних коштів зі сплатою 15, 00 процентів річних за користування коштами кожного місяця. ОСОБА_1 зобов'язалася повернути кредит в порядку та в терміни, що встановлені графіком погашення, але у будь-якому випадку повернути кошти не пізніше 20 червня 2017 року, якщо не буде застосовано інший порядок повернення кредиту (а.с. 22-27).

З метою забезпечення повернення ОСОБА_1 коштів за кредитними зобов'язаннями між Банком та ОСОБА_2 26 вересня 2007 року укладено договір поруки №145031 та 26 червня 2008 року - договір поруки №214107, за умовами яких поручитель зобов'язався відповідати солідарно за виконання позичальником усіх його зобов'язань, що набуті із зазначених кредитних договорів (а.с. 30-31; 32-33).

В зв'язку з порушенням позичальником кредитних зобов'язань станом на 18 жовтня 2014 року заборгованість по поверненню кредитних коштів за договором від 26.09.2007 року №11223751000 складала 10 700, 24 доларів США, з яких: 9 799, 65 доларів США - кредитна заборгованість, у т.ч. прострочена заборгованість - 1 399, 65 доларів США; 900, 59 доларів США - прострочена заборгованість про процентах. 19 листопада 2014 року відповідачам надіслано письмові вимоги про сплату протягом 31 календарного дня з дати одержання повідомлення простроченої заборгованості і простроченої заборгованості за процентами (а.с. 38-39; 40-41).

23 січня 2015 року ПАТ "УкрСиббанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про солідарне стягнення за кредитним договором №11223751000 від 26.09.2007 року 11 073, 31 доларів США, що становило 175 804, 63 гривень відповідно до офіційного курсу Національного банку України, та 4 671, 97 гривень пені, а також за кредитним договором №11365506000 від 26.06.2008 року 1 947, 81 доларів США, що становило 30 924, 27 гривень відповідно до офіційного курсу Національного банку України, та 1 053, 09 гривень пені (а.с. 2-5).

Відповідно до ст.ст. 1054, 1050, 526, 527, 530 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Повно і правильно з'ясувавши обставини справи та застосувавши до спірних відносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню, суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив позов, стягнувши з відповідачів на користь Банку заборгованість за договором кредиту №11223751000 від 26.09.2007 року в сумі 11 073, 31 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 175 804, 63 гривні, та пеню в сумі 467 гривень, а також заборгованість за договором кредиту №11365506000 від 26.06.2008 року в сумі 1 947, 81 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 30 924, 27 гривень, та пеню в сумі 153 гривні.

Доводи апеляційної скарги про незаконність визначення суми заборгованості у національній валюті замість стягнення заборгованості в іноземній валюті, в якій надавався кредит, є необґрунтованими з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як убачається з позовної заяви, позивач вимагав солідарно стягнути з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ПАТ "УкрСиббанк" 11 073, 31 доларів США заборгованості за кредитом і процентах, що є еквівалентним за курсом Національного банку України 175 804, 63 гривень, та 4 671, 97 гривень пені (за договором від 26.09.2007 року №11223751000) і 1 947, 81 доларів США заборгованості за кредитом і процентах, що є еквівалентним 30 924, 27 гривень, та 1 053, 09 гривень пені (за договором від 26.06.2008 року №11365506000).

З резолютивної частини оскаржуваного рішення видно, що сума заборгованості стягнута у доларах США, з переведенням її в національну валюту cтаном на 26 березня 2015 року, тобто на день ухвалення рішення, як того і вимагав позивач.

Не можна погодитися і з доводами автора скарги про хибність висновків щодо зменшення розміру неустойки на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Відповідно до зазначених вимог закону розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При зменшенні розміру неустойки міський суд правильно врахував те, що ОСОБА_2 є пенсіонером, хворіє, отримує щомісячну пенсію, середньомісячний розмір якої становить 1 572, 28 гривень, відповідачі мають на утриманні дитину - дочку ОСОБА_3, яка навчається у вищому навчальному закладі, плата за що складає 19 490 гривень щорічно, тобто мають періодичні значні матеріальні витрати (а.с. 79; 80-81; 83; 84-84, зв.; 85, 86).

Викладені обставини обґрунтовано визнано судом підставами для застосування до спірних відносин норм ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Згідно з п. 6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є справедливість, добросовісність та розумність.

Підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" відхилити, а рішення Рівненського міського суду від 26 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді:

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі

головуючий суддя: Хилевич С.В.

суддів: Собіна І.М., Оніпко О.В.

секретар судового засідання: Шептицька С.С.

за участі: представника відповідачів,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення Рівненського міського суду від 26 березня 2015 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Рівненського міського суду від 26 березня 2015 року позов Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк" або Банк) задоволено частково:

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь ПАТ "УкрСиббанк", код ЄДРПОУ 09807750, заборгованість за договором кредиту №11223751000 від 26.09.2007 року в сумі 11 073, 31 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 175 804, 63 гривні, та пеню в сумі 467 гривень;

Стягнуто з відповідачів на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за договором кредиту №11365506000 від 26.06.2008 року в сумі 1 947, 81 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 30 924, 27 гривень, та пеню в сумі 153 гривні;

Стягнуто з відповідачів на користь ПАТ "УкрСиббанк" 2 124, 54 гривні судового збору.

У поданій на рішення суду апеляційній скарзі позивач покликається на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

На її обґрунтування зазначалось про неправильність висновків суду щодо зменшення розміру нарахованої пені, урахувавши майновий стан поручителя та залишивши без уваги майновий стан позичальника - ОСОБА_1 У зв'язку з цим судом хибно застосовано норми ч. 3 ст. 551 ЦК України, а при ухваленні оскаржуваного рішення порушено вимоги ст. 212 ЦПК України щодо оцінки доказів.

На порушення правил ст.ст. 1054, 192, 533 ЦК України, ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", правової позиції, що висловлена постановою Верховного Суду України від 24.09.2014 року у справі №6-145цс14, судом стягнуто кредитну заборгованість у національній валюті - гривні, тоді як необхідно стягнути заборгованість у валюті, в якій видавався кредит, тобто доларах США.

З цих підстав просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове - про стягнення повного розміру пені за невиконання зобов'язань та заборгованість за кредитними договорами в іноземній валюті.

Іншими особами рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалося.

Заслухавши доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи Банку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Частково задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції правильно виходив з доведеності та обґрунтованості позову, оскільки відповідачами не виконано зобов'язань за кредитними договорами, що передбачає їхню солідарну відповідальність як боржника та поручителя, а тому з урахуванням наявності підстав для зменшення розміру пені стягнуто з них на користь ПАТ "УкрСиббанк" спірну заборгованість в іноземній валюті, в якій правомірно було отримано кредит.

Матеріалами справи встановлено, що 26 вересня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (після зміни назви - ПАТ "УкрСиббанк") та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №11223751000, за умовами якого Банк надав, а позичальник отримала 21 000 доларів США кредитних коштів, які зобов'язалася належним чином їх використовувати і повернути в строк не пізніше 22 вересня 2017 року, а також сплатити плату за кредит у порядку та в терміни, що встановлені графіком погашення, та 12, 90 процентів річних за користування кредитними коштами, якщо не буде застосовано іншого порядку повернення кредиту (а.с. 12-18).

26 червня 2008 року між ними також укладено договір про надання споживчого кредиту №11365506000, за яким кредитодавець надав позичальнику 4 500 доларів США кредитних коштів зі сплатою 15, 00 процентів річних за користування коштами кожного місяця. ОСОБА_1 зобов'язалася повернути кредит в порядку та в терміни, що встановлені графіком погашення, але у будь-якому випадку повернути кошти не пізніше 20 червня 2017 року, якщо не буде застосовано інший порядок повернення кредиту (а.с. 22-27).

З метою забезпечення повернення ОСОБА_1 коштів за кредитними зобов'язаннями між Банком та ОСОБА_2 26 вересня 2007 року укладено договір поруки №145031 та 26 червня 2008 року - договір поруки №214107, за умовами яких поручитель зобов'язався відповідати солідарно за виконання позичальником усіх його зобов'язань, що набуті із зазначених кредитних договорів (а.с. 30-31; 32-33).

В зв'язку з порушенням позичальником кредитних зобов'язань станом на 18 жовтня 2014 року заборгованість по поверненню кредитних коштів за договором від 26.09.2007 року №11223751000 складала 10 700, 24 доларів США, з яких: 9 799, 65 доларів США - кредитна заборгованість, у т.ч. прострочена заборгованість - 1 399, 65 доларів США; 900, 59 доларів США - прострочена заборгованість про процентах. 19 листопада 2014 року відповідачам надіслано письмові вимоги про сплату протягом 31 календарного дня з дати одержання повідомлення простроченої заборгованості і простроченої заборгованості за процентами (а.с. 38-39; 40-41).

23 січня 2015 року ПАТ "УкрСиббанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про солідарне стягнення за кредитним договором №11223751000 від 26.09.2007 року 11 073, 31 доларів США, що становило 175 804, 63 гривень відповідно до офіційного курсу Національного банку України, та 4 671, 97 гривень пені, а також за кредитним договором №11365506000 від 26.06.2008 року 1 947, 81 доларів США, що становило 30 924, 27 гривень відповідно до офіційного курсу Національного банку України, та 1 053, 09 гривень пені (а.с. 2-5).

Відповідно до ст.ст. 1054, 1050, 526, 527, 530 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Повно і правильно з'ясувавши обставини справи та застосувавши до спірних відносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню, суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив позов, стягнувши з відповідачів на користь Банку заборгованість за договором кредиту №11223751000 від 26.09.2007 року в сумі 11 073, 31 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 175 804, 63 гривні, та пеню в сумі 467 гривень, а також заборгованість за договором кредиту №11365506000 від 26.06.2008 року в сумі 1 947, 81 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 30 924, 27 гривень, та пеню в сумі 153 гривні.

Доводи апеляційної скарги про незаконність визначення суми заборгованості у національній валюті замість стягнення заборгованості в іноземній валюті, в якій надавався кредит, є необґрунтованими з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як убачається з позовної заяви, позивач вимагав солідарно стягнути з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ПАТ "УкрСиббанк" 11 073, 31 доларів США заборгованості за кредитом і процентах, що є еквівалентним за курсом Національного банку України 175 804, 63 гривень, та 4 671, 97 гривень пені (за договором від 26.09.2007 року №11223751000) і 1 947, 81 доларів США заборгованості за кредитом і процентах, що є еквівалентним 30 924, 27 гривень, та 1 053, 09 гривень пені (за договором від 26.06.2008 року №11365506000).

З резолютивної частини оскаржуваного рішення видно, що сума заборгованості стягнута у доларах США, з переведенням її в національну валюту cтаном на 26 березня 2015 року, тобто на день ухвалення рішення, як того і вимагав позивач.

Не можна погодитися і з доводами автора скарги про хибність висновків щодо зменшення розміру неустойки на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Відповідно до зазначених вимог закону розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При зменшенні розміру неустойки міський суд правильно врахував те, що ОСОБА_2 є пенсіонером, хворіє, отримує щомісячну пенсію, середньомісячний розмір якої становить 1 572, 28 гривень, відповідачі мають на утриманні дитину - дочку ОСОБА_3, яка навчається у вищому навчальному закладі, плата за що складає 19 490 гривень щорічно, тобто мають періодичні значні матеріальні витрати (а.с. 79; 80-81; 83; 84-84, зв.; 85, 86).

Викладені обставини обґрунтовано визнано судом підставами для застосування до спірних відносин норм ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Згідно з п. 6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є справедливість, добросовісність та розумність.

Підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" відхилити, а рішення Рівненського міського суду від 26 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: