Ухвала суду № 44185922, 12.05.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/6018/2015 Головуючий в 1 інстанції - П`ятничук І.В.

Доповідач - Желепа О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Желепи О.В.

суддів: Іванченка М.М., Рубан С.М.

при секретарі: Осмолович В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 лютого 2015 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про захист прав споживача та повернення грошових коштів,-

заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» про захист прав споживача та повернення грошових коштів.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що 07 листопада 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», в особі начальника відділення 17 філії «Центральне регіональне управління» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Діхтяренко Н.С. було укладено договір № 33512/370-13 про банківський строковий вклад «Нові гроші» від 07 листопада 2014 року, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв грошові кошти в розмірі 10 000 доларів США на строк з 07 листопада 2013 року по 12 листопада 2014 року. Відповідно до умов договору банк мав нарахувати позивачу проценти на суму вкладу в розмірі 11,0 % річних. 12 листопада 2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення вкладу та відсотків. Але в порушення умов договору по закінченню терміну його дії, відповідач відмовляється повертати позивачу суму вкладу та нараховані проценти. На заяву позивача про виконання відповідачем умов договору щодо повернення банківського вкладу та процентів по ньому, відповідач надав відповідь, в якій повідомив про неможливість повернення банківського вкладу, посилаючись на постанову НБУ № 450 від 29 серпня 2014 року, яка набула чинності 02 вересня 2014 року, якою уповноважені банки були зобов'язані обмежити видачу готівкових коштів у валюті. Вважає, що дії відповідача, який у односторонньому порядку відмовився виконувати взяті на себе зобов'язання, порушують її конституційні права та умови укладеного між сторонами договору.

З врахуванням уточнених позовних вимог позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь за договором № 33512/370-13 від 07 листопада 2013 року суму вкладу у розмірі 8 680, 29 доларів США, 3 % річних в розмірі 64, 81 доларів США та матеріальну шкоду в розмірі 254 долари США, а всього 8 999, 10 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 09 лютого 2015 року складає 224 584, 34 грн.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 20 лютого 2015 року позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про захист прав споживача та повернення грошових коштів - задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (м. Київ, вул. Артема, 60, 04050, код ЄДРПОУ 09807856) на користь ОСОБА_1, (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за договором-заявою № 33512/370-13 про банківський строковий вклад «Нові гроші» від 07 листопада 2014 року суму вкладу та нарахованих процентів у розмірі 8 680 (вісім тисяч шістсот вісімдесят ) доларів США 29 центів та 3 % річних в розмірі 64 (шістдесяти чотирьох) доларів 81 цент, а всього 8 745(вісім тисяч сімсот сорок п'ять ) доларів США 10 центів.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (м. Київ, вул. Артема, 60, 04050, код ЄДРПОУ 09807856) в дохід держави судовий збір у розмірі 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) гривні.

Не погодившись з таким рішенням, представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення 3% річних та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні цих вимог.

Вказував на те, що судом не враховано, що стягнення 3% річних згідно положень ст.625 ЦК України передбачено законодавцем у випадку, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. В той же час, розмір нарахованих за користування грошовими коштами процентів оспорюваним договором визначений (0,0001% річних відповідно). Таким чином, заявлені вимоги щодо стягнення, як процентів, встановлених оспорюваним договором, так і визначених ст.625 ЦК України на випадок відсутності визначеної договором процентної ставки 3% річних, суперечать положенням ст.625 ЦК України. Судом безпідставно стягнуто додаткові 3% річних за період дії строкового вкладу, за який Банком сплачуються проценти на умовах, визначених депозитним договором та Тарифами банку.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Згідно ст. 1074 ЦК України обмеження права клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Судом встановлено, що 07.11.2013 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та позивачем було укладено договір-заяву № 33512/370-13 про банківський строковий вклад (депозит) «Нові гроші» на 370 днів в іноземній валюті (а.с. 5), відповідно до умов якого, ОСОБА_1 вносить, а банк приймає грошові кошти в іноземній валюті на вкладний рахунок № 2635.4.080969.001 в сумі 10000,00 доларів США на строк з 07.11.2013 року по 12.11.2014 року, з виплатою 11% річних, (п.1, 2 Договору-заяви).

На виконання умов вказаного вище договору ОСОБА_1 07.11.2013р. було внесено на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 10000,00 доларів США, що підтверджується банківською квитанцією (а.с.6).

У зв'язку із закінченням терміну дії договору-заяви № 33512/370-13, позивач 13.11.2014 року та 14.11.2014 року звертався до банку з заявою про повернення суми депозиту та нарахованих на нього процентів за вказаним договором (а.с.7, 8, 9).

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується листом відповідача від 02.12.2014 року за № 9-037120/17957, на письмові звернення позивача щодо отримання своїх коштів з рахунку по закінченню терміну дії вкладу відповідач, посилаючись на положення Постанови правління НБУ «Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютних ринків України» від 29 серпня 2014 року № 540, повідомив, що повернення депозитних коштів позивач може отримувати у межах до 15000,00 грн. на добу в еквіваленті за офіційним курсом НБУ(а.с. 23-25).

Згідно довідки Філії «Центральне Регіональне Управління» AT «Банк «Фінанси та Кредит» № 427-17 від 25.12.2014р. вбачається, що станом на 25.12.2014р. на депозитному рахунку позивача № НОМЕР_2 залишок грошових коштів згідно банківського вкладу № 33512/37013 складає: 8880,29 доларів США (а.с. 14).

Крім того, як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, після закінчення строку дії депозитного договору, укладеного між сторонами, позивач неодноразово, в тому числі 24.12.2014р., 05.01.2015р., 14.01.2015р., 26.01.2015р. звертався до відповідача з вимогою повернення вкладу та нарахованих відсотків (а.с. 10, 24, 25, 26-27).

Відповідно до довідки від 09.02.2015р. № 30/17 наданої позивачем разом із заявою про уточнення позовних вимог вбачається, що сума на рахунку до запитання № НОМЕР_2 станом на 09 лютого 2015р. становить 8680,29 доларів США (а.с. 23).

Крім того, як вбачається з довідки відповідача наданої разом із запереченнями, на рахунку відкритому на ім'я ОСОБА_1 № НОМЕР_2 сума залишку станом на 16.02.2015р. складає - 8680,29 доларів США.

Станом на день розгляду справи відповідач кошти не повернув.

Згідно ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч.1 ст.1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

Частиною 2 ст.1060 ЦК України встановлено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Аналогічні положення щодо обов'язку банку видати вклад фізичній особі на її першу вимогу містить п. 33. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління НБУ від 03.12.2003 №516, зареєстрованого в Мін'юсті України 29.12.2003 р. за № 1256/8577.

Таким чином, оскільки в укладених між сторонами договорах визначено, що внесений позивачем вклад до Банку повертається на першу вимогу. ОСОБА_3 звертався із відповідними заявами до відповідача по повернення банківського вкладу, а тому у банку виник безумовний обов'язок відповідно до закону та договору видати (повернути) позивачеві суму вкладу та виплатити ОСОБА_3 суму процентів, нарахованих за договорами.

Згідно ч.3 ст. 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Частиною 3 статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що в разі, коли у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із вищенаведених умов укладеного між сторонами договору, банк зобов'язаний повернути вклад в дату закінчення строку розміщення. Проте, в порушення вимог ст.ст. 1060, 1068 ЦК України та умов договорів сума вкладу та сума процентів, нарахованих за фактичний термін користування сумами вкладів позивачеві до цього часу не повернуті, незважаючи на його звернення до банку із відповідними вимогами.

Згідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За таких обставин, зважаючи на зазначені приписи законодавства та умови договору, укладеного між позивачем та відповідачем, останнім протиправно невиконані обов'язки щодо повернення у строк вкладу (депозиту) та суми процентів, нарахованих за фактичний термін користування сумами вкладів.

Відповідно до ч.3 ст.533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до п.1.6. «Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами», затвердженого постановою Правління НБУ від 03.12.2003 №516, Банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній валюті чи в національній валюті.

З огляду на вказане суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що зобов'язання відповідача щодо повернення позивачеві суми вкладу за укладеними договорами та суми процентів, нарахованих за фактичний термін користування сумою вкладу має бути виконане у валюті вкладу - доларах США, що не суперечить законодавству.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зазначена правова позиція викладена в постанові ВСУ від 25 грудня 2013 року № 6-140цс13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Оскільки ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» прострочило виконання грошового зобов'язання за договором-заявою № № 33512/370-13 від 07.11.2014 року, то зобов'язане сплатити ОСОБА_1 3 % річних, за час прострочення виконання зобов'язання за депозитним договором в межах заявлених позовних вимог.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом не враховано, що розмір нарахованих за користування грошовими коштами процентів оспорюваним договором визначений (0,0001% річних відповідно), а тому стягнення 3% річних згідно положень ст.625 ЦК України задоволенню не підлягає, колегія суддів не приймає, оскільки визначений договором 0,0001% річних - це процентна ставка для нарахування процентів на позитивних залишках на рахунку вкладу на вимогу (п. 4.1. тарифів комісійної винагороди АТ «Банк «Фінанси та Кредит» за розрахунково-касове обслуговування депозитних рахунків фізичних осіб та вкладних рахунків на вимогу), а не передбачена законом санкція за невиконання грошового зобов'язання (а.с. 111).

Таким чином доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалось.

Таким чином, суд першої інстанції повно встановив обставини, що мають значення для даної справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Суд при винесенні рішення правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий Судді: